Справа № 266/810/21
Провадження № 2/263/1603/2021
27 серпня 2021 року м. Маріуполь Донецької області
Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Федоренко Т.І., за участю секретаря Філянець В.В., адвоката Горелова О.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Маріуполі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,
Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом. В обґрунтування вимог посилався на те, що рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 11.07.2014 року з нього стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь відповідачки. На теперішній час в нього народилась дитина, на його утриманні знаходиться його громадянська дружина та її двоє дітей, що значно змінило його матеріальний стан. У зв'язку з чим, просить суд зменшити розмір аліментів, які стягуються з нього, на підставі рішення суду з 1/4 частини до 1/10 частини.
Ухвалою суду м. Маріуполя від 11 травня 2021 року по справі відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.
16.06.2021 року від відповідачки на адресу суду надійшов відзив, згідно якого остання з позовними вимогами позивача не погодилась, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав. Відповідач має перед нею заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 167949,30 грн. Позивач не надав суду належних доказів про погіршення свого матеріального стану, крім підтвердження факту народження дитини. Вказана обставина не звільняє позивача від сплати аліментів на сина відповідно до попереднього рішення суду, у зв'язку з чим просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити у повному обсязі, зазначив, що зміна його майнового стану підтверджується паспортом громадянської дружини, свідоцтвами про народження його двох дітей та двох дітей його співмешканки, інших доказів не має. Працює неофіційно зварювальником, в середньому отримує 8000-9000 грн. на місць, з яких він після розподілу бюджету із співмешканкою, сплачує на користь відповідача на утримання дитини від першого шлюбу 50 грн., вважає, що оскільки йому дитину не дають, то вказана сума є достатньою.
Відповідач та її представник заперечували проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, зазначивши, що наявність у пози вача двох дітей, батьком яких він записаний, не підтверджує зміну його майного стану, оскільки він не надав доказів, що утримує цих дітей..
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, які передбачають рівність прав сторін щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості та обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що сторони є батьками малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження .
Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 07.07.2014 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було розірвано.
На підставі заочного рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 11.07.20214 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 24.06.2014 р. до повноліття дитини.
Рішенням Приморського районного суду м.Маріуполя від 29.11.2019 року ОСОБА_1 було позбавлено батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вироком Приморського районного суду м.Маріуполя від 19.02.2020 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КК України та призначено покарання у вигляді 100 годин громадських робіт.
Вироком Приморського районного суду м.Маріуполя від 19.02.2021 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КК України та призначено покарання у вигляді 120 годин громадських робіт.
Відповідно до розрахунку державного виконавця про заборгованість зі сплати аліментів від 15.06.2021 року ОСОБА_1 має заборгованість перед відповідачкою за період з 24.06.2014 року п 15.06.2021 року у розмірі 167949,30 грн.
Зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 11.02.2009 року вбачається, що ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьками зазначені ОСОБА_1 та ОСОБА_7 .
Зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 15.04.2021 року вбачається, що ОСОБА_8 народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьками зазначені ОСОБА_1 та ОСОБА_7 .
Відповідно до свідоцтв про народження дитини ОСОБА_9 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьками є ОСОБА_10 та ОСОБА_7 , дитини ОСОБА_11 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 батьками є ОСОБА_12 та ОСОБА_7 .
Положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини та приписи ч. ч. 7, 8ст. 7 СК України зобов'язують суд при вирішенні будь - яких питань щодо дітей виходити із якнайкращого забезпечення їх інтересів.
Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ч. ч. 2, 3ст. 181 СК України, за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яку ратифіковано Постановою ВР України №789-ХІІ від 27.02.1991 року визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року № 2402-ІІІз відповідними змінами та доповненнями кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789- XIIі набула чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття визначено ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України. Обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька
В даному випадку норми закону передбачають обов'язок батьків утримувати своїх неповнолітніх дітей.
Частиною 2 ст. 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно ч.1ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Частиною 5 ст. 183 СК України встановлено, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Вказана норма узгоджується з положеннями, викладеними в п. 4 ч.1ст. 161 ЦПК України
Згідно ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Судом було роз'яснено сторонам їх права та обов'язки під час судового розгляду, серед яких і право на надння суду доказів. Позивачем зазначено, що зміна його майнового стану підтверджується лише копіями свідоцтв про народження його двох дітей та дітей його співмешканти, паспортом співмешканки.
З наданих та досліджених судом вказаних копій документів не вбачається, що вказані особи проживають разом із позивачем та перебувають на його утриманні та це привело до зміни його матеріального становища або стану здоров'я. Будь-яких інших доказів позивач суду не надав. Сама по собі наявність у позивача дітей не підтверджує факт перебування останніх на його утриманні та посилання позивача про наявність дітей у жінки, з якою він співмешкає, про що суду позивачем також не доведено, не свідчить про доцільність зменшення розміру аліментів на утримання сина ОСОБА_13 , позивачем не надано належних та допустимих доказів суду на підтвердження погіршення свого матеріального стану чи стану здоров'я.
28 травня 2021 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 715/2073/20 висловив свою правову позицію, що окремо факт народження ще однієї дитини у платника аліментів не змінює сімейний стан та сам по собі не свідчить про погіршення матеріального стану. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 565/2071/19 встановив, що зміна сімейного стану позивача, а саме народження дитини, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів.
Наявність змін у сімейному стані позивача, а саме народження дітей, не свідчать про відсутність у нього можливості сплачувати аліменти на утримання дитини від першого шлюбу у розмірі, визначеному судовим рішенням.
Крім того суд вважає, що зменшення розміру аліментів, які стягуються з позивача на його дитину, неодмінно потягне за собою погіршення матеріального стану дитини, що, з огляду на вищевказані судом норми права, є неприпустимим.
Слід зазначити, що відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789X11 (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Аліменти, у присудженому розмірі, які регулярно, без затримок сплачуються позивачем, дають змогу порівняно повноцінно забезпечувати та утримувати дитину, створити належні умови для її зростання та розвитку, а задоволення позову значно погіршить матеріальний стан дитини позивача, що є неприпустимим.
Враховуючи викладене, суд вважає, позовні вимоги позивача безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,12,13,89,141,259,263-265 ЦПК України, ст. ст.180,182,183 СК України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 03.09.2021 року.
Суддя Т.І.Федоренко