03.09.2021
Справа № 331/3742/20
Провадження № 1-кп/331/206/2021
03 вересня 2021 року Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Запоріжжя у залі суду кримінальні провадження №12020080020001448 від 29.09.2020, №12020080020001503 від 22.10.2020 з обвинувальними актами у відношенні обвинувачених
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Запоріжжя, громадянина України, який має професійно-технічну освіту, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, який на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого 15.06.2020 Жовтневим районним судом м. Запоріжжя за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком 1 рік з іспитовим строком 1 рік, згідно ухвали Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13.08.2020 вирок щодо ОСОБА_3 приведено у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» та визначено ОСОБА_3 , покарання у вигляді двох років обмеження волі із випробувальним строком на 1 рік,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця міста Донецька, громадянина України, який має середню освіту, не одруженого, який на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, офіційно не працевлаштованого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 , раніше судимого:
- 30.09.2005 Апеляційним судом Донецької області за п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 194 КК України до позбавлення волі на строк 11 років. 11.09.2015 звільнений з Миколаївської ВК Львівської області (№ 50) у зв'язку з відбуттям строку покарання;
- 03.10.2016 Шевченківським районним судом м. Львова за ч. 2 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк - 5 років. 26.04.2019 звільнений з Кам'янської ВК Запорізької області (№ 101) у зв'язку з відбуттям строку покарання;
- 19.06.2020 Заводським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України до позбавлення волі на 1 рік. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 04.08.2021 скасовано звільнення від відбування покарання із випробуванням
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_5 ,
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
В період з 30 квітня 2020 року до 11 травня 2020 року ОСОБА_3 , а також ОСОБА_4 , будучи особою, раніше засудженою за вчинення корисливих злочинів, судимість за які не знята та не погашена у встановленому законом порядку, спільно із особою, кримінальне провадження щодо якої закрито у зв'язку зі смертю, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, шляхом проникнення у інше приміщення, а саме: гараж № НОМЕР_1 , що розташований на території гаражного кооперативу «Дніпро» за адресою: м. Запоріжжя, пров. Низовий, діючи з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, знаходячись на вулиці біля будинку № 23 по вул. Вишневій у м. Запоріжжі, вступили у злочинну змову, направлену на викрадення чужого майна.
Після цього в період з 30 квітня 2020 року до 11 травня 2020 року у вечірній ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також особа, кримінальне провадження щодо якої закрито у зв'язку зі смертю, підійшли до заздалегідь визначеного ними гаражу, розташованого на території гаражного кооперативу «Дніпро» за адресою: м. Запоріжжя, пров. Низовий, де, згідно злочинної змови, ОСОБА_3 за допомогою своєї власної фізичної сили, шляхом вільного зняття металевого засову із зовнішньої сторони металевих воріт, забезпечив безперешкодне проникнення до приміщення гаражу та викрадення майна ОСОБА_8 .
Після того ОСОБА_3 проник до гаражу № НОМЕР_1 , звідки таємно викрав майно ОСОБА_8 та передав його ОСОБА_4 , а також особі, кримінальне провадження щодо якої закрито у зв'язку зі смертю, яка у цей час знаходився в безпосередній близькості до гаражу, з метою здійснення спостереження та своєчасного попередження ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про небезпеку.
Таким чином, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також особа, кримінальне провадження щодо якої закрито у зв'язку зі смертю, за попередньою змовою, а ОСОБА_4 - діючи повторно, шляхом проникнення до гаражу, діючи з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, таємно викрали запчастини від легкового автомобіля “М21” 1965 року випуску з державним реєстраційним номером НОМЕР_2 , що належать ОСОБА_8 , а саме: оригінальний заводський радіатор охолодження двигуна, вартістю 850 гривень без урахування ПДВ; оригінальний заводський радіатор опалення, вартістю 750 гривень без урахування ПДВ, а всього майна на загальну суму 1600 гривень, чим спричинили потерпілому ОСОБА_8 матеріальну шкоду на вказану суму, після чого ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також особа, кримінальне провадження щодо якої закрито у зв'язку зі смертю, зникли з місця вчинення злочину, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні свою провину у вчиненні злочину визнав повністю та пояснив, що 30 квітня 2020 року у вечірній час до нього додому прийшов ОСОБА_9 , який нещодавно помер, та сказав, що знає місце розташування гаражу, з якого можна вчинити крадіжку. На той момент спільно із ним проживав ОСОБА_4 , який також погодився взяти участь у крадіжці. Тоді вони приблизно у ранковий час спільно утрьох пішли до гаражу, який розташовувався неподалік від вулиці Вишнева. Він за допомогою лому зламав замок на дверях гаражу. Коли вони зайшли до гаражу, то побачили, що там стоїть автомобіль Волга блакитного кольору. ОСОБА_9 зняв два радіатора із автомобіля, а вони спільно заховали їх під кущами, а потім приблизно через два-три дні здали їх до пункту прийому металу, який розташовувався неподалік. Усі виручені кошти вони розділили порівну на трьох. У вчиненому щиро розкаявся та просив суворо його не карати та врахувати, що до вчинення цього злочину він ніколи не притягувався до кримінальної відповідальності та на сьогодні зробив для себе належні висновки.
Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні свою провину у вчиненні злочину визнав повністю та пояснив, що дійсно спільно із ОСОБА_3 та ОСОБА_9 брав участь у вчиненні крадіжки радіаторів із гаражу. Гараж відкрив ОСОБА_3 шляхом пошкодження замку, окрім двох радіаторів вони нічого не викрадали. Виручені від продажу радіаторів гроші вони розділили порівно та витратили на власні потреби. Він погодився вчинити крадіжку, оскільки на той час не працював та не мав грошей на існування. Крім того, ОСОБА_9 їх запевнив, що гараж покинутий та нікому не належить. У вчиненому щиро розкаявся та просив суворо його не карати.
Окрім повного визнання своєї провини, винуватість ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення підтверджується дослідженими під час с удового засіданні доказами.
Потерпілий ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснив, що він має гараж у гаражному кооперативі. 11.05.2020 йому зателефонували знайомі та повідомили, що його гараж відкритий. Коли він прибув на місце, то побачив, що його автомобіль Волга стоїть у гаражі у розібраному стані, багато деталей зникло, у тому числі і два радіатора. Оскільки автомобіль старий, то знайти та відновити деталі на нього є важко. Транспортний засіб був експонатом музею «Фаетон», тому пошкодження автомобіля стало для нього стресом та заподіяло не тільки матеріальну, але й моральну шкоду. Не згоден із вартістю шкоди, яка вказана слідчим в обвинувальному акті. Останній раз він бачив свій автомобіль у лютому 2020 року, а потім дізнався про крадіжку лише 11.05.2020. Раніше до гаражу не приходив, оскільки був у відрядженні.
Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснив, що брав участь у якості понятого під час огляду гаражу. Пам'ятає, що гараж його сусіда ОСОБА_8 був відкритий, замок лежав у траві поруч із гаражем. У гаражі стояло авто ОСОБА_11 , яке було розібрано, були відсутні два радіатори, кришка капоту та інші запасні частини. Гараж його сусіда знаходиться у малолюдному місці, охорони у гаражному кооперативі немає. Всі необхідні документи складав слідчий, а він їх підписував. Також разом із ним приймав участь в огляді і інший понятий.
Допитана у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_12 пояснила, що знає ОСОБА_9 , який проживає неподалік. Пізніше вона познайомилась і з його друзями, які допомагали їй по господарству. Приблизно у першій половині травня 2020 року до неї прийшов ОСОБА_4 та запропонував купити радіатор. Він запевняв, що радіатор вони знайшли. На вулиці за хвірткою стояли його друзі та чекали. Вона погодилась купити радіатор та заплатила за нього приблизно 200-300 грн. Пізніше вона перепродала вказаний радіатор.
Будучи допитаною у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_13 пояснила, що ОСОБА_14 є її цивільним чоловіком, вони спільно мешкали по АДРЕСА_4 . Приблизно у травні 2020 року вони прогулювались по району спільно із друзями ОСОБА_4 . Вона залишилась на деякий час сидіти біля річки, так як втомилась, а хлопці пішли у справах. Коли вони повернулись, то усі разом пішли здавати радіатор до знайомої тітки. Звідки чоловіки взяли радіатор, вона не знає, оскільки хлопці повідомили їй, що його знайшли у кущах.
Крім того, провина ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 підтверджується наступними письмовими доказами:
-протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від потерпілого ОСОБА_8 від 11.05.2020 ( т.1 а.с. 179)
-протоколом огляду місця події від 11.05.2020, під час якого було оглянуто приміщення гаражу № НОМЕР_1 гаражного кооперативу «Дніпро» по вул.. Низовій у м. Запоріжжі, під час якого у гаражі було виявлено автомобіль М 21 1965 року випуску із пошкодженнями та відсутністю запасних частин, а також поруч із гаражем виявлено замок із пошкодженнями ( т.1 а.с. 180-188)
-довідкою-розрахунком від 23.07.2020 про те, що вартість радіатору охолодження складає 850 грн, вартість радіатору опалення складає 750 грн ( т.1 а.с. 189)
-протоколом пред'явлення осіб для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_12 від 11.06.2020, яка впізнала на фото під номером 1 (Заваду Антона), який спільно із ОСОБА_14 приносив їй на продаж радіатор ( т.1 а.с. 190-193)
-протоколом пред'явлення осіб для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_12 від 11.06.2020, яка впізнала на фото під номером 1 чоловіка на ім.»я ОСОБА_15 , який спільно із ОСОБА_16 приносив їй на продаж радіатор ( т.1 а.с. 194-197)
У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_8 вказував на те, що у нього зникло й інше майно, про яке нічого не зазначено в обвинувальному акті, але він вважає, що це майно також викрали обвинувачені.
Згідно до вимог ст.. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. Під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення, розпочати провадження щодо юридичної особи. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Таким чином, оскільки прокурором не було пред'явлено ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обвинувачення у викраденні того переліку майна, про який вказує потерпілий, суд приходить до висновку про те, що у судовому засіданні не було отримано доказів про винуватість ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у викраденні інших речей потерпілого, тому доводи потерпілого не заслуговують на увагу.
Таким чином, оцінюючі всі зібрані по справі докази, суд вважає, що винуватість обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судовому засіданні доведена повністю.
Дії обвинуваченого ОСОБА_3 необхідно кваліфікувати за ч. 3 ст.185 КК України, оскільки він вчинив умисні дії, які виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій за попередньою змовою групою осіб, поєднаній із проникненням у інше приміщення.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 необхідно кваліфікувати за ч. 3 ст.185 КК України, оскільки він вчинив умисні дії, які виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій за попередньою змовою групою осіб та повторно, поєднаній із проникненням у інше приміщення.
При визначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , у відповідності до ст. 65 КК України, суд приймає до уваги конкретні обставини, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення: сукупність усіх характеризуючих його обставин, характер, ступінь його суспільної небезпеки, дані про особу винного.
Так, ОСОБА_3 вчинив тяжкий злочин за попередньою змовою групою осіб, до вчинення цього злочину до кримінальної відповідальності не притягувався, однак був засуджений 15.06.2020 Жовтневим районним судом м. Запоріжжя за ч. 1 ст. 185 КК України тобто за вчинення корисливого злочину, що свідчить до схильність останнього до протиправної поведінки з метою отримання доходу незаконним шляхом. ОСОБА_3 є непрацевлаштованим та власного доходу не мав, також не має міцних соціальних зв'язків та постійного місця проживання, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, при цьому перебуває під спостереженням лікаря-нарколога у зв'язку із поєднаним вживанням канабіоїдів, опіоїдів.
Обставиною, що пом'якшує покарання, згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття обвинуваченого.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про необхідність призначення ОСОБА_3 покарання у вигляді позбавлення волі, що буде відповідати принципам та меті його призначення.
Також, суд враховує, що 15.06.2020 ОСОБА_3 був засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України, до двох років обмеження волі із застосуванням ст.. 75 КК України із визначенням випробувального строку на один рік (з урахуванням ухвали Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 13.08.2020) . На момент винесення вироку суду рішення про звільнення ОСОБА_3 від призначеного судом покарання не виносилось.
Так, згідно із положеннями ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій-третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку у строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю чи частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими ст. 72 цього Кодексу.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», у разі визнання особи винною у вчиненні кількох злочинів рішення про її звільнення від відбування покарання з випробуванням приймається тільки після визначення на підставі ч. 1 ст. 70 КК України остаточного покарання, виходячи з його виду й розміру. Коли особа, щодо якої було застосоване таке звільнення, учинила до постановлення вироку у першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.
Викладена вище правова позиція зазначена в постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду ЄУ № 760/26543/17/ (провадження № 51-3600кмо20) від 15.02.2021 року.
Таким чином, враховуючи, що судом призначено ОСОБА_3 покарання, яке належить відбувати реально, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 15 червня 2020 року, яким ОСОБА_3 засуджено за ч. 1 ст. 185 КК України до двох років обмеження волі та на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, необхідно виконувати самостійно.
Визначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , у відповідності до ст. 65 КК України, суд приймає до уваги конкретні обставини, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення: сукупність усіх характеризуючих його обставин, характер, ступінь його суспільної небезпеки, дані про особу винного.
Так, ОСОБА_4 вчинив тяжкий злочин за попередньою змовою групою осіб, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливого злочину, також має невідбуте покарання за вироком Заводського районного суду м. Запоріжжі від 19.06.2020 у вигляді одного року позбавлення волі, при цьому не виконував обов'язки, покладені на нього судом під час випробувального терміну, внаслідок чого ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 04.08.2021 було скасовано звільнення ві відбування покарання щодо засудженого ОСОБА_4 , останній є не працевлаштований та власного доходу не має, не має міцних соціальних зв'язків, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває.
Обставиною, що пом'якшує покарання, згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття обвинуваченого.
З огляду на викладене, враховуючи, що попереднє притягнення до кримінальної відповідальностіне призвело до позитивних змін в особистості обвинуваченого та не створило у нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки в суспільстві, що, на думку суду, свідчить про те, що належних висновків обвинувачений для себе не зробив та свідомо не бажає ставати на шлях виправлення, суд доходить висновку про необхідність призначення ОСОБА_4 покарання у вигляді позбавлення волі, що буде відповідати принципам та меті його призначення, із застосуванням положень ч. 4 ст. 70 КК України, оскільки останній має невідбуте покарання за вироком Заводського районного суду м. Запоріжжя від 19.06.2020.
Долю речових доказів вирішити в порядку, передбаченому ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 370, 374, 376 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у вигляді трьох років позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 обраховувати з моменту обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме - з 20 жовтня 2020 року.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3 до набрання вироком суду законної сили залишити без змін.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 15 червня 2020 року, яким ОСОБА_3 засуджено за ч. 1 ст. 185 КК України до двох років обмеження волі та на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, - виконувати самостійно.
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у вигляді трьох років позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Заводського районного суду м. Запоріжжя від 19.06.2020, та остаточно визначити ОСОБА_4 покарання у вигляді трьох років та одного місяця позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 обраховувати з моменту проголошення вироку суду тобто з 03 вересня 2021 року.
Підстав для обрання запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 не вбачається.
Речові докази: два змиви, два контрольні змиви, мікрочастинки, навісний замок - знищити.
Вирок набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Запорізького апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченим та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя: ОСОБА_1