Єдиний унікальний номер 725/3026/21
Номер провадження 2/725/544/21
02.09.2021 року м. Чернівці
Першотравневий районний суд м. Чернівці в складі:
головуючого судді Федіної А.В.,
за участю секретаря судового засідання Кожолянко А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Чернівецької міської ради про визначення місця проживання дитини, -
У травні 2021 року позивач звернулась до суду з вище вказаним позовом в обґрунтування якого посилалась на те, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який між ними було розірвано на підставі рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 23.08.2016 року. Під час вказаного шлюбу у них народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка після розірвання шлюбу з відповідачем залишилась проживати разом з нею за адресою АДРЕСА_1 , а відповідач проживає окремо від них в АДРЕСА_2 .
Зазначала, що вона відповідально ставиться до своїх батьківських обов'язків щодо виховання їх спільної з відповідачем доньки, забезпечує їй належний рівень духовного, фізичного та психологічного розвитку, створює умови для отримання дитиною достатнього освітнього рівня, цікавиться її успіхами та з метою оздоровлення має намір придбавати путівки в санаторно-лікувальні та профілактичні заклади, в тому числі за кордоном.
Натомість, вони з відповідачем не досягли згоди щодо визначення місця проживання дитини та з метою досудового врегулювання спору вона направила на його адресу лист, який ним отриманий 25.03.2021 року, а також звернулась до Органу опіки та піклування виконавчого комітету Чернівецької міської ради із заявою про визначення місця проживання дитини, надавши відповідний пакет документів. Разом з тим, на момент звернення до суду з даним позовом відповідач належним чином не відреагував на її лист, а Орган опіки та піклування не підготував відповідний висновок, що зумовило необхідність вирішення даного питання в судовому порядку.
На підставі вище викладеного, посилаючись на норми матеріального права, просила визначити місце проживання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю за адресою АДРЕСА_1 .
В рамках судового розгляду даного спору судом витребувано у Служби у справах дітей Чернівецької міської ради письмовий висновок щодо розв'язання спору по факту доцільності визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю - ОСОБА_4 , яка проживає за адресою АДРЕСА_1 .
На виконання ухвали суду про витребування доказів представником третьої особи долучено до матеріалів справи витяг з рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 25.08.2021 року №627/18 та висновок органу опіки та піклування від 28.08.2021 року №01/02-24/2453.
В судове засідання позивач не з'явилась, в її інтересах діяла представник, яка звернулась до суду з заявою про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити, не заперечувала проти ухвалення заочного рішення по справі.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Справа слухалась у відсутності відповідача, який не з'явився в судове засідання незважаючи на те, що належним чином був повідомлений судом про час та місце розгляду справи про що свідчить його підпис в розписці про отримання судової повістки, про причини своєї неявки суд не повідомив та у встановлений строк не подав відзив.
Згідно ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.
Оскільки відповідач, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив та не направив відзиву, а представник позивача не заперечувала проти розгляду даної цивільної справи за відсутності відповідача, в судовому засіданні постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.
Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов обґрунтований і підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною першою ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Так, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась ОСОБА_3 та згідно копії свідоцтва про народження її батьками вказані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а/с 8).
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
За правилами ч.1 ст.161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися судом. При вирішенні спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
За ст.9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Принцип ст. 6 Декларації прав дитини, за яким малолітня дитина може бути розлучена зі своєю матір'ю лише у винятковій ситуації не можна тлумачити таким чином, що у матері малолітньої дитини мається перевага перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини, приймаючи до уваги рівність прав обох батьків щодо дитини, що витікає як зі ст.141 СК України, так зі змісту Конвенції про права дитини.
Крім того, із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст.161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини. При цьому суд також враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дитини і турботу про неї, її вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.
Згідно копії акту КЖРЕП №6 від 04.03.2021 року дитина ОСОБА_3 проживає разом з матір'ю за адресою АДРЕСА_1 та знаходиться на її утриманні (а/с 14).
Відповідно до наявних в матеріалах справи довідок Дошкільного навчального закладу №29 від 07.12.2017 року, 03.07.2018 року, 16.01.2020 року, 09.03.2021 року, ОСОБА_3 відвідує вказаний ДНЗ, при цьому батько з 07.12.2017 по 16.01.2020 року не відвідував батьківські збори, не забирав доньку з дитячої установи (а/с 10-13).
За змістом ч. 4,5 ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Так, відповідно до висновку органу опіки та піклування від 28.08.2021 року №01/02-24/2453 визнано доцільність визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 без зазначення позиції з окресленого питання у зв'язку із фактичною відсутністю спору між матір'ю та батьком.
З вказаного висновку також вбачається, що за результатами перевірки встановлено, що мати дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована та проживає за адресою АДРЕСА_1 , разом із малолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_1 працює у ФОП ОСОБА_5 на посаді менеджера в оптовій торгівлі з 20.05.2019 pоку, має самостійний дохід, за місцем роботи та проживання характеризується позитивно. Займається вихованням дитини, матеріально забезпечує всім необхідним, що підтверджується довідками. Працівники Служби проводили співбесіди із батьками, відвідували родину за місцем проживання.
Так, малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає та зареєстрована разом із мамою та бабусею ОСОБА_6 , за вказаною вище адресою, де створені належні умови проживання, є місце для сну та відпочинку, створені умови для нормального фізичного, духовного розвитку. Дитина доглянута, весела.
Крім того, згідно витягу з рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 25.08.2021 року №627/18 визначено участь у виховані малолітньої доньки ОСОБА_3 та встановлено ОСОБА_2 побачення із донькою 1 і 3 суботу місяця з 10 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв., 2 і 4 неділя місяця з 10 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв., а також вирішено надати суду висновок про доцільність визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 без зазначення позиції з окресленого питання у зв'язку із фактичною відсутністю спору між матір'ю та батьком.
Таким чином, повно та всебічно дослідивши обставини справи щодо визначення місця проживання малолітньої дитини, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв'язку, враховуючи, створення матір'ю належних умов для проживання, виховання та забезпечення дитини, виходячи в першу чергу з інтересів дитини, суд приходить до переконання про наявність підстав для визначення місця проживання дитини з матір'ю, крім того, дитина має проживати з одним із батьків, зважаючи на те, що батьки мають рівні права і обов'язки щодо виховання та розвитку дитини незалежно від того, що проживають окремо один від одного, беручи до уваги, що місце проживання дитини з одним із батьків не є перешкодою для іншого щодо виконання як обов'язків так і здійснення прав та рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 25.08.2021 року №627/18 визначено участь батька у виховані малолітньої ОСОБА_3 , а тому позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи те, що у висновку органу опіки та піклування від 28.08.2021 року №01/02-24/2453 та рішенні виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 25.08.2021 року №627/18 зазначено про відсутність між сторонами спору з приводу даного питання, слід зазначити наступне.
Так, поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
З урахуванням викладеного, відсутність предмету спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Доказом відсутності спору є дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.
Разом з тим, за наслідками розгляду справи встановлено, що позивачем не втрачено інтерес до предмету позову, у зв'язку з чим судом не здобуто належних та допустимих доказів того, що сторони врегулювали спірні питання з предмету позову на час розгляду справи судом.
У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України понесені позивачем витрати у вигляді судового збору в сумі 908 грн. підлягають стягненню з відповідача та матеріали справи не містять доказів щодо наявності підстав для звільнення відповідача від сплати судового збору відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
На підставі вище викладеного та керуючись ст. 52 Конституції України, ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 29 ЦК України, ст.ст. 19, 160, 161 СК України, ст.ст. 2, 4, 5, 7, 1, 12, 76-89, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 280-284, 352, 354, 355 ЦПК України, -
Позов задовольнити.
Визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Чернівці, разом з матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 908 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Чернівецького апеляційного суду через Першотравневий районний суд м. Чернівці відповідно до вимог п. 15.5 Розділу ХІІІ ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя Першотравневого
районного суду м.Чернівці А. В. Федіна