Справа № 635/3143/20
Провадження № 1-кп/635/181/2021
03 вересня 2021 року Харківський районний суд Харківської області в складі колегії суддів:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретар судового засідання - ОСОБА_4 ,
за участю прокурора - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в селищі Покотилівка Харківського району Харківської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020220430000658 від 24.04.2020 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, -
В провадженні Харківського районного суду Харківської області знаходиться вказане кримінальне провадження.
У судовому засіданні в порядку частини третьої статті 331 КПК України вирішувалось питання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_6 строку тримання під вартою.
Прокурор Харківської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_5 посилаючись на існування ризику, передбаченого пунктом 1 частиною першою статті 177 КПК України, який став підставою для обрання останньому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та вагомість якого з часом не зменшився, та який наразі продовжує існувати, просила колегію суддів продовжити застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник - адвокат ОСОБА_7 заперечували проти продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Колегія суддів, вислухавши думки учасників судового засідання з приводу клопотання про зміну обраного обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід, а також щодо доцільності продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_6 строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, прийшла до наступних висновків.
У відповідності до частини першої статті 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Щодо клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про зміну йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м'який у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло у період час з 22 години 00 хвилин по 06 годину 00 хвилину наступної доби, колегія суддів оцінивши всі доводи учасників кримінального провадження та конкретні обставини інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, прийшла до висновку про відмову у задоволенні такого клопотання, з огляду на наступне.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, які підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, зокрема, викладеної в рішенні від 06.04.2000 у справі «Лабіта проти Італії», згідно якого тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Так, Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками є тяжкість та суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_6 злочину, а також можливість ухилення від явки до суду та вчинення іншого злочину.
Щодо ризику переховування особи Європейський суд з прав людини вказав, що оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (рішення у справі «Панченко проти Росії», § 106). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення у справі «Бекчиєв проти Молдови», § 58).
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що на сьогоднішній день відсутні підстави для задоволення клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід, зокрема, домашній арешт, оскільки відповідний запобіжний захід не зможе запобігти ризику, передбаченому статтею 177 КПК України.
Окрім того, доводи ОСОБА_6 про те, що він має похилий вік, не може отримати належний медичний догляд в установі, де тримається, а також має на утримувати доньку, яка потребує допомоги, не підтверджено жодними належними та допустимими доказами. Отже такі доводи не спростовують та не зменшують вагомість встановленого та доведеного ризику, визначеного статтею 177 КПК України.
Вимогами частини третьої статті 331 КПК України передбачено, що до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до частини першої статті 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
При вирішенні питання про доцільність продовження запобіжного заходу, колегія суддів враховує вимоги статті 29 Конституції України, статті 9 Загальної Декларації прав людини, статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і статті 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.
Так, досліджуючи питання про доцільність продовження застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 колегією суддів встановлено, що ухвалою слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 25 квітня 2020 року відносно останнього обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. В подальшому, строк тримання під вартою було продовжено, а востаннє на підставі ухвали колегії суддів Харківського районного суду Харківської області від 05 серпня 2021 року строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 продовжено на 60 днів, а саме до 03 жовтня 2021 року включно. Відтак, строк тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою спливає 03 жовтня 2021 року.
Вирішуючи питання про доцільність продовження раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_6 , колегія суддів враховує дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, не працює і не має законних джерел заробітку, не має стійких соціальних зв'язків, а також з огляду на конкретні обставини та на суспільну небезпечність вчиненого діяння, тяжкість покарання за інкримінований обвинуваченому злочин, який згідно зі статтею 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, колегія суддів прийшла до висновку, що наразі не перестав існувати ризик, визначений пунктом 1 частини першої статті 177 КПК України (переховування від органів досудового розслідування та суду).
Виходячи з приведеного вище, колегія суддів враховує вимоги статті 29 Конституції України, статті 9 Загальної Декларації прав людини, статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і статті 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.
Також, вирішуючи питання про доцільність продовження запобіжного заходу та згідно статей 7-9 КПК України, якими визначено, що кримінальне процесуальне законодавство України, застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, колегія суддів також враховує практику Європейського суду з прав людини.
Так, згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. У рішенні по справі «W. проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства». Також, у рішенні по справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року Європейський суд з прав людини зазначив, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи.
Таким чином, виходячи з положень статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та вимог частини першої статті 197 КПК України, обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід відповідає характеру і тяжкості діяння, яке йому інкримінується, а разом з іншим, допомагає уникнути виникненню ризиків, існування яких доведено, тому колегія суддів приходить до висновку про доцільність продовження строку тримання під вартою обвинувачених строком на 60 днів.
Судом вирішувалося питання про можливість вжиття до обвинуваченого альтернативного запобіжного заходу, але наявність вказаних вище ризиків та обставин виключає, на думку колегії суддів на даний час, застосування таких. У зв'язку з чим, жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, що виправдовує подальше тримання обвинувачених під вартою.
При цьому необхідно зауважити, що суд ґрунтується на принципі презумпції невинуватості, та не ставить ціллю передбачити можливе покарання за інкриміновані обвинуваченому діяння.
Керуючись статтями 177, 194, 199, 331, 371-372 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту ? відмовити.
Продовжити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів, тобто до 01 листопада 2021 року включно.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Харківського апеляційного суду, а ОСОБА_6 в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Повний текст ухвали оголошено 03 вересня 2021 року
Головуючий суддя - ОСОБА_1
Суддів: ОСОБА_2
ОСОБА_3