ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
03 вересня 2021 року м. Київ № 640/5640/19
Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Донця В.А. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасувати, прийняті ГУ ДФС у м. Києві: податкове повідомлення-рішення №0025794205 від 13.03.2018 на суму 340,00 грн.; податкове повідомлення-рішення №0025854205 від 13.03.2018 на суму 510,00 грн.; податкове повідомлення-рішення №0025844205 від 13.03.2018 на суму 175.354,65 грн.; податкове повідомлення-рішення №0026024205 від 13.03.2018 на суму 14.612,89 грн.; податкове повідомлення-рішення №0025964205 від 13.03.2018 на суму 340,00 грн.; податкове повідомлення-рішення №0025734205 від 13.03.2018 на суму 1.953.722,69 грн.
Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва: від 11.06.2019 - відкрито провадження в адміністративній справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, встановлено строки для подання заяв по суті, відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору до прийняття рішення в адміністративній справі; 24.02.2020 - замінено відповідача - Головне управління ДФС у м. Києва (ідентифікаційний код 39439980), на правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код 43141267); 05.04.2021 - суд ухвалив перейти до письмового провадження.
Позовну заяву обґрунтовано помилковістю висновків контролюючого органу у зв'язку з неправильним визначенням об'єкту оподаткування та відсутністю отриманого доходу, в результаті чого відсутні підстави для прийняття оскаржуваних рішень.
Представником відповідача подано відзив, в якому позовні вимоги не визнаються.
Під час судового розгляду справи представник позивача позов підтримав.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд у задоволенні відмовити, посилаючись на обставини, викладені відзиві.
Під час судового розгляду справи представником позивача долучено до матеріалів справи копію рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.06.2019 року у справі №826/10609/18.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд установив.
Головним управлінням ДФС у м. Києва на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 20.12.2016 року №752/21365/16-к про призначення позапланової невиїзної перевірки, та відповідно пп. 78.1.11 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010р., зі змінами та доповненнями, та Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 08.07.2010 р. із змінами та доповненнями, наказу ГУ ДФС у м. Києві за № 15095 від 22.12.2017 р. проведена документальна позапланова невиїзна перевірка діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 р. по 21.10.2016 р.
За результатами перевірки складено акт "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків і зборів фізичної особи платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01.01.2015 року по 21.10.2016 року" від 30.01.2018 № 388/26-15-42-05/ НОМЕР_1 та встановлено наступні порушення вимог діючого законодавства:
п.49.2 ст. 49 з урахуванням вимог п.п. 49.18.5 п.49.18 ст. 49 Податкового кодексу України під 02.12.2010 р. за №2755-VI із змінами та доповненнями не подано податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за три квартали 2016р., за 2016 рік;
п.п. 296.1.1 п. 296.1 ст. 296 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 р. із змінами та доповненнями, п.1 "Порядку ведення Книги обліку доходів платників єдиного податку першої і другої груп та платників єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість", затвердженого наказом Міністерства фінансів України за №1637 від 15.12.2011 р. та №579 від 19.06.2015 р. - не надано на перевірку Книгу обліку доходів для платників єдиного податку першої, другої та третьої груп, які не є платниками податку на додану вартість;
абз. 3 п.291.4 ст. 291, п.п. 298.2.3 п.298.2 ст. 298, п.293.4 ст. 293, п.292.1, п.292.6, п.292.13, п.292.14 ст. 292, гл. І p. XIV Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 р. з урахуванням змін та доповнень - не застосовано ставку єдиного податку у розмірі 5% до суми доходу в сумі і 4984000,0 грн., та не перераховано до бюджету єдиного податку в сумі - 249200.0 грн., не застосовано ставку єдиного податку у розмірі 15% до доходу на суму перевищення в розмірі - 8758521,0 грн. та не перераховано до бюджету єдиного податку в сумі - 1313778,15 грн.;
п.177.10 ст. 177 розділу IV Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р. із змінами та доповненнями - не надано книгу обліку доходів та витрат;
п.49.1, п.49.2 ст. 49 з урахуванням вимог п.п. 49.18.5 п.49.18 ст. 49, п.177.1, н.177.2. п.п. 177.5.2 п.177.5 ст. 177 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 р. із змінами та доповненнями - не подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за ІІІ кв. 2016 р., 2016 рік.;
п.2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010р. із змінами та доповненнями - не нараховано, та не перераховано до бюджету за 2016 рік єдиний внесок на загальну суму - 5423.0 грн.;
п. 177.2 ст. 177 Податкового Кодексу України № 2756-VI від 02.12.2010 р. зі змінами та доповненнями і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 занижено валовий дохід за 2016 р. в розмірі - 779354,0 грн., та неперераховано ПДФО на загальну суму - 140283,72 грн.;
п.п. 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5, 1.6 п. 161 підрозділу 10 розділу XX інші перехідні положення Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 р., із змінами та доповненнями - занижено суму оподаткованого (чистого) доходу за III-IV кв. 2016р. в розмірі і 779354,0 грн.. в результаті чого не перераховано до бюджету військового збору у сумі - 11690,31 грн.
На підставі акту перевірки відповідачем були сформовані податкове повідомлення-рішення №0025794205 від 13.03.2018 на суму 340,00 грн., податкове повідомлення-рішення №0025854205 від 13.03.2018 на суму 510,00 грн., податкове повідомлення-рішення №0025944205 від 13.03.2018 на суму 175.354,65 грн., податкове повідомлення-рішення №0026024205 від 13.03.2018 на суму 14.612,89 грн., податкове повідомлення-рішення №0025964205 від 13.03.2018 на суму 340,00 грн., податкове повідомлення-рішення №0025734205 від 13.03.2018 на суму 1.953.722,69 грн.
Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями №0025794205 від 13.03.2018, №0025854205 від 13.03.2018, №0025944205 від 13.03.2018, №0026024205 від 13.03.2018, №0025964205 від 13.03.2018, №0025734205 від 13.03.2018 позивач звернувся до суду.
Вирішуючи спір, суд виходить з такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (з наступними змінами та доповненнями, чинними на час виникнення спірних відносин, далі - ПК України).
Згідно з п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Так, відповідно до ст. 62 ПК України одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Пункт 78.1 ст. 78 ПК України визначає вичерпний перелік підстав для здійснення документальної позапланової перевірки.
Зокрема, відповідно до п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки, винесену ними відповідно до закону.
При цьому, пунктом 78.4. ст. 78 ПК визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
В силу вимог п. 42.2. ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Згідно п. 79.1 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
У відповідності до п. 79.2 ст. 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Пунктом 79.3 статті 79 ПК України передбачено, що присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.
З аналізу вищевикладених норм вбачається, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому особисто чи його уповноваженому представнику копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова, проте брати участь у проведенні такої перевірки є правом платника податків, а відтак з наказом про перевірку та письмовим повідомленням про дату початку та місце проведення такої перевірки платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до початку її проведення.
Невиконання вимог щодо повідомлення платника податків про перевірку до початку її проведення призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
Про обґрунтованість такого висновку також свідчить п.п. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 ПК України, який встановлює, що платник податків має право бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.
З'ясовуючи, чи були дотримані контролюючим органом вимоги, з якими Податковий кодекс України пов'язує виникнення у контролюючого органу права приступити до здійснення перевірки платника податків, судом встановлено наступне.
22.12.2017 Начальником Головного управління ДФС у м. Києві прийнято наказ №15095 про проведення документальної планової невиїзної перевірки платника податків ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 21.10.2016. Перевірку наказано провести тривалістю 10 робочих днів з 10.01.2018 по 23.01.2018.
Наказ прийнято відповідно до п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 ПК України, п. 2 ст. 13 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування" та на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 20.12.2016 № 752/21365/16-к.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.06.2019 року у справі №826/10609/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві задоволено позовні вимоги, зокрема:
визнано протиправним та скасовано наказ Начальника Головного управління ДФС у м. Києві № 15095 від 22.12.2017 про проведення документальної позапланової перевірки платника податків ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 21.10.2016;
визнано протиправними дії Головного управління ДФС у м. Києві з проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків ОСОБА_1 на підставі наказу Начальника Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 15095 від 22.12.2017.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.06.2019 року у справі №826/10609/18 набрало законної сили.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, обставини протиправності наказу ГУ ДФС у м. Києві № 15095 від 22.12.2017 та протиправності дій ГУ ДФС у м. Києві з проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків ОСОБА_1 на підставі наказу №15095 від 22.12.2017, установлені рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.06.2019, не потребують доказуванню у розглядуваній адміністративній справі.
Як зазначено в п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
В акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника (п. 86.10 ст. 86 ПК України).
У свою чергу, положеннями п. 86.8 ст. 86 ПК України передбачено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що здійснення перевірки є необхідною передумовою для прийняття податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами, тому за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на прийняття податкового повідомлення-рішення.
Така компетенція не виникає в силу самого лише факту вчинення платником податків податкового правопорушення. Для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платникові податків шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення в зв'язку допущеними таким платником порушеннями необхідно дотриматися певних умов, а саме - спочатку провести податкову перевірку.
Отже, нормами ПК України з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів встановлені умови та порядок проведення перевірок. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постановах від 27 січня 2015 року (справа N 21-425а14), від 16 лютого 2016 року (справа N 826/12651/14) та у постанові Верховного Суду від 17 березня 2018 року (справа N 1570/7146/12).
Таким чином, у випадку протиправності дій щодо проведення перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Враховуючи те, що судовим рішенням, яке набрало законної сили, від 07.06.2019 року у справі №826/10609/18 визнано протиправним та скасувано наказ № 15095 від 22.12.2017 та визнано протиправними дії Головного управління ДФС у м. Києві з проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків ОСОБА_1 на підставі наказу Начальника Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 15095 від 22.12.2017, суд зазначає, що такий юридичний факт є безумовною підставою для визнання незаконним і прийнятих за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень.
Судом установлено, що позивачем у позовній заяві було допущено описку в частині зазначення номеру податкового повідомлення рішення від 13.08.2018, яким визначено грошове зобов'язання на суму 175.354,65 грн., а саме неодноразово за змістом позовної заяви зазначався неправильний номер рішення "№0025844205" замість правильного "№0025944205".
Суд вважає, що така помилка виникла внаслідок зазначення номеру такого рішення прописом (не друкарськими літерами), а тому зважаючи на особливості рукописного зазначення номеру оскаржуваного рішення та враховуючи наявність копії такого рішення у матеріалах справи наявні підстави для того аби вважати вірним номер рішення яке оскаржується з наступним зазначенням: "№0025944205".
З огляду на викладене, суд доходить висновку про наявність підстав для скасування податкових повідомлень-рішень №0025794205 від 13.03.2018, №0025854205 від 13.03.2018, №0025944205 від 13.03.2018, №0026024205 від 13.03.2018, №0025964205 від 13.03.2018, №0025734205 від 13.03.2018.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Ухвалою суду від 11.06.2019 позивачу відстрочено сплату судового збору, що становив не момент звернення позивача до суду 9605,00 грн. Оскільки позов задоволено повністю, судові витрати в розмірі 9605,00 грн. підлягають стягненню до Державного бюджету України за рахунок Головного управління ДПС у м. Києві.
Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві №0025794205 від 13.03.2018, №0025854205 від 13.03.2018, №0025944205 від 13.03.2018, №0026024205 від 13.03.2018, №0025964205 від 13.03.2018, №0025734205 від 13.03.2018.
Стягнути до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 9605,00 грн. (дев'ять тисяч шістсот п'ять гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.
Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Відповідач - Головне управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код 43141267, місцезнаходження 04655, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19).
Стягувач у частині стягнення з Головне управління ДПС у м. Києві судового збору - Державна судова адміністрація України (ідентифікаційний код 26255795, місцезнаходження: 01021, місто Київ, вулиця Липська, будинок 18/5).
Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя В.А. Донець