Справа № 234/3179/21
Провадження № 2/234/2298/21
30 серпня 2021 року м. Краматорськ
Краматорський міський суд Донецької області
у складі головуючого судді Кравченко О.Ю.,
секретар судового засідання Малушка С.В.,
за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3 ,
третьої особи - ОСОБА_4
справа №234/3179/21
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа ОСОБА_4 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
В обґрунтування позову зазначив, що постановою Краматорського міського суду Донецької області від 19.12.2020 року ОСОБА_4 визнано винним за ст.124 КУпАП. Так, керуючи транспортним засобом ЗІЛ «131» державний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_4 , в умовах ожеледиці, скоїв зіткнення з автомобілем Citroen Berlingo, державний номерний знак НОМЕР_3 , яким керував позивач. Транспортний засіб ЗІЛ «131» ДНЗ 48-71 належить відповідачу - в/ч НОМЕР_1 , водій ОСОБА_4 - військовослужбовець зазначеної військової частини.
Пошкоджений транспортний засіб Citroen Berlingo, державний номерний знак НОМЕР_3 належить позивачу, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.
Внаслідок зіткнення, автомобілю Citroen Berlingo, державний номерний знак НОМЕР_3 , який належить позивачу, спричинено механічні ушкодження, вартість відновлювального ремонту складає 101777,97 грн. Також понесено витрати у сумі 1500 грн. - вартість робіт по незалежній оцінці майна.
До теперішнього часу грошові кошти військова частина йому не сплатила, відповідальність водія застрахована не була, МТСБУ відмовило позивачу у виплаті страхового відшкодування.
За таких обставин, позивач змушений звернутися до суду.
Просить стягнути з військової частини НОМЕР_1 на його користь вартість відновлювального ремонту автомобіля Citroen Berlingo, д.н.з. НОМЕР_3 у сумі 101777,97 грн., вартість робіт по незалежній оцінки майна у сумі 1500 грн. та судовий збір.
13.04.2021 року від представника відповідача - Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підстав: наданий позивачем звіт про оцінку транспортного засобу не підтверджує дійсну вартість матеріального збитку в розумінні ст.95, 102 ЦПК України, оскільки експертне дослідження було проведено на замовлення позивача без чітко визначених питань до експерта, без визначення експертної установи та без постановлення судом ухвали про призначення судової експертизи. Звертає увагу, що з питання поставленого експерту, що міститься у даному висновку, а також відповіді, вказаної у висновку на дане питання, неможливо встановити про яку саме дорожньо-транспортну пригода йшла мова, оскільки про це жодним чином не зазначається у висновку. Висновок не містить додатків: калькуляції вартості відновлювального ремонту автомобіля та акт технічного огляду. Висновок не містить необхідної інформації щодо пошкодження транспорту позивача. Також позивач не надав до позовної заяви підтверджуючи документи щодо понесених ним судових витрат. Також, статтею 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.
14.04.2021 року позивачем подано відповідь на відзив, в якому повідомлено, що посилання відповідача на статтю 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» безпідставне, адже вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу значно менша ніж вартість автомобіля до пошкодження.
27.04.2021 року від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь, в яких представник позивача зазначив, що позивач у позовній заяві безпідставно та не спираючись на будь-які належні докази стверджує, що військова частина НОМЕР_1 є володільцем автомобіля ЗІЛ «131» без державного реєстраційного номеру. Також зазначає, що відповідно до п.1ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. При цьому під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків розуміється виконання ним роботи, передбаченої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою або спричинена необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника. Постановою Краматорського міського суду Донецької області від 19.12.2020 року громадянина ОСОБА_4 визнано виним за ст.124 КУпАП, який скоїв зіткнення з автомобілем Citroen Berlingo, державний номерний знак НОМЕР_3 , яким керував позивач. Вина водія підтверджується постановою суду.
Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 15 березня 2021 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, відповідачу запропоновано подати відзив на позовну заяву.
Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 08.07.2021 року за клопотанням представника позивача витребувано докази.
Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 08.07.2021 року до участі у розгляді справи в якості третьої особи на стороні відповідача залучено ОСОБА_4 .
У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на те, що військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 виконував бойове завдання та здійснив усі можливі дії, щоб запобігти настанню дорожньо-транспортної пригоди. На їх думку, позивач не виконав вимоги Правил дорожнього руху та не запобіг виникненню ДТП. Також підтримує заперечення проти позову, викладені у відзиві на позовну заяву. Просила відмовити у задоволенні позову.
Третя особа ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснив, що коли сталося зіткнення, водій автомобіля «Сітроен» при працівниках національної поліції та свідках військової частини, які були присутні на місці події повідомив, що у нього є відео, де зафіксовані події. На відео було видно, що він ( ОСОБА_4 ) рухався з мінімальною швидкістю, однак дорожнє покриття було дуже слизьким, тому він не міг різко загальмувати. Він намагався повернути автомобіль на свою полосу. Вважає, що ДТП можливо було уникнути, оскільки він здійснив для цього усі можливі дії. Він був тверезий, не вживав алкогольних напоїв чи наркотичних засобів. В даному ДТП не має його провини, оскільки позивач зі свого боку, не вжив усіх необхідних дій для уникнення зіткнення.
Вислухав пояснення сторін та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позовних вимог, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, -
У відповідності до ч. 3 та ч. 4 ст. 12, ч. 1 та ч. 2 ст. 13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, які подані відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Правовідносини по даній справі регулюються Цивільним кодексом України.
Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно приписів пункту 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
За загальним правилом частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.
У разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки їх власникам (володільцям) питання про відшкодування шкоди вирішується за принципом вини (частина перша статті 1188 ЦК України).
Згідно з нормою частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
У такому випадку обов'язок по відшкодуванню шкоди покладається на того власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки, з вини водія якого завдана шкода, а не безпосередньо на винного водія.
Згідно роз'яснень, що містяться в абзаці 2 пункту 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01 березня 2013 року № 4: не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК.
Постановою Краматорського міського суду Донецької області від 15 січня 2021 року, 19 грудня 2020 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП на накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. Зазначеною постановою встановлено, що 19 грудня 2020 року о 07-15 годин в м.Краматорську ОСОБА_4 , керуючи транспортним засобом ЗІЛ «131» ДНЗ 48-71 Т1 в бік аеропорту по вул.Аероклубна, в умовах ожеледиці, за відсутності дорожньої розмітки, не врахував ширину проїзної частини та безпечний боковий інтервал, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем Citroen Berlingo, державний номерний знак НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1 , який рухався у зустрічному напрямі, чим спричини механічні пошкодження транспортних засобів. Таким чином, ОСОБА_4 порушив вимоги п.11.1, 12.1 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП. Постановою Донецького апеляційного суду від 04.02.2021 року постанова Краматорського міського суду Донецької області від 15.01.2021 року відносно ОСОБА_4 залишена без змін (а.с.6).
Згідно п. 4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, вина ОСОБА_4 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої було пошкоджено транспортний засіб позивача - Citroen Berlingo, державний номерний знак НОМЕР_3 , а також, обставини даної дорожньо-транспортної пригоди, є встановленими та не потребують доказування. Отже, доводи відповідача та третьої особи про відсутність вини ОСОБА_4 у вказаній дорожній транспортній пригоді суд вважає неспроможними.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, власником автомобіля Citroen Berlingo, д/н НОМЕР_3 , є позивач ОСОБА_1 (а.с.7).
Як вбачається з постанови Донецького апеляційного суду від 04.02.2021 року, акту огляду транспортного засобу від 23.12.2020 року, Citroen Berlingo, д/н НОМЕР_3 ,, який належить на праві власності ОСОБА_1 , отримав механічні пошкодження. (а.с. 6,30-40).
Судом також встановлено, що ОСОБА_5 є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , ніс військову службу за контрактом, зокрема під час скоєння ДТП виконував службові обов'язки водія на автомобілі ЗІЛ-131, військовий номер НОМЕР_4 . Відповідно до копії технічного талону вантажного автомобіля ЗІЛ-131, військовий номер НОМЕР_4 , наданого військовою частиною НОМЕР_1 , автомобіль закріплений за військовою частиною НОМЕР_1 (А.с.103-104).
Статтею 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» визначено, що військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.
Згідно ст.3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті).
З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України «Про Збройні Сили України» майно, закріплене за військовими частинами ЗСУ, є державною власністю і належить їм на праві оперативного управління.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» за шкоду і збитки, заподіяні правам та інтересам фізичних і юридичних осіб та державі, військова частина як суб'єкт господарської діяльності несе відповідальність, передбачену законом та договором.
Враховуючи те, що військові частини володіють на праві оперативного управління закріпленим за ними Міністерством оборони України військовим майном, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, вони несуть відповідальність згідно з частиною другою статті 1187 ЦК України.
Таким чином, на підставі викладеного суд приходить до висновку, що володільцем джерела підвищеної небезпеки автомобіля ЗІЛ-131, військовий номер НОМЕР_5 військова частина НОМЕР_1 , яка відповідно до ст.1187 ЦК України повинна нести відповідальність по відшкодуванню шкоди, спричиненої позивачу ОСОБА_1 внаслідок порушення Правил дорожнього руху військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_4 .
Відповідно до абз. 2 ст.1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до звіту № 199/2021 від 23.12.2020 року про оцінку транспортного засобу, виконаного експертом-оцінювачем ОСОБА_6 , вартість відновлювального ремонту автомобіля Citroen Berlingo, д/н НОМЕР_3 складає 101777,97 грн (а.с.30-46).
Відповідно до договору №199/2020 від 23.12.2020 року про надання оціночних, інформаційних послуг та акту прийому-передачі роботи про незалежну оцінку від 01.02.2021 року, за виконання робіт з оцінки майна, позивачем сплачено 1500 грн., що підтверджується товарним чеком від 01.02.2021 року (а.с.27-29).
Доводи відповідача про те, що зазначеним звітом не підтверджується розмір матеріальної шкоди, завданої позивачу, суд не приймає до уваги, оскільки зазначений звіт виконаний експертом-оцінювачем, який має необхідну кваліфікацію та стаж роботи, містить усі необхідні відомості, доказів на спростування висновків звіту про оцінку майна відповідачем суду не надано. Клопотань про призначення у справі судової автотоварознавчої експертизи відповідачем суду заявлено не було. Отже, суд приймає звіт № 199/2021 від 23.12.2020 року про оцінку транспортного засобу як належний доказ спричиненої позивачу шкоди.
Як вбачається з копії листа від 28.12.2020 року, Моторне (Транспортне) страхове бюро України відмовило позивачу у відшкодуванні заподіяної шкоди (а.с.10).
З огляду на вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди матеріальна шкода у загальному розмірі 103277,97 грн., у тому числі: вартість відновлювального ремонту автомобілю Citroen Berlingo, д/н НОМЕР_3 у сумі 101777,97 грн.; вартість робіт знезалежної оцінки майна у сумі 1500 грн.
Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1017,80 грн., сплачений останнім за подання позову до суду (а.с.1).
Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 18, 81, 141, 259, 263-265, 274,279 ЦПК України, суд-
Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа ОСОБА_4 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 вартість відновлювального ремонту автомобіля Citroen Berlingo, д/н НОМЕР_3 у сумі 101777,97 грн., вартість робіт по незалежній оцінки майна у сумі 1500 грн., а всього 103277,97 грн. (сто три тисячі двісті сімдесят сім грн. 97 коп.),
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1017,80 грн. (одна тисяча сімнадцять грн. 80 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного суду через Краматорський міський суд Донецької області.
Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_7 , місцезнаходження АДРЕСА_2 .
Третя особа - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_3 .
Повний текст судового рішення складений 02.09.2021 року.
Суддя Краматорського міського суду О. Ю. Кравченко