Справа №463/3779/21
Провадження №2/463/1115/21
Заочне
02 вересня 2021 року Личаківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді: Стрепка Н.Л.,
з участю секретаря судового засідання: Онишкевича О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом Львівського комунального підприємства «Господар» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
встановив:
позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на його користь заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території за період з 1 березня 2015 року по 1 лютого 2021 року у розмірі 21849 грн. 40 коп., а також понесених витрат на оплату судового збору у розмірі 2270 грн.
Позов мотивує тим, що згідно рішення Виконавчого комітету львівської міської ради №365 від 08.06.2007 року «Про визначення виконавця житлово-комунальних послуг у м. Львові» Львівські комунальні підприємства визначено виконавцями житлово-комунальних послуг у будинках у м. Львові. Зокрема на балансі ЛКП «Господар» перебуває будинок АДРЕСА_1 . Для здійснення оплати комунальних послуг мешканцями квартири АДРЕСА_2 у вищевказаному будинку відкрито особовий рахунок. В той же час, відповідач за період з 1 березня 2015 року по 1 лютого 2021 року не сплачував витрати за утримання будинку та прибудинкової території, внаслідок чого станом на 1 лютого 2021 року виникла заборгованість у розмірі 21849,40 грн. Відповідач користується послугами які надає позивач і відповідно до ст. 68 Житлового кодексу зобов'язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги у встановлений термін. Однак таку оплату останній не здійснює, що призвело до утворення боргу. Звертає увагу суду на те, що жодних актів-претензій від відповідача протягом усього строку надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території не надходило, що є також одним із доказів належного виконання позивачем своїх обов'язків. З врахуванням наведеного позов просить задовольнити та стягнути з відповідача заборгованість за послуги по утриманню будинку та прибудинкової території, а також понесені позивачем судові витрати при зверненні до суду.
Матеріали позову надійшли до Личаківського районного суду м. Львова 5 квітня 2021 року, автоматизованою системою документообігу суду для розгляду таких визначено суддю Стрепка Н.Л.
Ухвалою суду від 20 квітня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено в ній судове засідання з повідомленням (викликом) осіб.
Надалі справу неодноразово було призначено до розгляду в судових засіданнях, однак розгляд справи в таких було відкладено у зв'язку з неявкою в них відповідача.
В судове засідання 2 вересня 2021 року представник позивача не з'явився, 9 червня 2021 року на електронну адресу суду надійшло клопотання представника позивача Федорович Н.А., що діє на підставі довіреності від 12 квітня 2021 року, відповідно до якого розгляд справи просить проводити у відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та відносно ухвалення заочного рішення у справ не заперечує. Також 30 червня 2021 року на електронну адресу суду надійшло аналогічне клопотання іншого представника позивача - Яремко Ю.В., що діє на підставі довіреності від 29 червня 2021 року.
Відповідач в судові засідання 9 червня 2021 року, 30 червня 2021 року та 2 вересня 2021 року не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце їх проведення, в тому числі відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, про причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов або клопотання про відкладення розгляду справи не подав.
За таких обставин, відповідно до ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе провести судове засідання у відсутності сторін у справі та ухвалити заочне рішення на підставі доказів, які знаходяться в матеріалах справи.
У зв'язку з неявкою сторін відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
При цьому у відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №245591970 від 23 лютого 2021 року (а.с. 6).
Житлово-комунальні послуги мешканцям вказаного будинку надаються позивачем ЛКП «Господар» згідно рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №365 від 8 червня 2007 року «Про визначення виконавця житлово-комунальних послуг у м. Львові».
Матеріали справи не містять доказів про існування між сторонами договірних відносин.
З представленого позивачем суду розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач ОСОБА_1 за період з 1 березня 2015 року по 1 лютого 2021 року не сплачував належно витрати за утримання та обслуговування будинку та прибудинкової території за адресою АДРЕСА_4 по особовому рахунку НОМЕР_1 , внаслідок чого станом на 1 лютого 2021 року виникла заборгованість в розмірі 21849,40 грн. (а.с. 5).
Таким чином питання, які мають бути вирішені в цій справі полягають в тому, чи несе відповідач обов'язок з оплати житлово-комунальних послуг та чи є наданий позивачем розрахунок обґрунтованим.
Закон України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 9 листопада 2017 року набрав чинності 10 грудня 2017 року та був введений в дію 1 травня 2019 року. До цього часу чинним був Закон України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV від 24 червня 2004 року.
Отже, при вирішенні питання про стягнення заборгованості, яка утворилась до 1 травня 2019 року суд має керуватися загальними актами цивільного законодавства та положеннями Закону №1875-IV, а після 1 травня 2019 року - тими ж актами та положеннями Закону №2189-VIII.
Так згідно з ст. 13 Конституції України власність зобов'язує. Вказана норма кореспондується зі статтею 322 ЦК України, відповідно до якої власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 1 Закону №1875-IV, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Такі послуги надаються споживачу - фізичній чи юридичній особі, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
Частиною 1 ст. 19 Закону №1875-IV встановлено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
При цьому відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону №1875-IV споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
Враховуючи наведене, обов'язок по укладанню договору про надання житлово-комунальних послуг покладено законодавцем як на споживача, так і на виконавця.
Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.
Пунктом 5 ч. 3 ст. 20 Закону №1875-IV визначено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
У частині 1 ст. 19 Закону №1875-IV передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону №1875-IV обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом України у постанові від 20 квітня 2016 року у справі №6-2951цс15 та підтверджено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц.
Отже, відсутність між сторонами договірних відносин не є перешкодою для стягнення з відповідача заборгованості, яка утворилась до 1 травня 2019 року.
З аналогічних підстав на думку суду вказана обставина не є перешкодою для стягнення заборгованості, яка утворилась після 1 травня 2019 року.
Зокрема, поняттю житлово-комунальних послуг положенням п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону №2189-VIII надано те ж саме смислове і юридичне значення, що й Законом №1875-IV.
Крім того, за змістом п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону №2189-VIII споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
Так само як і в попередньому випадку, такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону №2189-VIII обов'язок індивідуального споживача надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Зрештою, так само як і виконавець індивідуальний споживач в силу вимог п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону №2189-VIII зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.
Тому відсутність договірних відносин з 1 травня 2019 року теж не звільняє споживача від обов'язку оплачувати житлово-комунальні послуги.
У справі, яка розглядається ніщо не свідчить про те, що проведений позивачем розрахунок заборгованості є невірним. Крім того, ніщо не свідчить про ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг, оскільки доказів протилежного відповідачем не представлено.
З врахуванням наведеного суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає до задоволення в повному обсязі.
При цьому у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені судові витрати, а саме на оплату судового збору в розмірі 2270 грн., сплата якого підтверджується наданою позивачем квитанцією (а.с. 4).
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 12, 81, 82, 141, 223, 263-265, 268, 274, 279, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 11, 15, 16 ЦК України, ст. 68 ЖК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», суд
позов Львівського комунального підприємства «Господар» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівського комунального підприємства «Господар» заборгованість за утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 21 849 (двадцять одна тисяча вісімсот сорок дев'ять) гривень 40 (сорок) копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівського комунального підприємства «Господар» судові витрати в розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідача, яка подається до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Личаківський районний суд м. Львова шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: Львівське комунальне підприємство «Господар», місцезнаходження: 79010, м. Львів, вул. Личаківська, 75, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 20822324.
Відповідач: ОСОБА_1 , місцезнаходження майна: АДРЕСА_5 .
Суддя: Стрепко Н.Л.