справа №439/814/21
30 серпня 2021 року Бродівський районний суд Львівської області у складі: головуючого - судді Бунди А.О.
за участю секретаря судового засідання Музички Л.Т.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Микитюка С.М.,
відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Броди в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом про витребування з незаконного чужого володіння у відповідача по справі ОСОБА_2 та передати їй належний на праві власності автомобіль марки « Mazda « модель «3» державний номерний знак НОМЕР_1 , 2009 року випуску в належному технічно-справному стані, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та ключі до замка запалення до вищевказаного автомобіля. Свої позовні вимоги мотивує тим, що вона є власником зазначеного автомобіля, даний автомобіль вона придбала в 2020 році, реєстраційні документи на даний автомобіль видані на неї. На час придбання вищезазначеного автомобіля в шлюбі з відповідачем не перебувала, тобто є одноосібним власником. Шлюб між сторонами рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 12 серпня 2005 року був розірваний. Після розірвання шлюбу вона з відповідачем підтримувала дружні відносини після придбання автомобіля на його прохання вона передала йому у тимчасове користування оспорюваний автомобіль з умовою, що на першу її вимогу він його поверне. Починаючи з кінця 2020 року неодноразово в усному порядку зверталася до відповідача по справі повернути автомобіль, однак жодного позитивного результату не отримала, наразі автомобілем користується відповідач по справі. 20 березня 2021 року вона з письмовою вимогою звернулася до відповідача про повернення автомобіля, однак на її прохання відповідач не реагує, автомобіль не повертає, використовує даний транспортний засіб без її дозволу у власних потребах. Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу також знаходиться у відповідача по справі. З метою повернення транспортного засобу відповідачем, зверталася з усною заявою в поліцію та отримала відповідь, що даний спір може бути вирішено в порядку цивільного судочинства. На підставі викладеного, просить позов задоволити, крім цього стягнути із відповідача сплачений судовий збір та витрати на правову допомогу.
01.06.2021 року відкрито провадження у справі.
В судовому засіданні позивачка та її представник - адвокат Микитюк С.М. позовні вимоги підтримали з підстав наведених у фабулі позовної заяви, просить позов задоволити.
В судовому засіданні відповідач позов не визнав та пояснив, що після розірвання шлюбу у 2005 році сторони продовжували проживати разом та у 2020 році він за власні кошти придбав автомобіль, а так як вони з колишньою дружиною перебували у хороших стосунках, то вирішив оформили спірний автомобіль на ОСОБА_1 . Цим автомобілем він постійно користується, позивачка ніколи його не використовувала, так як не вміє керувати транспортними засобами. В даний час в них погіршилися стосунки, постійно виникають конфлікти, тому в даний час проживають окремо. Вважає, що позов заявлений з підстав нашкодити його інтересам.
Суд, заслухавши доводи сторін, дослідивши надані докази приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що в 2020 році ОСОБА_1 являється власником автомобіля марки «Mazda» модель «3» державний номерний знак НОМЕР_1 , 2009 року випуску, який вона придбала у 2020 році. Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіль зареєстрований за позивачкою 31.07.2020 (а.с.9)
На час придбання спірного автомобіля сторони не перебували у зареєстрованому шлюбі, оскільки відповідно до рішення суду від 12 серпня 2005 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був розірваний (а.с.8).
Позивачка передала автомобіль відповідачу у тимчасове користування.
20 березня 2021 року позивачка з письмовою вимогою звернулася до відповідача про повернення автомобіля (а.с.10), однак на її прохання відповідач автомобіль не повернув.
В судовому засіданні відповідач підтвердив, що в даний час автомобіль знаходиться у його користуванні, він використовує його у власних потребах. Відмовляється повернути автомобіль, оскільки вважає його спільною власністю.
Відповідно до ст.ст. 15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до сулу за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Ст. 317 ЦК України передбачено, що власникові належать право володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправне позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків., встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Відповідно до ст.ст.316, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своє волею, незалежно від волі інших осіб. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Пунктом 19 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України і розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» застосовуючи положення статті 387 ЦК, суди повинні виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.
Пунктом 23 цієї Постанови визначено, що відповідно до статті 387 ЦК та частини третьої статті 10 ЦПК особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право-власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача. При цьому суди повинні мати на увазі, що право власності на рухоме майно доводиться за допомогою будь-яких передбачених процесуальним законодавством доказів, що підтверджують виникнення такого права у позивача.
В п. 26 Постанови надано роз'яснення, що відповідно до положень ч. 1 ст. 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі.
Отже, витребування майна із чужого незаконного володіння - це передбачений законом спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об'єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Суд вважає голослівними твердження відповідача про те, що після розлучення вони з дружиною продовжували проживати разом і придбаний автомобіль є їх спільною сумісною власністю, оскільки спростовується паспортними даними щодо реєстрації сторін відповідно до яких позивач після розірвання шлюбу у 2005 році залишилася проживати за адресою АДРЕСА_1 , а відповідач зареєструвався за адресою АДРЕСА_2 , де проживає і тепер.
Жодних доказів того, що сторони після розірвання шлюбу у 2005 році продовжували проживати разом та вели спільне господарство і мали спільний бюджет та спільно придбали спірний автомобіль як на це посилається відповідач суду не представлено. А тому суд не знаходить підстав для висновку, що спірний автомобіль належить сторонам на праві спільної власності є їх спільним майном.
Аналізуючи матеріали справи суд приходить до переконання, що позивач обґрунтовано звернулася до суду за захистом своїх прав у порядку ст.387 ЦК України, а тому всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши надані докази, давши їм правову оцінку, відповідно до положень ст. 89 ЦПК України, суд вважає, що є всі підстави для задоволення позову в повному обсязі.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача понесені витрати на правничу допомогу, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат пов'язаних з розглядом справи належать в тому числі і витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 3 ,4 ,5 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі.
На підтвердження судових витрат, суду надані: ордер на надання правничої (правової) допомоги від 13.05.2021 (а.с.15), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №346 від 25.06.2002 (а.с.16), розрахунок суми понесених витрат від 13.05.2021 (а.с.13), копія квитанції про сплату ОСОБА_1 2555 грн. послуг адвоката за надання правової допомоги (а.с.14).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Тому суд, враховуючи обґрунтованість розміру понесених витрат, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи, складність даної справи та ціну позову в ній, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, приходить до висновку, що витрати ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню у розмірі 2555 грн.
Згідно із ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 908,00 грн.
На підставі ст. ст.15, 16, 316, 317, 319, 321, 387, 391 ЦК України, керуючись ст. ст.4, 10, 12, 81, 89, 141, 258-259,263-265 ЦПК України, суд,
позов задовольнити.
Витребувати з незаконного чужого володіння у ОСОБА_2 та передати ОСОБА_1 належний їй на праві власності автомобіль марки «Mazda» модель 3 державний номерний знак НОМЕР_1 , 2009 року випуску в належному технічно-справному стані, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та ключі до замка запалення до вищевказаного автомобіля.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір в розмірі 908 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2555 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
У відповідності до п.п.15.5 п.15 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Позивач ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 , проживає АДРЕСА_1 .
Відповідач ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_3 , зареєстрований АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення суду складено 03.09.2021 року.
Суддя: А.О.Бунда