ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.09.2021Справа № 910/7155/21
Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛУРГТРАНС» (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пл. Героїв Майдану, буд. 1, кімн. 524) до Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5) про стягнення 339 240,00 грн,
без повідомлення (виклику) сторін,
Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛУРГТРАНС» (далі - позивач, ТОВ «МТ») звернулось до Господарського суду міста Києва (далі - суд) з позовною заявою до Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (далі - відповідач, АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ») про стягнення збитків у розмірі 339 240,00 грн.
До позовної заяви долучено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, у відповідності до якого позивач поніс витрати на оплату судового збору у розмірі 5 088,60 грн та очікує понести витрати на оплату професійної правничої допомоги у орієнтовному розмірі 10 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» зобов'язань щодо схоронності (збереження) майна (вагонів) після їх прийняття під перевезення залізничним транспортом, наслідком чого стало розобладнання вагонів, у зв'язку з чим ТОВ «МТ» понесло збитки в результаті організації проведення ремонтних робіт та заміни розукомплектованих деталей (ремонту) вагонів, які позивач і просить стягнути з відповідача.
Мотивуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що організацією виконання ремонту, поставкою та доукомплектацією запасних частин/деталей/вузлів залізничних вагонів № 61439063, № 60040136, № 59606699, № 63992754, № 57602773, № 59673277, № 66444977, № 68233907 та № 52369741 займалось ТОВ «РЕМВАГОНТОРГ», що і було оплачено позивачем.
05.05.2021 автоматизованою системою документообігу суду здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 910/7155/21 та справу передано на розгляд судді Демидову В.О.
Ухвалою суду від 14.05.2021 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків. Позивачем, у строк встановлений ухвалою суду від 14.05.2021, подано заяву про усунення недоліків, з доданими до неї відповідними документами.
Ухвалою суду від 31.05.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
25.06.2021 відповідачем було надано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що у позивача відсутні правові підстави на подання позову про відшкодування збитків по вагону № 68233907, вагону № 60040136 та вагону № 57602773, оскільки в залізничній накладній та автоматизованого банку даних парку вантажних вагонів ГІОЦ АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» вказані інші власники та орендарі наведених вагонів ніж зазначає позивач. Крім того, відповідачем був здійснений ремонт спірних вагонів у зв'язку з плановими ремонтами, а не з підстав які зазначає позивач.
Також в обґрунтування своїх заперечень, відповідач посилається на те, що в актах загальної форми ГУ-23 не достатньо підписів уповноважених осіб, або підписані невстановленими особами, відсутнє зазначення форми акта, а також на відсутність реєстрації складання деяких актів в електронній базі даних відповідача.
07.07.2021 представником позивача було надано відповідь на відзив.
14.07.2021 представником відповідача були надані письмові заперечення з доданими документами.
27.07.2021 представником позивача були надані додаткові пояснення.
Частиною першою ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно частини восьмої ст. 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.
Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач використовує у своїй господарській діяльності: вагон № 61439063 на підставі Рамкового договору фінансового лізингу № 4299-FL від 04.02.2019, укладеного між ТОВ «ОТП ЛІЗІНГ» та ТОВ «МТ» (Акт приймання-передачі від 28.03.2019), вагон № 60040136 на підставі Договору оренди № 69А/19 від 19.09.2019, укладеного між ТОВ «БГС РЕЙЛ» та ТОВ «МТ» (Акт № ОУ-0000046 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.10.2019 з Додатком № 1 за жовтень 2019 року), вагон № 59606699 на підставі Договору оренди № 63А від 24.06.2011, з урахуванням Додаткової угоди № 68 від 13.08.2018, укладеного між ТОВ «ТрансГруп» та ТОВ «МТ» (Акт № 10 від 30.09.2019 виконаних робіт з Додатком № 1 за вересень 2019 року), укладеного між ТОВ «ТРАНСГРУП» та ТОВ «МТ», № 63992754 на підставі Договору № 012 оренди залізничного рухомого складу від 06.02.2019, укладеного між. ТОВ «ІЗІ БЕЙ» та ТОВ «МТ» (Акт надання послуг № 11 від 30.06.20219), вагон № 57602773 на підставі Договору оренди № 42-А від 16.03.2021, з урахуванням Додаткової угоди № 45 від 01.10.2017, укладеного між ТОВ «Перша українська транспорта компанія» та ТОВ «МТ» (Акт № 9/1 від 30.09.2020 з Додатком № 1), вагон № 59673277 на підставі Договору фінансового лізингу № 2-МТ від 07.05.2012, укладеного між ТОВ «Універсальна лізингова компанія «Альфа» та ТОВ «МТ» (Акт приймання-передачі рухомого майна від 12.06.2019), вагон № 66444977 на підставі Договору оренди № 02А/20 від 01.01.2020, укладеного між ТОВ «ОСТ-ВЕСТ ЛОГІСТИК УКРАЇНА» та ТОВ «МТ» (Акт приймання-передачі приватних вагонів в оренду від 21.02.2020), вагон № 68233907 та вагон № 52369741 на підставі Договору піднайму № 03А/20 від 01.01.2020, укладеного між ТОВ «УКРМЕТАЛУРГТРАНС» та ТОВ «МТ» (Акт приймання-передачі приватних вагонів у піднайм від 01.01.2020).
Для організації курсування власних вантажних вагонів на коліях загального користування та надання послуг, пов'язаних із цими перевезеннями між ТОВ «МТ» (Замовник) та ДП «Приндінпровська залізниця» (Виконавець) було укладено Договір № ПР/М-15103/НЮі про надання послуг власнику, орендатору або оператору щодо організації курсування власних вантажних вагонів на коліях загального користування від 09.11.2015 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.2. Договору, Сторони керуються цим Договором, законами України, Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів залізничним транспортом України, Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, Соглашением о международном железнодорожном грузовом сообщении (СМГС), Правилами експлуатації власних вантажних вагонів, іншими нормативними документами.
Згідно з п. 1.3. Договору, дані про власні вантажні вагони повинні бути внесені до Автоматичного банку даних парку вантажних вагонів (АБД ПВ) з ознакою власника (при необхідності орендаря), а оператора - в базу даних «Вантажні вагони компаній-операторів» (База операторів).
Замовник зобов'язується: на виконання погоджених вантажовідправниками обсягів перевезень вантажів у вагонах замовника забезпечувати його подачу під навантаження в межах заявлених обсягів; використовувати власні вагони для перевезення вантажів відповідно до їх конструкції і спеціалізації (п. 2.1., п.п. 2.1.4., п.п. 2.1.8. договору).
Умовами п. 2.2., п.п. 2.2.5. Договору передбачено, Виконавець зобов'язується повідомити замовника про випадки несправності вагонів, що виникають під час руху для вирішення питання ремонту таких вагонів (при відсутності договору на гарантоване обслуговування власних вантажних вагонів із залізницею).
Відповідно до п. 3.1., п.п. 3.1.2. Договору, Замовник має право самостійно вирішувати питання щодо технічного обслуговування власних вагонів, які знаходяться на коліях загального користування.
Згідно п. 9.1. Договору (в редакції Додаткової угоди № 5 від 05.12.2019) Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2020 включно. Сторони можуть домовитися про внесення змін до договору, шляхом підписання додаткового договору, який має бути виконаний у письмовій формі та підписаний уповноваженими представниками Сторін і скріплений печатками.
У вересні-грудні 2020 року на підставі залізничних накладних № 45303567 від 23.11.2020 (№ 51915171 від 27.11.2020), № 45376480 від 25.11.2020 (№ 51919678 від 27.11.2020), № 47137211 від 17.10.2020 (№ 43986553 від 05.11.2020), № 44261576 від 29.11.2020 (№ 52033206 від 04.12.2020), № 45757135 від 07.12.2020 (№ 52106168 від 10.12.2020), № 46702411 від 02.10.2020 (№ 46775771 від 05.10.2020), № 47086939 від 15.10.2020 (№ 47191895 від 18.10.2020), № 51357598 від 25.10.2020 (№ 42681890 від 20.10.2020) та № 45239951 від 19.08.2020 (№ 40112559 від 22.08.2020) АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» здійснювалось перевезення вагонів № 61439063, № 60040136, № 59606699, № 63992754, № 57602773, № 59673277, № 66444977, № 68233907 та № 52369741.
При прийманні вагонів на станціях «Куп'янськ-сортувальний», «Слов'янськ» та «Поміча» відповідних структурних підрозділів АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» було виявлено розобладнання вищевказаних вагонів, про що були складені Акти загальної форми (Форми ГУ-23):
- відповідно Актів загальної форми (форми ГУ-23) станції «Куп'янськ-сортувальний» від 30.11.2020 встановлено, що при технічному обслуговувані вагону № 61439063 та вагону № 60040136 було виявлено розукомплектування авторежиму; від 21.10.2020 встановлено, що при технічному обслуговувані вагону № 59606699 було виявлено розукомплектування стоянкового гальма; від 08.12.2020 встановлено, що при технічному обслуговувані вагону № 63992754 було виявлено розукомплектування авторежиму; від 11.12.2020 встановлено, що при технічному обслуговувані вагону № 57602773 було виявлено розукомплектування авторежиму;
- відповідно Актів загальної форми (форми ГУ-23) станції «Слов'янськ» від 11.10.2020 встановлено, що при технічному обслуговувані вагону № 59673277 було виявлено розукомплектування стоянкового гальма та авторежиму; від 22.10.2020 встановлено, що при технічному обслуговувані вагону № 66444977 було виявлено розукомплектування стоянкового гальма;
- відповідно Актів загальної форми (форми ГУ-23) станції «Помічна» від 31.10.2020 встановлено, що при технічному обслуговувані вагону № 68233907 було виявлено розукомплектування стоянкового гальма; від 02.09.2020 встановлено, що при технічному обслуговувані вагону № 52369741 було виявлено розукомплектування стоянкового гальма.
Також були складені відповідні Повідомлення на ремонт або технічне обслуговування вагонів (форми ВУ-23М, затверджена наказом Укрзалізниці від 01.04.2011 № 114-Ц):
- повідомлення станції «Куп'янськ-сортувальний» на ремонт або технічне обслуговування вагонів № 2146 від 30.11.2020 з найменуванням несправності «послаблення кріплення труби» (вид потрібного ремонту - ТР-2), № 2150 від 30.11.2020 з найменуванням несправності «послаблення кріплення труби» (вид потрібного ремонту - ТР-2), № 9016 від 21.10.2020 з найменуванням несправності «закінчення календарного строку деповського» (вид потрібного ремонту - Деповській ремонт (01)), № 2203 від 08.12.2020 з найменуванням несправності «Разук. РСТ (455)» (вид потрібного ремонту - ТОв-2 (4)), № 2218 від 11.12.2020 з найменуванням несправності «розукомплектування ручного» (вид потрібного ремонту - ТР-2);
- повідомлення станції «Слов'янськ» на ремонт або технічне обслуговування вагонів № 8271 від 11.10.2020 з найменуванням несправності «дострокова постановка в деповський» (вид потрібного ремонту - Деповській ремонт (01)), № 8341 від 22.10.2020 з найменуванням несправності «дострокова постановка в деповський» (вид потрібного ремонту - Деповській ремонт);
- повідомлення станції «Помічна» на ремонт або технічне обслуговування вагонів № б/н від 30.10.2020 з найменуванням несправності «дострокова постановка в деп. рем.» (вид потрібного ремонту - ДСП (01)), № б/н від 02.09.2020 з найменуванням несправності «ДР-460» (вид потрібного ремонту - Деповський (01)).
По закінченню ремонтних робіт, були складені Повідомлення № 3944 від 30.11.2020, № 6607 від 05.11.2020, № 3967 від 09.12.2020, № 3981 від 13.12.2020, № 8194 від 08.12.2020, № 8212 від 24.12.2020, № 9907 від 21.12.2020 та № 37 від 05.12.2020 про приймання вантажних (пасажирських) вагонів з ТО-2/Деповського (форми ВУ-36М, затверджена наказом Укрзалізниці від 01.04.2011 № 114-Ц)
Для організації та виконання ремонту залізничних вагонів, ТОВ «МТ» (Замовник) з ТОВ «РЕМВАГОНТОРГ» (Виконавець) було укладено Договір № 49у про надання послуг з організації ремонту залізничних вагонів від 27.06.2019 (далі - Договір надання послуг),
Відповідно до пункту 1.1. Договору надання послуг, Виконавець надає Замовнику комплексну послугу з організації ремонту залізничних вагонів Замовника розобладнаних запасними частинами/деталями/вузлами в наслідок розкрадання та вчинення протиправних дій третіми особами: 1.1.1. забракованих вагоноремонтними підприємствами АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» через їх розобладнання запасними частинами/деталями/вузлами вагона під час перевезення на шляху прямування; 1.1.2. виявленій необхідності доукомплектації запасними частинами/деталями/вузлами, в ході проведення ремонтів вагонів або під час відстою вагонів на коліях АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ».
Згідно з п. 1.2. Договору надання послуг, Акт загальної форми ГУ-23 підписаний уповноваженими особами АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» є документом, що засвідчує обставини, місце події, кількість, тип, найменування відсутніх запасних частин/деталей/вузлів для перерахування вагону з робочого парку в парк несправних.
Умовами п. 2.1.2. Договору надання послуг передбачено, що Виконавець зобов'язаний, зокрема, контролювати якість проведення ремонтів, якість запасних частин/деталей/вузлів, дотримання термінів ремонту вагонів, поставки запасних частин/деталей/вузлів, складання повідомлень форми ВУ-23М, ВУ-36М.
Виконавець зобов'язаний здійснювати поставку (з оборотного запису Виконавця), закупівлю необхідних запчастин, вузлів, деталей, матеріалів для ремонту вагонів Замовника і своєчасно поставляти їх для проведення ремонту на відповідні вагоноремонтні підприємства (п. 2.1.3. Договору надання послуг).
Згідно з п. 4.4.1. та п. 4.4.2. Договору надання послуг, вартість комплексної послуги Виконавця у разі розобладнання вагонів Замовника у випадках , передбачених у п. 1.1.1. та п. 1.1.2. цього Договору складається з: вартості організації ремонту вагону Замовника в вагоноремонтному підприємстві АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (без урахування вартості запасних частин, деталей/вузлів), що становить 23 160,00 грн з ПДВ за один вагон; вартості поставки (у т.ч. з оборотного запасу Замовника) запасних частин/деталей/вузлів, в тому числі, але не виключно: вартості транспортування запасної частини/деталі/вузла в вагоноремонтному підприємстві АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ»; вартість відповідального зберігання запасних частин/деталей/вузлів в вагоноремонтному підприємстві АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ»; вартість послуги встановлення противандального кріплення Болт К.Б-53-19, Гайка к. Г-22-18,5.
Вартість поставки запасних частин/деталей/вузлів за найменуванням за 1 од., з урахуванням Додаткової угоди № 2 від 02.08.2020 до Договору надання послуг, становить, зокрема: авторежим вантажний - 8 200,00 грн без ПДВ та стоянкове гальмо - 8 200,00 грн без ПДВ. При встановленні на вагонах вищезазначених запасних частин/деталей/вузлів використовуються противандальні кріплення Болт К.Б-53-19, Гайка к. Г-22-18,5.
Відповідно з п. 4.5. Договору надання послуг, Замовник сплачує надані Виконавцем послуги на підставі підписаних сторонами Актів наданих послуг та рахунків до них.
Умовами п. 9.1. Договору надання послуг передбачено, що цей Договір набуває чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2020 (включно), а в частині проведення розрахунків до повного їх виконання. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік, якщо будь-яка із Сторін не заявить про його розірвання протягом 30 (тридцяти) робочих днів до закінчення терміну його дії.
В обґрунтування вартості комплексної послуги Виконавця за організацію виконання ремонту залізничних вагонів Замовника у вагоноремонтних підприємствах АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» та поставку та доукомплектацію запасними частинами/деталями/вузлами, позивачем були надані:
- Акт № 27 наданих послуг від 21.12.2020 на загальну суму 1 062 120,00 грн, з яких: за ремонт вагону № 6143963 у сумі 30 500,00 грн (авторежим - 8 200,00 грн та поточний ремонт РС - 22 300,00 грн) та за ремонт вагону № 60040136 у сумі 30 500,00 грн (авторежим - 8 200,00 грн та поточний ремонт РС - 22 300,00 грн), який оплачений позивачем у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № ТЗW0000026 від 06.01.2021 на суму 90 000,00 грн, № ТЗW0000070 від 12.01.2021 на суму 200 000,00 грн, № ТЗW0000092 від14.01.2021 на суму 170 000,00 грн, № ТЗW0000119 від 15.01.2021 на суму 350 000,00 грн та № 98614 від 15.01.2021 на суму 252 120,00 грн;
- Акт № 30 наданих послуг від 21.12.2020 на загальну суму 771 120,00 грн, з яких: за ремонт вагону № 59606699 у сумі 30 500,00 грн (стоянкове гальмо в зборі - 8 200,00 грн та послуги - 22 300,00 грн), який оплачений позивачем у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № ТЗW0000193 від 21.01.2021 на суму 771 120,00 грн;
- Акт № 31 наданих послуг від 18.01.2021 на загальну суму 1 375 800,00 грн, з яких: за ремонт вагону № 63992754 у сумі 30 500,00 грн (авторежим - 8 200,00 грн та поточний ремонт РС - 22 300,00 грн), за ремонт вагону № 57602773 у сумі 30 500,00 грн (авторежим - 8 200,00 грн та поточний ремонт РС - 22 300,00 грн), який оплачений позивачем у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № ТЗW0000275 від 02.02.2021 на суму 430 000,00 грн, № ТЗW0000316 від 03.02.2021 на суму 900 000,00 грн та № ТЗW0000226 від 04.02.2021 на суму 45 800,00 грн;
- Акт № 33 наданих послуг від 18.01.2021 на загальну суму 1 791 84000,00 грн, з яких: за ремонт вагону № 52369741 у сумі 30 500,00 грн (стоянкове гальмо в зборі - 8 200,00 грн та послуги - 22 300,00 грн), за ремонт вагону № 682339073 у сумі 30 500,00 грн (стоянкове гальмо в зборі - 8 200,00 грн та послуги - 22 300,00 грн), який оплачений позивачем у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № ТЗW0000328 від 04.02.2021 на суму 73 200,00 грн, № ТЗW0000363 від 05.02.2021 на суму 777 000,00 грн, № ТЗW0000380 від 08.02.2021 на суму 330 000,00 грн, № ТЗW0000379 від 09.02.2021 на суму 360 000,00 грн та № ТЗW0000417 від 10.02.2021 на суму 251 640,00 грн;
- Акт № 34 наданих послуг від 18.01.2021 на загальну суму 568 680,00 грн, з яких: за ремонт вагону № 59673277 у сумі 38 700 грн (стоянкове гальмо в зборі - 8 200,00 грн, авторежим - 8 200,00 грн та послуги - 22 300,00 грн), який оплачений позивачем у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № ТЗW0000450 від 15.02.2021 на суму 568 680,00 грн;
- Акт № 35 наданих послуг від 18.01.2021 на загальну суму 1 227 480,00 грн, з яких: за ремонт вагону № 66444907 у сумі 30 500,00 грн (стоянкове гальмо в зборі - 8 200,00 грн та послуги - 22 300,00 грн), який оплачений позивачем у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № ТЗW0000452 від 15.02.2021 на суму 1 180 000,00 грн та № ТЗW0000612 від 01.03.2021 на суму 47 480,00 грн.
Таким чином, загальна сума витрат позивача на комплексні послуги ТОВ «РЕМВАГОНТОРГ» за організацію виконання ремонту спірних залізничних вагонів у вагоноремонтних підприємствах АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» та поставку та доукомплектацію запасними частинами/деталями/вузлами, згідно наданих Актів наданих послуг, на думку позивача, становить 339 240,00 грн з ПДВ.
Приймаючи до уваги викладене, позивач посилається на те, що відповідач належним чином не виконав зобов'язання щодо схоронності (збереження) майна (вагонів) після їх прийняття під перевезення залізничним транспортом, наслідком чого стало розобладнання вагонів, у зв'язку з чим позивач поніс збитки з організації виконання ремонту та поставки та доукомплектацію запасними частинами/деталями/вузлами спірних залізничних вагонів, які має відшкодувати відповідач, що і стало підставою звернення позивача з даною позовною заявою до суду за захистом своїх прав.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.
Відповідно до частини першої ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, що кореспондується із положеннями ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина друга ст. 509 ЦК України).
Зі змісту частини першої ст. 11 ЦК України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини другої ст. 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Аналогічні положення містяться у ст. 174 ГК України.
З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини виникли з перевезення вантажів залізницею.
Відповідно до ст. 908 ЦК України, перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статтею 307 ГК України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до п. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут залізниць України), Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Дія Статуту залізниць України поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (далі - залізничні під'їзні колії) (ст. 3 Статуту залізниць України).
Згідно з ст. 5 Статуту залізниць України, нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Відповідно до п. 5.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 № 17, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.02.2015 за № 168/26613 (далі - Правила), перевезення власних вантажних вагонів у завантаженому і порожньому стані в усіх випадках (передислокація, ремонт тощо) оформляється перевізним документом (накладною) в електронному (із накладенням електронного цифрового підпису) або паперовому вигляді згідно з Правилами оформлення перевізних документів.
Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.
Згідно з п 1.1. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 № 138) та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 863/5084 (далі - Правила оформлення перевізних документів), на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. Накладна згідно з цими Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (ЕЦП). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.
Як слідує зі змісту наданих залізничних накладних № 45303567 від 23.11.2020, № 51915171 від 27.11.2020, № 45376480 від 25.11.2020, № 51919678 від 27.11.2020, № 47137211 від 17.10.2020, № 43986553 від 05.11.2020, № 44261576 від 29.11.2020, № 52033206 від 04.12.2020, № 45757135 від 07.12.2020, № 52106168 від 10.12.2020, № 46702411 від 02.10.2020, № 46775771 від 05.10.2020, № 47086939 від 15.10.2020, № 47191895 від 18.10.2020, № 51357598 від 25.10.2020, № 42681890 від 20.10.2020 та № 45239951 від 19.08.2020, № 40112559 від 22.08.2020 у графі 55 кожної з них міститься відмітка про накладення електронного цифрового підпису при здійсненні прийому вказаних вагонів на перевезення, яким підтверджується правильність внесених до накладної відомостей.
Щодо посилань відповідача на те, що у ТОВ «МТ» відсутні правові підстави на подання позову про відшкодування збитків по вагону № 68233907, оскільки в Графі 20 залізничної накладної зазначено, що «Власник ТОВ «Укрмателургтранс», вагон переданий в оренду. Орендар ЗАО «НЕФТЕТРАНССЕРВИС»; по вагону № 60040136 згідно з автоматизованого банку даних парку вантажних вагонів ГІОЦ АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» власником є ТОВ «АвіаАМ Фінансовий лізинг Україна», а не ТОВ «БГС Рейл» як зазначає позивач. Орендатором цього вагону є ТОВ «Іноваційні транспортні технології», а не позивач; по вагону № 57602773 згідно з автоматизованого банку даних парку вантажних вагонів ГІОЦ АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» власником є ТОВ «Трансгруп», а не ТОВ «Перша українська транспорта компанія» як зазначає позивач, і як наслідок договори оренди укладені не з власниками вагонів, а позивач не є орендатором, суд зазначає, що відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Як зазначалось, вагон № 68233907 знаходиться в піднаймі у позивача на підставі Договору піднайму № 03А/20 від 01.01.2020, укладеного між власником - ТОВ «УКРМЕТАЛУРГТРАНС» та позивачем - ТОВ «МТ». Передача вказаного вагону в піднайм позивачу підтверджується Актом приймання-передачі приватних вагонів у піднайм від 01.01.2020. Крім того, в залізничній накладній № 42681890 від 29.10.2020, на яку посилається відповідач, в Графі 1 відправником вантажу зазначено саме позивача ТОВ «МТ».
Як зазначалось, вагон № 57602773 знаходиться в оренді у позивача на підставі Договору оренди № 42-А від 16.03.2021, укладеного між ТОВ «Перша українська транспорта компанія» та ТОВ «МТ», строк дії якого відповідно до Додаткової угоди № 45 від 01.10.2017 було продовжено до 31.12.2022. Крім того, в залізничній накладній № 46775771 від 05.10.2020 в Графі 20 власником вказаного вагону зазначений саме позивача ТОВ «МТ».
Як зазначалось, вагон № 60040136 знаходиться в оренді у позивача на підставі Договору оренди № 69А/19 від 19.09.2019, укладеного між ТОВ «БГС РЕЙЛ» та ТОВ «МТ». Передача вказаного вагону в оренду позивачу підтверджується Додатком № 1 до Договору.
Таким чином, суд відхиляє аргумент відповідача про відсутність у позивача правових підстав на подання позову про відшкодування збитків по вказаним вагонам.
На підставі Статуту залізниць України Мінтранс затверджує: а) Правила перевезення вантажів (далі - Правила); б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів); г) інші нормативні документи (ст. 5 Статуту залізниць України).
Згідно зі ст. 924 ЦК України, перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не зміг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про залізничний транспорт» перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
Як вбачається з матеріалів справи, у вересні-грудні 2020 року АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» здійснило відправлення вагонів № 61439063, № 60040136, № 59606699, № 63992754, № 57602773, № 59673277, № 66444977, № 68233907 та № 52369741, які перебувають у володінні, оренді, піднаймі ТОВ «МТ» на підставі відповідних договорів, що підтверджується вищезазначеними накладними.
Умовами ст. 8 Статуту передбачено, що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України. Вагони, призначені для перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації залізниць України та санітарно-гігієнічним і протиепідемічним нормам і правилам.
За приписами п. 1.2. Правил, власні вантажні вагони - вантажні вагони, які мають загальномережеву нумерацію, що нанесена на вагони відповідно до альбому-довідника 632-2011 ПКТБ ЦВ «Знаки и надписи на вагонах грузового парка колеи 1520 мм», затвердженого Радою із залізничного транспорту держав-учасниць СНД 25 квітня 2001 року (далі - Знаки і написи), та мають ознаку в АБД ПВ «власний вагон».
Згідно з п. 3.4. Правил, власні вантажні вагони, що виходять на колії загального користування, за конструкцією, строком служби, періодом проведення планових видів ремонту і технічним станом повинні відповідати всім вимогам, які встановлюються до вагонів інвентарного парку залізниць, включаючи спеціалізований рухомий склад, та мати відомості про комплектацію вагона.
Відповідно до п. 4.1. вказаних Правил, випуск власних вантажних вагонів на колії загального користування допускається після відповідного огляду їх технічного стану працівниками вагонного господарства, а для перевезення небезпечного вантажу в спеціалізованих вагонах - при пред'явленні відправником вантажу працівникам станцій і вагонного господарства свідоцтва про технічний стан вагона, що гарантує безпеку перевезення цього вантажу. Номер свідоцтва і результати огляду технічного стану вагонів працівник вагонного господарства записує в книзі пред'явлення вагонів вантажного парку до технічного обслуговування (форма ВУ-14).
Інформація про технічний стан власних вантажних вагонів відображається в акті огляду технічного стану вантажних вагонів (додаток 2), який складається працівником вагонного господарства на станції, підприємстві, у депо, де дислоковані вагони. При складанні акта на території України він заповнюється українською мовою, у залізничних адміністраціях інших країн - російською мовою. Число, місяць, рік та місце огляду вагона повинні відповідати фактичній даті та місцю дислокації вагона. Акт не повинен мати будь-яких виправлень і є дійсним протягом двох місяців з дня його складання.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до ст. 76, 77 ГПК України на підтвердження невідповідності технічного стану вагонів № 61439063, № 60040136, № 59606699, № 63992754, № 57602773, № 59673277, № 66444977, № 68233907 та № 52369741 при прийнятті їх відповідачем до перевезення.
Обставини допуску перерахованих вагонів до руху залізничними коліями у технічно справному стані не спростовується також самим відповідачем.
З урахуванням вищенаведеного, беручи до уваги, що відповідачем прийнято вагони до перевезення без зауважень, а отже вагони було пошкоджено під час прямування на коліях загального призначення та було виявлено після прибуття до станції призначення.
Відповідно до п. 6.2.7. Інструкції з експлуатації гальм рухомого складу на залізницях України, затверджена наказом Укрзалізниці № 264-Ц від 28.10.1997 (зі змінами та доповненнями згідно наказом № 312-Ц від 07.06.2001) забороняється ставити в состав поїзда вагони, гальмів не обладнання яких має хоча б одну з наступних несправностей: несправні повітророзподільники, електроповітророзподільники, електричний ланцюг ЕПГ (у пасажирському поїзді), авторежим, кінцевий або роз'єднувальний кран, випускний клапан, гальмівний циліндр, резервуар, робоча камера.
Згідно п. 6.2.1 зазначеної інструкції при технічному обслуговуванні вагонів слід перевіряти дію автогальм на чутливість до гальмування і відпускання. Повітророзподільники й електроповітророзподільники, що працюють незадовільно, замінити справними.
Таким чином, розукомплектування ручного стояночного гальма є саме пошкодженням вагону, а його несправність є забороною для поставлення такого вагону в склад потягу.
Як свідчать матеріали справи, на станціях Слов'янськ (код 492006), Куп'янськ-Сортувальний (430002) та Помічна (код 411901) на вагонах виявлено відсутність деталей (розукомплектування), про що свідчать кладені акти загальної форми ГУ-23.
Так, відповідно Актів загальної форми (форми ГУ-23) були виявлені наступні розукомплектування: по вагонам № 61439063 та № 60040136 - авторежиму; по вагону № 59606699 - стоянкового гальма; по вагону № 63992754 - авторежиму; по вагону № 57602773 - авторежиму; по вагону № 59673277 - стоянкового гальма та авторежиму; по вагону № 66444977 - стоянкового гальма; по № 68233907 - стоянкового гальма; по вагону № 52369741 - стоянкового гальма.
Відповідно до п. 19 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за № 165/3458 (далі - Правила користування вагонами і контейнерами), підставою для пред'явлення вантажовідправникам, вантажоодержувачам, власникам під'їзних колій, портам, підприємствам і організаціям, винним у пошкодженні вантажних вагонів (далі - винна сторона), претензій щодо відшкодування збитків є акт про пошкодження вагона форми ВУ-25 або ВУ-25М (у разі машинної обробки актів) і акт загальної форми ГУ-23 (додаток 6), які складаються відповідно до Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855.
Відповідно до п. 3 Правил складання актів (ст. 126 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855 (далі - Правила складання актів), акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема: в інших випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами. Один примірник акта загальної форми, складеного під час перевезення, додається до перевізних документів, другий залишається на станції, яка його склала.
Так, в матеріалах справи наявні акти загальної форми ГУ-23, а саме: від 30.11.2020 (вагон № 61439063), від 30.11.2020 (вагон № 60040136), від 21.10.2020 (вагон № 5960699), від 08.12.2020 (вагон № 63992754), від 11.12.2020 (вагон № 57602773), від 11.10.2020 (вагон № 59673277), від 22.10.2020 (вагон № 66444977), від 31.10.2020 (вагон № 68233907) та від 02.09.2020 (вагон № 52369741).
Посилання відповідача на те, що в актах загальної форми не достатньо підписів уповноважених осіб, або підписані невстановленими особами, а також відсутнє зазначення форми акта, відхиляються, оскільки дані акти (повідомлення) складались відповідачем та саме на нього покладено обов'язок чітко та належно здійснити їх складання. Зокрема, чітко зазначити в них обставини, які мають вирішальне значення для покладення відповідальності за шкоду на певну особу та у разі необхідності АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» не позбавлене можливості подати інші докази на підтвердження обставин, що виключають обов'язок з відшкодування останнім завданих збитків.
Натомість неналежне оформлення відповідачем в односторонньому порядку документів, на підставі яких у позивача виникає право до АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» з відшкодування збитків, не може мати наслідком нівелювання можливості реалізувати таке право відповідною особою.
Крім того, судом прийнято до уваги посилання відповідача на відсутність реєстрації складання зазначених у відзиві актів, однак не приймаються судом як належний аргумент, оскільки, як було зазначено, складання актів та їх реєстрація покладається на відповідача, а відсутність реєстрації вказаних актів в єдиній базі даних регіональної філії не може ставити під сумнів їх складення та наявність, оскільки акти загальної форми ГУ-23 містять підписи та відбитки штампів відокремлених підрозділів відповідача.
Крім того, надані відповідачем витяги з електронної бази даних актів ГУ-23 та роздруківки електронної бази обліку вантажних вагонів АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» не можуть прийматись судом як належні та допустимі докази.
Так, відповідно до частини третьої ст. 91 ГПК України, учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.
Електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу (частина перша та друга ст. 96 ГПК України).
Надані позивачем у матеріали справи скріншоти та роздруківки обох електронних баз у відповідності до приписів ст. 91, 96 ГПК України не можуть бути прийняті судом як належні та допустимі докази по справі, оскільки не відповідають приписам зазначених статей.
Також слід зазначити, що надані відповідачем довідки порталу УЗ: 1423 містять інформацію «Загальний стан складання актів ф. ГУ-23а. Дані відсутні», тоді як в матеріалах справи наявні акти загальної форми ГУ-23.
При цьому, надані скріншоти містять дані пошуку «Акт ГУ-23 на задержку вагонів», що підтверджується прямокутним виділення вказаної категорії, тоді як акти загальної форми ГУ-23, наявні в матеріалах справи складені на підтвердження відповідно до п. 3 Правил складання актів інших випадків для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності.
Таким чином, акти загальної форми ГУ-23 є належним доказом на підтвердження виявленого факту розукомплектування вагонів.
За фактом встановлення розукомплектування авторежиму та стоянкового гальма, вагони власності (оренди) ТОВ «МТ» були направлені на технічне обслуговування/деповський ремонт, про що свідчать оформлені повідомлення форми ВУ-23М.
Суд зазначає, що повідомлення форми ВУ-23М є документом, що засвідчує технічно несправний стан вагона, і є підставою для перерахування вагонів із робочого парку до неробочого до числа несправних.
Посилання відповідача на те, що згідно повідомлень форми ВУ-23М вагони № 59673277, № 66444977, № 68233907 та № 52369741 були направлені деповський ремонт, тобто причиною ремонту вказаних вагонів не було їх «розобладнання», як вказує позивач, не приймаються судом до уваги, оскільки в матеріалах справи наявні акт загальної форми ГУ-23, складені відповідачем, в яких зазначено саме про розукомплектування стоянкового гальма та авторежиму вказаних вагонів.
Відповідно до п. 4.6. Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 875/5096 обов'язок охорони вагонів і вантажів на під'їзній колії покладається на підприємство. Якщо під'їзна колія обслуговується локомотивом залізниці, то охорону вагонів і вантажів до моменту фактичної подачі вагонів і з моменту збирання вагонів з під'їзної колії організовує залізниця.
Згідно з пп. 20, 21 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113 (далі - Правила користування вагонами і контейнерами), пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин унаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також унесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, знімного устаткування вагонів тощо, свердління (пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці.
Ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.
На виконання вищезазначених Правил користування вагонами і контейнерами, у зв'язку з розукомплектуванням вказаних вагонів, їх було відправлено до Структурних підрозділів АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ»: Виробничий підрозділ «Експлуатаційне вагонне депо Куп'янськ», Структурний підрозділ «Слов'янськ вагонне депо» та Ремонтне вагонне депо Помічна для проведення ремонтних робіт, що підтверджується повідомленнями про приймання вантажних вагонів із ТОв-2 (4) та деповського ремонту (1) форми ВУ-36М, затвердженої наказом Укрзалізниці від 01.04.2011 № 114-Ц.
Як зазначалось, для організації та виконання ремонту залізничних вагонів, позивачем було укладено з ТОВ «РЕМВАГОНТОРГ» Договір № 49у про надання послуг з організації ремонту залізничних вагонів від 27.06.2019, на підставі якого обґрунтування вартості комплексної послуги Виконавця за організацію виконання ремонту залізничних вагонів Замовника у вагоноремонтних підприємствах АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» та поставку та доукомплектацію запасними частинами/деталями/вузлами, позивачем були надані Акти наданих послуг № 27 та № 30 від 21.12.2020, № 31, № 33, № 34 та № 35 від 18.01.2021 на загальну суму 339 240,00 грн з ПДВ:
- за ремонт вагону № 6143963 у сумі 30 500,00 грн (авторежим - 8 200,00 грн та поточний ремонт РС - 22 300,00 грн);
- за ремонт вагону № 60040136 у сумі 30 500,00 грн (авторежим - 8 200,00 грн та поточний ремонт РС - 22 300,00 грн;
- за ремонт вагону № 59606699 у сумі 30 500,00 грн (стоянкове гальмо в зборі - 8 200,00 грн та послуги - 22 300,00 грн);
- за ремонт вагону № 63992754 у сумі 30 500,00 грн (авторежим - 8 200,00 грн та поточний ремонт РС - 22 300,00 грн);
- за ремонт вагону № 57602773 у сумі 30 500,00 грн (авторежим - 8 200,00 грн та поточний ремонт РС - 22 300,00 грн);
- за ремонт вагону № 52369741 у сумі 30 500,00 грн (стоянкове гальмо в зборі - 8 200,00 грн та послуги - 22 300,00 грн);
- за ремонт вагону № 682339073 у сумі 30 500,00 грн (стоянкове гальмо в зборі - 8 200,00 грн та послуги - 22 300,00 грн);
- за ремонт вагону № 59673277 у сумі 38 700 грн (стоянкове гальмо в зборі - 8 200,00 грн, авторежим - 8 200,00 грн та послуги - 22 300,00 грн);
- за ремонт вагону № 66444907 у сумі 30 500,00 грн (стоянкове гальмо в зборі - 8 200,00 грн та послуги - 22 300,00 грн).
Вказані Акти були оплачені позивачем у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № ТЗW0000026 від 06.01.2021, № ТЗW0000070 від 12.01.2021, № ТЗW0000092 від14.01.2021, № ТЗW0000119 від 15.01.2021, № 98614 від 15.01.2021, № ТЗW0000193 від 21.01.2021, № ТЗW0000275 від 02.02.2021, № ТЗW0000316 від 03.02.2021, № ТЗW0000226 від 04.02.2021, № ТЗW0000328 від 04.02.2021, № ТЗW0000363 від 05.02.2021, № ТЗW0000380 від 08.02.2021, № ТЗW0000379 від 09.02.2021, № ТЗW0000417 від 10.02.2021, № ТЗW0000450 від 15.02.2021, № ТЗW0000452 від 15.02.2021 та № ТЗW0000612 від 01.03.2021.
При цьому, суд зазначає, що наявними у матеріалах справи повідомленнями за формою ВУ-36М підтверджується виключно сам факт проведення ремонту та технічного огляду спірних вагонів, у той час як вартість необхідних до придбання деталей, вартість послуг з поточного ремонту залізничних вагонів та вартість послуг з організації виконання ремонтних робіт вказана безпосередньо в Актах наданих послуг, підписаних між позивачем і ТОВ «РЕМВАГОНТОРГ» у рамках укладеного Договору № 49у від 27.06.2019.
Таким чином, загальна сума витрат позивача на комплексні послуги ТОВ «РЕМВАГОНТОРГ» за організацію виконання ремонту спірних залізничних вагонів у вагоноремонтних підприємствах АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» та поставку та доукомплектацію запасними частинами/деталями/вузлами, згідно наданих Актів наданих послуг, на думку позивача, становить 339 240,00 грн з ПДВ.
Однак, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що на підставі повідомлень форми ВУ-36М № 8194 від 08.12.2020 та № 8212 від 14.12.2020 ремонт вагонів № 59673277 та № 66444977 був здійснений АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» на виконання Договору від 22.01.2020 відповідно до Акту № 39 від 31.12.2020, підписаного АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» в особі структурного підрозділу «Слов'янське вагонне депо» та ТОВ «СУЧАСНА ВАГОННА КОМПАНІЯ».
Також відповідачем були надані дефектні відомості форми ВУ-22, затвердженої наказом Укрзалізниці від 01.04.2011 № 114-Ц, відповідно яких по вагонам № 66444977 та № 596732277, як вказує позивач, проводився ремонт гальмівного обладнання, але не були виправлено розобладнання стоянкового гальма та авторежиму, як це зазначалось в Актах загальної форми ГУ-23, які містять відбиток штампу ст. Слов'янськ ДП «Дон.зал» 492006.
При цьому з Додатків до Актів наданих послуг № 34 та № 35 від 18.01.2021 вбачається, що ремонт вагону № 59673277 складав стоянкове гальмо в зборі, авторежим та послуги, а ремонт вагону № 66444977 складав стоянкове гальмо в зборі та послуги, що підтверджує ремонт вказаних в актах загальної форми ГУ-23 розобладнань вказаних вагонів саме ТОВ «РЕМВАГОНТОРГ».
Крім того, відповідачем були надані Акти виконаних робіт № 3336/485 від 30.11.2020, № 3476/485 від 13.12.2020 (рахунок № № 3476/485 від 13.12.2020), № 3466/485 від 09.12.2020 (рахунок № 3466/485 від 09.12.2020) по договору № П/В 18586/НЮ від 11.04.2018, підписані між ТОВ «РЕМВАГОНТОРГ» та АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» в особі Виробничого підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Куп'янськ», які підтверджують здійснення технічного обслуговування вагонів № 61439063, № 60040136, № 57602773, № 63992754, що спростовують твердження відповідача щодо відсутності документів, які б свідчили, що ТОВ «РЕМВАГОНТОРГ» організував проведення ремонту вагонів саме на підприємствах АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ».
Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву, що ремонт вагону № 59606699 був виконаний відповідачем на підставі Договору № П/В-20711/НБ від 19.05.2020, укладеного між ТОВ «МЕТАЛУРГТРАНС» та АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ», що підтверджується Актом виконаних робіт № 2146/484 від 13.11.2020 про деповський ремонт вагону № 59606699 не приймається судом як належний, оскільки наданий Договір № П/В-20711/НБ від 19.05.2020 та його Додатки № 1 та № 2 не містять вказівки які саме вагони та в якій квартал 2020 року потребували капітального або деповського ремонту. Крім, того наданий Акт виконаних робіт № 2146/484 від 13.11.2020 не містить в собі зміст виконаних робіт і чи включає від ремонт розобладнання вагону № 59606699, вказаного в акт загальної форми ГУ-23. Тоді як відповідно до Акту наданих послуг № 30 від 21.12.2020 ремонт вагону № 59606699 включав стоянкове гальмо в зборі та послуги.
Також, відповідач посилається на те, що вагони № 52369741 та № 68233907 були направлені саме на деповський ремонт, і на вказані вагони відповідачем буди встановлені 2 стоянкових гальма, які надані ТОВ «СУЧАСНА ВАГОННА КОМПАНІЯ» на підставі Договору № ОД/В-19-196дНЮ від 12.02.2019, укладеного між АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» та ТОВ «СУЧАСНА ВАГОННА КОМПАНІЯ», однак із наданого відповідачем Договору підряду № ОД/В-19-196дНЮ від 12.02.2019, Додаткових угод № 3 від 10.12.2019, № 4 від 10.03.2020 та № 5 від 25.09.2020 до Договору підряду та Додатків № 9 «Графік подачі вантажних вагонів в ремонт на 1 квартал 2020 року», № 10 «Графік подачі вантажних вагонів в ремонт на I-III квартал 2020 року» та № 11 «Графік подачі вантажних вагонів в ремонт на IV квартал 2020 року» вбачається, що проведення ремонту вагонів № 52369741 та № № 68233907 планувалось у I-III кварталах 2020 року, тоді як згідно з повідомленнями № 37 від 05.12.2020 та № 9907 від 21.12.2020 (форма ВУ-36) ремонт вказаних вагонів був здійснений у грудні 2020 року, що ставить під сумнів виконання ремонтних робіт спірних вагонів саме на підставі вказаного Договору підряду, а не через розукомплектування відповідно до актів загальної форми ГУ-23.
Крім того, Акт № 1 приймання-передачі від 19.11.2020, на якій посилається відповідач, не підтверджує встановлення на вагони № 52369741 та № № 68233907 стоянкового гальма саме ТОВ «СУЧАСНА ВАГОННА КОМПАНІЯ».
Тоді як відповідно до Актів наданих послуг № 33 та № 34 від 18.01.2021 ремонт вагону № 52369741 та вагону № 66444907 також складав стоянкове гальмо в зборі та послуги.
Відповідно до п. 22 Правила користування вагонами і контейнерами, сума збитків за пошкодження вагона складається з: витрат на транспортування пошкодженого вагона від місця пошкодження до місця його ремонту в розмірі провізної плати, визначеної відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15.11.1999 № 551, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.1999 за № 828/4121, з урахуванням коригувальних коефіцієнтів, що діють на момент транспортування; вартості ремонту пошкодженого вагона з урахуванням вартості втрачених та (або) пошкоджених частин; витрат на перевантаження вантажу з пошкодженого вагона, якщо його неможливо відремонтувати в навантаженому стані, які визначаються за калькуляцією вартості робіт, що надається разом з розрахунком збитків; плати за користування вагоном за нормативний час перебування пошкодженого вагона в деповському, капітальному ремонті або технічному обслуговуванні з відчепленням (додаток 9), визначеної за ставками плати за користування вагонами згідно з пунктом 14 цих Правил.
Отже, збитки, заявлені позивачем, складаються з витрат на організацію проведення ремонтних робіт розобладнанних вагонів та неотриманого прибутку у вигляді неотриманої орендної плати за час неможливості користуватись вагонами.
Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Частиною першою ст. 224 ГК України передбачено, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
В силу частини першої ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (частина друга ст. 22 ЦК України).
Частиною третьою ст. 22 ЦК України передбачено, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відшкодування збитків у сфері господарювання передбачено главою 25 ГК України. Зокрема, відповідно до ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна.
Разом з цим, згідно зі ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.
Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Відповідно до частин першої та другої ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02.06.2010 № 6-469св10).
Як зазначалось у п. 19 Правила користування вагонами і контейнерами передбачено, що підставою для пред'явлення вантажовідправникам, вантажоодержувачам, власникам під'їзних колій, портам, підприємствам і організаціям, винним у пошкодженні вантажних вагонів (далі - винна сторона), претензій щодо відшкодування збитків є акт про пошкодження вагона форми ВУ-25 або ВУ-25М (у разі машинної обробки актів) і акт загальної форми ГУ-23 (додаток 6), які складаються відповідно до Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855.
Доказів виконання АТ «УКРХАЛІЗНИЦЯ» своїх зобов'язань зі складання акта форми ВУ-25М про пошкодження вагонів та надсилання їх на адресу позивача всупереч приписам Статуту залізниць України та Правил складання актів відповідачем не надано.
Водночас, суд вважає безпідставними доводи відповідача про необхідність надання форм ВУ-25М в якості єдиної підстави для відшкодування збитків, оскільки позивачем долучено до матеріалів позовної заяви повідомлення форми ВУ-23М, в яких зазначено час та місце виявлення пошкодження та акт форми ВУ-36М, в яких зазначено час закінчення ремонту, що є належними та допустимими доказами факту виявлення пошкоджень вагонів.
Суд вважає, що матеріали справи не містять доказів звільнення відповідача від обов'язку відшкодувати збитки, завдані позивачеві через те, що Залізниця не забезпечила схоронності вагонів, адже такий обов'язок випливає з приписів абз. 2 п. 126 Статуту залізниць України, в якій йдеться про встановлену законодавством відповідальність залізниці за незбереження приватних вагонів (майна іншої особи) під час їх використання (перевезення), відтак статус такого майна (вантаж чи порожні вагони) не мають істотного значення для встановлення складу цивільного правопорушення. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2020 у справі № 910/5827/19.
Суд зазначає, що факт розукомплектування спірних вагонів, підтверджується актами загальної форми ГУ-23.
При цьому, суд звертає увагу, що факт розукомплектування спірних вагонів не заперечується відповідачем.
Як зазначено у п. 11 оглядового листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства» від 29.11.2007 № 01-8/91, порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус «вантажу», і якими залізниця не має права розпоряджатись на свій розсуд, як вона розпоряджається вагонами загального парку залізниць, а зобов'язана доставити ці власні порожні вагони на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 23.03.2017 № 904/4195/16, від 17.01.2017 № 904/3013/16.
Згідно з частиною першою ст. 12 Закону України «Про залізничний транспорт», підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
Статтею ст. 23 Закону України «Про залізничний транспорт» встановлено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
За приписами п. 110 Статуту залізниць України, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Відповідно до п. 113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Отже, чинне законодавство у позадоговірних (деліктних) правовідносинах встановлює презумпцію вини залізниці у разі пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо залізницею не буде доведено інше. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20.02.2020 у справі № 910/313/19.
Разом з тим системний аналіз наведених норм цивільного законодавства свідчить, що для застосування такої міри відповідальності як відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, шкода, причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою кредитора, вина заподіювача.
Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Відповідно до частини третьої ст. 314 ГК України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Положеннями Статуту визначено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (частина перша ст. 114 Статуту).
Згідно з п. 2 ст. 126 Статуту, за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної бездіяльності відповідача, що виявилась у незабезпеченні збереженості належного позивачу майна (вагонів), завданої шкоди - пошкодження складових частин вагонів, та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою. При цьому відповідачем в свою чергу не доведено суду належними та допустимими доказами, що пошкодження вагонів під час їх перевезення залізницею сталось не з вини відповідача.
Також, суд вважає за необхідне вказати, що оперуючи поняттям «фактично заподіяної шкоди», як міри відповідальності залізниці, відповідач залишив поза увагою, що воно є рівнозначним поняттю «реальних збитків», оскільки зміст фактично заподіяної шкоди становить зменшення майнової сфери потерпілого, яке, у свою чергу, полягає як у втратах у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням речі, так і у витратах, понесених особою для відновлення попереднього становища, адже такі витрати також є втратою майна (грошових коштів).
Тобто реальні збитки по суті є грошовим вираженням фактично заподіяної шкоди.
З наведеного слідує, що використання законодавцем різних дефініцій призвело до помилкового звуження скаржником обсягу власної відповідальності лише до відшкодування витрат на придбання необхідних деталей та нівелювання принципу повноти відшкодування реальних збитків.
При цьому суд звертає увагу, що обсяг та види понесених стороною витрат для відновлення власної майнової сфери можуть бути різноманітними, утім, завжди зумовлені необхідністю усунення тих негативних наслідків, які настали у результаті порушення майнових прав і благ, що належать потерпілому.
Враховуючи, що необхідність ремонту спірних вагонів, а відтак і понесення позивачем витрат на оплату послуг з його організації зумовлене саме допущеною відповідачем бездіяльністю в частині забезпечення схоронності (збереження) цілісності спірних вагонів, стягнення вказаних витрат судом першої інстанції у якості реальних збитків не суперечить приписам ст. 1192 ЦК України, п. 126 Статуту залізниць України та п. 22 Правил користування вагонами і контейнерами, адже не виходить за межі фактично заподіяної залізницею шкоди. Аналогічна позиція викладена в постанові Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2021 у справі № 910/12180/20.
Судом враховано, що вирішення питання стосовно необхідності здійснення тих чи інших витрат для відновлення власної майнової сфери законодавець залишає на розсуд винятково управленої сторони, адже не передбачає обов'язок з доведення реальної необхідності таких витрат поряд з наявністю збитків, протиправністю (незаконністю) поведінки їх заподіювача та причинним зв'язком такої поведінки із заподіяними збитками.
Таким чином позовні вимоги щодо відшкодування відповідачем збитків підлягає задоволенню у повному обсязі у розмірі 339 240,00 грн.
Умовами ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною першою ст. 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини першої ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
У зазначеному аспекті слід зазначити, що за результатом оцінки наданих сторонами доказів, цілком вірогідним є факт завдання позивачу збитків, внаслідок незабезпечення схоронності (збереження) майна (вагонів) при перевезенні залізничним транспортом, на загальну суму 339 240,00 грн.
Позаяк, відповідач під час розгляду справи не надав суду належних, допустимих та більш вірогідних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, а доводи викладені у відзиві на позовну заяву спростовуються вищевикладеним.
При цьому, суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п. 29). Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Щодо витрат на оплату професійної правничої допомоги, які позивач очікує понести, у орієнтовному розмірі 10 000,00 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 частини першої ст. 123 ГПК України).
Умовами п. 2 частини першої ст. 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача (частина четверта ст. 129 ГПК України).
З матеріалів справи вбачається, що до позовної заяви долучено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, у відповідності до якого позивач очікує понести витрати на оплату професійної правничої допомоги у орієнтовному розмірі 10 000,00 грн.
Вказаний попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат містить вказівку, що докази, які підтверджують витрати на професійну правничу допомогу будуть надані позивачем в порядку, передбаченому частиною восьмою ст. 129 ГПК України, у зв'язку з тим, що на момент подачі даної позовної заяви договір про надання допомоги не є виконаним у повному обсязі і позивачем не отримано рахунку на оплату послуг.
Частиною восьмою ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 74, 129, 236 - 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5; ідентифікаційний код юридичної особи: 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛУРГТРАНС» (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пл. Героїв Майдану, буд. 1, кімн. 524; ідентифікаційний код юридичної особи: 33074226) 339 240,00 (Триста тридцять дев'ять тисяч двісті сорок) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 5 088,60 (П'ять тисяч вісімдесят вісім) грн 60 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
4. Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому статтею 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому статтею 257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів підпункту 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено та підписано 03.09.2021.
Суддя В.О. Демидов