Справа № 610/1529/21
Провадження № 2/610/640/2021
26.08.2021 Балаклійський районний суд Харківської області в складі:
головуючого - судді Тімонової В.М.,
за участю: секретарів судового засідання - Бартєнєвої Ю.І.,
представника позивача - адвоката Скочиляс І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Балаклія Харківської області, в режимі відеоконференції, цивільну справу № 610/1529/21 (пр. № 2/610/640/2021) за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» про відшкодування шкоди та стягнення страхового відшкодування, -
25.05.2021 до Балаклійського районного суду Харківської області надійшла вказана позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Скочиляс І.М., у якій позивач, збільшивши 22.06.2021 позовні вимоги, просила стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» на її користь страхове відшкодування в сумі 70706,00 грн, пеню за прострочення виплати страхового відшкодування в сумі 3111,06 грн, три відсотки річних у сумі 650,88 грн, інфляційні втрати в сумі 2646,71 грн. за період з 10.03.2021 по 29.06.2021, та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн.
Обгрунтовуючи позовні вимоги вказала, що 20 вересня 2020 року о 06:06 год. за адресою: Балаклійський район м. Балаклія, Траса, поблизу с. Гусарівка, сталось ДТП за участю автомобіля «Форд» д/н НОМЕР_1 . Водій ОСОБА_2 та пасажир ОСОБА_3 загинули на місці.
За фактом вказаної дорожньо-транспортної пригоди 20 вересня 2020 року були внесені відомості до ЄРДР за № 12020220000001155 та розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 , як володільця транспортного засобу, на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів у ПАТ «СК «Країна» (поліс № АР461894).
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) у разі настання страхового випадку страховик, у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до п. 27.3 зазначеного Закону страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.
09 грудня 2020 року на адресу Відповідача було направлено заяву про виплату страхового відшкодування матері загиблої - ОСОБА_1 , а саме 20 000,00 грн. моральної шкоди та 10 706,00 грн. витрат на поховання.
Листом від 18 грудня 2020 року Відповідачем повідомлено про те, що рішення про виплату страхового відшкодування буде прийнято після отримання відповідного рішення по кримінальній справі за фактом даної ДТП , вказавши, що відповідно до ст. 36. Закону страховик зупиняє розгляд справи до отримання вироку суду по кримінальній справі, який вступив в законну силу.
25 березня 2021 року Відповідачу скеровано заяву про долучення документів, а саме заяв від ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про відшкодування частки страхового відшкодування на користь ОСОБА_1 та виплату страхового відшкодування матері загиблої - ОСОБА_1 - 60 000,00 грн. моральної шкоди та 10 706,00 грн. витрат на поховання.
17 травня 2021 року на адресу Відповідача було скеровано Досудову вимогу про виплату страхового відшкодування, в якій просили невідкладно (протягом 7 календарних днів) провести виплату страхового відшкодування ОСОБА_1 у розмірі 70 706,00 грн. моральної шкоди.
З рішенням страховика про відмову у виплаті страхового відшкодування через зупинення строків розгляду справи і прийняття рішення про виплату страхового відшкодування не погодилась, вважає його безпідставним, оскільки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди загинула третя особа - пасажир, цивільно-правова відповідальність водія забезпеченого транспортного засобу, а саме автомобіль марки «Форд» реєстраційний номер НОМЕР_1 в силу вимог ст.ст. 1166, 1187 ЦПК України, настає незалежно від вини.
Вважає, що рішення про зупинення Відповідачем строків розгляду справи про виплату страхового відшкодування через відсутність постанови/вироку суду є необгрунтованим та таким, що порушує право потерпілих на отримання страхового відшкодування.
Крім цього, з моменту отримання страховою компанією заяви про виплату страхового відшкодування минуло більше 90 днів, а потерпілі так і не отримали належного страхового відшкодування.
Згідно ст. 36.5 Закону, за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Тому вважає, що підлягає стягненню з відповідача пеня із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України за період з 10.03.2021 року по 29.06.2021 року у розмірі 3111,06 грн.
Також, посилаючись на ч. 2 ст. 625 ЦК України просила стягнути з відповідача три процента річних від простроченої суми боргу за період 10.03.2021 по 29.06.2021 у розмірі 650,88 грн. та інфляційні витрати за період 10.03.2021 по 20.05.2021 у розмірі 2646,71 грн.
Вищенаведене стало підставою для звернення до суду з даною позовною заявою.
Ухвалою від 31.05.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
18.06.2021 представником відповідача АТ «Страхова компанія «Країна» до суду подано відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що 28 червня 2020 року між ОСОБА_2 та АТ «СК «Країна» було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у формі полісу № АР/0461894, за яким забезпечено автомобіль «FORD FOCUS», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
20 вересня 2020 року на а/д «Балаклія-Гусарівка» зі сторони с. Гусарівка в напрямку м. Балаклія, Харківської області сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю забезпеченого автомобіля «FORD FOCUS», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП водій ОСОБА_2 та пасажирка ОСОБА_3 загинули на місці події.
18 грудня 2020 року АТ «СК «Країна» було направлено лист-запит начальнику відділу Балаклійського ВП ГУНП України в Харківській області щодо надання інформації за фактом скоєння дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 20.09.2020 у м. Балаклія Харківської області за участю забезпеченого автомобіля «FORD FOCUS», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на який 25 січня 2021 року було отримано лист-відповідь від Балаклійського ВП ГУНП в Харківській області, у якому вказано, що за фактом ДТП слідство проводить слідче управління ГУНП в Харківській області.
15 грудня 2020 року АТ «СК «Країна» було отримано заяву про виплату страхового відшкодування від 09 грудня 2020 року, підписану представником Позивача - директором ТОВ «ЦЕНТР АВТОВИПЛАТ ПОЛІС» Шелепінським О.М., разом із витягом по полісу № АР/461894, завіреною копією свідоцтва про смерть ОСОБА_3 , копіями свідоцтва про народження ОСОБА_6 , паспорта і картки платника податків ОСОБА_6 , свідоцтва про шлюб ОСОБА_5 з ОСОБА_7 , довіреністю про представництво інтересів ОСОБА_1 , товарним чеком і накладною від 21.09.2020 на суму 10 706,00 грн.
18 грудня 2020 року АТ «СК «Країна» було повідомлено листом представника Позивача - директора ТОВ «ЦЕНТР АВТОВИПЛАТ ПОЛІС» Шелепінського О.М. про призупинення строку для прийняття рішення про здійснення або відмову у здійсненні страхового відшкодування у зв'язку із розглядом ДТП в кримінальній справі.
31 березня 2021 року АТ «СК «Країна» було отримано заяву про доручення документів і виплату страхового відшкодування від 25 березня 2021 року разом із копією витягу з ЄРДР та нотаріально засвідченими заявами ОСОБА_4 та ОСОБА_5
02 квітня 2021 року АТ «СК «Країна» направило представнику Позивача - директору ТОВ «ЦЕНТР АВТОВИПЛАТ ПОЛІС» Шелепінському О.М. лист з проханням надати документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником, кольорові копії паспорту, картки платника податків, свідоцтва про смерть ОСОБА_8 (або оригінали - для ознайомлення), а також повідомлено про призупинення строку для прийняття рішення про здійснення або відмову у здійсненні страхового відшкодування у зв'язку із розглядом ДТП у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12020220000001155 від 20.09.2020 ГУНП в Харківській області.
Зазначений лист було повернуто відправнику - АТ «СК «Країна» у зв'язку із закінченням строку зберігання на поштовому відділенні.
24 травня 2021 року АТ «СК «Країна» було отримано досудову вимогу про виплату страхового відшкодування від 17 травня 2021 року, підписану представником Позивача - директором ТОВ «ЦЕНТР АВТОВИПЛАТ ПОЛІС» Шелепінським О.М.
04 червня 2021 року АТ «СК «Країна» повторно направило лист з аналогічним змістом, викладеним у листі від 02 квітня 2021 року.
Вважає, що звернення Позивача до суду з позовною заяво є передчасним, оскільки АТ «СК «Країна» не було прийнято рішення про відмову у здійснення страхового відшкодування, яке може бути оскаржене, права Позивача на отримання страхового відшкодування не були порушені, не визнані або оспорені страховиком, призупинення строку для прийняття рішення про здійснення або відмову у здійсненні страхового відшкодування відповідає вимогам Закону.
Позивачем висуваються вимоги до АТ «СК «Країна» про стягнення на її користь 60 000,00 грн. моральної шкоди та 10 706,00 грн. Однак зазначене не відповідає дійсності, а орієнтовна сума страхового відшкодування може скласти 30 706,00 грн., з розрахунку: (5 000,00 грн. х 12) /3 + 10706,00 грн. = 30706,00 грн. страхового відшкодування, де 5 000,00 грн. - розмір мінімальної заробітної плати станом на дату ДТП; 12 - максимальна кількість мінімальних заробітних плат, встановлена п. 27.3 ст. 27 Закону; 3 - кількість осіб, про яких відомо та які мають право на отримання страхового відшкодування (Позивач - мати, батько, чоловік потерпілої); 10 706,00 грн. - заявлені витрати на поховання потерпілої.
Крім того, представником Позивача - директором ТОВ «ЦЕНТР АВТОВИПЛАТ ПОЛІС» надавалися нотаріально засвідчені заяви ОСОБА_4 (батько потерпілої) та ОСОБА_5 (чоловіка потерпілої-), відповідно до яких останні просили належне їм страхове відшкодування, пов'язане із ДТП, що відбулась 20 вересня 2020 року, в якій загинула ОСОБА_3 , відшкодувати на користь ОСОБА_1 . Вважає, що подання таких заяв не передбачено ст. 35 Закону та не відповідає вимогам викладеним у пп. б) п. 35.2 ст. 35 Закону, а саме: не вказується на наявність повноважень у Позивача отримувати страхове відшкодування, належне іншим особам. Засвідчення волевиявлення однієї особи здійснити страхове відшкодування на користь іншої особи фактично може розцінюватися як відмова від своєї частки страхового відшкодування, яке особа могла отримати у зв'язку зі смертю потерпілої, однак не уповноважує іншу особу отримувати частку такого страхового відшкодування.
Відсутність документу, який би засвідчував право Позивача на отримання страхового відшкодування у частках, що належать іншим особам (довіреності), унеможливлює здійснення розрахунку страхового відшкодування на користь Позивача.
Лише у разі надання АТ «СК «Країна» документу, що посвідчує право Позивача на отримання страхового відшкодування за інших осіб, які мають право отримати страхове відшкодування у зв'язку зі смертю потерпілої, страховик зможе визначити остаточний розмір страхового відшкодування.
З наданих матеріалів позовної заяви не вбачається повноважень як Позивача, так і представника Позивача - адвоката Скочиляс І.М. звертатися до суду із позовними вимогами в інтересах інших осіб - батька та чоловіка потерпілої. Жодних документів на підтвердження повноважень представляти інтереси у суді в розмірі часток страхового відшкодування, належних їм, не міститься.
Також залишається невстановленою інформація про інших осіб, які можуть мати право на отримання страхового відшкодування - дітей потерпілої. Оскільки відсутність такої інформації також позбавляє страховика можливості визначити розмір моральної шкоди у зв'язку зі смертю потерпілої.
Водночас п. 36.2 ст. 36 Закону встановлено дев'яностоденний строк для прийняття страховиком рішення про здійснення або відмову у здійсненні страхового відшкодування. Позивачем не враховано, що в разі розгляду ДТП в цивільній, кримінальній чи господарській справі, цей строк призупиняється до моменту, коли страховику стане відомо про набрання рішенням суду законної сили.
Зазначене не призводить до прострочення виконання зобов'язань за договором страхування, а відтак і не може існувати підстав для нарахування пені на суму страхового відшкодування у розмірі подвійної облікової ставки Нацбанку, 3 % річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Окрім того, Позивачем висувається вимога про стягнення з АТ «СК «Країна» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн., однак остання не підлягає задоволенню у зв'язку із відсутністю акту виконаних послуг (з детальним описом послуг, обсягом виконаної роботи, кількістю витраченого часу та вартістю послуг тощо) та платіжного документа про сплату за надання професійної правничої допомоги (квитанції, платіжного доручення) (а.с.62-66).
05.07.2021 від представника позивача - адвоката Скочиляс І.М. до суду подана відповідь на відзив, у якій посилалась на те, що аргументи відповідача викладені у відзиві є необгрунтованими та такими, що не можуть братися судом до уваги, спрямовані лише на те, щоб уникнути законної виплати страхового відшкодування і жодним чином не спростовують доводів позивача (а.с. 119-121).
Ухвалою від 13.07.2021 закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду по суті.
14.07.2021 до суду представником відповідача подано заперечення на відзив на позовну заяву у яких викладені обставини, які вказані у відзиві (а.с. 137-139).
22.07.2021 представником позивача подано додаткові пояснення (а.с.148-149).
09.08.2021 представником відповідача подано пояснення на додаткові пояснення представника позивача (а.с. 166-167).
У судовому засіданні представник позивача - адвокат Скочиляс І.М. позов ОСОБА_1 підтримала, просила його задовольнити з підстав, наведених у позові, та відповіді на відзив.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час і місце його проведення повідомлявся, причини неявки суду не повідомив.
Враховуючи подання представником відповідача відзиву, пояснень, суд вважає за можливе розгляд справи проводити за його відсутності.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно ч. 1 ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, серії НОМЕР_2 , копією свідоцтва про укладення шлюбу, серії НОМЕР_3 (а.с.11, 18).
Відповідно до копії свідоцтва про шлюб, серії НОМЕР_3 від 12.05.2018, ОСОБА_5 є чоловіком ОСОБА_3 (а.с. 18).
З копії свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_4 , вбачається, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.9).
Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12020220000001155 від 20.09.2020, 20.09.2020 близько 06.00 год. до ЧЧ Балаклійського ВП надійшло повідомлення, що по автодорозі «Балаклія-Гусарівка» зі сторони с. Гусарівка в напрямку м. Балаклія Харківської області рухався автомобіль «Форд фокус» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_9 , в якому знаходився пасажир - ОСОБА_3 , 1999 р.н. В районі мосту, розташованого на вказаній автодорозі водій не впорався з керуванням та допустив виїзд автомобіля за межі проїзної частини, де стався наїзд на перешкоду у вигляді дерева. В результаті ДТП водій та пасажир померли на місці (а.с.25).
Згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР 0461894 цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «FORD FOCUS», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в страховій компанії АТ «СК «Країна» (а.с.8 67).
Витрати на поховання ОСОБА_3 склали 10706,00 грн, що підтверджується копіями товарних чеків (а.с.19-18).
09.12.2020 представником ОСОБА_1 (матері загиблої) - директором ТОВ «Центр автовиплат поліс» ОСОБА_10 до ПАТ «СК «Країна» подано заяву про виплату страхового відшкодування у розмірі 20000 грн. - моральної шкоди та 10706,00 грн. - витрати на поховання (а.с.6, 7).
Листом АТ «СК «Країна» від 18.12.2020 № 21428/20 було повідомлено представника та ОСОБА_1 про те, що відповідач призупиняє розгляд справи про виплату страхового відшкодування, тому що на даний час немає документального підтвердження про завершене кримінальне провадження та рішення суду в такій справі набрало законної сили (а.с. 21-22).
25.03.2021 представником ОСОБА_1 (матері загиблої) - директором ТОВ «Центр автовиплат поліс» Шелепінським О.М. до ПАТ «СК «Країна» подано заяву про долучення документів, а саме: копії витягу з ЄРДР № 12020220000001155 та заяви ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про відшкодування частки страхового відшкодування на користь ОСОБА_1 та заяву про виплату страхового відшкодування у розмірі 60000 грн. - моральної шкоди та 10706,00 грн. - витрати на поховання (а.с. 23, 24).
Відповідно до копії заяви ОСОБА_5 , засвідченої приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Шібіріним О.Г. 16.02.2021, останній просив належне йому страхове відшкодування, пов'язане із ДТП, що відбулась 20.09.2020, в якій загинула його дружина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відшкодувати на користь - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 26).
Згідно копії заяви ОСОБА_4 , засвідченої приватним нотаріусом Балаклійського районного нотаріального округу Бовдуй О.О. 17.02.2021, останній просив належне йому страхове відшкодування, пов'язане із ДТП, що відбулась 20.09.2020, в якій загинула його донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відшкодувати на користь - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 27).
З копії листа ГУНП в Харківській області від 05.04.2021 вбачається, що у провадженні СВ СУ ГУНП в Харківській області перебувають матеріали кримінального провадження № 12020220000001155 від 20.09.2020 за ч. 3 ст. 286 КК України за фактом ДТП. На даний час у кримінальному провадженні досудове слідство триває (а.с. 28).
17.05.2021 представником ОСОБА_1 (матері загиблої) - директором ТОВ «Центр автовиплат поліс» Шелепінським О.М. до ПАТ «СК «Країна» подано досудову вимогу про виплату страхового відшкодування у розмірі 70706,00 грн. (а.с.29-31).
Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частин першої і другої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
З огляду на вказані положення статті 509 ЦК України та з урахуванням вимог статей 11, 22, 23, 599, 1166-1168 ЦК України факт завдання фізичній особі шкоди каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах із особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди у повному обсязі особою, яка завдала шкоду. Сторонами деліктного зобов'язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе особа, яка завдала шкоду. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу, при русі транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).
Статтею 1187 ЦК України передбачено об'єктивну (безвинну) цивільно-правову відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки за шкоду, яка завдана внаслідок його експлуатації третій особі.
Разом із тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов'язок.
Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: 1) життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
До сфери обов'язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон) метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.
У ст. 5 Закону визначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Згідно ст. 6 Закону, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно ст. 22 Закону, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди.
Відповідно до ст. 27 Закону України страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди. Страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами. Страховик здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, за умови надання страховику документів, що підтверджують такі витрати, та пред'явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.
Відповідно до частини п'ятої статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об'єкта зобов'язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов'язок відшкодувати завдану шкоду як невинні володільці об'єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки, так і ті, що завдали шкоди внаслідок необережності.
Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 263 ЦК України непереборною силою визнається надзвичайна або невідворотна за таких умов подія.
Непереборна сила - це подія, об'єктивно невідворотна за певних умов не тільки для цього заподіювача шкоди, а й для інших осіб при досягненому рівні розвитку науки і техніки; надзвичайна подія, яка не може бути передбачена заподіювачем шкоди; завжди зовнішня подія по відношенню до діяльності заподіювача шкоди.
Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними.
Обов'язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція винуватості заподіювача шкоди.
Подібні правові висновки висловлені Верховним Судом у постановах: від 05 червня 2019 року у справі № 466/4412/15-ц (провадження№ 61-37654св18); від 15 серпня 2019 року у справі № 756/16649/13-ц (провадження № 61-26702св18); від 02 жовтня 2019 року у справі№ 447/2438/16-ц (провадження № 61-26195св18); від 11 грудня 2019 року справі № 601/1304/15-ц (провадження № 61-33216св18).
Відповідачем не доведено, що дорожньо-транспортна пригода трапилась внаслідок умислу потерпілого або непереборної сили, а тому володілець джерела підвищеної небезпеки за встановлених обставин зобов'язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини.
Виходячи із встановлених фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що володільцем джерела підвищеної небезпеки, автомобіля «FORD FOCUS», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , відповідальність якого була застрахована відповідачем АТ «СК «Країна», була завдана шкода потерпілій ОСОБА_1 , позивачу в справі, яка пов'язана зі смертю її доньки ОСОБА_3 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за його участі, а також моральна шкода.
Відповідно наступає обв'язок страховика, який хоч і не завдав шкоди, виплатити страхове відшкодування замість завдавача шкоди.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на поховання доньки ОСОБА_3 на загальну суму 10706,00 грн.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» мінімальна заробітна плата з 1 січня 2020 року становить 5000, 00 гривень.
Відповідно, загальний розмір відшкодування моральної шкоди становить 60000,00 грн. (12 мін. заробітних плат x 5000,00 грн), який підлягає стягненню на користь позивача.
Суд відхиляє зауваження відповідача щодо того, що сума на відшкодування моральної шкоди має бути розділена на три рівні частки (між матір'ю, батьком та чоловіком померлої), оскільки ОСОБА_4 (батько померлої) та ОСОБА_5 (чоловік потерпілої) просили належне їм страхове відшкодування, пов'язаного із ДТП, яка сталася 20.09.2020, відшкодовувати на користь позивача ОСОБА_1 , про що надали заяви завірені приватними нотаріусами.
Згідно п. 35.1 ст.35 Закону для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування
Відповідно до п. 35.2 ст.35 Закону до заяви додаються:
а) паспорт громадянина, а в разі його відсутності інший документ, яким відповідно до законодавства України може посвідчуватися особа заявника, якщо заявником є фізична особа;
б) документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником;
в) довідка про присвоєння одержувачу коштів ідентифікаційного номера платника податку (за умови його присвоєння), якщо заявником є фізична особа;
г) документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну;
ґ) свідоцтво про смерть потерпілого - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого;
д) документи, що підтверджують витрати на поховання потерпілого, - у разі вимоги заявника про відшкодування витрат на поховання потерпілого;
е) документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв'язку із смертю годувальника;
є) відомості про банківські реквізити заявника (за наявності).
Подання інших документів, в тому числі вироку суду, яким встановлено вину водія забезпеченого транспортного засобу в скоєнні ДТП цією статтею не передбачено.
Судом встановлено, що представник позивача в інтересах ОСОБА_1 звернувся до відповідача АТ «СК «Країна» із заявою про виплату страхового відшкодування та надав відповідні документи передбачені ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до ст. 36 вказаного закону страховик керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.
Страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:
у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його;
у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
За кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Рішення страховика про здійснення або відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) може бути оскаржено страхувальником чи особою, яка має право на відшкодування, у судовому порядку.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18) сформулювала правовий висновок про те, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема окремі види зобов'язань.
Доводи представника відповідача про те, що до цього часу здійснюється розгляд кримінального провадження за даним фактом ДТП, тому відповідно до положень п. 36.2 ст. 36 Закону для відповідача не настав строк на прийняття рішення щодо виплати страхового відшкодування, суд не приймає до уваги, оскільки за встановлених обставин, наявність чи відсутність вироку (виправдального чи обвинувального) щодо водія забезпеченого транспортного заходу не впливає на обов'язок відповідача АТ «СК «Країна» виплатити страхове відшкодування потерпілій особі.
Представник позивача у заяві про збільшення позовних вимог просила стягнути з відповідача пеню та інфляційні втрати за період з 10.03.2021 по 29.06.2021 із розрахунку виплати моральної шкоди - 60000грн. та витрат на поховання - 10706,00 грн., про що надала розрахунок.
Суд не погоджується з даним розрахунком, оскільки представник позивача звернувся до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування у розмірі 20000 грн. - моральної шкоди та 10706,00 грн. - витрат на поховання 09.12.2020, яку отримано 15.12.2020, тому суд вважає, що наявні законні підстави для стягнення з відповідача за період з 16.03.2021 по 29.06.2021 пені з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України в розмірі 2232,53 грн., з яких пеня - 1285,45грн. ( за період з 16.03.2021 по 15.04.2021 (31 днів, облікова ставка НБУ*2:13) - 339,03 грн.; за період з 16.04.2021 по 29.06.2021 (75 днів, облікова ставка НБУ*2:15) - 946,42 грн.), три відсотки річних - 267,52 грн. (30706*6*106 днів:365:100) та інфляційні втрати - 679,56 грн. (індекс інфляції 1,0221312).
Тому в цій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 10000 грн. суд вважає за необхідне заначити наступне.
Згідно з положеннями ст.ст. 133, 134 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, крім інших, витрати на професійну правничу допомогу. Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний)розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченою нею судового збору.
За змістом ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно ч.ч. 3-6 цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
В позовній заяві в даній справі заявлено вимогу про покладання судових витрат на відповідача. Відповідно до вимог ст. 134 ЦПК подано попередній розрахунок суми судових витрат позивачем на загальну суму 10000 грн.
Як вбачається з поданих доказів, 28 квітня 2021 року позивач уповноважила адвоката Скочиляс І.М. представляти її інтереси, в тому числі і в судах України з усіма правами, що надані їй як позивачу, про що надала договір про надання правової допомоги № 28.04.21 від 28.04.2021 (а.с. 33-37).
На підтвердження повноважень адвокат Скочиляс І.М. в даній справі подала копію ордера та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с. 38, 39). На виконання Договору про надання правової допомоги № 28.04.2021 від 28.04.2021 було вчинено ряд дій, як от: аналіз документів, наданих клієнтом та формування правової позиції щодо захисту порушених прав клієнта, пошук судової практики, написання позовної заяви про стягнення страхового відшкодування, написання відповіді на відзив та додаткових пояснень по справі, підготовка та написання інших процесуальних документів (клопотань, заяв) та представництво в Балаклійському районному суді Харківської області. Загальний розмір витрат визначено в розмірі 10000 грн., яку представник позивача просить стягнути з відповідача.
Факт оплати позивачем витрат на правничу допомогу підтверджується прибутковим касовим ордером на суму 10000,00 грн. від 06.08.2021 (а.с. 177).
За таких обставин, на підставі документально підтверджених витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн .
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у зв'язку з тим, що позивач відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, то з відповідача слід стягнути на користь держави судові витрати (судовий збір) у сумі 908,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» про відшкодування шкоди та стягнення страхового відшкодування- задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 60000,00 грн. моральної шкоди, 10706,00 грн. витрати на поховання, а всього 70706,00 грн.; пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України в розмірі 1285,45 грн., три відсотки річних у розмірі 267,52 грн., інфляційні втрати у розмірі 679,56 грн., а всього разом - 2232,53 грн.; понесені позивачем судові витрати у зв'язку із розглядом справи на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» на користь держави судові витрати зі сплати судового збору у сумі 908,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду через Балаклійський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованемісце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Відповідач: Акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна», місцезнаходження: 04176, м. Київ, вул. Електриків, 29А, код ЄДРПОУ 20842474.
Повний текст рішення складено 03 вересня 2021 року.
Суддя В.М. Тімонова