Єдиний унікальний номер 725/42/21
Номер провадження 2/725/7/21
31.08.2021 Першотравневий районний суд м.Чернівців
в складі:
головуючого судді Скуляк І. А.
при секретарі Ботнар Т.П.
за участю представників сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , іпн. НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , іпн. НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , іпн. НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ), Виконавчого комітету Чернівецької міської ради (площа Центральна, 1, м. Чернівці) про визнання права власності в порядку спадкування за законом,-
У січні 2021 року позивачі звернулися до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначали, що ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_5 , яка була матір'ю ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та бабою ОСОБА_3 .
Вказували, що 04.03.2019 року нотаріус Суружіу Н.Д. постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії повідомила, що розглянувши та вивчивши матеріали спадкової справи №24/2010 року, до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 , розпочатої провадженням 26 лютого 2010 року за заявою спадкоємця ОСОБА_6 , про прийняття спадкового майна та за заявами від 04 березня 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом постановила відмовити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку житлового будинку, розташованого у АДРЕСА_3 , належної померлій ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_7 , у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу про належність цього нерухомого майна, який є необхідним для вчинення нотаріальної дії.
ОСОБА_5 (мати та баба позивачів) та ОСОБА_6 (батько та дід позивачів) перебували в шлюбі з 11 листопада 1956 року до 18 березня 2008 року, тобто до моменту смерті ОСОБА_5
ІНФОРМАЦІЯ_6 , в період шлюбу, ОСОБА_6 отримав земельну ділянку розмір 0,06 га. по вулиці Ізмайлівській під індивідуальне житлове будівництво.
Вказують, що 14.12.1963 року на зазначеній вище земельній ділянці ОСОБА_6 та ОСОБА_5 за спільні кошти та спільними зусиллями було побудоване та введено в експлуатацію індивідуальне домоволодіння, що підтверджується Актом про закінчення будівництва та вводу в експлуатацію індивідуального домоволодіння.
Стверджують, що ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 померла, на момент її смерті з нею разом проживали вони (позивачі), чоловік ОСОБА_6 та син ОСОБА_4 , тобто, в силу положень ч. 3 ст. 1268 ЦК України вважаються такими, прийняли спадщину після смерті спадкодавця.
Зазначають, що 26.02.2010 року за заявою спадкоємця ОСОБА_6 про прийняття спадкового майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 була відкрита спадкова справа.
02.03.2010 року Чернівецьким комунальним обласним бюро технічної інвентаризації було зареєстровано свідоцтво про право власності на нерухоме майно на ім'я ОСОБА_6 , виданого виконавчим комітетом Чернівецької міської ради 12.02.2010 року на підставі рішення №67/2 від 10.02.2010 року, а саме на житловий будинок літ. А, загальною площею 51,80 кв.м., в тому числі житлові кімнати площею 38,30 кв. м., літня кухня літ. Б, літня кухня літ. Г, вбиральня літ. В., сарай літ. Д, колодязь І, вигрібна яма II, огорожа № 1 -2.
Вказують, що 18.01.2012р. ОСОБА_6 , відповідно до договору дарування, подарував житловий будинок за адресою АДРЕСА_3 , відповідачу ОСОБА_4 .
Стверджують, що ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_6 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть.
Зазначають, що з висновку експерта вбачається, що будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_3 , як на момент смерті ОСОБА_5 , так і на момент реєстрації права власності за ОСОБА_6 , було в тому ж розмірі, як і під час шлюбу між ними, а тому, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , а їх частки, відповідно, були рівними та становили по 1/2 частки кожному.
Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина у вигляді 1/2 частини спірного будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_3 .
Вказують, що спадкоємцями першої черги на момент смерті ОСОБА_5 були: ОСОБА_6 (чоловік померлої), ОСОБА_1 (дочка померлої), ОСОБА_9 (дочка померлої), ОСОБА_10 (дочка померлої, права якої успадковує ОСОБА_3 ), ОСОБА_4 (син померлої).
Зазначають, що із заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори звернувся тільки чоловік померлої ОСОБА_6 , про що зазначено в постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 04.03.2019 року.
Стверджують, що інші спадкоємці, а саме ОСОБА_1 (дочка померлої), ОСОБА_9 (дочка померлої), ОСОБА_10 (дочка померлої, права якої успадковує ОСОБА_3 ), ОСОБА_4 (син померлої) спадщину після смерті ОСОБА_5 у вигляді 1/2 спірного будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_3 прийняли шляхом фактичного вступу в управління і володіння майном, оскільки вони постійно проживали в спірному домоволодінні і були в ньому зареєстровані на час смерті ОСОБА_5 .
За таких обставин всі зазначені спадкоємці є такими, що прийняли спадщину на 1/2 частину спірного будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_3 після смерті ОСОБА_5 , та успадкували по 1/10 частці домоволодіння кожний (1/2 : 5), а відтак, є всі правові підстави визнати за ними (позивачами), в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , право власності на спадкове майно, а саме, на частку в розмірі 1/10 за кожною на житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_3 .
Зазначають, що станом на 02.03.2010 року ОСОБА_6 не був єдиним співвласником житлового будинку за адресою АДРЕСА_3 , а тому, рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради №67/2 від 10.02.2010 року, яким оформлено право приватної власності за ОСОБА_6 та свідоцтво про право власності на нерухоме майно на ім'я ОСОБА_6 , видане виконавчим комітетом Чернівецької міської ради 12.02.2010 року на підставі рішення №67/2 від 10.02.2010 року та зареєстроване Чернівецьким комунальним обласним бюро технічної інвентаризації 02.03.2010 є недійсними в частині 3/10.
Вказують, що ОСОБА_6 розпорядився спірним житловим будинком за адресою: АДРЕСА_3 , а саме 18 січня 2012 року подарував його ОСОБА_4 , тому таке розпорядження ОСОБА_6 неналежною йому часткою будинковолодіння, також, не може вважитися правомірним, оскільки, вчинено з порушенням закону, наслідком чого є визнання недійсним цього договору дарування в частині 3/10.
На підставі вищевикладеного, згідно збільшених позовних вимог, просили суд:
Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_11 (РНОКПП НОМЕР_3 ), в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , право власності на спадкове майно, а саме, на частку в розмірі 1/10 за кожною на житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_3 та складається з житлового будинку літ. А, загальною площею 51,80 кв.м., в тому числі три житлові кімнати площею 38,30 кв.м., літня кухня літ. Б, літня кухня літ. Г, вбиральня літ В., сарай літ. Д, колодязь І, вигрібна яма II, огорожа №1-2.
Визнати недійсним в частині 3/10 пункт 1.43. рішення Виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 10.02.2010 року №67/2, яким оформлено право приватної власності за ОСОБА_6 на житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами на АДРЕСА_3 .
Визнати недійсним в частині 3/10 свідоцтво про право власності на нерухоме майно на ім'я ОСОБА_6 , виданого виконавчим комітетом Чернівецької міської ради 12.02.2010 року на підставі рішення №67/2 від 10.02.2010 року, зареєстрованого в Чернівецькому комунальному обласному бюро технічної інвентаризації 02.03.2010 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 29823855.
Визнати недійсним в частині 3/10 договір дарування житлового будинку від 18.01.2012р., посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Каленюк B.C., зареєстрованого в Реєстрі за № 149, згідно якого ОСОБА_6 подарував ОСОБА_4 , житловий будинок з належними до нього будівлями і спорудами, що розташований в АДРЕСА_3 .
Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в розмірі 1/10 частини за кожною, разом 3/10 часток житлового будинку з належними до нього будівлями і спорудами, що розташований в АДРЕСА_3 , та стягнути судові витрати.
Від представника відповідача ОСОБА_4 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просила суд в задоволенні позову відмовити з причин безпідставності та необґрунтованості. Крім того, надійшла заява про застосування строків позовної давності.
Від представника відповідача ВК ЧМР до суду надійшла заява про розгляд справи у її відсутності. Позовні вимоги не визнає та просить суд в задоволенні позову відмовити з причин безпідставності та необґрунтованості. Крім того, надійшла заява про застосування строків позовної давності.
У судовому засіданні представник позивачів позов підтримав з підстав вказаних у позовній заяві та просив про його задоволення.
Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнала, посилалась на доводи, викладені у відзиві на позов. Просила суд в задоволенні позову відмовити. Крім того, просила суд застосувати строки позовної давності.
Представник відповідача ВК ЧМР в судове засідання не з'явилася. Від неї до суду надійшла заява в якій просила суд справу слухати у її відсутності та в задоволенні позову відмовити. Також просила суд застосувати строки позовної давності.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, встановивши обставини і визначені до них правовідносини, приходить до наступного висновку:
Частиною 3 статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Крім того, згідно до вимог ч. ч. 1, 5-7ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обовязків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
При цьому, положеннями ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Так, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_5 , яка була матір'ю ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та бабою ОСОБА_3 (Т.1 а.с. 8, 135, 137, 146).
04.03.2019 року нотаріус Суружіу Н.Д. постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії повідомила, що розглянувши та вивчивши матеріали спадкової справи №24/2010 року, до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 , розпочатої провадженням 26 лютого 2010 року за заявою спадкоємця ОСОБА_6 , про прийняття спадкового майна та за заявами від 04 березня 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом постановила відмовити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , та ОСОБА_11 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку житлового будинку, розташованого у АДРЕСА_3 , належної померлій ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 , у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу про належність цього нерухомого майна, який є необхідним для вчинення нотаріальної дії (Т.1 а.с. 10).
ОСОБА_5 (мати та баба позивачів) та ОСОБА_6 (батько та дід позивачів) перебували в шлюбі з 11 листопада 1956 року до 18 березня 2008 року, тобто до моменту смерті ОСОБА_5 (Т.1 а.с. 11).
28.10.1957 року, в період шлюбу, ОСОБА_6 отримав земельну ділянку розміром 0,06 га. по АДРЕСА_3 (технічний паспорт а.с. 14).
14.12.1963 року на зазначеній вище земельній ділянці ОСОБА_6 було побудоване та введено в експлуатацію індивідуальне домоволодіння, що підтверджується Актом про закінчення будівництва та вводу в експлуатацію індивідуального домоволодіння (технічний паспорт а.с. 18).
Як було встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 померла, на момент її смерті з нею разом проживали позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_11 , чоловік ОСОБА_6 та син ОСОБА_4 , тобто, в силу положень ч. 3 ст. 1268 ЦК України вважаються такими, прийняли спадщину після смерті спадкодавця (Т.1 а.с. 8, 68).
26.02.2010 року за заявою спадкоємця ОСОБА_6 про прийняття спадкового майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 була відкрита спадкова справа (Т.1 а.с. 124).
02.03.2010 року Чернівецьким комунальним обласним бюро технічної інвентаризації було зареєстровано свідоцтво про право власності на нерухоме майно на ім'я ОСОБА_6 , виданого виконавчим комітетом Чернівецької міської ради 12.02.2010 року на підставі рішення №67/2 від 10.02.2010 року, а саме на житловий будинок літ. А, загальною площею 51,80 кв.м., в тому числі три житлові кімнати площею 38,30 кв. м., літня кухня літ. Б, літня кухня літ. Г, вбиральня літ. В., сарай літ. Д, колодязь І, вигрібна яма II, огорожа № 1 -2 (Т.1 а.с. 65).
18.01.2012р. ОСОБА_6 , відповідно до договору дарування, подарував житловий будинок за адресою АДРЕСА_3 , відповідачу ОСОБА_4 (Т.1 а.с. 66-67).
ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_6 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (Т.1 а.с. 9).
Судом встановлено, що житловий будинок (будинковолодіння) із належними до нього господарськими та побутовими будівлями та спорудами, що розташований у АДРЕСА_3 , був побудований під час шлюбу між померлими ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Згідно ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
З висновку експерта №512 вбачається, що будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_3 , як на момент смерті ОСОБА_5 , так і на момент реєстрації права власності за ОСОБА_6 , було в тому ж розмірі, як і під час шлюбу між ними, а тому, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , а їх частки, відповідно, були рівними та становили по 1/2 частки кожному (Т.1 а.с. 12-64).
Таким чином, після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина у вигляді 1/2 частини спірного будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_3 .
Статтею 1216 ЦК України, визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до положень ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст.1261 ЦК України).
Частинами 1, 3 ст. 1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Як було встановлено судом, під час розгляду справи, спадкоємцями першої черги на момент смерті ОСОБА_5 були: ОСОБА_6 (чоловік померлої), ОСОБА_1 (дочка померлої), ОСОБА_9 (дочка померлої), ОСОБА_10 (дочка померлої, права якої успадковує ОСОБА_11 ), ОСОБА_4 (син померлої).
Із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори звернувся тільки чоловік померлої ОСОБА_6 , про що зазначено в постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 04.03.2019 року (Т.1 а.с. 10).
Інші спадкоємці, а саме ОСОБА_1 (дочка померлої), ОСОБА_9 (дочка померлої), ОСОБА_10 (дочка померлої, права якої успадковує ОСОБА_11 ), ОСОБА_4 (син померлої) спадщину після смерті ОСОБА_5 у вигляді 1/2 спірного будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_3 прийняли шляхом фактичного вступу в управління і володіння майном, оскільки вони постійно проживали в спірному домоволодінні і були в ньому зареєстровані на час смерті ОСОБА_5 , що підтверджується, як постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 04.03.2019 року, так і довідкою ТОВ «Вайт Лаіонс» від 21.02.2019 року №131. (Т.1 а.с. 10, 68).
За таких обставин, на думку суду, всі зазначені спадкоємці є такими, що прийняли спадщину на 1/2 частину спірного будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_3 після смерті ОСОБА_5 , та успадкували по 1/10 частці домоволодіння кожний (1/2 : 5), що є підставою для визнання за позивачами, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , право власності на спадкове майно, а саме, на частку в розмірі 1/10 за кожною на житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_3 .
Крім того, як вбачається із вищевикладеного, станом на 02.03.2010 року ОСОБА_6 не був єдиним співвласником житлового будинку за адресою АДРЕСА_3 , а тому, рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради №67/2 від 10.02.2010 року, яким оформлено право приватної власності за ОСОБА_6 та свідоцтво про право власності на нерухоме майно на ім'я ОСОБА_6 , видане виконавчим комітетом Чернівецької міської ради 12.02.2010 року на підставі рішення №67/2 від 10.02.2010 року та зареєстроване Чернівецьким комунальним обласним бюро технічної інвентаризації 02.03.2010 року, слід визнати недійсними в частині 3/10.
Також, як вбачається із вищезазначеного, ОСОБА_6 розпорядився спірним житловим будинком за адресою: АДРЕСА_3 , а саме 18 січня 2012 року (Т.1 а.с. 66-67) подарував його відповідачу ОСОБА_4 , тому договір дарування, в частині 3/10 житлового будинку від 18.01.2012р., посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Каленюк B.C., зареєстрованого в Реєстрі за № 149, слід визнати недійсним, оскільки даний правочин вчинений з порушенням Закону.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги, в частині визнання за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_11 (РНОКПП НОМЕР_3 ), в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , право власності на спадкове майно, а саме, на частку в розмірі 1/10 за кожною на житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_3 та складається з житлового будинку літ. А, загальною площею 51,80 кв.м., в тому числі три житлові кімнати площею 38,30 кв.м., літня кухня літ. Б, літня кухня літ. Г, вбиральня літ В., сарай літ. Д, колодязь І, вигрібна яма II, огорожа №1-2: визнання недійсним в частині 3/10 пункт 1.43. рішення Виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 10.02.2010 року №67/2, яким оформлено право приватної власності за ОСОБА_6 на житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами на АДРЕСА_3 ; визнання недійсним в частині 3/10 свідоцтво про право власності на нерухоме майно на ім'я ОСОБА_6 , виданого виконавчим комітетом Чернівецької міської ради 12.02.2010 року на підставі рішення №67/2 від 10.02.2010 року, зареєстрованого в Чернівецькому комунальному обласному бюро технічної інвентаризації 02.03.2010 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 29823855 та визнання недійсним в частині 3/10 договір дарування житлового будинку від 18.01.2012р., посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Каленюк B.C., зареєстрованого в Реєстрі за № 149, згідно якого ОСОБА_6 подарував ОСОБА_4 , житловий будинок з належними до нього будівлями і спорудами, що розташований в АДРЕСА_3 , підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги в частині витребування майна з чужого незаконного володіння, то суд зазначає наступне:
Згідно зі ст. 387 ЦК України на підставі віндикаційного позову може бути витребуване з чужого незаконного володіння майно, яке є індивідуально визначеним.
Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 184 ЦК України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.
Отже, оскільки спірне майно не було виділене в натурі, суд вважає, що позов, в частині витребування майна з чужого незаконного володіння, задоволенню не підлягає.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне:
Доводи представників відповідачів про те, що позивачі пропустили строк позовної давності, про застосування якого заявлено, як у письмових заявах, так і у судовому засіданні, є безпідставними, з огляду на таке.
За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає у день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно з частиною п'ятою статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Частиною першою статті 261 ЦК України передбачено, що початком перебігу строку є день, коли особа довідалась або повинна була (могла) довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
У даній справі, судом установлено, що позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та померла ОСОБА_10 , (спадкоємицею, якої її донька - позивач ОСОБА_11 ) як спадкоємці постійно проживали разом з матір'ю на час відкриття спадщини після її смерті, отже прийняли спадщину.
Цивільним законодавством не передбачено обмеження строку, у який спадкоємець, що прийняв спадщину, може зареєструвати своє право власності у встановленому законом порядку або звернутись до суду за захистом свого права, а тому підстави для застосування строку позовної давності до спірних правовідносин, на думку суду, відсутні.
Аналогічну правову позицію виклав Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові 21 січня 2020 року у справі № 396/2046/18.
Також, суд вважає, що відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідачів підлягають стягнення в солідарному порядку судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 10075,61 грн., оскільки саме на таку суму позивачами та їх представником надані суду підтвердження (докази).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Враховуючи викладене, керуючись ст.16, ст. 203, ст. 215, ст.321, ст.328, ст. 387, ст. 388, ст.392, ст.1261, ст. 1268, ст. 1276 ЦК України та ст.ст.12,13,81,258,259,265,273,354 ЦПК України, суд, -
Позов - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_11 (РНОКПП НОМЕР_3 ), в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , право власності на спадкове майно, а саме, на частку в розмірі 1/10 за кожною на житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_3 та складається з житлового будинку літ. А, загальною площею 51,80 кв.м., в тому числі три житлові кімнати площею 38,30 кв.м., літня кухня літ. Б, літня кухня літ. Г, вбиральня літ В., сарай літ. Д, колодязь І, вигрібна яма II, огорожа №1-2.
Визнати недійсним в частині 3/10 пункт 1.43. рішення Виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 10.02.2010 року №67/2, яким оформлено право приватної власності за ОСОБА_6 на житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами на АДРЕСА_3 .
Визнати недійсним в частині 3/10 свідоцтво про право власності на нерухоме майно на ім'я ОСОБА_6 , виданого виконавчим комітетом Чернівецької міської ради 12.02.2010 року на підставі рішення №67/2 від 10.02.2010 року, зареєстрованого в Чернівецькому комунальному обласному бюро технічної інвентаризації 02.03.2010 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 29823855.
Визнати недійсним в частині 3/10 договір дарування житлового будинку від 18.01.2012р., посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Каленюк B.C., зареєстрованого в Реєстрі за № 149, згідно якого ОСОБА_6 подарував ОСОБА_4 , житловий будинок з належними до нього будівлями і спорудами, що розташований в АДРЕСА_3 .
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_4 , Виконавчого комітету Чернівецької міської ради судові витрати в розмірі 10075,61 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Першотравневий районний суд м. Чернівці протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Першотравневого
районного суду м.Чернівці І. А. Скуляк