Справа № 426/5851/19
іменем України
03 вересня 2021 року м.Сватове
Сватівський районний суд Луганської області у складі
головуючого судді Скрипника С.М.,
за участю секретаря судового засідання Пчолкіна М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сватове Луганської області в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит, -
Встановив:
Позивач - Акціонерне товариство ( далі АТ) "Державний ощадний банк України" в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» 31.05.2019 звернувся до суду з позовною заявою про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит №63 від 03.08.2011 року в загальній сумі 77421,45 грн, а також судового збору у розмірі 1921 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» та фізичною особою ОСОБА_1 був укладений Договір про іпотечний кредит №63 від 03.08.2011 року.
Відповідно до п.1.1-1.3 кредитного договору банк зобов'язався надати позичальнику на умовах договору кредит в сумі 101000,00 грн., а позичальник зобов'язався отримати, належним чином використати та повернути кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі у порядку та на умовах, визначених цим договором. Кредит надався одноразово в готівковій формі строком на 120 місяців з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 02.08.2021 року на придбання житлової квартири.
Позичальник порушив умови кредитного договору, а саме не виконав зобов'язання щодо погашення кредиту та своєчасної сплати процентів за користування кредитом.
Банк свої обов'язки, передбачені кредитним договором, виконав повністю та належним чином.
Заочним рішенням Сватівського районного суду Луганської області від 27.08.2019 позовні вимоги ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк" задоволені, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість за договором про іпотечний кредит №63 від 03.08.2011 року в загальному розмірі 77421,45 грн., судовий збір у сумі 690,5 грн. з кожного ( а.с. 63-65).
06.04.2021 представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Яковенко Є.М. звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення та клопотанням про застосування строків позовної давності ( а.с. 81-83).
Ухвалою Сватівського районного суду Луганської області від 27.04.2021 заочне рішення суду від 27.08.2019 скасовано та призначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного провадження з викликом сторін. ( а.с.114-115).
Представник АТ «Ощадбанк» адвокат Гребенар О.В. надав заяву про збільшення позовних вимог та просив стягнути з відповідачів заборгованість, яка станом на 12.05.2021 - 87971,34 грн., у тому числі:
- борг за кредитом в розмірі 36464,86 грн.;
- проценти за користування кредитом за період з 11.03.2016 по 29.09.2019року в розмірі 24674,81 грн.;
- інфляційні втрати банку з лютого 2018 року по квітень 2021 року за прострочення сплати кредиту в розмірі 4447,14 грн.;
- інфляційні втрати банку з вересня 2014 року по квітень 2021 року за прострочення сплати відсотків за користування кредитом в розмірі 15924,87 грн.;
- три проценти річних за прострочення сплати кредиту з 01.02.2018 по 12.05.2021 в розмірі 2112,42 грн.;
- три проценти річних за прострочення сплати відсотків за користування кредитом з 02.09.2014 по 12.05.2021 в розмірі 4347,24 грн.
На підтвердження правомірності позовних вимог Банком надаються відповідні виписки по рахункам позичальника, за якими обліковується заборгованість за Кредитним договором за період з моменту видачі кредиту по дату розрахунку заборгованості. Крім того, банк просив стягнути з відповідачів понесені ним судові витрати по справі у розмірі 2270,00 грн. в рівних частках з кожного ( а.с. 148 - 149).
Представник позивача - Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Луганського обласного управління АТ „Ощадбанк" в судове засідання не з'явився, надав суду заяву в якій просить розглядати справу без представника позивача, збільшені позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити. Надав відповідь на відзив, де зазначив, що строк позовної давності не пропущено, порука не припинилася.
Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України відповідно до вимог ч.1 ст. 1-1 ЗУ "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" (а.с. 215-216).
В судове засідання представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Яковенко Є.М. не з'явився, на адресу суду направив клопотання, де просить розглядати справу без його участі. Просить відмовити у задоволенні позову.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Яковенко Є.М. зазначив, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки ОСОБА_1 перестав виконувати щомісячні зобов'язання з погашенням кредиту з 02.09.2014 року, таким чином, саме з 02.09.2014 року у позивача виникло право пред'явити вимогу до ОСОБА_1 щодо повернення кредиту протягом наступних 6 місяців. Позивач звернувся до суду 31.05.2019 року з позовом про стягнення заборгованості, яка утворилася з 02.09.2014 року по 26.11.2018 рік. Просить застосувати строки позовної давності до вимог по стягненню з відповідачів заборгованості за період з 02.09.2014 року по 30.05.2016 року. Відповідно вважає, що вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних збитків за період до 29.09.2019 року є протиправними.
Суд, дослідивши та перевіривши матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами в обґрунтування позову та його заперечень з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог та відзиву на позовну заяву, дійшов наступних висновків.
03 серпня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління та ОСОБА_1 був укладений Договір про іпотечний кредит № 63 від 03.08.2011. Відповідно до Кредитного договору Банк зобов'язався надати Позичальнику на умовах договору кредит в сумі 101 000,00 грн., а Позичальник зобов'язувався прийняти, належним чином використати та повернути кредит, а також сплатити проценти за користування Кредитом в розмірі 19 % річних у порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором. Кредит надавався готівкою одноразово строком на 120 місяців з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 02.08.2021 на придбання житлової квартири.
Згідно з п.п.1.5-1.6.1.3 Кредитного договору позичальник зобов'язаний сплачувати проценти та проводити погашення кредиту щомісячно до останнього робочого дня місяця, проводити, починаючи з вересня 2011 року рівними частинами в сумі 848,74 грн., нараховані Банком на залишок заборгованості за кредитом, шляхом внесення готівки до каси Банку або шляхом безготівкових перерахувань. Проценти нараховуються щомісячно за методом факт/факт на фактичний залишок заборгованості за кредитом, що був отриманий позичальником, починаючи з дати видачі кредиту до моменту закінчення терміну, на який надано кредит. При розрахунку процентів за користування кредитом враховується перший і не враховується останній день користування кредитом. При нарахування процентів за платіжний місяць останній день місяця має включатися в розрахунок, крім випадків, коли звітна дата є датою закінчення операції. Всі готівкові платежі за цим договором сплачуються позичальником в касу банку (а.с.9-14).
Згідно умов пунктів 4.12, 4.16 кредитного договору позичальник зобов'язався належним чином виконувати взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, відповідати всіма власними коштами та майном по своїх зобов'язаннях, що випливають з договору.
Пунктами 4.7,4.8 кредитного договору передбачено, що банк має право вимагати від позичальника належного виконання останнім взятих на себе зобов'язань по цьому договору, при виникненні простроченої заборгованості за основною сумою боргу за кредитом та процентами чи комісійними винагородами більше ніж на два місяці, а також в інших випадках, передбачених цим договором, вимагати дострокового повернення кредиту, сплати нарахованих процентів та інших платежів за цим договором, та стягнути заборгованість за цим договором в примусовому порядку ( а.с. 9-14).
На сьогоднішній день вимоги позивача не задоволено, заборгованість не погашена.
В якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором було укладено договір поруки № 63 від 03.08.2011 з ОСОБА_2 (а.с.15).
Згідно п.п.1.1,3.1,3.2 договору поруки, поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов'язання. Поручитель відповідає по зобов'язаннях за кредитним договором перед кредитором в тому ж обсязі що і боржник. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними перед кредитором до тих пір, поки всі зобов'язання за договором про іпотечний кредит не будуть виконані повністю.
Згідно п.4.1, 4.2 договору поруки поруку припиняється з припиненням зобов'язання за договором про іпотечний кредит. Порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання зобов'язань за договором про іпотечний кредит № 63 від 03.11.2011 не пред'явить вимоги до поручителя.
Згідно п.7.8 Договору про іпотечний кредит №63 від 03.08.2011 року сторони домовилися про збільшення строків давності відповідно до ч.1 ст. 259 ЦК України до трьох років для всіх грошових зобов'язань Позичальника (в тому числі, але не включно, щодо повернення Кредиту, сплати процентів за його користування, комісійних винагород, штрафів, пені), що передбачені умовами договору.
Враховуючи заяву позивача про збільшення позовних вимог станом на 12.05.2021 рік заборгованість за договором про іпотечний кредит склала - 87971,34 грн, у тому числі борг за кредитом в розмірі 36464,86 грн; проценти за користування кредитом за період з 11.03.2016 по 29.09.2019року в розмірі 24674,81 грн; інфляційні втрати банку з лютого 2018 року по квітень 2021 року за прострочення сплати кредиту в розмірі 4447,14 грн; інфляційні втрати банку з вересня 2014 року по квітень 2021 року за прострочення сплати відсотків за користування кредитом в розмірі 15924,87 грн; три проценти річних за прострочення сплати кредиту з 01.02.2018 по 12.05.2021 в розмірі 2112,42 грн; три проценти річних за прострочення сплати відсотків за користування кредитом з 02.09.2014 по 12.05.2021 в розмірі 4347,24 грн. ( а.с. 147-170).
Зобов'язання виникають із підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено частиною другою статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).
Визначення поняття зобов'язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України, згідно з якою зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Одним з видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (статті530,631 ЦК України).
Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252 - 255 ЦК України.
При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право у примусовому порядку через суд.
Відповідно до умов кредитного договору сторони встановили як строк дії договору 120 місяців (пункт 1.2.), так і строки виконання зобов'язань з погашенням щомісячних платежів, останній з яких і підлягав виконанню у строк не пізніше 02 серпня 2021 року (пункт 1.2).
Таким чином, умовами договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати визначено щомісячними черговими платежами.
Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 цього Кодексу).
Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже, і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята статті 261 ЦК України).
За умовами договору про іпотечний кредит позичальник зобов'язався погашати кредит, сплачувати нараховані проценти Банком на залишок заборгованості за кредитом щомісячно до останнього числа звітного місяця. Останню оплату за тілом кредиту було здійснено 29.07.2014 року, що підтверджується випискою по особовому рахунку ( а.с.5,150).
Згідно до частини другої статті 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя статті 264 ЦК).
Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.
Пред'явивши позов до відповідачів 29.05.2019, ПАТ «Державний ощадний банк України" змінив строк виконання основного зобов'язання з 02 серпня 2021 року на 29.05.2019. Тобто банк скористався своїм правом, передбаченим частиною другою статті 1050 ЦК України, і змінив строк виконання зобов'язань за кредитним договором.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18) зробила висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
З огляду на те, що зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитом, то після 29.05.2019 позивач не мав можливості здійснювати нарахування процентів.
Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до роз'яснень, викладених в п. 18 постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішення спорів, що виникають з кредитних правовідносин», за змістом статті 552, частини другої статті 625 ЦК інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та три проценти річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому суд має виходити з того, що ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
Невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Поряд з цим, розглядаючи вимогу представника відповідача про застосування позовної давності, суд погоджується з доводами представника відповідачів, навівши при цьому свої розрахунки.
Так, кредитним договором передбачено зобов'язання щомісячної сплати тіла кредиту і відсотків до останнього робочого дня кожного звітного місяця.
Як зазначалося вище, позивач звернувся до суду з позовом 29.05.2019 року, що вбачається із поштового конверту (а.с.45).
Таким чином, заборгованість, яка нарахована до 29.05.2016 року, знаходиться поза межами строку позовної давності.
У зв'язку з чим не підлягає задоволенню, у зв'язку з пропуском строку позовної давності:
- відсотки за користування кредитом за період з 11.03.2016 року по 29.05.2016 року;
-інфляційні втрати банку з вересня 2014 по 29.05.2016 року за прострочення сплати відсотків;
-3% річних за прострочення сплати відсотків за користування Кредитом з 02.09.2014 по 29.05.2016.
Звернувшись 29.05.2019 до суду з позовом, банк змінив кінцевий строк виконання зобов'язань за кредитним договором, у зв'язку з чим, припинилось право позивача на нарахування процентів за користування кредитом.
У зв'язку з цим позов в частині стягнення процентів за користування кредитом за період з 29.05.2019 року по 29.09.2019 року; інфляційні втрати банку за прострочення сплати Кредиту та за прострочення сплати відсотків з 29.05.2019 по квітень 2021 року; трьох відсотків річних за прострочення сплати кредиту та за прострочення сплати відсотків за користування кредитом, з 29.05.2019 по 12.05.2021, які безпідставно були нараховані задоволенню не підлягає у зв'язку з необґрунтованістю.
Таким чином, в межах строку позовної давності є обґрунтованими та підлягають стягненню:
- борг за кредитом в розмірі 36464,86 грн;
- проценти за користування кредитом за період з 29.05.2016 по день звернення до суду 29.05.2019 року - 9670,09 грн ( розрахунок: 20772,85 грн борг за період з 29.05.2016 по 29.05.2019 за мінусом сплати боржником 25.01.2021, 12.02.21, 16.03.21 та 26.04.2021 року процентів в сумі 11102,76 грн (а.с.151 тильна сторона);
- інфляційні втрати Банку за прострочення кредиту з лютого2018 по 29.05.2019 року в сумі 2393,23 грн;
- інфляційні втрати Банку за прострочення кредиту з 29.05.2016 по 29.05.2019 в сумі 5733,29 грн;
- 3% річних за прострочення сплати кредиту за користування кредитом з 01.02.2018 по 29.05.2019 року в сумі 1128,39 грн;
- 3% річних за прострочення сплати відсотків за користування кредитом з 29.05.2016 по 29.05.2019 року в сумі 2240,89 грн.
Щодо стягнення зазначеної суми з відповідача ОСОБА_2 , як солідарного боржника, суд дійшов таких висновків.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина перша статті 509 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є порука (частина перша статті 546 ЦК України). За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України). Правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою, визначені у статті 554 цього Кодексу.
Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки (частина четверта статті 559 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), передбачено три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки; протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя; протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя.
Припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.
Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Зміна строку виконання основного зобов'язання шляхом реалізації кредитором права на дострокове стягнення суми заборгованості не змінює строк чинності поруки, визначений сторонами у договорі поруки.
Посилання представника відповідача - адвоката Яковенка Є.М. на те, що порука є припиненою оскільки банк протягом шести місяців з дня настання зміненого строку виконання основного зобов'язання не пред'явив вимог до поручителя є необґрунтованими та безпідставними враховуючи наступне.
У постановах від 13 червня 2018 року у справі № 408/8040/12 (провадження № 14-145цс18), від 22 серпня 2018 року у справі № 2-1169/11 (провадження № 14-265цс18), від 27 березня 2019 року у справі № 200/15135/14-ц (провадження № 14-23цс19), Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків:
- у справі № 408/8040/12: з огляду на положення другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України можна зробити висновок про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами). У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку;
- у справі № 2-1169/11: умови договорів поруки про їхню дію до повного припинення всіх зобов'язань боржника за основним договором або до виконання поручителем зобов'язань боржника за основним договором, тобто до настання першої з цих подій, не встановлюють строк припинення поруки у розумінні статті 251 ЦК України. Тому у цьому випадку має застосовуватися припис частини четвертої статті 559 цього кодексу про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України, є преклюзивним, тобто його закінчення є підставою для припинення поруки, а отже, і для відмови кредиторові в позові у разі звернення до суду. Цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. Суд зобов'язаний самостійно застосовувати положення про строк, передбачений вказаним приписом, на відміну від позовної давності, яка застосовується судом за заявою сторін. Якщо поручитель поза межами строку помилково виконає уже фактично неіснуючий обов'язок, він може за своїм вибором вимагати повернення виконаного як безпідставно набутого кредитором. Позов до поручителів слід пред'явити протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або з дня, встановленого кредитором для дострокового повернення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту одноразовим платежем) (висновок Верховного Суду України, викладений, зокрема, у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15). Отже, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу. Якщо банк пред'явить вимоги до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання, то згідно з частиною четвертою статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення коштів поза межами цього строку. Оскільки банк відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України пред'явив 17 липня 2009 року позичальникові вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором і вказав у вимозі, що ця заборгованість має бути погашена до 15 серпня 2009 року, кредитор змінив строк виконання основного зобов'язання, яке згідно з цим договором мало виконуватися за графіком погашення кредиту. За умови пред'явлення банком до боржника та поручителя вимог про дострокове виконання зобов'язання повернути кредит змінюється в односторонньому порядку строк виконання основного зобов'язання, і порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя протягом шести місяців від зміненої дати виконання основного зобов'язання. З огляду на це, беручи до уваги встановлені судами факти направлення позивачем 17 липня 2009 року позичальникові вимоги з вказівками на те, що строк повернення кредиту вважається таким, що настав, а кредитну заборгованість потрібно погасити до 15 серпня 2009 року, позивач мав звернутися до поручителів з позовом у межах шести місяців від цієї дати, а звернувся лише 18 червня 2010 року;
- у справі № 200/15135/14-ц: у разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу. Суди встановили, що у кредитному договорі та в додаткових угодах до нього сторони досягли згоди щодо погашення кредиту шляхом сплати щомісячних платежів, про що свідчить графік у пункті 1.3 кредитного договору та додаткових угодах до нього. Оскільки кредитним договором передбачено сплату періодичних платежів, а за договором поруки поручитель відповідає за зобов'язаннями згідно з кредитним договором перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, тому з часу несплати кожного з платежів відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника, та обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя. Тобто, якщо до вимог, заявлених до боржника, застосовується загальний строк давності, передбачений статтею 257 ЦК України, то до вимог, заявлених до поручителя, вказаний строк обмежується строком дії поруки відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України у редакції, чинній на час розгляду справи в суді першої інстанції. Разом із тим правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов'язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань. З огляду на положення другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України можна зробити висновок, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами). У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку. У разі зміни кредитором на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строку виконання основного зобов'язання передбачений частиною четвертою статті 559 цього Кодексу шестимісячний строк підлягає обчисленню від цієї дати.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що згідно договору поруки № 63 від 03.08.2011 року п.4.1, 4.2 сторони дійшли згоди, що порука припиняється з припиненням зобов'язання за договором про іпотечний кредит. Порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання зобов'язань за договором про іпотечний кредит № 63 від 03.11.2011 не пред'явить вимоги до поручителя.
Згідно кредитного договору № 63 від 03.08.2011 кредитні кошти надані позичальнику строком на 120 місяців з терміном остаточного погашення не пізніше 02.08.2021 року.
В матеріалах справи відсутні докази направлення відповідачам вимоги позивальника про дострокове повернення суми кредиту, таким чином, в даному випадку, строк припинення поруки слід відраховувати не з 02.09.2014 року (дата коли у позивача виникло право пред'явити вимогу про стягнення заборгованості), а з 29 травня 2019 року, коли банк звернувся до суду з позовом про дострокове стягнення всієї суми кредиту.
Також, відповідно до ст.. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання, зокрема розподілу судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, Банком при поданні первісної позовної заяви сплачено 1921,00 грн. судового збору. При збільшенні розміру позовних вимог АТ «Державний ощадний банк України» доплачено судовий збір - 349,00 грн.
Ціна позову визначена позивачем у розмірі 87971,34 грн. Судом задоволено позовні вимоги в розмірі 57630,75 грн.
Так як позовні вимоги задоволені частково на 65,51 %, з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволеної частки позовних вимог в сумі 1487,09 грн..
Керуючись статтями 526, 526, 553, 554, 610, 611, 625, 1048, 1050,1054 ЦК України, статтями 3, 4, 128, 131, 211, 247, 265-268, 354 ЦПК України, суд
Позов акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганське обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» заборгованість за договором про іпотечний кредит № 63 від 03.08.2011 у сумі 57630,75 грн (п'ятдесят сім тисяч шістсот тридцять грн 75 коп) у тому числі: борг за кредитом в розмірі 36464,86 грн; відсотки за користування кредитом з 29.05.2016 по 29.05.2019 в розмірі 9670,09 грн.; інфляційні втрати банку з лютого 2018 року по 29 травня 2019 року за прострочення сплати кредиту в розмірі 2393,23 грн.; інфляційні втрати банку з 29.05.2016 року по 29.05.2019 року за прострочення сплати відсотків за користування кредитом в розмірі 5733,29 грн.; три проценти річних за прострочення сплати кредиту з 01.02.2018 по 29.05.2019 в розмірі 1128,39 грн.; три проценти річних за прострочення сплати відсотків за користування кредитом з 29.05.2016 по 29.05.2019 в розмірі 2240,89 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках на користь акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» витрати по сплаті судового збору у сумі 1487,09 грн, тобто по 743,54 з кожного.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Сватівський районний суд Луганської області.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач: акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганське обласне управління АТ «Ощадбанк» (вул.. Енергетиків, буд. 36, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93400, ЄДРПОУ 09304612).
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя: С.М. Скрипник