вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"02" вересня 2021 р. м. Київ Справа № 911/1413/21
Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Охоронна компанія “Кардинал-1” (03039, м. Київ, просп. Валерія Лобановського, 119, оф. 21, код 41422667)
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Управляюча компанія “Комфорт сервіс НТ” (08141, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Святопетрівське, вул. Богдана Хмельницького, 13, прим. 147, код 41991394)
про стягнення 41 809,61 грн.
без виклику представників сторін
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Охоронна компанія “Кардинал-1” (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Управляюча компанія “Комфорт сервіс НТ” (відповідач) про стягнення 41 809,61 грн. заборгованості, з яких: 28 000,00 грн. основного боргу, 9368,43 грн. пені, 1484,38 грн. 3% річних та 2956,80 грн. інфляційних втрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору про надання послуг з охорони №17-03-04-19К-1-ФО від 03.04.2019.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.05.2021 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви.
03.06.2021 на адресу Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальність “Охоронна компанія “Кардинал-1” надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.06.2021 відкрито провадження у даній справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та зобов'язано сторін вчинити певні дії.
Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, для подання заперечень на відповідь на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив.
У встановлений судом строк відзиву на позовну заяву відповідач не подав, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направляв.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.
Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Положення ч.1 ст.248 ГПК України визначають, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Разом з тим, головуючий суддя Лилак Т.Д. з 04.08.2021 по 01.09.2021 перебував у щорічній основній відпустці.
Згідно з частиною 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
03 квітня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Управляюча компанія “Комфорт сервіс НТ” (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Охоронна компанія “Кардинал-1” (Виконавець) укладено Договір про надання послуг з охорони №17-03-04-19К-1-ФО.
Згідно з п. 1.1 Договору Виконавець зобов'язується надавати Замовнику за плату комплекс послуг з охорони, вживати заходів з метою запобігання настання Подій на Об'єкті відповідною кількістю постів охорони, в режимі надання послуг з охорони, кількістю працівників Виконавця, визначеним в Додатку № 1 до цього Договору (Дислокація), а Замовник зобов'язується приймати належним чином надані Послуги з охорони та своєчасно здійснювати Виконавцю оплату Послуг з охорони на умовах і в порядку встановлених цим Договором та додатками до нього.
До 1 (першого) числа місяця, наступного за звітним, Виконавець надає Замовнику два примірники Акта приймання-передачі наданих послуг (надалі - Акт). Замовник протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати отримання від Виконавця двох примірників Акту, зобов'язується підписати і один примірник Акта повернути Виконавцю; у випадку наявності заперечень щодо обсягу та якості послуг, наданих Виконавцем у звітному місяці, Замовник має право не підписувати Акт та зобов'язаний в той же строк у письмовій формі надати Виконавцю свої обгрунтовані письмові заперечення до Акту. У випадку не направлення Замовником письмових заперечень до Акту в строк, вказаний в цьому пункті, послуги з охорони вважаються наданими належним чином, а Акт, прийнятим Замовником без заперечень (п.3.5.Договору).
Згідно п 3.6 Договору, послуги з охорони оплачуються Замовником щомісяця за поточний місяць впродовж 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання Сторонами Акту за поточний місць у розмірі, визначеному згідно умов Договору.
Відповідно до складених і підписаних Актів наданих послуг: №67 від 30 квітня 2019р., №80 від 31 травня 2019р., №99 від 30 червня 2019р., №104 від 31 липня 2019р., позивач надав, а відповідач прийняв послуги охорони об'єкту за адресою: с. Новосілки, Києво-Святошинського району Київської області, вул. Олександрівська, 1,1-А, 1-В в період з 03 квітня 2019 року по 31 липня 2019 року. Відповідач претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не заявив.
Як стверджує позивач, відповідач розрахувався за отримані послуги не у повному обсязі, у зв'язку з чим, за ним рахується заборгованість у розмірі 28000,00 грн.
В порядку досудового врегулювання спору, 04 березня 2021 позивачем надіслано на адресу відповідача претензію №2991 з вимогою про сплату боргу. Претензія була отримана відповідачем, але залишена без відповіді, у зв'язку з чим позивач був змушений звернутись з позовом до суду.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 статті 175 ГК України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Суд зазначає, що за своїм змістом та правовою природою укладений між сторонам правочин є договором надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм статей 901-907 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 статті 903 ЦК України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 525, 615 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на спростування наведених вище обставин, як і не надано належних доказів на підтвердження повної оплати наданих послуг у строки, які обумовлені сторонами в договорі.
За таких обставин, суд вирішив стягнути з відповідача на користь позивача 28000,00 грн. основного боргу.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України 3 % річних у сумі 1484,38 грн. (за період: 05.08.2019 - 11.05.2021) та 2956,80 грн. інфляційних втрат (за період: серпень 2019 - березень2021).
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3 % річних, судом встановлено, що він є неправильним з огляду на те, що позивач не вірно визначив початок періоду виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання, оскільки пунктом 3.6. Договору, встановлено, що послуги з охорони оплачуються Замовником щомісяця за поточний місяць впродовж 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання Сторонами Акту за поточний місць.
В ході дослідження матеріалів справи судом встановлено, що неоплаченим залишився акт надання послуг за липень, який підписаний сторонами 31.07.2019.
З огляду вищевикладене, за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) за липень 2019 року відповідач мав виконати свій обов'язок з оплати до 07.08.2019 року включно. Таким чином прострочення оплати отриманих послуг починається у відповідача з 08.08.2019.
Здійснивши власний розрахунок 3% річних з урахуванням визначеного періоду, суд встановив, що з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 1477,48 грн. 3% річних.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що розрахунок здійснений позивачем арифметично невірно. За розрахунком суду з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 2894,85 грн. інфляційних втрат.
Також позивачем заявлено до стягнення 9368,43 грн. пені за період з 05.08.2019 року по 11.05.2021 року.
Пунктом 5.9. Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної або неповної оплати наданих Виконавцем послуг за цим Договором, Замовнику нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який виникла заборгованість, від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день такого прострочення, яка сплачується за письмовою вимогою Виконавця.
Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У ч. 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
При цьому за змістом ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
При цьому, умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч. 6 ст.232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 07.06.2019 у справі №910/23911/16 та від 22.08.2019 у справі №914/508/17, від 12.03.2020 у справі № 907/65/18
Таким чином, надавши оцінку умовам договору про надання послуг з охорони №17-03-04-19К-1-ФО від 03.04.2019 та встановивши, що він не містить положень, які б визначали інший строк припинення нарахування пені, суд дійшов висновку про те, що при нарахуванні пені в даному випадку підлягає застосуванню обмежувальний строк, передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України.
Як вже було зазначено вище, позивачем визначено дату початку нарахування з 05.08.2019, тоді як порушення строку оплати виконаних робіт почало перебіг з 08.08.2019.
Здійснивши власний розрахунок пені, з урахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України, за період з 08.08.2019 по 02.02.2020 судом встановлено, що правильним розміром пені є: 4227,48 грн.
Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, суд вирішив позовні вимоги задовольнити частково. Стягнути з відповідача на користь позивача 28000,00 грн. основного боргу, 4227,48 грн. пені, 1477,48 грн. 3% річних та 2894,85 грн. інфляційних збитків. В іншій частині позову суд відмовляє.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Управляюча компанія “Комфорт сервіс НТ” (08141, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Святопетрівське, вул. Богдана Хмельницького, 13, прим. 147, код 41991394) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Охоронна компанія “Кардинал-1” (03039, м. Київ, просп. Валерія Лобановського, 119, оф. 21, код 41422667) 28 000 (двадцять вісім тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 4227 (чотири тисячі двісті двадцять сім) грн. 48 коп. пені, 1477 (одну тисячу чотириста сімдесят сім) грн. 48 коп. 3% річних, 2894 (дві тисячі вісімсот дев'яносто чотири) грн.85 коп. інфляційних збитків та 1987 (одну тисячу дев'ятсот вісімдесят сім) грн. 14 коп. судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення до Північного апеляційного господарського суду у порядку, визначеному ст. 257 та з урахуванням п.17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 02.09.2021
Суддя Т.Д. Лилак