"20" серпня 2021 р. Справа № 596/762/21
Провадження № 2/596/330/2021
Гусятинський районний суд Тернопільської області
в складі:головуючого судді Цвинтарної Т.М.
при секретарі судового засідання Перцовій В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Гусятин в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Возьний Ярослав Володимирович до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, -
Адвокат Возьний Я.В., діючий в інтересах ОСОБА_1 подав до суду позов до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів.
Ухвалою суду від 04 червня 2021 року прийнято до розгляду вказану вище заяву, відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті, вирішено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Возьний Я.В. в судове засідання не з'явилися, хоча про час та місце були повідомлені у встановленому законом порядку. Попередньо представник позивача - адвокат Возьний Я.В. подав до суду заяву про залишення позову без розгляду.
Відповідач ОСОБА_2 та її представник адвокат Дядик Я.Б. в судове засідання не з'явилися, хоча про час та місце були повідомлені у встановленому законом порядку. Заяв про причини неявки та неможливість явки в судове засідання до суду не надали. Разом з тим, 17 червня 2021 року представником відповідача - адвокатом Дядиком Я.Б. до суду був надісланий відзив на позов, згідно якого останній просив відмовити у задоволенні позову та просив стягнути із позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до вимог п.5 ч.1 ст.257 Цивільного процесуального кодексу України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
В силу вимог ч.3 ст.13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності
Враховуючи вищенаведені обставини справи та вимоги закону, суд вважає, що дана заява підлягає до задоволення, оскільки заява представника позивача про залишення позовної заяви без розгляду, не суперечить чинному законодавству і не порушує будь-чиї права чи охоронювані законом інтереси сторін.
Щодо вимог представника відповідача про відшкодування позивачем витрат на професійну правничу допомогу, слід зазначити наступне.
У частині першій статті 59 Конституції України закріплено право кожного на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України таке право є гарантованою Конституцією України можливістю фізичної особи одержати юридичні (правові) послуги (абзац другий пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000). Це право є одним із конституційних, невід'ємних прав людини і має загальний характер; реалізація права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб'єктами права; вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати; конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість (абзаци третій, четвертий, п'ятий підпункту 3.1, абзац перший підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009).
Кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав та особи, яка надає правничу допомогу. Для надання професійної правничої допомоги діє адвокатура. Витрати учасників судового процесу на професійну правничу допомогу відшкодовуються в порядку, визначеному законом. (стаття 10 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року).
Згідно ч.1 ст.15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника (ч.1 статті 58 ЦПК України).
Згідно частин першої, другої статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, надану в суді регламентовано в пункті 1 частини третьої статті 133, статтях 134, 137, 141 ЦПК України.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, в тому числі витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно ч.1-3 статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до вимог ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
В силу вимог ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Встановлено, що під час розгляду справи, представник відповідача подав відзив на позов. У відзиві останній зазначив, що попередні судові витрати відповідача становлять 2000 гривень, які відповідач сплатив адвокату за надану правничу допомогу у даній справі. Також представником відповідача у відзиві на позов вказано, що відповідач й надалі буде користуватись правовою допомогою адвоката у даній справі, його витрати зростуть з розрахунку 500 гривень за 1 год. роботи адвоката; вартість участі адвоката в одному судовому засіданні - 700 гривень.
Посилаючись на наведене, просив стягнути з позивача в користь відповідача понесені нею судові витрати по справі.
До відзиву на позов, на підтвердження понесених витрат, представник відповідача подав: акт надання-прийому наданих послуг від 15.06.2021 року, квитанцію до прибуткового касового ордера №39 від 15.06.2021 року та копію ордера серії ВО №1005581 від 15.06.2021 року.
Однак, вище наведенні документи не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Встановлено, що відповідачем на підтвердження понесених витрат не надано суду договору про надання правової допомоги, укладеного між адвокатом та відповідачем, про вид послуг та їх вартість.
У порушення вимог ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України, представником відповідача не в повному обсязі надано суду доказів щодо детального опису наданих послуг, вартості кожної наданої послуги і виконаних робіт, а складність справи, кількість судових розглядів та предмет спору не обумовлює можливість стягнення такої суми коштів, що зазначено у відзиві.
Зважаючи на складність справи та виконаних представником об'єму робіт, суд вважає, що витрати на правничу допомогу визначені представником відповідача належним чином не обґрунтовані та не доведені.
Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, суд приходить до переконання, що у задоволенні вимог представника відповідача про стягнення з позивача витрат на правову допомогу слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 13, 257, 259-261, 315, 353-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Возьного Ярослава Володимировича про залишення позову без розгляду - задовольнити.
Позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Возьний Ярослав Володимирович до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів - залишити без розгляду.
У задоволенні вимог представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Дядик Ярослава Борисовича про стягнення з позивача ОСОБА_1 у користь відповідача ОСОБА_2 витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги - відмовити.
Роз'яснити позивачу його право на повторне звернення до суду після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду або через Гусятинський районний суд Тернопільської області протягом 15 днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на подання апеляційної скарги з клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повна ухвала складена 25 серпня 2021 року.
Суддя Гусятинського районного суду
Тернопільської області Т.М. Цвинтарна