Справа № 760/21009/21
2-а-1286/21
27 серпня 2021 року м. Київ
Суддя Солом'янського районного суду м. Києва Українець В.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до поліцейського Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в м. Києві, Департаменту патрульної поліції, Обухівського ВДВС в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування постанови, зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся в суд з позовною заявою до поліцейського Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в м. Києві, Департаменту патрульної поліції, Обухівського ВДВС в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування постанови, зобов'язання вчинити дії.
Позов не відповідає вимогам п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України, згідно якого у позовній заяві зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.
Позивач не виконав вимоги щодо зазначення повних даних сторін, а саме не вказав прізвище, ім'я та по-батькові відповідача - поліцейського Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в м. Києві.
Обов'язок зазначати дані сторін покладений на позивача для забезпечення можливості їх повідомлення про пред'явлений позов та направлення їм копії позовної заяви з додатками.
Позовна заява також не відповідає вимогам ч. 1 ст. 161 КАС України, згідно якої до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Позивач просить суд скасувати постанову серії ЕАН № 4284607 від 31 травня 2021 року. Разом з тим, копію зазначеної постанови до позову не додав, клопотання про її витребування судом також не надав.
Вбачається, що оскаржувана позивачем постанова не є доказом у справі, а є предметом спору між сторонами.
Крім того, позивачем додані копії позову для відповідачів без копії додатків, що позбавляє суд можливості направити їх сторонам у справі.
Таким чином, відповідно до ч. 1 ст. 161 КАС України позивач повинен додати копію оскаржуваної постанови серії ЕАН № 4284607 від 31 травня 2021 року та копію додатків до позову для суду та для відповідачів.
Позовна заява також не відповідає вимогам ч. 3 ст. 161 КАС України, згідно якої до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивач просить суд ухвалити рішення, яким:
- скасувати постанову серії ЕАН № 4284607 від 31 травня 2021 року;
- зобов'язати уповноважену особу старшого державного виконавця Обухівського ВДВС в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кульбачну Ю.М. закрити виконавче провадження № 66269913.
Судовий збір позивачем при зверненні до суду не сплачений.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру, який поданий фізичною особою справляється судовий збір у сумі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Частиною 4 ст. 288 КпАП України передбачено, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.
Аналіз установленого статтею 288 КпАП України права на оскарження постанови державного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення показує, що коло осіб, які мають право оскаржити таке рішення, порядок їх оскарження визначені і діють у редакції Закону України від 24 вересня 2008 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху».
З 11 листопада 2011 року набрав чинності Закон України «Про судовий збір». Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин, що є предметом цього перегляду, за подання заяв, скарг до суду, в тому числі у випадку оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державного управління, сплачується інший платіж - судовий збір, самостійні правові засади справляння якого, платники, об'єкти та розміри його ставок, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення визначено Законом України «Про судовий збір».
Прийняття Закону України «Про судовий збір» не обмежує можливість дії чи прийняття у майбутньому законодавчих актів, які визначають пільги щодо сплати судового збору, отже, питання справляння судового збору, крім Закону України «Про судовий збір», може регулюватися іншим законодавством (наприклад, ч. 2 ст. 239-1 КАС України в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року «Про забезпечення права на справедливий суд», згідно з якою за подання і розгляд заяви з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності справ або встановленої законом юрисдикції адміністративних судів, судовий збір не сплачується, тоді як у Законі України «Про судовий збір» такої підстави для звільнення від сплати судового збору немає).
Визначальним у такому випадку є наявність норми, припису про те, що у разі звернення до суду особа не обтяжується обов'язком сплачувати платіж, який належить сплачувати на загальних підставах при поданні до суду заяви чи скарги.
Відповідно до положень статей 3, 5 Закону України «Про судовий збір» серед осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, немає таких, які б звільнялися від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення, чи виключали б позовну заяву на постанову про накладення адміністративного стягнення з об'єктів оплати судовим збором.
Також Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» внесені зміни до положень КпАП України щодо сплати судового збору. Так статтею 40-1 КпАП України визначено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, а розмір та порядок сплати судового збору встановлюється законом. Згідно з приписами ч. 7 ст. 283 КпАП України постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення повинна містити положення про стягнення з особи, щодо якої її винесено, судового збору.
Розмір судового збору, який підлягає стягненню у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).
Інших видів платежів (зокрема, у вигляді державного мита) у випадку звернення особи до суду Закон України «Про судовий збір» не передбачає.
Отже, за системного, цільового та граматичного тлумачення до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов'язаних зі сплатою судового збору, Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначає, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КпАП України, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.
Разом з тим, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року в справі № 543/775/17.
Таким чином, відповідно до ставок Закону України «Про судовий збір» ОСОБА_1 необхідно сплатити судовий збір за дві вимоги немайнового характеру у сумі 908 гривень на рахунок № UA388999980313181206000026010, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, код банку отримувача (МФО): 899998, код класифікації доходів бюджету: 22030101, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Соломян.р-н/22030101.
Згідно з ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене, позовна заява підлягає залишенню без руху.
Керуючись статтями 160, 169 КАС України,
Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
Надати строк на усунення недоліків терміном п'ять днів з моменту отримання копії ухвали, шляхом подачі нової позовної заяви, з урахуванням вимог викладених в ухвалі.
Роз'яснити, що в разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, заява буде вважатися неподаною та повернута заявникові.
Суддя: