Ухвала від 01.09.2021 по справі 640/23882/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

01 вересня 2021 року м. Київ № 640/23882/21

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Маруліна Л.О., розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції у місті Києві Святошинського РУНП України у місті Києві

про відшкодування збитків

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відповідач 1: Головного управління Національної поліції у місті Києві, Відповідач 2: Святошинського РУНП України у місті Києві, в якому просить стягнути з Відповідача 1 та Відповідач 2 на користь Позивача кошти в сумі 38 996 (тридцять вісім тисяч дев'ятсот дев'яносто шість) гривень на відшкодування шкоди, завданої позивачу.

Пунктом 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 № ETS N 005, ратифікованої Верховною Радою України 17.07.1997, проголошено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Приписами пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За визначенням статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

З аналізу наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду справ недостатньо застосовувати виключно формальний критерій - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин, адже визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.

Так, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду з даним позовом, позивачем зазначено, що дільничними офіцерами поліції Святошинського УП у м. Києві Соловйом О.В., Михайловим Д.В. , Буханенком В.В. в ході проведення перевірок заготівельного пункту по АДРЕСА_1 вилучено матеріальні цінності на суму 12 937 гривень, а саме: заготовлена вторинна сировина та вагове обладнання. Вилучення дільничними офіцерами поліції Святошинського УП у м. Києві Соловйом О.В., Михайловим Д.В., Буханенком В.В. в ході проведення перевірок заготівельного пункту по вул. генерала Потапова, 1/5, вагового обладнання зупинило роботу заготівельного пункту, в результаті чого позивач поніс матеріальні збитки за неотриману вигоду.

Згідно з частиною п'ятою статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Таким чином, адміністративні суди можуть розглядати вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватися шкоди, завданої лише суб'єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. В іншому випадку спірні відносини з приводу відшкодування шкоди (стягнення збитків, у тому числі й на користь держави) носять приватноправовий характер та, як наслідок, не можуть бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції.

Дана правова позиція суду узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 06.06.2018 у справі №820/1203/17 та правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 26.10.2016 у справі №813/4972/13-а.

Крім того, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі №803/3/18 під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні брати за основу суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулась особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Виходячи зі змісту заявленої вимоги, суд констатує, що остання спрямована на відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок Вилучення дільничними офіцерами поліції Святошинського УП у м. Києві Соловйом О.В. , Михайловим Д.В. , Буханенком В.В. в ході проведення перевірок заготівельного пункту по АДРЕСА_1 , вагового обладнання.

При цьому, указана вимога не поєднана з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, що свідчить про приватноправовий характер спірних правовідносин.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З урахуванням зазначеного у сукупності, враховуючи, що позивачем не заявлено у даному позові вимогу вирішити публічно-правовий спір, суд вважає за необхідне відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження в адміністративній справі.

Згідно з частиною п'ятою статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Відповідно до вимог частини шостої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суд роз'яснює позивачеві, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись статтями 170, 240, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті провадження у справі №640/23882/21 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відповідач 1: Головного управління Національної поліції у місті Києві, Відповідач 2: Святошинського РУНП України у місті Києві, про стягнення коштів.

2. Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами невідкладно надіслати особі, яка її подала. Копія позовної заяви залишається в суді.

3. Роз'яснити позивачу, що повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення за правилами, встановленими статтями 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Л.О. Маруліна

Попередній документ
99360546
Наступний документ
99360548
Інформація про рішення:
№ рішення: 99360547
№ справи: 640/23882/21
Дата рішення: 01.09.2021
Дата публікації: 06.09.2021
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Окружний адміністративний суд міста Києва
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо