Справа № 401/488/21 ;
Провадження № 2/401/503/21
02 вересня 2021 року місто Світловодськ Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:
головуючий суддя Макарова Ю.І.,
секретар Горбатюк К.А..,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди,-
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідачів.
01 березня 2021 року позивач звернувся в суд з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в якому просив визнати недостовірною інформацію, поширену відповідачами під час зібрання мешканців міста Світловодська 21 лютого 2021 року біля будівлі АДРЕСА_1 . Так, відповідачем ОСОБА_2 було зазначено: позивачем здійснюється тиск на директорів шкіл міста Світловодська; позивач грабив освіту міста Світловодська; позивач блокував роботу управління освіти виконкому Світловодської міської ради; позивач розвалив освіту в місті Світловодську; позивач вимагав з молодих вчителів по 400-500 долларів за працевлаштування. Відповідач ОСОБА_3 назвав позивача злочинцем, зазначив, що позивач забрав печатку та те, що позивач порушує норми Контитуції України. Зазначає, що дій, які зазначені у виступі відповідачів ніколи не вчиняв, вказана недостовірна інформація порочить його честь і гідність та ділову репутацію, дискредитує як працівника освіти, який тривалий час працює на посаді начальника управління освіти виконавчого комітету Світловодської міської ради. Вищевказаною протиправною поведінкою відповідів йому спричинено душевні страждання від яких позивач потерпає і на даний час, тобто спричинено моральну шкоду, яку позивач оцінює в 100000 грн. У зв'язку з чим, позивач просить встановити факт, що поширена відповідачами інформація є недостовірною та спростувати вказану інформацію в такий же спосіб, в який її було поширенно - у виступі на зібранні мешканців міста Світловодська на центральній площі біля будівлі АДРЕСА_1 , повідомлення про проведення такого зібрання має бути здійснено відповідачами у соціальній мережі Facebook за сім днів до дати проведення такого зібрання. Стягнути з відповідачів на його користь по 50000 грн. з кожного у відшкодування спричиненої моральної шкоди. Судові витрати покласти на відповідачів. З урахування уточнених позивних вимог від 22 березня 2021 року зазначає, що за захистом порушених прав звертається до суду не як начальник управління освіти виконкому Світловодської міської ради, тобто не як суб'єкт владних повноважень, тому має право на відшкодування моральної шкоди. На підтвердження обставин, викладених у позовній заяві додано електронний носій - диск із записом зібрання, який позивачем отримано з мережі Інтернет, при цьому особа, яка є власником вказаного відеозапису позивачу не відома.(а.с. 1-5, 7, 21-25)
19 квітня 2021 року від відповідча ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого заперечує проти задоволення позовних вимог. Зазначає, що позивачем перекручено фактичні обставини, вважає що позовна заява подана з метою тиску на нього як активного громадського діяча. Зауважує, що у лютому 2021 року в місті Світловодську зупиналась робота Управління освіти, що є загальновідомим фактом, що в свою чергу відобразилось на роботі закладів освіти міста та району. Начальником Управління освіти було опубліковано звернення в мережі Інтернет щодо відсутності працівників управління освіти на робочих містах та необхідності надання ними інформації про причини відсутності. У зв'язку з чим, використовуючи конституційні права громадськими діячами та активістами міста було прийнято рішення про проведення мирного зібрання громадян, метою якого обговорення соціально важливого питання - роботи Управління освіти виконавчого комітету Світловодської міської ради. Під час зібрання обговорювалась робота як керівника Управління так і Управління освіти в цілому. Зауважує, що 21.02.2021 не проводилось обговорення будь-яких фактів, які стосуються прав, обов'язків та особистих інтересів позивача як фізичної особи, а лише як керівника Управління освіти. Зазначає, що позивач, який обіймав посаду начальника Управління освіти є публічною особою, тому межа допустимої критики щодо нього є значно ширшою. Посилається на судову практику в аналогічних правовідносинах, Резолюцію 1165 (1998) Праламентської Аасмблеї Ради Європи «Про на недоторканість приватного життя», Декларацію про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 на 872 засіданні Комітету міністрів ради Європи та практику Європейського суду з прав людини у справах: «Нікула проти Фінляндії», «Лінгенс проти Австрії», «Газета «Україна-центр» проти України». Зазначає, що під час виступу 21.02.2021 ним було висловлено оціночні судження в процесі критики роботи Управління освіти під керівництвом позивача. Одним з підґрунтям для здійснених ним критичних висловів в бік позивача було розпорядження міського голови про звільнення позивача з займаної посади з підстав порушення Присяги посадової особи місцевого самоврядування. Також, озвучена узагальнена інформація зібрана ним як журналістом інформаційно-правової газети «Дорожній контроль», в тому числі під час спілкування з працівниками закладів освіти міста, які просили не розголошувати відомості про них. Враховуючи, що 21.02.2021 критика надавалась лише роботі Управління освіти в тому числі роботі її керівника, позивач, як посадова особа органу місцевого самоврядування, тобто суб'єкт владних повноважень, не має права вимагати відшкодування моральної шкоди. (а.с.39-48, 49-70)
22 квітня 2021 року надійшов відзив відповідача ОСОБА_3 , згідно якого просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному об'ємі в зв'язку з з їх безпідставністю. Зазначає, 21.02.2021 на центральному майдані міста Світловодськ було проведено мітинг по обговоренню напруженої ситуації в закладах освіти міста, яка склалась після звільнення позивача з посади начальника Управління освіти. Він як представник ініціативної групи громадянського проекту «Геть Френкель!» та керівник громадської організації «Клуб українських патротів» виступив на мітингу, де поділився своїми думками, сформованими після збору підписів близько трьохсот людей в підтримку звільнення позивача з посади. У виступі він використав порівняння, виходячи з правил тлумачення української мови. Так, під словом «злочинець» він мав на увазі, що позивач діяв на посаді зі злим (лихим) умислом. Особисто він вважає, що саме позивач забрав печатку Управління освіти, це його міркування, якими він поділився з громадою, вказані міркування він має через те, що після звільнення позивача з посади печатка Управління зникла, при цьому саме керівник установи несе відповідальність за збереження печатки. Крім того, за даним фактом внесено відомості до ЄРДР. Підсумовуючи виступ, зазначив, що з огляду на вказані дії позивач порушує норми Конституції України. Тобто, у даному виступі висловлена критика діяльності позивача саме на посаді начальника Управління освіти, при цьому жодних фактичних тверджень ним не висловлено, лише власні оціночні судження. Зауважує, що позивач, як суб'єкт владних повноважень не має права на відшкодування моральної шкоди, виходячи з приписів Закону України «Про інформацію». (а.с.71-75, 77-84)
26 квітня 2021 року від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача ОСОБА_2 , згідно якого просить задовольнити позовні вимоги. Вказує, що позовна заява ним подана не як суб'єктом владних повноважень, а як фізичною особою, оскільки на момент його подання він був звільнений з посади начальника Управління освіти. Зауважує, що посилання відповідача на висловлювання оціночних суджень жодним чином не підтверджені, оскільки під час виступу він не застосовував фрази «на мою думку», «можна сказати», «на моє переконання», тощо. При цьому, відповідач стверджено звинуватив його у вчиненні протиправних дій, в тому числі кримінальних правопорушень. Також, вважає, що виступ відповідача 21.02.2021 не можна розцінювати як складову його журналістської діяльності, оскільки не відповідає вимогам Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» та не стосується сфери порушення правил дорожнього руху. (а.с. 85-87)
26 квітня 2021 року від відповідача ОСОБА_2 надійшли заперечення, знідно яких вважає, що позивач намагається ввести суд в оману щодо дійсних обставин справи, судовий процес використовує з метою тиску на відповідача з метою перешкоди у критичному висвітленні недоліків роботи посадових осіб міста. Зазначає, що позовні вимоги є безпідставними з підстав, аналогічним за змістом, викладеним у відзиві. Посилається на недопустимість електронного доказу, поданого позивачем з підстав визначених ч.5 ст. 100 ЦПК України. Зазначає, що відсутні будь-які докази на підтвердження фатку та характеру порушення честі, гідності та ділової репутації позивача. Зауважує, що ним 21.02.2021 висловлено власні оціночні судження, власна думка та критика роботи посадових осіб міста. Враховуючи, що оціночні судження не можуть бути спростовані, у задоволенні позовних вимог просить відмовити через їх безпідставність. (а.с. 91-95)
21 травня 2021 року від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача ОСОБА_3 . Зазначає, що у відзиві відповідач фактично визнає обставини справи щодо виловлювання на мирному зібранні 21.02.2021 недостовірної інформації щодо нього та не оспорює автентичність та достовірність відеозапису долученого позивачем до позовної заяви. Вважає, що відповідач не вірно трактує норми Закону України «Про інформацію», оскільки не містять посилань на заборону особі звернутись до суду за захистом своїх порушених прав. Зазначає, що вислови відповідача на зібранні 21.02.2021 мають виключно стверджувальний характер та фактичні твердження, тобто відповідач свідомо розповсюдив щодо нього недостовірну негативну інформацію. Крім того, у відзиві відповідач безпідставно звинуватив його у невиплаті заробітної плати освітянам, викраденні печатки, зникненні інформації зі службових комп'ютерів та зникненні службових документів, таким чином продовжує поширювати щодо нього неправдиву інформацію. З огляду на викладе, вважає, що є всі підстави для притягнення відповідача до відповідальності за поширення неправдивої негативної інформації щодо позивача, а відповідно для задоволення позовних вимог. (а.с.99-103)
06 липня 2021 року від відповідача ОСОБА_3 надійшли заперечення згідно яких зазначає, що його висловлення на зібранні про те, що позивач є злочинцем висловлені з підстав отриманої ним інформації з різних джерел, а та обставина, що позивач забрав печатку підтверджується фактом зникнення печатки з приміщення управління освіти. Посилається на статтю 357 КК України, якою передбачена відповідальність за викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем або їх пошкодження. Із викладеного, відповідч здійснив висновок, що йому не потрібно доводити що позивач є злочинцем. Також, просить суд визнати недопустимим електронний доказ, поданий позивачем з підстав визначених ч.5 ст. 100 ЦПК України. (а.с. 117-121)
Заяви та клопотання учасників справи, процесуальні дії.
Ухвалою суду від 05 березня 2021 року позовна заява залишена без руху, позивачу надано строк для усунення недолів.
25 березня 2021 року на виконання ухвали суду від 05 березня 2021 року позивачем надано уточнену позовну заяву.
Ухвалою суду від 26 березня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі доказами, справу призначено до розгляду 26 квітня 2021 року.
26 квітня 2021 року від відповідача ОСОБА_2 надійшло клопотання про визнання недопустими доказом відеоматеріал поданий позивачем ОСОБА_1 на CD- диску. Клопотання обґрунтовано тим, що при поданні електронного доказу, позивач, в порушення ст. 100 ЦПК України, не засвідчив його електронним цифровим підписом, хоча зазначено, що це копія. Враховуючи відсутність належного засвічення копії доказу, в ньому можуть бути здійснені сторонні виправлення. Також, під час перегляду відео, ним встановлено, що звукова доріжка (звук) випереджає відео доріжку (відео). З огляду на викладене, виходячи з вимог ч.5 ст. 100 ЦПК України, просить суд не барти до уваги диск з відеоматеріалом в якості доказу, оскільки відеоматеріал не є оригінальним записом, а позивачем не підтверджено його автентичність. (а.с. 88-89)
21 травня на клопотання відповідача ОСОБА_2 про визнання недопустимим доказу - відеозапису на на CD- диску із виступом відповідачів 21.02.2021, позивачем подано письмові пояснення. Згадно пояснень позивач зазначає, що у клопотанні відповідач ставить під сумнім відеозапис як доказ, не зазначаючи при цьому, що з поадного відео не відповідає дійсності. Посилається на постанову КЦС ВС від 14 квітня 2021 року у справі № 554/5090/16, відповідно до висновків якої, у випадку зберігання електронного документа на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа, а тому поданий ним відеозапис має силу оригіналу. У зв'язку з чим, просить відмовити у задоволенні клопотання про визнання недопустим доказом поданий ним відеозапис виступу відповідачів. (а.с. 106-107)
07 червня 2021 року відповідачем ОСОБА_2 подано заяву, відповідно до якої происть на враховувати вищевикладені пояснення позивача, оскільки вони подані з порушенням вимог ст. 174 ЦПК України. Також, посілається на практику Верховного Суду у подібних правовідносинах, які просить врахувати суд під час ухвалення рішення у справі. (а.с. 108-111)
Ухвалою суду від 14 червня 2021 року відкладено розгляд справи з метою надання можливості відповідачу ОСОБА_3 скористатись правом на подання заперечення.
Ухвалою суду від 07 липня 2021 року розгляд справи відкладено для надання можливості позивачу ознайомитись із запереченнями відповідача ОСОБА_3 , наступний розгляд справи призначено на 02 вересня 2021 року з повідомленням (викликом) сторін.
01 вересня 2021 року від відповідача ОСОБА_2 надійшла письмова заява про розгляд справи за його відсутності. У задоволенні позовних вимог просить відмовити з підстав викладених у відзиві та заявах. (а.с. 137)
В судове засідання, призначене на 02 вересня 2021 року відповідач ОСОБА_3 не з'явився з невідомих суду причин, хоча про час та місце проведення розгляду справи повідомлений належним чином шляхом отримання копії ухвали суду від 07 липня 2021 року. (а.с. 132)
02 вересня 2021 року позивач подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує. (а.с. 138)
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.
З відеозапису, розміщеному на DVD-R-диск, долученому до позовної заяви вбачається, що 21 лютого 2021 року на центральній площі міста Світловодська Кіровоградської області відбувалось мирне зібрання мешканців міста Світловодську в невизначеній кількості в підтримку звільнення позивача з посади начальника управління освіти виконавчого комітету Світловодської міської ради під назвою «Геть Френкеля!». Під час проведення взаного заходу висловлювалась критика роботі позивача на посаді начальника управління освіти виконкому Світловодської міської ради, збирались підписи громадян на підтримку звільнення позивача з посади. Під час виступу відповідач ОСОБА_2 , окрім іншого, повідомив: «…На директорів шкіл здійснюється тиск, ….директорам шкіл погрожують,…. Здійснюється блокування освіти з боку ОСОБА_4 , …. ОСОБА_5 грабив освіту….» (00:07:00), «… ОСОБА_6 разом з ОСОБА_7 вимагали з молодих вчителів по 400-500 долларів за працевлаштування…» (01:09:19). Відповідач ОСОБА_3 повідомив: « ….Френкель порушує Конституцію…, він злочиненець, забрав печатку і поїхав…»(00:19:58). (а.с. 7)
З копії публічного звернення начальника управління освіти виконавчого комітету Світловодської міської ради О.Меркулової вбачається звернення до працівників управління з вимогою з'явитися на робочі місця. (а.с. 49)
Заявою на ім'я Світловодського міського голови відповідач ОСОБА_2 повідомив про організацію мирного зібрання 21 лютого 2021 року об 11:00. (а.с. 50)
Розпорядженням Світловодського міського голови № 87-к від 05 лютого 2021 року позивача звільнено з посади начальника управління освіти виконавчого комітету Світловодської міської ради з 08 лютого 2021 року на підставі абзацу 2 частини першої статті 20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» за порушення Присяги посадової особи місцевого самоврядування. (а.с. 51)
Розпорядженням Світловодського міського голови № 106-к від 15 лютого 2021 року внесено зміни до розпорядження від 05.02.2021 № 87-к «Про звільнення ОСОБА_1 » в частині дати звільнення. (а.с. 52)
Інформація зі сторінки ОСОБА_8 в мережі Фейсбук щодо звернень 05.05.2019 та 04.03.2019 фракції «Свобода» до Світловодського ВП ГУНП у Кіровоградській області про вчинене Управлінням освіти виконкому Світловодської міської ради кримінальне правопорушення при закупівлі продуктів харчування. (а.с. 53, 54)
Письмове звернення працівників відділу освіти до начальника ОСОБА_1 з приводу здійснення тиску та загроз їх життю та здоров'ю сторонніми особами. У зв'язку з чим, працівники вимушені відмовитися від виконання робочих завдань в приміщенні управління освіти за адресою: вулиця Героїв України, 4. (а.с. 55-56)
Розпорядження начальника управління освіти виконкому Світловодської міської ради № 3 від 17 лютого 2021 року про переміщення на інше робоче місце працівників управління освіти. (а.с. 57)
Фото зі сторінки в мережі Фейсбук соціального опитування щодо підтримки звільнення ОСОБА_1 (а.с. 58)
Список результатів опитування мешканців Світловодської міської територіальної громади в підтримку звільнення громадою ОСОБА_9 та направлення матеріалів народного розслідування у вищі державні органи по боротьбі з корупцією та економічною злочинністю. (а.с. 59-67)
Редакційне завдання-доручення інформаційно - правової газети «Кропивницький Дорожній Контроль», яким визначено повноваження відповідача ОСОБА_2 як журналіста вказаного видання. (а.с. 68)
Посвідчення журналіста видане на ім'я ОСОБА_2 (а.с. 69, 70)
Заява від 05 березня 2021 року відповідача ОСОБА_3 у виді запиту на надання інформації адресована міському голові А.Малицькому. (а.с. 78)
Відповідь на заяву ОСОБА_3 за підписом заступника міського голови Ю.Орлової від 11 березня 2021 року, згідно якої викладено підстави звільнення начальника управління освіти ОСОБА_1 (а.с. 79)
Відповідь голови ліквідаційної комісії від 21.04.2021 відповідачу ОСОБА_3 на його запит від 14.04.2021 щодо діяльності управління освіти та відсутності в сейфі управління освіти печатки на момент звільнення позивача з посади начальника. (а.с. 80)
Відповідь начальника ВП № 1 (м.Світловодськ) Олександрійського РВП ГУНП на заяву ОСОБА_3 щодо відсутність підстав для внесення відомостей про вчинене кримінальне правопорушення. (а.с. 81)
Оцінка суду. Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.
Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація (згідно із частиною першою статті 201 ЦК України).
У відповідності до глави 22 ЦК України до особистих немайнових прав включені, зокрема, право на повагу до гідності та честі (стаття 297) та право на недоторканність ділової репутації (стаття 299). Гідність та честь фізичної особи, її ділова репутація є недоторканними (згідно із частиною другою статті 297 та частиною першою статті 299 ЦК України).
Фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. (згідно із частиною першою статті 275 ЦК України). Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі (частина третя статті 297 ЦК України). Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації (частина друга статті 299 ЦК України).
Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина перша статті 277 ЦК України). Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію (абзаці перший частини четвертої статті 277 ЦК України). Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена (частина сьома статті 277 ЦК України).
Ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості (частини перша та друга статті 30 Закону про інформацію).
Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду (частина третя статті 30 Закону України «Про інформацію»).
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням (абзац перший пункту 19 Постанови ПВСУ № 1).
Суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку (абзац четвертий пункту 1 Постанови ПВСУ № 1).
Згідно з ч.1 ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Відповідно до статті 30 Закону про інформацію ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Ця стаття також передбачає право особи, яка вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, на відповідь.
Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділову репутацію фізичної та юридичної особи.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Негативною необхідно вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, необхідно визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням.
Відповідно до частини другої статті 30 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.
Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров'я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому і самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки "інформації" чи "ідей", які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає "демократичного суспільства" (рішення у справі "Карпюк та інші проти України" від 06 жовтня 2015 року).
Суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини щодо різниці між поняттями "оціночне судження" та "факти". Так, у пункті 39 рішення Європейського суду з прав людини від 28 березня 2013 року у справі "Нова Газета і Бородянський проти Росії" вказано, що правдивість оціночних суджень не піддається доведенню і їх потрібно відрізняти від фактів, існування яких може бути доведено. У пункті 75 рішення Європейського суду з прав людини від 12 липня 2001 року у справі "Фельдек проти Словаччини" суд зазначив, що на відміну від оціночних суджень, реальність фактів можна довести.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.95 р. (зі змінами та доповненнями, внесеними згідно з постановою Пленуму ВСУ від 25 травня 2001 року №5), при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі, чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Висновки суду.
Дослідивши та оцінивши всі здобуті й перевірені у судовому засіданні докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд приходить наступному висновку.
В ході судового розгляду судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 обіймав посаду начальника управління освіти виконкому Світловодської міської ради та був звільнений з вказаної посади розпорядженням Світловодського міського голови з 08 лютого 2021 року.
21 лютого 2021 року на центральній площі міста Світловодська Кіровоградської області відбувалось мирне зібрання мешканців міста Світловодську в невизначеній кількості під лозунгом «Геть Френкеля!». Одними з організаторів вказаного заходу виступили відповідачі, що ними не оспорюється. Під час проведення мітінгу перед присутніми виступив відповідач ОСОБА_2 , який, окрім іншого, повідомив громаді: «… ОСОБА_6 разом з ОСОБА_7 вимагали з молодих вчителів по 400-500 долларів за працевлаштування…». Також, відповідач ОСОБА_3 під час виступу зазначив «…він злочиненець, забрав печатку і поїхав…». Вказані обставини відповідачами також не оспорюються.
Вищезазначена інформація на переконання суду носить характер ствердження, при цьому є недостовірною та такою, що ганьбить честь, гідність і ділову репутацію позивача, з огляду на наступне.
Так, вимога передачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці (вимагання) є кримінальним правопорушення, відповідальність за який передбачена ч. 1 ст. 189 КК України. Відповідно до ч.2 ст. 189 КК України передбачена кримінальна відповідальність за вимагання, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням свого службового становища, або з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, або з пошкодженням чи знищенням майна, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому.
Крім того, за викрадення, привласнення, вимагання офіційних документів, штампів чи печаток або заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання особи своїм службовим становищем, а так само їх умисне знищення, пошкодження чи приховування, а також здійснення таких самих дій відносно приватних документів, що знаходяться на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності, вчинене з корисливих мотивів або в інших особистих інтересах, передбачена кримінальна відповідальність ч.1 ст. 357 КК України. Частина друга статті 357 КК України передбачає кримінальну відповідльність за ті самі дії, якщо вони спричинили порушення роботи підприємства, установи чи організації або вчинені щодо особливо важливих документів, штампів, печаток.
Злочином в українському праві є передбачене Кримінальним кодексом України суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину, більш тяжке, ніж кримінальний проступок.
При цьому, фізичну особу, яка вчинила злочин, називають «злочинець».
Водночас, відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Враховуючи те, що докази наявності обвинувального вироку відносно ОСОБА_1 за вимагання грошових коштів та викрадення печатки управління освіти виконкому Світловодської міської ради у матеріалах даної цивільної справи відсутні, як і відсутні будь-які докази вчинення позивачем кримінальних правопорушень, відповідачі, довівши вищенаведені твердження під час виступу 21 лютого 2021 року до невизначеного кола осіб тим самим поширили неправдиву інформацію щодо позивача, відтак позовні вимоги в частині зобов'язання спростування інформації щодо вимагання ОСОБА_1 з молодих вчителів по 400-500 долларів за працевлаштування, що ОСОБА_1 є злочинцем та забрав печатку, підлягають задоволенню.
Щодо іншої інформації висловленої відповідачами, яку також позивач просить визнати недостовірною, а саме: «здійснення позивачем тиску на директорів шкіл міста, грабування позивачем освіти, блокування роботи управління освіти, розвалення позивачем освіти в місті та порушення позивачем Конституції» суд зазначає наступне.
У п. 21 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», зазначено, що при поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя.
Зокрема, у названій Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).
У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися "виставити" себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.
У зв'язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.
Відповідно, наведена інформація не є такою, що підлягає спростуванню та доведенню її правдивості відповідачами, в зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог позивача в цій частині належить відмовити. Натомість, позивач вправі скористатися наданим йому законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.
При вирішенні позовних вимог в частині відшкодування спричиненої моральної шкоди суд враховує, що позивачем не надано буль-яких доказів на підтвердження факту заподіяння йому моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру внаслідок неправомірної поведінки відповідачів відносно нього, тому вимоги про відшкодування моральної шкоди відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 23 ЦК України не підлягають задоволенню.
Питання про судові витрати суд вирішує у відповідності положень ст. 141 ЦПК України. Судові витрати у вигляді сплати судового збору за позовними вимогами немайнового характеру покладаються на відповідачів. Судові витрати у вигляді сплати судового збору за позовною вимогою про відшкодування моральної шкоди компенсуються за рахунок держави, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.13, 42, 81, 141, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Зобов'язати ОСОБА_2 спростувати шляхом виступу на зібранні мешканців АДРЕСА_1 , повідомлення про проведення якого здійснити ОСОБА_2 в соціальній мережі Facebook за сім днів до дати проведення зібрання, інформацію щодо вимагання ОСОБА_1 з молодих вчителів по 400-500 долларів за працевлаштування, як недостовірну.
Зобов'язати ОСОБА_3 спростувати шляхом виступу на зібранні мешканців АДРЕСА_1 , повідомлення про проведення якого здійснити ОСОБА_3 в соціальній мережі Facebook за сім днів до дати проведення зібрання, інформацію що ОСОБА_1 є злочинцем, ОСОБА_1 забрав печатку, як недостовірну.
У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 908 грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у сумі 908 грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржене до Кропивницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку визначеному ст. 355 ЦПК України потягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя Світловодського міськрайонного суду
Кіровоградської області Ю.І. Макарова
"02" вересня 2021 р.