Справа № 209/815/21
Провадження № 2/209/713/21
02 вересня 2021 року м. Кам'янське
Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Замкової Я.В.
за участі секретаря - Погрібної О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди, в якому просив суд стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду у розмірі 72117,00 грн., моральну шкоду у розмірі 10000 грн., витрати по оплаті послуг судового експерта у розмірі 2500 грн. та понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 908,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 15 квітня 2020 року о 12:16 в м. Кам'янське Дніпропетровської області по вул. Михайла Грушевського біля будинку 2 А водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем ГАЗ-3110 державний номер НОМЕР_1 , перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним та зробив зіткнення з автомобілем позивача Nissan Rogue, державний номер НОМЕР_2 . Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди автотранспорт позивача зазнав механічні пошкодження. Постановою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська №208/2487/20 від 24.06.2020 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного порушення передбаченого ст. 124 КУпАП. Зазначена постанова залишена без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 22.09.2020 року. 07 липня 2020 року позивачем з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 було укладено договір №170720-1 на виконання експертних послуг. На виконання вказаного договору судовим експертом Мазурек О.А. проведено автотоварознавчу експертизу по визначенню вартості матеріального збитку, в зв'язку з аварійними пошкодженнями, заподіяними автомобілю Nissan Rogue, державний номер НОМЕР_2 та надано висновок експерта № ZUs1707201 від 27.07.2020 року. Згідно вказаного висновку сума матеріальних збитків становить 159 117,00 гривень. За складання цього висновку позивачем було сплачено 2500,00 грн. 06 листопада 2020 року між ОСОБА_1 та Страховою компанією «Альфа-Гарант» відповідно до страхового полісу №АО-000578595 про страхування цивільно-правової відповідальності ОСОБА_2 було укладено угоду про розмір страхового відшкодування. Відповідно до зазначеної угоди сторони дійшли згоди про розмір матеріальних збитків за страховим випадком, який становить 87 000,00 гривень, зазначені грошові кошти були перераховані платіжним дорученням позивачу. Ураховуючи викладене зазначив, що різниця між загальною сумою майнової шкоди, завданої позивачу внаслідок вищевказаної дорожньо- транспортної пригоди та розміром страхового відшкодування 159117,00 - 87000,00 становить 72117,00 гривень. Крім того, після ДТП позивачу також була заподіяна моральна шкода, що полягала у порушенні нормального психологічного стану (стрес, безсоння) позивача, також ОСОБА_1 не мав змоги використовувати свій автомобіль, був змушений витрачати час для відновлення порушеного права, звертатися за професійною правочинною допомогою, звертатися до експерта для отримання висновку, звертатися до суду. Розмір своїх страждань позивач оцінює в 10000 грн. Викладені обставини слугували підставою для звернення до суду з вказаним позовом.
Ухвалою суду від 12 квітня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Копія ухвали про відкриття провадження у справі, позовної заяви та доданих до неї документів була надана представнику відповідача під розписку від 14.04.2021 року наявну в матеріалах справи.
Відзиву на позов не надійшло. Учасниками справи не подано клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, також не подано заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Виходячи з наведеного, суд ухвалив провести судове засідання за відсутності сторін на підставі наявних у справі матеріалів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Суд, дослідивши письмові докази по справі, давши їм оцінку в їх сукупності, встановивши фактичні обставини справи, зміст спірних відносин вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 15.04.2020 року о 12.16 год. в м. Кам'янське по вул. М.Грушевського біля буд 2 «А», відповідач керуючи автомобілем ГАЗ-3110 д.н. НОМЕР_1 , перед зміною напрямку руху не переконався що це буде безпечним та зробив зіткнення з автомобілем Nissan Rogue д.н. НОМЕР_2 , під керуванням позивача. Внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.
Вказані обставини встановлені постановою Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 24 червня 2020 року, якою визнано ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 340,00 (триста сорок) грн., а також стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 420,40 грн. (а.с. 810-11).
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 залишено без задоволення, а постанову Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 24 червня 2020 року залишено без змін (а.с. 12-14).
На даний час вказана постанова суду набрала законної сили.
За частиною 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи в чинені вони цією особою.
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземних транспортних засобів № АО-0005785895 у ТДВ Страхова компанія «Альфа-Гарант».
Відповідно до угоди про розмір страхового відшкодування від 06 листопада 2020 року ТДВ Страхова компанія «Альфа-Гарант» та ОСОБА_1 досягли згоди, що сума матеріального збитку за страховим випадком, що стався 15.04.2019 року складає 87000 грн. та сума страхового відшкодування за вказаним випадком визначається з урахуванням франшизи, яка за полісом №АО-0005785895 від 27.06.2019 складає 2000 грн., в розмірі 85000 грн. (а.с. 15).
Згідно висновку експерта № ZUs1707201від 27.07.2020 року автотоварознавчої експертизи по визначенню вартості матеріального збитку у зв'язку з аварійними пошкодженнями, заподіяними автомобілю Nissan Rogue д.н. НОМЕР_2 , вартість відновлювального ремонту автомобіля без урахування зносу складає 199610 грн. 74 коп., а вартість матеріального збитку нанесеного власнику автомобіля, з урахуванням зносу складає 159117 грн. 00 коп. (а.с. 19-31).
Витрати по складанню висновку експертного дослідження автотоварознавця склали 2500 грн. 00 коп., що підтверджується актом № 170720-1 прийому-передачі виконаних робіт від 27.07.2020 року (а.с. 18).
Відповідно до листа ТДВ Страхова компанія «Альфа-Гарант» позивачу по справі було перераховано платіжним дорученням № 13049 від 13.11.2020 року страхове відшкодування згідно угоди від 06.11.2020 року, а саме 87000 грн. (а.с. 16)
Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка їх завдала за наявності її вини.
За статтею 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно ст. 1194 ПК України, особа, що застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування), для повного відшкодування завданої нею шкоди, зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою.
Факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов'язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).
Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
До сфери обов'язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).
Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).
Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
За змістом Закону № 1961-IV (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на його отримання, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
З огляду на зазначене сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.
Завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов'язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов'язком боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.
Разом з тим зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок.
Неодержання потерпілим страхового відшкодування за договором (або його одержання, якщо страхового відшкодування недостатньо для повного покриття шкоди) не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною.
При цьому потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.
Крім того, відповідно до ст.. 12 Закону № 1961-IV розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частина друга статті 14 цього Кодексу).
Відповідно до статті 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Згідно із частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена в договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.
З огляду на зазначене право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.
Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права: а) шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди; б) шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування; в) шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.
Потерпілий має право відмовитись від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в межах деліктного зобов'язання незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. У такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором з відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Зазначене повністю відповідає висновкам Верховного Суду України, викладеним у постановах від 26.10.2016 у справі № 6-954цс16, від 29.06.2016 у справі № 6-192цс16, від 23.12.2015 у справі № 6-2587цс15 та Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 344/10730/15-ц.
Зважаючи на те, що цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована, позивач звернувся до страхової компанії із відповідною вимогою про виплату страхового відшкодування.
Однак, у зв'язку з тим, що розмір франшизи за договором страхування, яким забезпечена цивільно-правова відповідальність відповідача, перевищував розмір матеріальних збитків, завданих належному позивачу автомобілю винуватцем ДТП (відповідачем), страховою компанією було відшкодовано 87000,00 гривень.
Отже різниця матеріальних збитків, спричинені внаслідок дорожньо-транспортної пригоди повинні бути відшкодовані саме відповідачем, який є винною особою у спричиненні вказаної ДТП.
Вартість матеріальної шкоди, визначена позивачем у сумі 72117,00 грн., що складається із: вартість відновлювального ремонту автомобіля «Nissan Rogue» д.н. НОМЕР_2 з урахування зносу 159117 грн. 00 коп. - 87000 грн. 00 коп. відшкодованих позивачу коштів страховою компанією, є документально підтвердженою, отже вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на його користь матеріальної шкоди у вказаному розмірі є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
В той же час, вирішуючи спір в частині відшкодування моральної шкоди суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині, виходячи з наступного.
У відповідності до ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних чи душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Позивач вимоги в частині відшкодування моральної шкоди в сумі 10000,00 гривень мотивує тим, що внаслідок ДТП він зазнав порушення нормального психологічного стану (стрес, безсоння), а також не мав змоги використовувати свій автомобіль, був змушений витрачати час для відновлення порушеного права, звертатися за професійною правочинною допомогою, звертатися до експерта для отримання висновку та до суду
Однак на думку суду зазначена сума є завищеною та такою, що не відповідає дійсним обставинам справи, не ґрунтується на засадах розумності та справедливості, а тому розмір її відшкодування слід визначити у розмірі 3000,00 гривень.
Визначаючи саме такий розмір компенсації позивачу моральної шкоди, суд виходив з характеру та обсягу душевних страждань, яких позивач зазнав та враховує, що мова йде про розумне і справедливе відшкодування (компенсацію) моральної шкоди, якої б вистачило для морального задоволення, а не про покарання останнього за його неправомірні дії, що не відповідало б завданням та засадам цивільного судочинства, визначеним статтею 2 ЦПК України.
Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково та стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду у розмірі 72117,00 грн., моральну шкоду у розмірі 3000,00 грн. та 2500 грн. витрат понесених на проведення автотоварознавчої експертизи.
Питання судових витрат суд вирішує на підставі ст. 141 ЦПК України, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 908,00 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 5, 10, 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , про відшкодування шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 72117 (сімдесят дві тисячі сто сімнадцять) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 3 000 (три тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати понесені на проведення експертизи у розмірі 2500 (дві тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок .
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 02 вересня 2021 року.
Суддя Я.В. Замкова