Справа № 638/12847/18 Головуючий 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/818/2923/21 Доповідач: ОСОБА_2
02 вересня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
з секретарем - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 серпня 2021 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_6 ,
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 серпня 2021 року задоволено клопотання прокурора та продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 до 14.10.2021 року.
Обвинувачений, не погоджуючись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити запобіжний захід на особисте зобов'язання або домашній арешт. Апеляційні вимоги обвинувачений обгрунтовує тим, що прокурор Шкоркіна протягом 36 місяців затягує розслідування сфабрикованої справи, показання свідків не підтверджують обвинувачення як і експертизи. Прокурор не реагує на заяви про фальсифікацію протоколів та матеріалів.
Має місце проживання, останнє місце роботи ТЦ Барабашово, Жилком-сервис. Прокурор не представила доказів його вини. За першою вимогою з'являвся до органів досудового розслідування, не може впливати на свідків, перебуваючи під домашнім арештом вчиняти злочини не буде. Цивільних позовів немає. Прокурор неправильно застосовує ст. 12 КК України вказуючи розмір покарання. Зазначає, що ухвалою від 22.06.2021 року прийнято рішення про направлення матеріалів до ДБР.
Вислухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.
Відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
На даний час ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України.
Судом першої інстанції встановлена наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які продовжують існувати. Такий висновок суду не є безпідставним, оскільки відповідно до пред'явленого обвинувачення ОСОБА_6 інкриміновано вчинення 6 епізодів різних кримінальних правопорушень корисливої спрямованості. Останній раніше притягався до кримінальної відповідальності. Одне з кримінальних правопорушень вчинене за попередньою групою осіб. Враховуючи значний обсяг пред'явленого обвинувачення, значну кількість потерпілих колегія суддів не вбачає підстав для зміни запобіжного заходу, оскільки вищенаведені ризики об'єктивно існують та запобігти їм можливо лише шляхом продовження на даний час тримання під вартою. При цьому, апеляційний суд приймає до уваги, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Надаючи оцінку настання ризиків, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
В даному контексті колегія суддів враховує, що матеріали, надані суду, не містять підтвердження наявності у обвинуваченого міцних соціальних зв'язків за місцем мешкання. Відсутні дані про існування законних джерел заробітку, осіб на утриманні, родини. Обвинувачений посилається, що останнє місце роботи ТЦ Барабашово, Жилком-сервис, однак докази, які б це підтверджували відсутні. Вказане свідчить про неможливість застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу, оскільки поряд з ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України, не вбачається будь-яких обставин, які б перешкоджали обвинуваченому вдатися до цих дій та які б достатньою мірою гарантували його належну процесуальну поведінку.
Доводи обвинуваченого про фальсифікацію матеріалів справи, те, що показання свідків не підтверджують обвинувачення як і експертизи, є передчасними, оскільки зазначені обставини підлягають дослідженню під час судового розгляду та оцінці в сукупності з усіма зібраними доказами під час ухвалення остаточного рішення у кримінальному провадженні.
При вирішенні питання щодо продовження строку запобіжного заходу суд повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування, продовження щодо особи обмежувальних заходів тане вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину.
Доводи обвинуваченого щодо фальсифікації, на його думку, матеріалів справи, за певних умов можуть бути перевірені уповноваженим органом в порядку, визначеному КПК України. Тоді як апеляційний суд, переглядаючи ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, не має процесуальної можливості надати оцінку таким твердженням обвинуваченого.
З огляду на зазначені для даного провадження обставини, колегією суддів будь-яких порушень КПК України при постановленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції не встановлено, а тому, за наслідками апеляційного розгляду, вважає за необхідне ухвалу суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст.405, 407 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 серпня 2021 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_6 залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді