1 вересня 2021 року
м. Чернівці
справа № 727/11406/17
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Одинака О. О.
суддів Лисака І.Н., Литвинюк І.М.
секретар Паучек І.І.
позивач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
апеляційна скарга ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , на рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 21 травня 2021 року,
головуючий в суді першої інстанції суддя Одовічен Я.В.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом.
Позивачка просила визнати за нею право спільної часткової власності на 1/2 частку трьохкімнатної квартири АДРЕСА_1 .
Посилалася на те, що з 2004 року по 16 листопада 2017 року вона та ОСОБА_2 перебували у шлюбних відносинах.
Вищевказану квартиру сторонами спільно було придбано за час шлюбу. Спірна квартира була придбана в житлово-будівельному кооперативі «Водограй» та оформлена на ім'я ОСОБА_2 .
Згоди на поділ майна сторонами не досягнуто.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівці від 21 травня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право спільної часткової власності на 1/2 частку трьохкімнатної квартири АДРЕСА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач не довів належними та допустимими доказами те, що грошові кошти, за які було придбано спірну квартиру, є його особистою власністю.
ОСОБА_1 надано достатньо доказів, які підтверджують трудові та грошові затрати, пов'язані з придбанням спірної квартири та зазначено джерело набуття таких коштів.
Судом встановлено, що сторонами було придбано за час перебування у шлюбі квартиру АДРЕСА_2 , а тому таке майно є спільною сумісною власністю подружжя, де частки чоловіка та дружини є рівними.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , просить рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зазначав, що за весь час перебування сторін у фактичних шлюбних відносинах грошові кошти як на придбання спірної квартири, так і на здійснення в ній ремонту, придбання необхідних меблів та побутової техніки, відповідач отримав від своєї матері ОСОБА_4 .
Судом не враховано обставину про те, що ОСОБА_2 не проживав за адресою АДРЕСА_3 за період з вересня 2016 року по жовтень 2017 року.
Відповідачем були проведені ремонтно-будівельні роботи у спірній квартирі за час окремого проживання сторін за період з вересня 2016 року по жовтень 2017 року. Вартість проведених у такій квартирі ремонтно-будівельних робіт становить 846 352 гривні, що є підставою для відступлення рівності часток сторін у спірній квартирі.
Позивачкою не надано доказів на підтвердження того, що дохід, який вона отримала у період з 2009 року по третій квартал 2011 року, був використаний нею в готівковому чи безготівковому вигляді саме для придбання спірної квартири.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Інші учасники справи відзив на апеляційну скаргу не подавали.
Мотивувальна частина
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
Встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , починаючи з 2004 року перебували у фактичних шлюбних відносинах та проживали разом в гуртожитку за адресою АДРЕСА_3 .
21 серпня 2009 року сторони у справі зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Чернівецького міського управління юстиції Чернівецької області, за актовим записом № 1497 (а.с.7 т.1).
Рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівці від 16 листопада 2017 року шлюб між сторонами розірвано.
Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26 листопада 2015 року №48465852, рішення №433 голови Житлово-будівельного кооперативу «Водограй» про прийняття асоційованого члена від 30 січня 2015 року, довідки житлово-будівельного кооперативу «Водограй» про оплату вступного та черговий пайових внесків, під час перебування сторін у шлюбі на ім'я відповідача ОСОБА_2 була придбана спірна квартира АДРЕСА_2 за 1 243 000 гривень (а.с.10,11, 69,70 т.1.)
Згідно акту ПП «Ремжитлосервіс» №12, ОСОБА_2 не проживав по АДРЕСА_3 , з вересня 2016 року по жовтень 2017 року (а.с.68 т.1).
З інформації про доходи від підприємницької діяльності, наданої Головним управлінням ДФС у Чернівецькій області, від 15 лютого 2018 року вбачається, що ОСОБА_1 перебувала на обліку в Чернівецькій ОДПІ, як фізична особа-підприємець з 17 лютого 2009 року по 1 січня 2017 року та задекларувала наступні доходи, а саме: за ІІ квартал 2009 року - 79 427 гривень, за ІІІ квартал 2009 року - 126 418 гривень, за ІV квартал 2009 року - 217 908 гривень 66 копійок за І квартал 2010 року - 93 450 гривень, за ІV квартал 2010 року - 395 710 гривень, за І квартал 2011 року - 36 911 гривень, за ІІ квартал 2011 року - 72 855 гривень, за ІІІ квартал 2011 року - 162 374 гривень (а.с.171 т.2).
З довідки ТОВ «Спорт-Плейс» від 29 березня 2018 року №ПЛС00000002 вбачається, що ОСОБА_1 з 14 листопада 2016 року працює на посаді інструктора групових програм, її дохід за період з 14 листопада 2016 року по 28 лютого 2018 року склав 49 985 гривень 8 копійок (а.с.47 т.3).
З довідки Кіцманської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області від 14 листопада 2017 року №491/13-031 вбачається, що ОСОБА_2 перебував на обліку, які фізична особа-підприємець з 3 березня 2021 року по 3 листопада 2017 року та задекларував відсутність доходів за період з 2014 по 2017 роки (а.с.59 т.1).
Постановою Апеляційного суду Чернівецької області від 21 лютого 2019 року в зустрічному позові ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визнання права особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_2 відмовлено (а.с.240-244 т.3).
Постановою Верховного Суду від 5 жовтня 2020 року постанову Апеляційного суду Чернівецької області від 21 лютого 2019 року в частині вирішення зустрічних позовних вимог про визнання майна особистою приватною власністю залишено без змін (а.с.158-163 т.4).
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 264 ЦПК України визначено питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.
Оскаржуване рішення в повній мірі відповідає зазначеним вимогам закону.
Відповідно до частини третьої статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Отже, інститут шлюбу передбачає виникнення між подружжям тісного взаємозв'язку, а законодавцем встановлена презумпція спільності інтересів подружжя і сім'ї.
За правилом статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно з частинами другою та третьою статті 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Вирішуючи спори між подружжям про поділ майна, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Відповідно до положень частини першої статті 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування вказаної презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями: час набуття майна; кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).
Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
У зв'язку з викладеним, у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.
Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя.
Викладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, висловленим у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2641цс15.
Основним завданням суду при вирішенні спорів про поділ майна подружжя є вирішення конфлікту між подружжям, тобто здійснення судом своєї базової функції - ухвалення обов'язкового рішення, яке безпосередньо припиняє спір, а не виводить його на новий рівень для сторін, які в будь-якому випадку не можуть між собою домовитися.
Тобто саме на суд покладено обов'язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
Таку правову позицію Верховний Суд виклав в постанові від 28 липня 2021 року у справі №487/3037/16-ц.
Апеляційний суд вважає правильним висновок суду про те, що сторонами було придбано за час перебування у шлюбі квартиру АДРЕСА_2 , а відтак, таке майно є спільною сумісною власністю подружжя, де частки чоловіка та дружини є рівними. ОСОБА_2 належними та допустимим доказами не доведено, що правовий режим спільного сумісного майна на квартиру АДРЕСА_2 не поширюється.
Вказані обставини також підтверджуються постановою Чернівецького апеляційного суду від 21 лютого 2019 року (а.с.240-244 т.3).
Помилковим є аргумент апеляційної скарги щодо наявності підстав для відступлення від рівності часток сторін у квартирі АДРЕСА_2 , у зв'язку з тим, що за період з вересня 2016 року по жовтень 2017 року відповідач на проведення ремонту в квартирі витратив свої особисті грошові кошти, які попередньо були отримані ним від його матері.
Відповідно до частин другої, третьої статті 70 СК України при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема, якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Згідно з абзацом 2 частини другої статті 372 ЦК України за рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.
Апеляційний суд не вбачає наявність обставин, передбачених частинами другою, третьою статті 70 СК України, абзацом 2 частини другої статті 372 ЦК України за яких суд може відступити від засади рівності часток подружжя у квартирі АДРЕСА_2 .
ОСОБА_6 не надав суду достатніх доказів того, що ремонт спірної квартири був проведений за його особисті кошти.
Помилковим є аргумент апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не надано доказів про те, що кошти від її доходу були спрямовані на придбання квартири АДРЕСА_2 , що є підставою для відмови в позові.
Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування вказаної презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Таку правову позицію Верховний Суд виклав в постанові від 28 липня 2021 року у справі №487/3037/16-ц.
З огляду на вказаний висновок Верховного Суду позивачка не зобов'язана доводити підстави набуття нею права спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_2 , оскільки таке нерухоме майно було придбане час шлюбу сторін, а тому таке її право презюмується. Тягяр доказування обставин, необхідних для спростування вказаної презумпції, покладається на ОСОБА_2 .
В свою чергу ОСОБА_2 не надав належних та допустимих доказів на спростування презумпції спільності права власності подружжя на квартиру АДРЕСА_2 , що також встановлено постановами Апеляційного суду Чернівецької області від 21 лютого 2019 року та Верховного Суду від 5 жовтня 2020 року.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення слід залишити без змін.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України,суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 21 травня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 3 вересня 2021 року.
Головуючий О.О. Одинак
Судді: І.Н. Лисак
І.М. Литвинюк