79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"30" серпня 2021 р. Справа № 914/2259/17
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого (судді-доповідача) Якімець Г.Г.,
Суддів: Бойко С.М., Бонк Т.Б.,
за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,
та представників:
від позивачів - не з'явився
від відповідача - не з'явився
від скаржника - не з'явився
розглядаючи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Лайнтар”, б/н від 18 лютого 2021 року
на рішення Господарського суду Львівської області від 29 січня 2018 року (підписане 07.02.2018), суддя Мазовіта А.Б.
у справі № 914/2259/17
за позовом Корпорації “Шиппинг Технолоджи Лімітед”, м. Сент-Джон, Канада та Акціонерної корпорації “Мерибені Енерджі Корпорейшн”, м. Сент-Джон, Канада
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівавтокомплектація”, м. Львів
про визнання недійсними рішення загальних зборів учасників товариства
Корпорація “Шиппинг Технолоджи Лімітед”, м. Сент-Джон, Канада та Акціонерна Корпорація “Мерибені Енерджі Корпорейшн”, м. Сент-Джон, Канада звернулися до Господарського суду Львівської області з позовом до ТзОВ “Львівавтокомплектація”, м. Львів про визнання недійсним рішень загальних зборів учасників товариства.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 29 січня 2018 року у справі №914/2259/17 позов задоволено повністю. Визнано недійсними рішення загальних зборів учасників ТзОВ “Львівавтокомплектація”, що оформлені протоколом б/н від 24.02.2016.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, особа, яка не брала участі у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю “Лайнтар” у березні 2021 року звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 29 січня 2018 року у справі №914/2259/17 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Апелянт не брав участі у розгляді справи в суді першої інстанції, однак, в апеляційній скарзі зазначає про порушення його прав оскаржуваними рішенням суду, оскільки він є орендарем кімнати №501 у гуртожитку за адресою: м. Львів, вул. Наукова, 16, за договором оренди від 02 листопада 2020 року. На думку скаржника, набрання законної сили рішенням Господарського суду Львівської області від 29 січня 2018 року у справі №914/2259/17 може бути підставою для припинення договірних відносин щодо оренди вказаного вище приміщення, оскільки, рішенням загальних зборів учасників ТзОВ “Львівавтокомплектація”, що оформлені протоколом б/н від 24.02.2016 року внесено зміни до статуту, згідно яких розширено повноваження керівника ТзОВ «Львівавтокомплектація», після внесення яких керівником вказаного товариства вчинено правочини щодо відчуження майна, зокрема і приміщення за адресою: м. Львів, вул. Наукова, 16, що розташоване у гуртожитку під літерою А-9 та до якого відноситься кімната №501, що є об'єктом договору оренди. Поряд з тим, скаржник зазначає, що вказана вище кімната у гуртожитку належить ПП «Синерджі консалтинг» на підставі договору купівлі-продажу кімнати від 23 липня 2016 року, відтак, рішення загальних зборів учасників ТзОВ “Львівавтокомплектація”, що оформлені протоколом б/н від 24.02.2016 року, є однією з підстав набуття ПП «Синерджі консалтинг» спірних приміщень.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 19 квітня 2021 року відкрито апеляційне провадження у справі №914/2259/17 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайнтар» на рішення Господарського суду Львівської області від 29 січня 2018 року.
Розгляд апеляційної скарги неодноразово відкладався, в тому числі і за клопотанням скаржника, та з метою належного повідомлення позивачів про розгляд справи апеляційним судом.
Ухвалою суду від 12 липня 2021 року розгляд справи призначено на 30 серпня 2021 року.
У зв'язку з відсутністю фінансування, ухвала суду надіслана учасникам справи 19 серпня 2021 року.
Представники сторін та скаржника в судове засідання 30 серпня 2021 року не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
Оскільки явка представників учасників у справі не визнавалась обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за їх відсутності.
Розглядаючи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Лайнтар”, колегія суддів дійшла висновку про закриття апеляційного провадження з розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Лайнтар” на рішення Господарського суду Львівської області від 29 січня 2018 року у справі №914/2259/17, з огляду на наступне:
Апеляційним судом встановлено, що апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Львівської області від 29 січня 2018 року у справі №914/2259/17 подано особою, яка не брала участі у справі - ТзОВ “Лайнтар”.
При розгляді апеляційної скарги судом враховано правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №921/730/13-г/3 та постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 травня 2020 року у справі №904/897/19 щодо розгляду скарг осіб, які не брали участі у справі.
Зокрема, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Ейрі проти Ірландії», від 09.10.1979, п.24, Series A №32, та «Гарсія Манібардо проти Іспанії», заява N 38695/97, п. 43, ECHR 2000-II), які з огляду на положення статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі «Мушта проти України» зазначено: «право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями».
Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Тобто реалізація конституційного права, зокрема, на касаційне оскарження судового рішення, ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм, в даному випадку - норм Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч.1 ст.17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
З наведених норм вбачається, що перш ніж переглядати справу в апеляційному порядку, апеляційний господарський суд повинен встановити чи місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, вирішив питання про права, інтереси та (або) обов'язки особи, яка подала апеляційну скаргу на таке рішення та з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.
Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку, передбаченому статтею 254 Господарського процесуального кодексу України, повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов'язок і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Слід враховувати, що судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Рішення є таким, що прийнято про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Якщо скаржник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов'язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено питання про його права та/або обов'язки чи інтереси, то такі посилання, зважаючи на наведе, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду, зокрема, апеляційної скарги.
Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з'ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов'язки скаржника і які конкретно. Якщо буде встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, у зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.
Предметом позову у цій справі є вимога Корпорації “Шиппинг Технолоджи Лімітед”, м. Сент-Джон, Канада та Акціонерної корпорації “Мерибені Енерджі Корпорейшн”, м. Сент-Джон, Канада про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТзОВ "Львівавтокомплектація" від 24 лютого 2016 року. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачі посилалися на порушення їх корпоративних прав, як учасників ТзОВ "Львівавтокомплектація" (відповідача) та відсутність кворуму на оспорюваних загальних зборах учасників товариства від 24 лютого 2016 року.
Із системного аналізу положень ст.ст.88, 143 ЦК України, ст.ст.88, 167 ГК України, ст.10 ЗУ "Про господарські товариства" вбачається, що корпоративні права учасників господарського товариства визначаються законом і статутними (установчими) документами. Корпоративні відносини за своїм суб'єктним складом є такими, що виникають між господарським товариством та його учасником (засновником), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками) господарських товариств, що пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства (крім трудових).
При розгляді спорів, що виникають із корпоративних відносин, слід керуватися поняттям корпоративних прав, наведеним у ч.1 ст.167 ГК України, а саме: корпоративними є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Таким чином, законодавство визнає статус учасника товариства лише за особою, яка є власником частки у його статутному капіталі.
Як вбачається з матеріалів справи, скаржник - ТзОВ “Лайнтар” не є учасником (засновником) ТзОВ "Львівавтокомплектація".
Недотримання вимог закону та установчих документів юридичної особи під час скликання і проведення загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю не може визнаватися порушенням прав тих осіб, які не є учасниками (акціонерами, членами) цієї юридичної особи.
Поряд з тим, судом встановлено, що ні описова, ні мотивувальна, ні резолютивна частини рішення Господарського суду Львівської області від 29 січня 2018 року у справі №914/2259/17 не містять жодних суджень чи висновків суду саме про права та обов'язки скаржника - Товариства з обмеженою відповідальністю “Лайнтар”.
Посилання скаржника на те, що визнання недійсним рішення загальних зборів ТзОВ “Львівавтокомплектація”, яке оформлене протоколом б/н від 24 лютого 2016 року, впливає на права ТзОВ «Лайнтар», оскільки може слугувати в подальшому підставою для розірвання договору оренди, колегія суддів вважає недостатніми, щоб дійти висновку про порушення оскаржуваним рішенням прав скаржника чи наявності правового зв'язку між скаржником та сторонами у справі.
Колегією суддів встановлено, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про його права та обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалося, при цьому, скаржником не доведено наявність безпосереднього матеріально-правового зв'язку із предметом позову і спору у цій справі, як і того, що оскаржуване рішення суду стосується інтересів, прав та обов'язків ТзОВ «Лайнтар».
З огляду на встановлене судом вище, скаржник - ТзОВ «Лайнтар» не навів обставин та не довів належними і допустимими доказами вирішення судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні, будь-яких питань щодо його прав, інтересів та (або) обов'язків.
Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження. Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з'ясувати, чи зачіпає оскаржуване судове рішення безпосередньо права та обов'язки скаржника, та лише після встановлення таких обставин, вирішити питання про залучення такої особи у якості третьої особи та про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі №910/22354/15, від 19 червня 2018 року у справі №910/18705/17, від 11 липня 2018 року у справі №911/2635/17, від 27 лютого 2020 року у справі №916/2878/14.
Як зазначалось вище, відповідно до ч.1 ст.254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Разом з тим, пунктом 3 ч.1 ст.264 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Враховуючи наведене вище, у зв'язку з встановленням судом обставин щодо подання апеляційної скарги особою, не залученою до участі в справі, рішення про права, інтереси та (або) обов'язки якої не вирішувались судом першої інстанції у справі №914/2259/17, оскільки такі обставини встановлено після відкриття апеляційного провадження, колегія суддів дійшла висновку про закриття апеляційного провадження у справі №914/2259/17 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайнтар» на рішення Господарського суду Львівської області від 29 січня 2018 року.
При цьому, колегія суддів не розглядає інших доводів скаржника, що викладені у апеляційній скарзі, що стосуються суті спору, оскільки дійшла висновку про закриття апеляційного провадження на підставі п.3 ч.1 ст.264 ГПК України.
Керуючись ст.ст.234, 254, 264 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,
1.Закрити апеляційне провадження у справі №914/2259/17 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайнтар» на рішення Господарського суду Львівської області від 29 січня 2018 року.
2.Копії ухвали суду надіслати сторонам та скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.
Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.
Суддя Бойко С.М.
Суддя Бонк Т.Б.