Справа № 674/716/21
Провадження № 2/674/463/21
02 вересня 2021 року м.Дунаївці
Дунаєвецький районний суд Хмельницької області в складі: головуючий - суддя Сосна О.М., за участю секретаря судового засідання Мудрицької Л.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому підготовчому судовому засіданні, в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю, шляхом визнання втратившим право користування житлом,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю, шляхом визнання втратившим право користування житлом.
Свої вимоги мотивує тим, що є власником квартири в АДРЕСА_1 відповідно до договору дарування від 21.04.2021 року НРВ №061488, посвідченого приватним нотаріусом Дунаєвецького районного нотаріального округу Бугерко Н.А., свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.10.2018 року ННР №782268, посвідченого приватним нотаріусом Дунаєвецького районного нотаріального округу Бугерко Н.А., свідоцтвом на право власності на житло від 24.12.1997 року.
Відповідно до довідки Новодунаєвецької селищної ради від 06.05.2021 року №347 за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Відповідач є сином позивача, зареєстрований з 1999 року, проте з 2001 року у вказаній квартирі не проживає та не з'являється там, оскільки проживає з сім'єю в Російській Федерації. В утриманні квартири участі не приймає, комунальні послуги не сплачує, що є обтяжливим для позивача.
У добровільному порядку з реєстраційного обліку ОСОБА_2 не має змоги знятись, а тому останній звертається з позовом до суду.
Ухвалою суду від 02.07.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання за загальними правилами позовного провадження.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, однак надіслав до суду заяву, в якій підтвердив викладені у позовній заяві обставини та просила задовольнити позов у підготовчому засіданні, оскільки відповідач позов визнає.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, однак надіслав до суду заяву про розгляд справи без його участі. Також у заяві вказує про визнання позовних вимог в повному обсязі.
Враховуючи те, що відповідачем визнано позов в повному обсязі, визнання позову відповідачем не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, керуючись ч. 3 ст. 200, ч. 4 ст. 206 ЦПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для ухвалення рішення у підготовчому засіданні.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до задоволення.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири в АДРЕСА_1 відповідно до договору дарування від 21.04.2021 року НРВ №061488, посвідченого приватним нотаріусом Дунаєвецького районного нотаріального округу Бугерко Н.А., свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.10.2018 року ННР №782268, посвідченого приватним нотаріусом Дунаєвецького районного нотаріального округу Бугерко Н.А., свідоцтвом на право власності на житло від 24.12.1997 року.
Зазначене також підтверджується копією Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №253725231 від 21.04.2021 року.
Відповідно до довідки Новодунаєвецької селищної ради від 06.05.2021 року №347 за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Відповідно до актів обстеження від 14.03.2019 року, від 17.10.2019 року, від 21.02.2020 року, 13.05.2020 року, 05.08.2020 року, складеного депутатом міської ради козярецькою Т.А. у присутності свідків, відповідач ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 не проживає біля шести років.
ОСОБА_2 є сином позивача ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого на ім'я ОСОБА_2 , в якому в графі батько вказаний « ОСОБА_1 ».
Відповідач ОСОБА_2 проживає з сім'єю в Російській Федерації, що підтверджується копією паспорта громадянина Російської Федерації № НОМЕР_2 , виданий Відділом УФМС Росії по Липецькій області в Лебедянському районі, дата видачі 23.06.2016, код підрозділу 480-017 (місце проживання зазначено «зареєстрований 18.06.2020 АДРЕСА_2 ).
Таким чином, у добровільному порядку з реєстраційного обліку ОСОБА_2 не має змоги знятись.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Стаття 41 Конституції України наголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Згідно із ч.1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч.1 ст. 319 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст.383 ч.1 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Відповідно до статті 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Вичерпного переліку поважності причин непроживання у житловому приміщенні законодавство не встановлює, у зв'язку з чим зазначене питання суд вирішує у кожному конкретному випадку, з урахуванням конкретних обставин справи.
Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зазначена норма матеріального права закріплює право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
Згідно зі ст.72 ЖК Української РСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема, про позбавлення права користування житловим приміщенням.
Враховуючи, що відповідач відсутній в належній позивачу на праві власності квартирі за місцем своєї реєстрації біля шести років без поважних причин, має інше постійне житло, його реєстрація в квартирі позивача перешкоджає останньому в розпорядженні своїм майном, відповідач вимоги позивача визнав, про що вказав у своїй заяві, а тому наявні правові підстави для усунення позивачу перешкод у користуванні власністю, шляхом визнання відповідача таким, що втратив право на користування житловим приміщенням.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 263, 265, 268,280-283 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю, шляхом визнання втратившим право користування житлом задовольнити.
Усунути перешкоди ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у користуванні житловим приміщенням - квартирою, яка знаходиться в АДРЕСА_3 , шляхом визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою в АДРЕСА_3 , будинок під номером сім, квартира під номером сорок, Дунаєвецького району, Хмельницької області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду через Дунаєвецький районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 );
Відповідач: ОСОБА_2 (місце реєстрації - АДРЕСА_1 , паспорт № НОМЕР_2 , виданий відділом УФМС Росії по Липецькій області в Лебедянському районі від 23.06.2016 року).
Суддя О. М. Сосна