Справа № 766/15113/21
н/п 2-о/766/854/21
02.09.2021р. Херсонський міський суд Херсонської області
у складі: головуючої судді Зуб І.Ю.,
при секретарі Щербань А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за заявою адвоката Вуйка Віктора Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), заінтересовані особи: ОСОБА_2 (паспорт серії НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ), Суворовський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (ЄДРПОУ 04060223, місцезнаходження: м. Херсон, вул. Михайлівська, 28) про встановлення факту народження дитини,
У вересні 2021 року представник заявника звернувся до суду з зазначеною заявою, в обґрунтування якої вказав, що з 25.11.2016 року заявник перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Теплівка Сімферопольського району АР Крим у подружжя народилась дитина чоловічої статі, територія якого тимчасово непідконтрольна Україні. Зазначає, що будь-який документ, виданий органами, їх посадовими та службовими особами на тимчасово неконтрольованих територіях, не створює правових наслідків. Встановлення факту народження дитини необхідно для здійснення державної реєстрації народження в органах ДРАЦС та отримання свідоцтва про народження дитини.
Представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Вуйка В.А. надав до суду заяву, в якій просив провести розгляд справи за його відсутності, заяву підтримав у повному обсязі.
Заінтересована особа ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася.
Представник заінтересованої особи - Суворовського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), до суду не з'явився.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі письмових доказів без фіксування судового засідання технічними засобами.
Дослідивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно п.7 ч.1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження
Відповідно до п.18 постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.
Згідно ч.1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника.
У відповідності до п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суди можуть встановлювати факти реєстрації усиновлення (удочеріння), шлюбу, розірвання шлюбу, народження і смерті, якщо в органах реєстрації актів громадянського стану не зберігся відповідний запис чи відмовлено у його відновленні або ж він може бути відновлений лише на підставі рішення суду про встановлення факту реєстрації акту громадянського стану (п.4 ст. 273 ЦПК України).
25 листопада 2016 року ОСОБА_1 зареєстрував шлюб із ОСОБА_2 , актовий запис № 1219, що підтверджено копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого Херсонським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області 25.11.2016 року.
Свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 видане «99100023 Сімферопольським районним відділом запису актів цивільного стану Департаменту записів актів цивільного стану Міністерства юстиції Республіки Крим» є юридично - недійсним, жодних правових наслідків на території України не створює, але вказує на юридичний факт народження дитини чоловічої статі, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками якої є подружжя.
Також за змістом ст. 133 СК України, якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір'ю, а чоловік - батьком дитини.
Відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про громадянство України» особа, батьки якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України. Особа, яка має право на набуття громадянства України за народженням, є громадянином України з моменту народження.
Згідно ч.1 ст. 144 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27.02.1991 року, дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування. Держави-учасниці забезпечують здійснення цих прав згідно з їх національним законодавством та виконання їх зобов'язань за відповідними міжнародними документами у цій галузі, зокрема, у випадку, коли б інакше дитина не мала громадянства.
Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96).
При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92).
Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).
Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про народження особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів народження особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.
Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також юридичне значення, яке має встановлення факту народження дитини та визначення її походження для реалізації майнових та особистих немайнових прав, як для заявника, так і для самої дитини, суд вважає за можливе, як виняток, прийняти до уваги відомості надані заявником у свідоцтві про народження дитини, видане органами, що знаходяться на окупованій території України, на підтвердження народження дитини у заявників.
На підставі вищевикладеного, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню.
Таким чином, керуючись ст. ст. 4, 7, 10, 12, 76, 77, 258, 259, 263, 265, 317-319 ЦПК України, суд
Заяву адвоката Вуйка Віктора Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), заінтересовані особи: ОСОБА_2 (паспорт серії НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ), Суворовський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (ЄДРПОУ 04060223, місцезнаходження: м. Херсон, вул. Михайлівська, 28) про встановлення факту народження дитини- задовольнити.
Встановити факт народження дитини чоловічої статі у громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки с. Шовковичне Сакського району Крим, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Теплівка Сімферопольського району АР Крим, батько - громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець с. Теплівка Сімферопольського району АР Крим.
Підставою для внесення до актового запису про народження відомостей про батька дитини зазначити актовий запис № 1219 від 25.11.2016 року в свідоцтві про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого Херсонським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області.
Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.
Рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Заявник: ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 );
Заінтересовані особи:
ОСОБА_2 (паспорт серії НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 );
Суворовський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (ЄДРПОУ 04060223, місцезнаходження: м. Херсон, вул. Михайлівська, 28).
СуддяІ. Ю. Зуб