вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"02" вересня 2021 р. Справа № 911/2543/21
Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Захід Львів» про забезпечення позову
до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт»
про стягнення 1 108 576,60 гривень
встановив:
Через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Захід Львів» до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» про стягнення 1 108 576,60 гривень, з яких: 977 566,00 грн основного боргу за договором №11-20-02 від 27.05.2020, 31 424,60 грн 3% річних та 99 586,00 грн інфляційних збитків.
Заявлені вимоги обґрунтовано неналежним виконання Державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» грошового зобов'язання по оплаті отриманого товару згідно договору №11-20-02 від 27.05.2020.
Водночас разом з позовною заявою від позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Державному підприємству спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» в межах суми стягнення 1 108 576,60 грн, що знаходяться на поточних рахунках у банківських установах, в т.ч., але не виключно, на поточному рахунку АТ «ОксіБанк», код банку (МФО) 325990, IBAN НОМЕР_1 , а також на грошові кошти, які обліковуються на інших рахунках, які відкриті на ім'я Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» та будуть виявлені виконавцем в процесі виконання даної ухвали про забезпечення позову.
В обґрунтування вказаної вище заяви позивач посилається на те, відповідачем порушено умови договору, сума заборгованості є значною - 1 108 576,60 гривень, а з 25.02.2021 відповідач не здійснив жодного платежу.
Також позивач зазначив, що в провадженні судів перебувають справи за позовами до відповідача про стягнення з нього коштів, а виконавчою службою стосовно відповідача як боржника відкрито виконавчі провадження, що свідчить про можливість відповідачем користуватися чужими грошовими коштами, ухилятися від виконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову та не накладення арешту на грошові кошти відповідача.
В розрізі вказаного вище позивач зазначив, що накладення арешту на грошові кошти не порушує право відповідача вільно користуватись та розпоряджатись своїми грошовими коштами, оскільки арешту підлягають лише кошти в межах суми позову, що не може заважати нормальному функціонуванню підприємства та вільному використанню інших коштів на рахунку відповідача.
Приписами ст. ст. 136, 137, 140 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
З системного аналізу вищевказаних процесуальних приписів слідує, що забезпечення позову - це, по суті обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.
Отже, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.
У кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Однак заявником не обґрунтовано та доказово не підтверджено наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування обраного ним заходу забезпечення позову -накладення арешту на грошові кошти відповідача, а саме: вчинення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на витрачання/списання коштів з рахунків, у тому числі не для здійснення розрахунків з позивачем, тощо.
Так, підставою для забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути та/або зменшитись, тоді як наведені у заяві припущення позивача про потенційну неможливість відповідачем виконати рішення суду доказово не обґрунтовано.
Доводи позивача про наявність у відповідача заборгованості перед іншими кредиторами, як і наявність інших справа у провадженні судів та відкритих виконавчих проваджень про стягнення коштів з відповідача не є тими обставинами, які свідчить про: вчинення відповідачем навмисних дій, спрямованих на ухилення від виконання грошового зобов'язання, як наслідок - неможливість чи істотне ускладнення в майбутньому виконання судового рішення, як і не підтверджують такі посилання скрутний фінансовий стан відповідача.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №910/14149/19.
Припущення позивача про утруднення виконання виконання рішення, як і обставини, які свідчать про такі утруднення, мають бути обґрунтованим та доказово доведеним, тоді як арешт коштів на рахунках відповідача може призвести до перешкод у здійсненні господарської діяльності останнім та, в свою чергу, погіршення майнового стану сторони.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.07.2020 у справі №910/3836/20.
Наведені ж позивачем обставини та доводи щодо невиконання відповідачем умов договору №11-20-02 від 27.05.2020 є спірним предметом дослідження за позовом у даній справі, а тому не є достатніми підставами для вжиття заходів забезпечення позову у розумінні ст. 136 ГПК України, тоді як саме лише посилання заявника на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Отже, не є підставами для вжиття заходів забезпечення позову доказово не підтверджені припущення позивача про можливе виникнення в майбутньому обставин, які істотно ускладнять виконання судового рішення.
З огляду наведеного, враховуючи доказову необґрунтованість доводів позивача стосовно обставин утруднення виконання рішення суду та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Захід Львів» про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
постановив:
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Захід Львів» про забезпечення позову відмовити.
Ухвала складена та підписана 02.09.2021, набирає законної сили з моменту її підписання суддею відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена у апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду у строки та порядок відповідно до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя В.А. Ярема