№ 201/6187/21 провадження 2/201/2694/2021
03 вересня 2021 року суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Антонюк О.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» про визнання незаконним нарахування вартості необлікованого об'єму та обсягу природного газу, захист прав споживача,
ОСОБА_1 22 червня 2021 року звернувся до суду з позовом до відповідача
АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» про визнання незаконним нарахування вартості необлікованого об'єму та обсягу природного газу, захист прав споживача, фактично визнання акту незаконним нарахування вартості необлікованого об'єму та обсягу природного газу недійсним, позовні вимоги не змінювалися, не доповнювалися і не уточнювалися. Позивач в своєму позові та з представником посилаються на те, що для обліку поставленого газу у належній позивачу на праві власності квартирі АДРЕСА_1 працівниками Верхньодніпровської дільниці Кам'янського відділення ПАТ «Дніпропетровськгаз» був встановлений газовий лічильник типу СГБ64СИГНАЛ, типорозміру 64, заводський № 94255, 30 червня 2007 року виготовлення, завод виробник - «Сигнал». 18 жовтня 2018 року до будинку позивача прибули працівники Верхньодніпровської дільниці Кам'янського відділення ПАТ «Дніпропетровськгаз», які виявили в ході перевірки газового лічильника «підозру на втручання в роботу ЭВТ». Цього ж дня представники ПАТ «Дніпропетровськгаз» склали Акт про порушення № 2482 на тій підставі, що «виявлено несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ (зокрема лічильника газу)». За вищезазначеної підстави лічильник газу типу СГБ64СИГНАЛ, типорозміру 64, заводський № 94255 працівниками Верхньодніпровської дільниці Кам'янського відділення ПАТ «Дніпропетровськгаз» було демонтовано та направлено для проведення експертизи. 25 жовтня 2018 року було складено Акт № 307.
На підставі вищезазначеного Акту на засіданні комісії з розгляду актів про порушення Кодексу газорозподільних систем від 31 жовтня 2018 року було прийняте рішення про донарахування мені об'ємів природного газу згідно акта про порушення № 2482 (несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ) від 18 жовтня 2018 року за період з 18 квітня по 30 вересня 2018 року на суму 13619.52 гривні. У складеному Акті № 307 експертизи лічильника газу від 25 жовтня 2018 року викладено відомості про те, що виявлено несанкціоноване втручання в роботу лічильника газу з метою заниження його показників. Ці відомості, на думку позивача, не відповідають дійсності і є завідомо недостовірними, адже у вищезазначеному Акті доказами несанкціонованого втручання в роботу лічильника газу з метою заниження його показників. Також в акті зазначено, що лічильник непридатний для комерційного обліку з вини споживача. Проте відсутні будь-які докази, які б надали можливість комісії дійти такого висновку, адже, як зазначається в самому акті, не виявлено механічного чи будь-якого іншого втручання в роботу лічильника, відліковий механізм не пошкоджений, метрологічні характеристики - в нормі, показники - в нормі. Відліковий пристрій лічильника - барабанний. Конструкція відлікового пристрою має пластиковий корпус, у якому знаходиться сам лічильний механізм з барабанами відображення показів; ціла частина показів кубів газу (перед комою) барабани із пластмаси чорного кольору з цифрами з пластмаси білого кольору, які виготовлені методом двокомпонентного литва, що забезпечує їх довговічність та чіткість відображення показів у важких умовах експлуатації та при спробах несанкціонованого механічного знищення показів лічильника. Лічильний механізм закривається прозорою, сферичною, протиударною кришкою та прикріплюється до корпусу за допомогою двох гвинтів або гвинтів, які не викручуються (виконання лічильника з нерозбірним лічильним пристроєм). Тобто, було б неможливо втрутитися в роботу лічильника без механічного втручання та пошкодження тавра, пломби.
Саме на цьому заснована правова позиція Постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 грудня 2020 року у справі № 906/962/18.
Отже вказаний акт не відповідає дійсності і не правильно відображає дійсні обставини, дії відповідача були не добросовісні і не справедливі, порушуючими його права як споживача. Таким чином, єдиним вирішенням спірного питання є захист у судовому порядку, шляхом визнання вказано акту недійсним, обставини його складання - сумнівними. На його звернення до відповідача про з'ясування обставин вказаного та складання акту і визначення заборгованості, спірне питання вирішене не було, була відмова. Позивач вважає дії відповідача неправомірними, зобов'язання повинно бути законним і справедливим, порушені його права як споживача послуг. Виник спір, який в добровільному порядку не вирішено. Просив скасувати вказаний акт, задовольнивши позов у повному обсязі.
Представник відповідача АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» надав відзив на позовну заяву, де проти задоволення позову заперечували, оскільки всі їх дії відповідають вимогам закону, судами вже приймалися рішення з цих питань по позовам ОСОБА_1 і їх дії визнано правильними, рішення набрали законної сили, порушень стосовно позивача не допускали, вважають вимоги до них безпідставними і не доведеними, позивачем не вірно обрано спосіб захисту, просили в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
З'ясувавши думку сторін, оцінивши надані і добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими і не підлягаючими задоволенню.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
В судовому засіданні встановлено, що між ОСОБА_1 , як споживачем, і Публічним акціонерним товариством «Дніпропетровськгаз», правонаступником якого на даний час є Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз», як виконавцем, існують відносини, які регулюються Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2494 від 30 вересня 2015 року (Кодекс ГРС).
Постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2498 затверджено Типовий поговір розподілу природного газу (Типовий договір), який є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної поставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об'єктів споживачів.
Умови приєднання до Типового договору мною виконані, виходячи з того, що газ, який постачав до квартири позивача відповідач, ОСОБА_1 фактично споживав та сплачував за його використання як споживач. Для обліку поставленого газу у належній позивачу на праві власності квартирі АДРЕСА_1 працівниками Верхньодніпровської дільниці Кам'янського відділення ПАТ «Дніпропетровськгаз» був встановлений газовий лічильник типу СГБ64СИГНАЛ, типорозміру 64, заводський № 94255, 30 червня 2007 року виготовлення, завод виробник - «Сигнал». 18 жовтня 2018 року до будинку позивача прибули працівники Верхньодніпровської дільниці Кам'янського відділення ПАТ «Дніпропетровськгаз», які виявили в ході перевірки газового лічильника «підозру на втручання в роботу ЭВТ». Цього ж дня представники ПАТ «Дніпропетровськгаз» ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 склали Акт про порушення № 2482 на тій підставі, що «виявлено несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ (зокрема лічильника газу)». За вищезазначеної підстави лічильник газу типу СГБ64СИГНАЛ, типорозміру 64, заводський № 94255 працівниками Верхньодніпровської дільниці Кам'янського відділення ПАТ «Дніпропетровськгаз» було демонтовано та направлено для проведення експертизи.
25 жовтня 2018 року було складено Акт № 307, який підписали члени комісії Кам'янського відділення ПАТ «Дніпропетровськгаз» ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .. На підставі вищезазначеного Акту на засіданні комісії з розгляду актів про порушення Кодексу газорозподільних систем від 31 жовтня 2018 року було прийняте рішення про донарахування мені об'ємів природного газу згідно акта про порушення № 2482 (несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ) від 18 жовтня 2018 року за період з 18 квітня по 30 вересня 2018 року на суму 13619.52 гривні, що підтверджується Протоколом № 2532 вищезазначеного засідання комісії.
У складеному Акті № 307 експертизи лічильника газу від 25 жовтня 2018 року, який підписали члени комісії Кам'янського відділення ПАТ «Дніпропетровськгаз», ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , викладено відомості про те, що виявлено несанкціоноване втручання в роботу лічильника газу з метою заниження його показників. Ці відомості, на думку позивача, не відповідають дійсності і є завідомо недостовірними, адже у вищезазначеному Акті доказами несанкціонованого втручання в роботу лічильника газу з метою заниження його показників називається наступне: 1) на паспорті відлікового механізму наявні подряпини; 2) захисне скло відлікового механізму не зафіксоване, вільно відходить від корпусу лічильника газу, вільний доступ до відлікового механізму; 3) з зовнішньої частини захисного скла відлікового механізму з верхньої частини наявні подряпини.
При цьому, як стверджує позивач, у вищезазначеному Акті № 307 зазначено, що мастична пломба заводу - виробника не порушена, не виявлено механічного чи будь-якого іншого втручання в роботу лічильника, відліковий механізм не пошкоджений, метрологічні характеристики - в нормі, показники - в нормі. Але при цьому в Акті № 307 не зазначено, на підставі яких саме ознак зроблено цей висновок (сліди пошкодження корпусу, ознаки розкручування болтів, пошкодження лакофарбового покриття чи інше). Також в акті його підписанти доходять висновку, що лічильник непридатний для комерційного обліку з вини споживача. Проте відсутні будь-які докази, які б надали можливість комісії дійти такого висновку, адже, як зазначається в самому акті, не виявлено механічного чи будь-якого іншого втручання в роботу лічильника, відліковий механізм не пошкоджений, метрологічні характеристики - в нормі, показники - в нормі. Відліковий пристрій лічильника - барабанний. Конструкція відлікового пристрою має пластиковий корпус, у якому знаходиться сам лічильний механізм з барабанами відображення показів; ціла частина показів кубів газу (перед комою) барабани із пластмаси чорного кольору з цифрами з пластмаси білого кольору, які виготовлені методом двокомпонентного литва, що забезпечує їх довговічність та чіткість відображення показів у важких умовах експлуатації та при спробах несанкціонованого механічного знищення показів лічильника. Лічильний механізм закривається прозорою, сферичною, протиударною кришкою та прикріплюється до корпусу за допомогою двох гвинтів або гвинтів, які не викручуються (виконання лічильника з нерозбірним лічильним пристроєм). Тобто, було б неможливо втрутитися в роботу лічильника без механічного втручання та пошкодження тавра, пломби.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України «Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів». Частиною першою статті 15 Цивільного Кодексу України кожній особі гарантується право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного Кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу і способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути в тому числі й визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.
Отже вказаний акт не відповідає дійсності і не правильно відображає дійсні обставини, дії відповідача були не добросовісні і не справедливі, порушуючими його права як споживача. Таким чином, єдиним вирішенням спірного питання є захист у судовому порядку, шляхом визнання вказано акту недійсним, обставини його складання - сумнівними. На його звернення до відповідача про з'ясування обставин вказаного та складання акту і визначення заборгованості, спірне питання вирішене не було, була відмова. Позивач вважає дії відповідача неправомірними, зобов'язання повинно бути законним і справедливим, порушені його права як споживача послуг. Виник спір, який в добровільному порядку не вирішено і позивач вимушений був звертатися з позовом до суду.
Суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими, виходячи з наступного.
Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…».
Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до роз'яснень п. 7 постанови Пленуму ВС України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочину недійсним», у разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним, як оспорюваного, та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.
За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14- 90цс 19)).
Наведене відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/11, а також правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 02 березня 2016 року у справі № 6-308цс16 і Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (постанови від 03 жовтня 2018 року у справі № 369/2770/16-ц і від 07 листопада 2018 року у справі № 357/3394/16- и).
Таким чином, визнання нікчемного правочину недійсним (незаконним) не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.
Належним способом захисту у подібному випадку є саме визнання відповідного права (пункт 1 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України) або застосування наслідків недійсності правочину.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року по справі № 916/3156/17, провадження № 12-304гс18.
В судовому засіданні з'ясовано, що рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2020 року по справі № 173/1455/19 позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ «Дніпропетровськгаз» про визнання дій АТ «Дніпропетровськгаз» з демонтажу лічильника та проведення експертизи протиправними (незаконними), визнання припинення розподілу природного газу до його домоволодіння протиправними (незаконним), відновлення становища яке існувало до порушення шляхом зобов'язання АТ «Дніпропетровськгаз», відновлення газопостачання до його домоволодіння; стягнення моральної шкоди з АТ «Дніпропетровськгаз» на його користь 5 000 грн. моральної шкоди були задоволені лише частково (в частині відновлення газопостачання до його домоволодіння). В задоволені решти позовних вимог, в тому числі і позовної вимоги про визнання незаконним припинення газопостачання до його домоволодіння, Верхньодніпровським районним судом було відмовлено оскільки при розгляді справи по суті спору судом було встановлено, що в результаті виявленого порушення ОСОБА_1 , проведено нарахуванням вартості необлікованого (донарахованого) об'єму та обсягу природного газу на суму 13 619.52 грн. відповідно до вимог чинного законодавства України.
Верхньодніпровський районний суд в своєму рішенні від 18 лютого 2020 року зазначив, що висновком експертизи (акт № 307 від 25 жовтня 2018 року) підтверджено вину позивача у незаконному втручанні в роботу газового лічильника. При цьому, будь яких порушень чинного законодавства та порушення прав ОСОБА_1 (як споживача послуги розподілу природного газу) з боку працівників позивача (АТ «Дніпропетровськгаз») при здійснені процедури демонтажу лічильника для проведення експертизи, проведенні експертизи лічильника, складання акту експертизи № 307 від 25 жовтня 2018 року та прийняття рішення 31 жовтня 2018 року комісією з розгляду актів про порушення про нарахування йому вартості необлікованого (донарахованого) об'єму та обсягу природного газу в сумі 13 619.52 грн.. не було встановлено.
Зазначене рішення суду сторонами не оскаржувалося в апеляційному порядку та станом на сьогоднішній день набрало законної сили (дата набрання законної сили 31 березня 2020 року).
В подальшому, в травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся вже до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до АТ «Дніпропетровськгаз» з позовними вимогами про визнання протиправним та скасування рішення комісії від 31 жовтня 2018 року задокументованого протоколом № 2532; визнання відомостей недостовірними та зобов'язання відповідача їх спростувати направленням на адресу позивача'листа в запропонованій ним редакції; стягнення моральної шкоди в розмірі 10 000 грн.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 жовтня 2020 року у справі № 201/4284/20, (суддя Ткаченко Н.В.) прийнятим за наслідком розгляду позову ОСОБА_1 , було відмовлено в задоволені позову в повному обсязі. Позивач у справі не погодився з рішенням суду та подав на нього апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Але постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 травня 2021 року апеляційна скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення, а рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 жовтня 2020 року у справі № 201/4284/20, залишено без змін. Постанова суду апеляційної інстанції від 19 травня 2021 року набрала законної сили з дня її проголошення, а отже і рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 жовтня 2020 року набрало законної сили 19 травня 2021 року.
Втрете, з позовом до АТ «Дніпропетровськгаз» про захист прав споживача за обставинами нарахування вартості необлікованого (донарахованого) об'єму та обсягу природного газу в сумі 13 619.52 грн. здійсненого відповідачем в жовтні 2018 року ОСОБА_1 , звернувся в червні 2021 року знову до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, у зв'язку з чим і відкрито провадження в цій справі № 201/6187/21.
Як вбачається з прохальної частини позову, цього разу ОСОБА_1 намагається захистити, неначебто порушені свої права, шляхом визнання незаконним Акту - розрахунку вартості необлікованого (донарахованого) об'єму та обсягу природного газу на суму 13 619.52 грн. від 31 жовтня 2018 року, а в якості обґрунтування позовної вимоги вказує на іншу підставу як-то, мовою оригіналу - «...тільки зараз мені / ОСОБА_1 / стало відомо, що обчислювач (коректор ) об'єму газу був справним і не містив зареєстрованих та зафіксованих у звітах повідомлень про роботу лічильника газу в позаштатному режимі...».
В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві наведено цитування постанови Касаційного господарського суду від 02 грудня 2020 року у справі № 906/962/18 за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Житомиргаз» до Приватного підприємства «Україна» про стягнення 1 230 040.40 грн.. Аналізуючи зміст цієї постанови до обставин спірної ситуації в нашій справі позивач вказує що обчислювач (коректор ) об'єму газу в належному йому лічильнику був справним і не містив зареєстрованих та зафіксованих у звітах повідомлень про роботу лічильника газу в позаштатному режимі. Адже лише позаштатний режим роботи лічильника, виходячи з зазначеної позиції Верховного Суду у справі № 906/962/18 може бути єдиним доказом того що мав місце не облікований об'єм та обсяг природного газу.
Однак даний висновок позивача є таким що не відповідає фактичним обставинам спору в цій справі та таким що не відповідає змісту Кодексу Газорозподільних систем України, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2494 від 30 вересня 2015 року.
Так, 18 жовтня 2018 року працівниками АТ «Дніпропетровськгаз» в присутності споживача було складено акт про виявлення порушень № 0320305770, протокол № 0320305770 про демонтаж лічильника газу та направлення для проведення позачергової повірки та експертизи та акт про порушення № 2482. В акті про демонтаж лічильника позивача повідомили про дату, місце та час, проведення експертизи. 25 жовтня 2018 року було проведено експертизу знятого для проведення експертизи лічильника газу марки СГБ Сигнал, виробник Російська Федерація, рік випуску 2007 (власність ПАТ «Дніпропетровськгаз») типорозмір С-4, зав. № 94255, комісією, до складу якої входить представник державного підприємства «Дніпропетровський регіональний державний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації», ОСОБА_9 згідно з п. 3.3.1. Положення про проведення експертизи лічильників газу, установлених у споживачів і призначених для обліку природного газу в побуті, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України від 27 грудня 2005 року № 619.
Як зазначено у п.п. 1.3. п.1 акту експертизи лічильника газу № 307 від 25 жовтня 2018 року при перевірці лічильника газу на предмет цілісності відлікового механізму та корпусу ЗВТ (засобу вимірювальної техніки ) виявлено: «на паспорті відлікового механізму наявні подряпини. Захисне скло відлікового механізму не зафіксоване, вільно відходить від корпусу лічильника газу, вільний доступ до відлікового механізму. З внутрішньої частини захисного скла відлікового механізму з верхньої частини наявні подряпини.» та п.п. 1.6. механічні пошкодження та інше: «корозія корпусу лічильника газу».
Висновок комісії: «Лічильник визнано непридатним для комерційного обліку газу згідно з п.1.3., 1.6. та п.6.4.1. Р50-071-98 з вини споживача. Виявлено несанкціоноване втручання в роботу лічильника газу з метою заниження його показників. Споживач повідомлений про додаткові нарахування згідно висновків даного акту».
Вказані виявлені порушення свідчать про несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ з боку позивача. Відповідно до п. 4 гл. 6 р. X Кодексу ГРС за збереження і цілісність комерційних та дублюючих БОГ (вузол обліку газу) та пломб (відбитків їх тавр) відповідає власник (користувач), на території або у приміщенні якого вони встановлені, що має бути зафіксовано у відповідному акті про пломбування.
Відповідно до глави 1 розділу І Кодексу ГРС - «визначення основних термінів та понять»: вузол обліку природного газу/вузол обліку/ВОГ - це сукупність засобів вимірювальної техніки, зокрема лічильник газу або звужуючий пристрій, та допоміжних засобів, призначених для вимірювання, реєстрації результатів вимірювання та розрахунків об'єму природного газу, зведених до стандартних умов, визначених законодавством; несанкціоноване втручання в роботу газорозподільної системи-це втручання в роботу газорозподільної системи, в тому числі шляхом несанкціонованого відновлення газоспоживання, несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ (засобу вимірювальної техніки ) та/або під'єднання несанкціонованого газопроводу, внаслідок чого порушується нормальний режим роботи ГРМ та/або здійснюється необліковане (обліковане частково чи з порушенням законодавства) використання природного газу; несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ/лічильника газу - це втручання в роботу або конструкцію чи складові комерційного вузла обліку (зокрема лічильника газу), у тому числі шляхом їх підробки, пошкодження чи пошкодження на них пломб, впливу дії спрямованого постійного магнітного поля або зміни конфігурації даних обчислювача/коректора об'єму газу (первинного програмування чи протоколу параметризацїї), внаслідок чого витрата (споживання) природного газу комерційним вузлом обліку не обліковується (обліковується частково чи з порушенням законодавства), та інші дії, що призводять до викривлення даних обліку природного газу; несанкціонований відбір природного газу - це відбір (споживання) природного газу з газорозподільної системи з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема цього Кодексу.
Відповідно до п. 4 гл. 6 р. X Кодексу ГРС, за збереження і цілісність комерційних та дублюючих ВОГ (вузол обліку газу) та пломб (відбитків їх тавр) відповідає власник (користувач), на території або у приміщенні якого вони встановлені, що має бути зафіксовано у відповідному акті про пломбування.
До моменту набрання чинності Кодексом ГРС чинними на території України були Правила надання населенню послуг з газопостачання, затверджені Постановою КМУ від 9 грудня 1999 року № 2246, якими також було передбачено обов'язок споживача забезпечувати збереження і цілість лічильників газу та пломб на них (абз. 9 п. 29 цієї Постанови). В наступну чергу відповідно до пункту 3 Глави 2 Розділу XI Кодексу ГРС до порушень (за умови відсутності несанкціонованого втручання в ГРМ або роботу ЗВТ), що сталися внаслідок пошкодження чи позаштатного режиму роботи комерційного ВОГ або його складових (які кваліфікуються як «не з вини споживача»), але внаслідок яких споживачу здійснюється перерахунок розподіленого (спожитого) об'єму природного газу, належать: пошкодження ЗВТ (лічильника газу) або робота комерційного ВОГ чи його складових в позаштатному режимі, внаслідок чого витрата (споживання) природного газу комерційним ВОГ не обліковується або обліковується некоректно; фіксація коректором чи обчислювачем об'єму газу даних щодо збоїв в роботі комерційного ВОГ або його складових, внаслідок чого об'єм розподіленого (спожитого) природного газу за попередній період визначений некоректно; виявлення помилок в конфігурації даних обчислювача об'єму газу, що були введені при його первинному програмуванні, чи в протоколі параметризацїї (діаметр газопроводу звужуючого пристрою, кількість імпульсів, параметрів ФХП тощо), внаслідок чого об'єм розподіленого (спожитого) природного газу за попередній період визначений некоректно; перевищення діапазону обчислення вузла обліку тощо.
Отже, яв вбачається з наведеного змісту Кодексу ГРС позаштатний режим роботи є окремим поняттям яке виключає зі свого змісту несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ/лічильника газу, але в нашому випадку мало місце саме несанкціоноване втручання в роботу лічильника газу, що підтверджується актом експертизи № 307 від 25 жовтня 2018 року. Будь яких належних тверджень та посилань на доказів протилежного в позові позивачем не наведено і відповідно, матеріали справи не містять доказів, котрі б спростували висновки цього акту експертизи.
Натомість в позовній заяві від 22 червня 2021 року, спрямованої вдруге до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, позивач приділив значне місце опису змісту акту експертизи лічильника газу № 307 від 25 жовтня 2018 року (яким було виявлено та підтверджено несанкціоноване втручанні в роботу газового лічильника з метою заниження показників) акцентуючи увагу на невідповідність висновків акту конструктивним особливостям лічильника газу. Дані довільні міркування (а по суті припущення) майже повністю ідентичні тим міркуванням які були прописані ним в позовних заявах які розглядалися в Верхньодніпровському районному суді під час розгляду справи №173/1455/19 та в Жовтневому районному суді м. Дніпропетровська під час розгляду справи № 201/4284/20.
Однак, дані міркування позивача були спростовані: рішенням Верхньодніпровського районного суду від 18 лютого 2020 року як припущення, про що свідчить наведена цитата з рішення Верхньодніпровського районного суду - «доводи позивача, що при наявності цілісності пломб було неможливість його втручання в роботу лічильника газу, не підтверджено будь-якими доказами, оскільки позивач мав можливість звернутись до експертної установи та оспорювати висновок про те, чи могло бути таке втручання чи ні при наявності цілісності пломб, а з урахуванням всіх тих даних, які були зафіксовані у складених актах про порушення, але цього не зробив. Тому ці доводи сприймаються судом як власне сприйняття позивачем та його представником обставин виявленого порушення та також є лише припущенням»; так і рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 жовтня 2020 року, про що свідчить наведена цитата - «.посилання представника позивача адвоката в судовому засіданні 19 жовтня 2020 року стосовно того, що оскільки не виявлено пошкоджень пломб (в тому числі «мастичної пломби») на газовому лічильнику в квартирі позивача, то не могло бути і самого несанкціонованого втручання позивача у роботу цього лічильника, суд вважає неспроможними, отже не може положити їх в основу рішення, оскільки при встановленні несанкціонованого втручання особи у роботу газового лічильника (чи відсутності такого втручання) мова йде не тільки о цілісності «мастичної пломби», але і цілісності усієї конструкції газового лічильника, в тому числі і відлікового механізму. Втім, як пояснила в судовому засіданні 29 вересня 2020 року свідок ОСОБА_12 на газовому лічильнику в квартирі позивача були зламані фіксатори (тобто, конструкція самої сферичної кришки, іншими словами - утворився зазір), на яких тримається скло, в місці підриву захисного скла були наявні подряпини та сколи. Все це, як зазначила свідок, свідчить про вільний доступ до відліковому механізму. Отже, суд критично ставиться до позиції сторони позивача стосовно того, що діями відповідача було порушено права позивача, оскільки це не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду..
Відповідно до змісту частини 4 та 5 статті 82 ЦПК України «Підстави звільнення від доказування» обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Стосовно «абсолютно нової підстави», для предмету позову, про що позивач зазначає в позові що нібито тільки «зараз» (напевно в червні 2021 року) йому стало відомо «...що обчислювач (коректор ) об'єму газу був справним і не містив зареєстрованих та зафіксованих у звітах повідомлень про роботу лічильника газу в позаштатному режимі...»:
відповідно до глави 1 розділу І Кодексу ГРС - «визначення основних термінів та понять»: вузол обліку природного газу/вузол обліку/ВОГ це сукупність засобів вимірювальної техніки, зокрема лічильник газу або звужуючий пристрій, та допоміжних засобів, призначених для вимірювання, реєстрації результатів вимірювання та розрахунків об'єму природного газу, зведених до стандартних умов, визначених законодавством; засоби дистанційної передачі даних це засоби, встановлені (організовані) на комерційному або дублюючому вузлі обліку, які забезпечують на безперервній основі можливість дистанційного доступу до зазначених вузлів обліку з метою зчитування (контролю) та передачі їх даних канатами зв'язку до оператора газорозподільної системи; коректор об'єму газу це сукупність засобів вимірювальної техніки, які вимірюють тиск і температуру газу, що протікає у вимірювальному трубопроводі, обчислюють об'єм газу за стандартних умов, перетворюючи вихідні сигнали від лічильника газу; обчислювач об'єму газу це засіб вимірювальної техніки, який перетворює вихідні сигнали вимірювальної інформації від вимірювального перетворювача перепаду тиску на звужуючому пристрої (напірній трубці тощо) та/або від вимірювального перетворювача об'єму газу за робочих умов (лічильника газу тощо), від вимірювальних перетворювачів тиску та температури газу, що протікає у вимірювальному трубопроводі, та обчислює об'єм газу за стандартних умов; однак, лічильник газу, який здійснював облік природного газу в домоволодінні ОСОБА_1 - марки СГБ Сигнал типорозмір G-4 рік випуску - 2007, заводський № НОМЕР_1 , не в повній мірі відповідав поняттю саме «вузла обліку природного газу» за сукупністю допоміжних засобів, оскільки за своєю суто механічною конструкцією цей лічильник газу навіть не має відповідних роз'ємів (гнізд) для встановлення електронних допоміжних засобів як-то засоби дистанційної передачі даних, коректору об'єму газу або обчислювача об'єму газу, а зняття показників з нього здійснювалося шляхом візуального огляду контролером газового господарства, як правило з початковим письмовим занесенням показників до паперової відомості або самим споживачем та передачі ним даних до газового господарства.
Дана обставина підтверджується фототаблицями доданими до відзиву на позов на яких зображений лічильник газу, який здійснював облік природного газу в домоволодінні ОСОБА_1 - марки СГБ Сигнал типорозмір G-4 рік випуску 2007, заводський № 94255, дата фото фіксації 25 жовтня 2018 року та лічильник марки «ВК» типорозмір G-10 який як вузол обліку природного газу який обладнаний засобом дистанційної передачі даних та коректором об'єму газу.
Жодним доказом ОСОБА_1 не обґрунтовує своє твердження про те, що йому стало відомо, що неначебто «обчислювач (коректор ) об'єму газу був справним і не містив зареєстрованих та зафіксованих у звітах повідомлень про роботу лічильника газу в позаштатному режимі», оскільки інформація про наявність взагалі у лічильника марки СГБ Сигнал типорозмір G-4 рік випуску 2007, заводський № 94255 «обчислювача (коректору) об'єму газу» відсутня в жодному документу, які були складені працівниками відповідача 18 жовтня 2018 року в момент складення акту про порушення та демонтажу лічильника та 25 жовтня 2018 року під час проведення експертизи.
При розгляді справи № 201/4284/20 в Жовтневому районному суді м. Дніпропетровська суд, проаналізувавши наявні в матеріалах справи документальні докази, зокрема рішення Верхньодніпровського районного суду від 18 лютого 2020 року по справі № 173/1455/19 (набрало законної сили 31 березня 2020 року) та копію ухвали Верхньодніпровського районного суду від 10 червня 2020 року у справі № 173/922/19 за позовом АТ «Дніпропетровськгаз» до ОСОБА_1 про стягнення спірної вартості необлікованого (донарахованого) об'єму та обсягу природного газу, зазначив в своєму рішенні від 19 жовтня 2021 року наступне: «Варто зазначити, що пред'явив 12 травня 2020 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська позов, який наразі розглядається судом у справі № 201/4284/20, ОСОБА_1 штучно затримує розгляд Верхньодніпровським районним судом позовних вимог АТ «Дніпропетровськгаз» до ОСОБА_1 про стягнення вартості необлікованого (донарахованого) об'єму та обсягу природного газу в сумі 13 619 грн. 52 коп., провадження у цивільній справі № 173/922/19 зупинено до розгляду Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська цивільної справи № 201/4284/20. При цьому, фактичні обставини, які пов'язані із правомірністю (законністю) демонтажу лічильника газу, проведення експертизи та нарахування вартості необлікованого (донарахованого) об'єму та обсягу природного газу в сумі 13 619 грн. 52 коп. працівниками АТ «Дніпропетровськгаз», вже були предметом розгляду у цивільній справі № 173/1455/19, втім до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська подано позов тільки формально з інших підстав (щоб уникнути відмови у відкритті провадження), а по суті позивач фактично вдруге суди повертає до розгляду питання демонтажу лічильника газу, законність якого він не сприймає...».
В даній справі № 201/6187/21 ОСОБА_1 вже втрете повертає суди до розгляду питання демонтажу лічильника газу, проведення експертизи та послідуючого нарахування вартості необлікованого (донарахованого) об'єму та обсягу природного газу в сумі 13 619.52 гри., законність яких він не сприймає.
Що стосується безпосередньо позовної вимоги позивача про визнання незаконним Акту - розрахунку вартості необлікованого (донарахованого) об'єму та обсягу природного газу на суму 13 619.52 грн. від 31 жовтня 2018 року, то варто її заперечити наступним.
Рішеннями Верхньодніпровського районного суду від 18 лютого 2020 року та рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 жовтня 2020 року, дії працівників АТ «Дніпропетровськгаз» щодо складення 18 жовтня 2018 року та 25 жовтня 2018 року акту про порушення, акту про виявлення порушень, протоколу демонтажу лічильника для проведення експертизи та акту експертизи лічильника та проведення 31 жовтня 2018 року засідання комісії з розгляду актів про порушення, задокументованого протоколом № 2532, були визнані такими, що відповідають вимогам Кодексу ГРС.
Так, зокрема Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська в своєму рішенні від 19 жовтня 2020 року прямо зазначив - що судом не знайдено передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог по суті, оскільки в ході судового розгляду було встановлено відсутність в діях працівників відповідача ознак протиправності та доказів, які б підтверджували, викладені в позовній заяві обставини. Відтак, враховуючи що складення Акту - розрахунку вартості необлікованого (донарахованого) об'єму та обсягу природного газу на суму 13 619.52 грн., є похідним наслідком прийнятого рішення комісії з розгляду актів про порушення від 31 жовтня 2018 року (про задоволення акту про порушення № 2482 від 18 жовтня 2018 року), а отже його законність не може викликати будь якого сумніву, оскільки відповідно до змісту частини 4 та 5 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Позивач не обґрунтовує свої вимоги та не вказує, які саме норми матеріального права на його думку, порушено відповідачем, а наведені в позовній заяві цитування законодавства та судової практики України не мають конкретної прив'язки до суті спору в світлі фактичних обставин справи, та як вбачається в цілому прописані позивачем з метою їх декларативного проголошення.
Зазначений позов ОСОБА_1 , котрий є предметом розгляду в цій судовій справі, перешкоджає судовій справі №173/922/19, котра розглядається в Верхньодніпровському районному суді за позовом АТ «Дніпропетровськгаз» до ОСОБА_1 про стягнення вартості необлікованого (донарахованого) об'єму та обсягу природного газу в сумі 13 619.52 грн. та провадження в якій зупинено вдруге 10 червня 2020 року за клопотанням ОСОБА_1 .
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання позивачем доказів на підтвердження наведених вище обставин є обов'язковим, оскільки в цій частині між позивачем та відповідачем виник спір про право, і такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі. Докази, які позивач повинен подати в рахунок обґрунтування всіх тих обставин, на які позивач посилається як на підставу для задоволення його вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановлює наявність або відсутність підстав для задоволення позову чи відмови у його задоволенні, - повинні бути виключно належними та допустимими.
Відповідно до вимог ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно із ст. 77-81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 16 ЦК України на законодавчому рівні закріплені способи захисту цивільних прав та інтересів.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміються закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений ст. 16 ЦК України.
Особа, право якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.
Згідно до ст. 19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законом.
Згідно ст. 82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Відповідно до ч. 3, 6 ст. 13 ЦК України «Межі здійснення цивільних прав»: не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.
Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції (995_004) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов'язки сторін. Всі ці складові могли бути з'ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК, всебічне і повне з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин.
Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.
Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об'єктивні підстави вважати, що позов не підлягає задоволенню повністю.
Суду не надано докази того, що неправомірними діями відповідача, пов'язаними з неналежним виконанням взятих на себе обов'язків позивачу було завдано майнової шкоди та прямих збитків, які знаходяться в безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку зі вказаними діями відповідача і підлягають повному відшкодуванню за рахунок винної особи.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідач заперечує будь-які домовленості і зобов'язання стосовно позивача по незаконним (з точки зору позивача) діям відносно нього, предмета спору, а позивач цього не довів, твердження позивача про наявність будь-яких інших зобов'язань або неправомірності стосовно нього є припущенням.
Не може суд прийняти до уваги наполягання позивача на позовних вимогах, оскільки вони спростовуються вищенаведеним і нічим об'єктивно не підтверджуються.
При таких обставинах суд вважає можливим ОСОБА_1 в задоволенні позову до АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» про визнання незаконним нарахування вартості необлікованого об'єму та обсягу природного газу, захист прав споживача слід відмовити.
Таким чином суд вважає, що позовні вимоги про визнання незаконним нарахування вартості необлікованого об'єму та обсягу природного газу, захист прав споживача в такому вигляді ґрунтуються на вимогах закону і не підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, 19, 41, 55, 124, 129 Конституції України, ст. 15, 16, 18, 22, 177, 203, 215, 216, 525, 526, 530, 1166, ЦК України, глави 1, 6 Кодексу ГРС України, ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 4, 5, 18, 43, 49, 76-81, 84, 89, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд
ОСОБА_1 в задоволенні позову до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» про визнання незаконним нарахування вартості необлікованого об'єму та обсягу природного газу, захист прав споживача відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.
Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд протягом 30 днів з дня проголошення рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.
Суддя -