Справа № 418/1085/21
2-о/418/45/21
іменем України
"03" серпня 2021 р. Міловський районний суд Луганської області
у складі: головуючого судді Чехова С.І.
за участю секретаря Кірічевої К.В.
представника заявника ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Мілове цивільну справу за заявою представника заявника ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні, заінтересована особа: Біловодське об'єднане управління пенсійного фонду України Луганської області, -
06 травня 2021 року до Міловського районного суду Луганської області звернувся представник заявника ОСОБА_2 , ОСОБА_1 з заявою у якій просить встановити факт перебування заявника ОСОБА_2 на утриманні чоловіка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Краснодон Луганської області.
Свої вимоги заявник мотивує тим, що 1972 року вона уклала шлюб з ОСОБА_3 та прожила разом з чоловіком у законному шлюбі 48 років у будинку АДРЕСА_1 , де вели спільне господарство, будували сімейні відносини. За весь час перебування у шлюбі заявник постійно перебувала на матеріальному утриманні свого чоловіка, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Сорокине (колишнє м.Краснодон), Луганської області, Україна.
Заявник та її чоловік є пенсіонерами та перебували на обліку у Міловському відділенні Біловодського ОУПФУ Луганської області і отримували пенсію, яку померлий чоловік повністю віддавав своїй дружині ОСОБА_2 , а вона витрачала її на оплату квартири, комунальні послуги, придбання одягу, продуктів харчування, ліків та інші потреби. Заявник та її померлий чоловік ОСОБА_3 знаходилися на обліку як внутрішньо переміщені особи, і фактично проживали разом але були зареєстровані за різними адресами, ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_2 , а ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_3 .
Разом із втратою чоловіка заявник втратила основне джерело існування, бо розмір пенсії померлого чоловіка був значно більшим ніж розмір мінімальної пенсії призначеної заявнику за віком. Зазначена допомога була для неї постійним і основним джерелом до існування. З метою оформлення пенсії зв'язку з втратою годувальника вона 24 березня 2021 року звернулась до Міловського відділу Біловодського об'єднаного управління пенсійного фонду України Луганської області з метою переходу на пенсію померлого чоловіка. Однак їй було відмовлено в переході на пенсію померлого чоловіка у зв'язку з тим, що не був наданий документ встановленої форми про перебування на утриманні померлого годувальника, що є підставою для переходу на пенсію померлого чоловіка. А тому факт перебування непрацездатного члена сім'ї, яка є внутрішньо переміщеною особою з тимчасово окупованої території на утриманні померлого годувальника, який зареєстрований за іншою адресою ніж непрацездатний член сім'ї встановлюється в судовому порядку.
Заявник ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилась передавши всі свої повноваження своєму представнику від Міловського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_1 ..
Представник заявника ОСОБА_1 у судовому засіданні заяву підтримав просив її задовольнити у повному обсязі послався на вище означені обставини.
Представник заінтересованої особи від Біловодського об'єднаного управління пенсійного фонду України Луганської області у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, однак було повідомлено суд про можливість розгляду справи без участі представника. Крім того було надано відзив з запереченнями у якому просив у задоволенні вимог заявнику відмовити пославшись на ст. ст. 10, 36, 37, 38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV, Постанову правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, ст. 4, ст. 9 Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 року № 1207-VII, Постанову Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», Постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб», ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України» від 31.03.1995 року № 8 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», абзац 3 ст. 2 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» від 18.01.2018 року № 2268-VIII.З огляду на вище означені Закони представник заінтересованої особи вважає, що факт перебування непрацездатного члена сім'ї, який є внутрішньо переміщеною особою з тимчасово окупованих території, на утриманні померлого годувальника підтверджується довідками виданими згідно з Порядком № 509, що засвідчує перебування непрацездатного члена сім'ї та померлого годувальника на обліку за однією адресою, як внутрішньо переміщених осіб. Згідно наданих документів до суду та наявності документам у макеті пенсійної справи заявника, вбачається, що місце перебування непрацездатного члена сім'ї та померлого годувальника на обліку як внутрішньо переміщених осіб зареєстровано за різними адресами. Представник заінтересованої особи поставив під сумнів ствердження заявника, що отримувана її померлим чоловіком пенсія була для неї постійним і основним джерелом до існування. Постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» передбачено, зокрема, що призначення та продовження виплати пенсії ВПО здійснюється за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою. Факт перебування непрацездатного члена сім'ї, який є внутрішньо переміщеною особою з тимчасово окупованої території, на утриманні померлого годувальника підтверджується довідками виданими згідно з Порядком № 509, що засвідчують перебування непрацездатного члена сім'ї та померлого годувальника на обліку за однією адресою, як внутрішньо переміщених осіб. Будь яких доказів про те, що ОСОБА_3 надавав таку допомогу заявнику, яка була для неї постійним і основним джерелом засобів для існування, заявником не надано. Наданий до суду акт про фактичне місце проживання з померлою особою на день його смерті від 26.04.2021 року № 6 не може вважатися допустимими доказами, який би підтвердив обставини, на які посилається заявник. І заява не підлягає задоволенню у зв'язку з необґрунтованістю.
Дослідивши матеріали справи суд вважає, про можливе задоволення заяви з наступних підстав:
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Пунктом 2 частини 1 статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.
При вирішенні питання щодо встановлення вищевказаного факту суд приймає до уваги п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», де передбачено, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
Частиною 1 статті 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (стаття 38). Частиною 1 статті 38 цього Закону передбачено, що члени сім'ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
На підставі статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається: непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні. До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно копії свідоцтва про одруження серія НОМЕР_1 , виданого 07.11.1972 року Молодогвардійською міською радою м. Краснодона Ворошиловградської (теперішня Луганська) області, актовий запис № 128, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уклали шлюб, прізвище дружини після реєстрації одруження стала « ОСОБА_5 ». (а.с. 15)
Відповідно до копії паспорта громадянина України серія НОМЕР_2 , виданого 01.07.1996 року Молодогвардійським МВМ УМВС України в Луганській області, заявник ОСОБА_2 є громадянкою України, має реєстра цію за адресою: АДРЕСА_1 з 22.02.1983 року. (а.с. 7)
Згідно із копією паспорта громадянина України серія НОМЕР_3 виданого 01.07.1996 року Молодогвардійським МВМ УМВС України в Луганській області, померлий ОСОБА_3 за життя був громадянином України, та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 22.02.1983 року. (а.с. 16)
Відповідно до копії свідоцтва про смерть серія НОМЕР_4 , виданого 27.01.2021 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Павлоградському, Юр'ївському районах та місту Павлограду Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), актовий запис № 173 ОСОБА_3 помер у ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Краснодон Луганської області, Україна. (а.с. 20)
Як слід з довідки № 0000547389 виданої 30.05.2018 року Управлінням соціального захисту населення Міловської районної державної адміністрації заявник ОСОБА_2 була взята на облік як внутрішньо переміщена особа її фактично місце проживання /перебування є АДРЕСА_4 , місце реєстрації за паспортом: АДРЕСА_1 .(а.с. 9)
З довідки про доходи №7327013029837311 яка була видана заявнику ОСОБА_2 Біловодським об'єднаним управлінням ПФУ в Луганській області вона отримує пенсію яка складає за рік 33291.06 гривень (а.с.11)
Згідно з довідки яка була витребувана судом у Біловодському об'єднаному управлінням Пенсійного фонду України Луганської області, ОСОБА_3 знаходився на обліку і отримував пенсію за віком з січня 2020 року по січень 2021 року у розмірі 16861,34 грн. щомісяця.
Як слід з акту та довідки про фактичне місце проживання з померлою особою на день його смерті № 6 від 26.04.2021 року який складено на окупованої території України слід, що ОСОБА_2 дійсно на час смерті свого чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживали разом за адресою АДРЕСА_1 . (а.с. 21,38,22,37)
Як вбачається з копії домової книги заявник ОСОБА_2 та її чоловік ОСОБА_3 мають реєстрацію у одному будинку за адресою АДРЕСА_1 .(а.с.23-25)
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та статтею 8 Конституції України гарантовано кожному право звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.
Суд приймає до уваги висновки ЄСПЛ з яких слід, що у 1971 році Міжнародний суд Організації Об'єднаних Націй (далі - ООН) у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). "Зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».
При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
Згідно Постанови Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року у справі № 235/2357/17 також були застосовані висновки ЄСПЛ де було звернена увагу на позицію Європейського суду з прав людини, який розвиває цей принцип у своєї практиці.
Суд оцінює наданий акт та довідку які були представлені установою так званої Луганської народної республіки як докази які містять інформацію, щодо предмету доказування на підставі якого можливо встановити наявність факту сумісного проживання та знаходження на утриманні чоловіка у відповідні періоди часу цю довідку та акт необхідно прийняти як виключний випадок оскільки відмова від визнання таких актів порушує право заявника.
Згідно з додатком 1 до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» м. Сорокине колишнє Краснодон внесено до переліку населених пунктів у яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» слід, щогромадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Отже сумнів представника заінтересованої особи про те, що як заявник та і її чоловік були зареєстровані на різних адресах як внутрішньо переміщені особи не є підставою для сумніву, що це подружжя не вели сумісного господарства та не мали спільного сімейного бюджету і це не є умовою для позбавлення заявником реалізації свого права, передбаченого Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для його обмеження.
Враховуючи вищевикладене судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у зареєстровану шлюбі з 07.11.1972 року, з 22.02.1983 року проживали разом за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчать відмітки у паспорті, вели господарство та мали спільний бюджет. Оскільки розмір пенсії померлого ОСОБА_3 значно перевищує розмір пенсії його дружини ОСОБА_2 , то суд приходить до висновку, що пенсія померлого була постійним та основним джерелом засобів до існування даної сім'ї. Заявник ОСОБА_2 , будучи непрацездатною особою, яка досягла пенсійного віку, перебувала на утриманні свого чоловіка ОСОБА_3 на час його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У зв'язку з вищевикладеним, суд вважає необхідним задовольнити заявлені вимоги заявника ОСОБА_2 та встановити факт її перебування на утриманні свого чоловіка ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , за його життя.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 15, 43-44, 47-49, 247, 258-259, 263-265, 268, 293, 315, 319, 352, 354 ЦПК України, -
Заяву представника заявника ОСОБА_2 , ОСОБА_1 - задовольнити.
Встановити факт перебування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 , на утриманні її чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у місті Сорокине (Краснодон), Луганської області, України.
На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня його проголошення до Луганського апеляційного суду, який розташований у м. Сєвєродонецьк Луганської області, шляхом направлення скарги через Міловський районний суд.
Згідно вимог ч. 1 п. 15 п.п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду. Таким чином, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного суду через Міловський районний суд Луганської області.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: С.І. Чехов