Іменем України
03 вересня 2021 року м. Чернігівсправа № 927/811/21
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В.,розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного позовного провадження
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробництво підсиленої техніки",
код ЄДРПОУ 37547090, вул. Труда, буд. 46, с. Преображенка, Оріхівський район, Запорізька область, 70545
Відповідач: Приватне підприємство "Промінь База",
код ЄДРПОУ 38282036, вул. Перемоги, буд. 46, с. Озерне, Козелецький район, Чернігівська область, 17072
Предмет спору: про стягнення 90 197,77 грн,
не викликались,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробництво підсиленої техніки" звернулось до суду з позовом до Приватного підприємства "Промінь База", у якому позивач просить суд стягнути з відповідача 90197,77 грн заборгованості, з яких 54 000,00 грн основного боргу, 5676,41 грн - 3% річних, 11 600,00 грн штрафу, 18921,36 грн пені.
Дії суду, пов'язані з розглядом справи.
Ухвалою суду від 03.08.2021 прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Також ухвалою від 03.08.2021 встановлено сторонам строки для подання заяв по суті, а саме:
- відповідачу - п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами;
- позивачу - п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання до суду та відповідачу відповіді на відзив з доданими до неї документами;
- відповідачу - п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду та позивачу заперечень з доданими до них документами.
Ухвала суду від 03.08.2021 була направлена відповідачу 03.08.2021 засобами поштового зв'язку та отримана ним 05.08.2021, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №1400052553522 від 03.08.2021.
Останнім днем строку для подання відповідачем відзиву є 20.08.2021.
Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором купівлі-продажу №1562П від 12.03.2020 в частині своєчасної оплати за отриманий товар у розмірі 54 000,00 грн, у зв'язку з чим позивач нарахував та заявив до стягнення 5676,41 грн - 3% річних, 11 600,00 грн штрафу, 18 921,36 грн пені.
Відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень у встановлений строк до суду не надходило.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Оскільки відповідач не подав відзив у встановлений судом строк, справа вирішується за наявними у ній матеріалами.
Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
12.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробництво підсиленої техніки» (далі - Продавець) та Приватним підприємством «Промінь База» (далі - Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 1562П (далі - Договір) (а.с. 25-26).
Відповідно до п. 1.1 Договору продавець зобов'язується передати у власність борону ротаційну, марка БР-6, 2020 року виготовлення, заводський номер № 011, в кількості 1 (одна) одиниця, а покупець зобов'язаний прийняти товар і сплатити його вартість згідно п. 6.1 цього договору.
Згідно із п. 2.1 Договору продавець зобов'язаний відвантажити товар згідно домовленості сторін протягом 3-х робочих днів після оплати згідно п. 6.1.1 цього договору.
Відповідно до п. 2.4 Договору покупець зобов'язаний прийняти товар від продавця і здійснити за нього оплату в строки й порядку, передбачені цим договором.
Пунктами 3.1-3.2 Договору сторони погодили, що здача-приймання товару провадиться уповноваженими представниками покупця і продавця. Факт передачі товару покупцеві оформляється сторонами шляхом підписання двостороннього Акта прийому-передачі товару або видаткової накладної, які підписуються обома сторонами у момент передачі-приймання товару.
Поставка товару здійснюється на умовах СРТ-склад Покупця (згідно міжнародних правил по тлумаченню термінів «Інкотермс» в редакції 2020 року) (п. 5.1 Договору).
Відповідно до п. 6.1 Договору оплата товарів покупцем здійснюється на розрахунковий рахунок продавця в наступному порядку:
6.1.1 - 25 % від загальної суми Договору - оплата не пізніше 7 (семи) банківських днів з дня отримання рахунку на оплату;
6.1.2 - 75 % від загальної суми Договору - оплата в термін до 31.03.2020.
Днем здійснення платежу вважається день, в який сума, що підлягає сплаті, поступає на розрахунковий рахунок продавця, у розмірі 100% (п. 6.2 Договору).
Відповідно до п. 7.2 Договору у разі порушення терміну розрахунків, покупець за вимогою продавця зобов'язаний сплатити останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період такого прострочення, за кожний день затримки від суми заборгованості. Окрім сплати пені, покупець за вимогою продавця зобов'язаний сплатити останньому штрафні санкції відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Згідно із п. 7.3 Договору у разі порушення терміну розрахунків понад 10 (десять) календарних днів, покупець за вимогою продавця зобов'язаний сплатити останньому штраф у розмірі 10 % (процентів) від суми такої заборгованості.
Пунктом 7.4 Договору сторони погодили, що у разі порушення терміну розрахунків понад 1 (один) календарний місяць, покупець за вимогою продавця зобов'язаний сплатити останньому, окрім санкцій передбачених п. 7.2 та п. 7.3 цього договору, додатково 10 % (десять) процентів від суми заборгованості за користування чужими грошовими коштами (ст. 536 ЦК України).
Відповідно до п. 7.8, 7.9 Договору сторони, керуючись нормами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, погодились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за цим Договором, припиняється через 3 (три) роки від дня, коли зобов'язання мали бути виконані. Сторони, керуючись нормами ч. 1 ст. 259 Цивільного кодексу України, домовились, що для стягнення неустойки (штрафу, пені) за цим Договором, встановлюється строк позовної давності три роки.
Пунктом 10.1 Договору сторони встановили, що даний договір набирає чинності в день підписання його обома Сторонами та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань.
Позивачем виставлено відповідачу рахунок - фактуру № У-00000043 від 12.03.2020 на оплату товару на суму 145 000,00 грн (а.с. 28).
Відповідач здійснив оплату 29 000,00 грн платіжним дорученням № 1107 від 13.03.2020 з призначенням платежу «за борону згідно рах. № У-00000043 від 12.03.2020» згідно умов п. 6.1.1 Договору (а.с. 29).
Відповідно до умов Договору позивач передав по видатковій накладній № У-00000022 від 13.03.2020 відповідачу борону ротаційну БР-6 в кількості 1 шт. на суму 145 000,00 грн, а відповідач отримав, що підтверджується підписом та печаткою відповідача на видатковій накладній (а.с. 35).
13.03.2020 між сторонами підписано та скріплено печатками сторін акт приймання-передачі по договору № 1562П від 12.03.2020, згідно якого позивачем передано відповідачу борону ротаційну БР-6 в кількості 1 шт., ціна 145 000,00 грн (а.с. 27).
Отже, згідно з Договором позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 145 000 грн.
Відповідач після отримання товару здійснив часткову оплату та перерахував позивачу кошти у загальному розмірі 62 000 грн, що підтверджується наданими платіжними дорученнями:№ 1142 від 28.05.2020 на суму 20 000 грн, № 1172 від 19.08.2020 на суму 25 000,00 грн та меморіальним ордером № @2PL585475 від 17.02.2021 на суму 17 000,00 грн. (а.с. 30-32).
Таким чином, залишок заборгованості відповідача перед позивачем за Договором становить 54 000,00 грн.
09.07.2021 позивач на адресу відповідача направив претензію № 101 від 09.07.2021, у якій вимагав до 23.07.2021 здійснити оплату заборгованості у розмірі 54 000,00 грн та повідомив, що у випадку несплати боргу позивач буде змушений звернутись за примусовим стягненням зазначеної суми, що може потягнути за собою відшкодування штрафних санкцій. Вказана претензія була отримана 15.07.2021 відповідачем (а.с. 33-34).
Доказів сплати заборгованості у розмірі 54 000,00 грн відповідач суду не надав.
Оцінка суду.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За приписами ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ч. 1 ст. 656 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Щодо заявленої до стягнення суми основної заборгованості.
Як встановив суд, позивач поставив відповідачу товар на суму 145 000,00 грн, який останній оплатив частково на загальну суму 91 000,00 грн, а отже залишок заборгованості відповідача за поставлений товар становить 54 000,00 грн.
За умовами п. 6.1.2 Договору відповідач повинен був оплатити поставлений товар до31.03.2020.
Оскільки відповідач у порушення ст. 525, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України взятих на себе зобов'язань не виконав та не сплатив кошти за отриманий ним товар у визначений Договором термін у повному обсязі, суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 54 000,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо заявленої до стягнення пені та штрафу.
Враховуючи порушення відповідачем строків оплати вартості поставленого товару, позивач нарахував та заявив до стягнення 18 921,36 грн пені за період з 31.03.2020 по 23.07.2021 та 11 600,00 грн штрафу.
Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно зі ст. 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Зі ст. 230 Господарського кодексу України випливає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
У п. 7.3 Договору сторони погодили сторони погодили у разі порушення терміну розрахунків понад 10 (десять) календарних днів, покупець за вимогою продавця зобов'язаний сплатити останньому штраф у розмірі 10 % (процентів) від суми такої заборгованості.
Суд, здійснивши перевірку розрахунку штрафу, дійшов висновку про правомірне його нарахування.
Сторонами у п. 7.2 Договору погоджено, що покупець за вимогою продавця зобов'язаний сплатити останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період такого прострочення, за кожний день затримки від суми заборгованості. Окрім сплати пені, покупець за вимогою продавця зобов'язаний сплатити останньому штрафні санкції відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Пунктом 7.4 Договору сторони погодили, що у разі порушення терміну розрахунків понад 1 (один) календарний місяць, покупець за вимогою продавця зобов'язаний сплатити останньому, окрім санкцій передбачених п. 7.2 та п. 7.3 цього договору, додатково 10 % (десять) процентів від суми заборгованості за користування чужими грошовими коштами (ст. 536 ЦК України).
Згідно ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Пеня, передбачена статтею 549 ЦК України, та проценти за статтею 536 ЦК України жодним чином не збігаються за обсягом понять, з огляду на те, що перша є способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності, а проценти - встановленою законом або договором платою за користування чужими грошовими коштами, тобто правова природа понять "пеня" та "проценти за користування чужими грошовими коштами" є різною.
Згідно наданого розрахунку, позивачем нараховані проценти (10% річних) за період з 31.03.2020 по 28.05.2020 за 58 днів на суму заборгованості 116 000,00 грн, за період з 28.05.2020 по 19.08.2020 за 141 день на суму заборгованості 96 000,00 грн, за період з 19.08.2020 по 17.02.2021 за 323 дні на суму заборгованості 71 000,00 грн, за період з 17.02.2021 по 23.07.2021 за 479 днів на суму заборгованості 54 000,00 грн.
Як вбачається з прохальної частини позовної заяви позивачем заявлено до стягнення пеню, однак нарахування здійснено згідно умов п. 7.4 Договору в розмірі 10 % від суми заборгованості за користування чужими грошовими коштами, в зв'язку з чим, суд доходить висновку, що позивачем фактично нараховано та заявлено до стягнення проценти за користування чужими грошовими коштами, як передбачено сторонами в п. 7.4 Договору, а застосування терміну «пеня» є помилковим (опискою) .
Суд, здійснивши перевірку розрахунку процентів, заявлених до стягнення позивачем, дійшов висновку про неправильне їх нарахування, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Згідно зі ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Прийменник "до" з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь (постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 803/350/17 та у справі № 815/4720/16, від 13.06.2018 у справі № 815/1298/17, від 14.08.2018 у справі № 803/1387/17, від 28.08.2018 у справі № 814/4170/15, від 08.10.2018 у справі №927/490/18), а відтак прострочення виконання зобов'язання настає з наступної календарної дати.
Враховуючи те, що Договором № 1562П від 12.03.2020 встановлено строк оплати за товар до 31.03.2020, нарахування на суму заборгованості за видатковою накладною № У-00000022 від 13.03.2020 повинно здійснюватися з 01.04.2020.
Позивачем в позовній заяві та розрахунку, викладеному в її тексті, зазначено про початок нарахування з 31.03.2020.
Крім того, позивачем при нарахуванні не враховано кількість днів у 2020 році - 366, невірно визначено кількість днів нарахування по періодам.
Нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами здійснюється за кожен повний день прострочення зобов'язання.
Отже, в період часу, за який здійснюється стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами не включається день фактичної сплати суми заборгованості.
Такий самий порядок нарахування застосовується і при поділі строку оплати грошового зобов'язання на періоди у зв'язку з частковою оплатою відповідачем суми боргу, а відтак до першого періоду прострочення основної суми заборгованості не включається день здійснення часткової оплати, натомість такий день включається до наступного періоду прострочення вже зменшеної суми заборгованості.
За перерахунком суду, розмір процентів за користування чужими грошовими коштамискладає9839,45 грн, а отже є меншим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, відтак позовні вимоги у частині стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами підлягають частковому задоволенню у зазначеному судом розмірі.
Щодо заявлених до стягнення 3% річних.
Позивач також просить стягнути з відповідача 5676,41 грн - 3 % річних за період з 31.03.2020 по 23.07.2021.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.
За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Як вбачається з наданого розрахунку, 3% річних нараховані позивачем за період з 31.03.2020 по 28.05.2020 за 58 днів на суму заборгованості 116 000,00 грн, за період з 28.05.2020 по 19.08.2020 за 141 день на суму заборгованості 96 000,00 грн, за період з 19.08.2020 по 17.02.2021 за 323 дні на суму заборгованості 71 000,00 грн, за період з 17.02.2021 по 23.07.2021 за 479 днів на суму заборгованості 54 000,00 грн.
Суд, здійснивши перевірку розрахунку 3% річних, заявлених до стягнення позивачем, дійшов висновку про неправильне їх нарахування, з огляду на наступне.
Як вбачається з розрахунку 3 % річних, їх нарахування проведено за такі ж самі періоди, за які нараховано проценти за користування чужими коштами. Отже, позивач неправильно здійснив нарахування 3 % річних з аналогічних підстав, про які суд зазначав вище.
За перерахунком суду, розмір 3% річних складає2961,34 грн, а отже є меншим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, відтак позовні вимоги у частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню у зазначеному судом розмірі.
Висновки суду.
Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.
За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з'ясовано усі питання, винесені на його розгляд.
За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням часткового задоволення позову, розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача, становить 1973,11 грн.
Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Приватного підприємства "Промінь База" (код ЄДРПОУ 38282036, вул. Перемоги, буд. 46, с. Озерне, Козелецький район, Чернігівська область, 17072) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробництво підсиленої техніки" (код ЄДРПОУ 37547090, вул. Труда, буд. 46, с. Преображенка, Оріхівський район, Запорізька область, 70545) 54 000,00 грн заборгованості за поставлений товар, 2961,34 грн - 3% річних, 11 600,00 грн штрафу, 9839,45 грн процентів за користування чужими грошовими коштами та 1973,11 грн витрат зі сплати судового збору.
3. У решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя В. В. Шморгун