ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/10609/21
провадження № 2/753/6851/21
"26" серпня 2021 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Гусак О.С.,
з секретарем Рупак О.А.,
за участі відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування,
У травні 2021 року приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (далі - ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування», позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення страхового відшкодування. Свої вимоги мотивувало тим, що 5 квітня 2018 року між ПРАТ «СК «Арсенал Страхування» та ОСОБА_2 було укладено договір страхування наземного транспорту № 69/18-Т/Чк, згідно якого ПРАТ «СК «Арсенал Страхування» взяло на себе зобов'язання компенсувати ОСОБА_2 будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки «Mazda СХ-7", д.н.з. НОМЕР_1 , його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП. 25 травня 2018 року у м. Київ на вул. Здолбунівська, 7 Г, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Mazda СХ-7", д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та транспортного засобу «Ford Mondeo», д.н. з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Дана ДТП сталася в результаті порушення ПДР водієм автомобіля «Ford Mondeo», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , що підтверджується постановою суду. Згідно Звіту № 15197 від 4 червня 2018 року, наданої ТОВ «ЕАК «Довіра», вартість відновлювального ремонту склала 38943 грн 67 коп. Однак, відповідно до рахунку № СКмС-0008055 від 1 червня 2018 року, наданого ТОВ «Віді-Скай» вартість відновлювального ремонту склала 38191 грн 87 грн. У зв'язку з викладеним і відповідно до умов договору страхування, ПРАТ «СК «Арсенал Страхування» відшкодувало ОСОБА_2 38191 грн 87 грн. Оскільки, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Ford Mondeo», д.н.з. НОМЕР_2 , була застрахована ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» (поліс № АМ/4244507), ПРАТ «СК «Арсенал Страхування» має право зворотної вимоги до зазначеного товариства. 13 вересня 2018 року ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» відшкодували ПРАТ «СК «Арсенал Страхування» суму збитку з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу в розмірі 20526 грн 09 коп. Невідшкодованою залишилась частина збитку у розмірі 17 665 грн 78 коп. Посилаючись на норми ст. ст. 993, 1194 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" просило стягнути з відповідача 17665 грн 78 коп. як відшкодування витрат заподіяних позивачеві.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 4 червня 2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі, з повідомленням (викликом) учасників справи.
1 липня 2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначав, що цивільно-правова відповідальність автомобіля Ford Mondeo», д.н.з. НОМЕР_2 , була застрахована ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» (поліс № АМ/4244507), покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності, розмір страхового відшкодування, яке просила виплатити страхова потерпілої особи, не перевищував розміру ліміту відповідальності страховика в якій був застрахований автомобіль за кермом якого він перебував.
12 липня 2021 року до суду надійшла відповідь на відзив від представника ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування», у якій позивач посилаючись на норми ст. 1194 ЦК України вказував на те, що винна особа зобов'язана компенсувати різницю між фактично завданою шкодою і розміром шкоди, виплаченим страховою компанією. Крім того, зазначив про те, що відповідач не надав доказів наявності трудових відносин із ДП МВС України "Інформ-Ресурси", не довів, що саме в момент ДТП виконував службові обов'язки.
26 липня 2021 року від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких він, крім аргументів що вказував у відзиві, зазначив про те що, згідно запису у трудовій книжці він займав посаду начальника відділу з надання послуг тимчасово затриманих транспортних засобів, і відповідно до наказу "Про закріплення автомобіля" автомобіль «Ford Mondeo», 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 був закріплений за начальником відділу, тобто за ним. Крім того, зазначав про сплив строку позовної давності звернення до суду у вказаній справі.
У судове засідання представник позивача не прибув, подав клопотання про розгляд справи без його участі, вказав, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання з'явився, просив у задоволенні позову відмовити з підстав зазначених у відзиві і запереченнях на відповідь на відзив.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 5 квітня 2018 року між ПРАТ «СК «Арсенал Страхування» та ОСОБА_2 було укладено договір страхування наземного транспорту № 69/18-Т/Чк, згідно якого ПРАТ «СК «Арсенал Страхування» взяло на себе зобов'язання компенсувати ОСОБА_2 будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки «Mazda СХ-7", д.н.з. НОМЕР_1 , його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП.
25 травня 2018 року у м. Київ на вул. Здолбунівська, 7 Г, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Mazda СХ-7". д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та транспортного засобу «Ford Mondeo», д.н.з НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .
Постановою Дарницького районного суду м. Києва у справі № 753/10275/18 від 23 березня 2018 року , винним у скоєнні ДТП, що сталося 25 травня 2018 року, було визнано ОСОБА_1 та притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу у розмірі 340 грн.
Згідно з положеннями ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, а отже, виходячи з даних правил, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, якою встановлена вина притягнутої до адміністративної відповідальності особи, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову, з питань щодо того, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, вина відповідача встановлена та в порядку ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягає.
Як свідчать матеріали справи, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди застрахованому у позивача транспортному засобу «Mazda СХ-7", д. н. з. НОМЕР_1 , були спричинені механічні пошкодження, а його власнику завданий матеріальний збиток у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, який відповідно рахунку від 1 червня 2018 року становить 38191 грн. 87 коп.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Позивач виконав усі взяті на себе зобов'язання, виплативши ОСОБА_2 страхове відшкодування у розмірі 38197 грн 87 коп (а.с. 30).
За правилами ч. ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого. За змістом ст. ст. 9, 22-31, 35, 36 Закону настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого.
Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Стаття 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає право страховика подати після виплати страхового відшкодування регресний позов до страхувальника за наявності певних умов.
Згідно зі статтею 27 Закону України «Про страхування», статтею 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини (аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 4 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18), пункт 34).
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників (статті 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Обмеження набуття страховиком завдавача шкоди права зворотної вимоги (регресу) випадками, які визначені у статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зумовлене тим, що набуття вказаного права щоразу після відшкодування цим страховиком шкоди потерпілому суперечило би меті страхування цивільно-правової відповідальності, об'єктом якого є майнові інтереси завдавача шкоди та яке забезпечує, зокрема, їх захист.
Відповідно до пункту четвертого частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою.
Отже, кредитор у деліктному зобов'язанні (потерпілий) може бути замінений його страховиком (позивачем) внаслідок виконання ним обов'язку завдавача шкоди (відповідача) з відшкодування останньої.
Згідно зі статтею 993 ЦК України, статтею 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Враховуючи викладене, вимога позивача (страховика ПРАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ») до завдавача шкоди ОСОБА_1 не є регресною, правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв'язку з виплатою першим на користь потерпілого страхового відшкодування, засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілої особи у деліктному зобов'язанні.
У позовній заяві позивач просив задовольнити позов на підставі ст. 993 ЦК України (суброгації), та ст. 1194 ЦК України, що регулюють порядок відшкодування шкоди в порядку регресу.
Ці дві норми виключають одночасне задоволення позову з цих підстав.
Таким чином, позивач у даній справі, не вірно зазначив відповідачем у справі ОСОБА_1 , як завдавача шкоди, з посиланням на норми права про відшкодування шкоди в порядку регресу.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого. У разі якщо загальний розмір шкоди за одним страховим випадком перевищує п'ятикратну страхову суму, відшкодування кожному потерпілому пропорційно зменшується. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, становить 100 тисяч гривень на одного потерпілого. Страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Страховик, керуючись нормами Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову у здійсненні страхового відшкодування, про що зазначено у пункті 36.1 статті 36 цього Закону.
Статтею 1194 ЦК України урегульовано питання відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37 цього Закону), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»), пункт 73 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018р. у справі № 755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18); пункт 62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019р. у справі № 752/16797/14-ц (провадження № 14-80цс19); Постанова ВС від 24.03.2021р. у справі № 523/3212/19).
Непред'явлення вимоги до страховика, який має відшкодувати шкоду відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», є підставою для відмови у позові до особи, яка завдала шкоди. За загальним правилом, належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», є страховик у межах страхової суми, зазначеної у страховому полісі. У разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди як співвідповідач має залучатися до участі у справі страхувальник.
У спірних правовідносинах, за умови фізичного знищення пошкодженого автомобіля, до правовідносин сторін мають застосовуватися положення статті 993 ЦК України, статті 27 Закону України «про страхування», статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», додатково - приписи статті 1194 ЦК України у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, шкоди.
У випадку, якщо йде мова лише про відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, слід застосовувати норми положення статті 993 ЦК України, статті 27 Закону України «Про страхування», статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (шкода, пов'язана з пошкодженням транспортного засобу), додатково - приписи статті 1194 ЦК України, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, шкоди.
Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність ДП МВС України "Інформ-Ресурси", як власника автомобіля «Ford Mondeo», д. н. з. НОМЕР_2 була застрахована у ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ».
13 вересня 2018 року ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» відшкодувало ПРАТ «СК «Арсенал Страхування» суму збитку у розмірі 20526 грн 09 коп (а. с. 32).
Згідно відповіді на претензію ПРАТ «СК «Арсенал Страхування» щодо неповного відшкодування шкоди, вбачається, що ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» сплатило страхове відшкодування позивачу у розмірі 20526 грн 09 коп. з вирахування коефіцієнту зносу в розмірі 17 665 грн 78 коп (а. с. 31).
Листом-претензією № 160720-49156/к від 16 липня 2020 року ПРАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» звернулося до ОСОБА_1 відповідача у справі, з вимогою погасити невідшкодовану частину збитку у розмірі 17665 грн 78 коп.(а. с. 33).
Різниця між фактичним збитком та виплаченою сумою страхового відшкодування страховиком відповідача склала 17 665 грн. 78 коп., яку, на думку позивача, необхідно стягнути з правопорушника - відповідача ОСОБА_1 .
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що страховики: ПРАТ «СК «Арсенал Страхування» та ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» мають насамперед вирішити спір між собою в межах установленого ліміту страхової відповідальності для врегулювання спору.
З позовом до ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ», позивач не звертався. Ліміт відповідальності страховика не перевищував суми страхового відшкодування.
Договору страхування транспортного засобу «Ford Mondeo», д. н. з. НОМЕР_2 , який був укладений між ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» сторонами не надано.
Як зазначив відповідач у судовому засіданні такий договір було укладено між ДП МВС України "Інформ-Ресурси" та ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» «Ford Mondeo». Даний факт підтверджує і відповідь від НПУ, згідно якої, власником вказаного транспортного засобу зазначено ДП МВС України "Інформ-Ресурси", а водієм юридичної особи, яка має право керувати транспортним засобом - ОСОБА_1 (а. с. 14).
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб «Ford Mondeo», д. н. з. НОМЕР_2 знаходився на балансі ДП МВС України "Інформ-Ресурси" (а.с. 14), і згідно наказу № 51/1 від 15 лютого 2018 року "Про закріплення автомобіля" був закріплений за ОСОБА_1 , який перебував у трудових відносинах з підприємством.
Згідно Наказу ДП МВС України "Інформ-Ресурси" № 2039-ос від 9 червня 2016 року ОСОБА_1 займав посаду начальника відділу з надання послуг і зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів (а.с. 53).
Щодо строку позовної давності, про який зазначає відповідач у запереченнях на відповідь на відзив, суд зазначає наступне.
У разі суброгації перебіг строку позовної давності, починається від дня настання страхового випадку, оскільки при переході права вимоги, до страховика переходять усі права, які мав страхувальник, зокрема це стосується і права на подання позову, у тому числі щодо часу виникнення права на позов - з моменту ДТП в результаті якого заподіяно шкоду (висновок викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28.02.2018 у справі 521/16989/13-ц).
Отже при суброгації строк позовної давності обчислюється з моменту ДТП, а при регресі - з моменту здійснення відповідної виплати страхового відшкодування (аналогічний висновок викладено у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 199/1848/16, від 27. грудня 2018 року у справі № 373/2348/16-ц, від 10 січня 2019 року у справі № 200/13392/13-ц).
Враховуючи, що дорожньо-транспортна пригода сталася 25 травня 2018 року, тому строк позовної давності закінчився 25 травня 2021 року, а з позовом ПАТ "Страхова компанія "Арсенал страхування" звернулося в останній день 25 травня 2021 року, а тому трирічний строк позовної давності, встановлений положеннями ст. 257 ЦК України, для позивача не сплинув.
Аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, надавши їм оцінку, суд прийшов до висновку, що викладені позивачем в позовній заяві обставини не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, оскільки зібрані у справі докази та їх належна оцінка доводять, що позов необґрунтований у зв'язку з чим не підлягає задоволенню.
Суд, не приймає до уваги доводи представника позивача щодо посилань на судову практику Верховного суду у Постанові від 4 липня 2018 року (справа № 755/18006/15-ц), з підстав виникнення інших, а саме деліктних правовідносин між позивачем та відповідачем.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, відповідно до ст. 141 ЦПК України, витрати позивача по сплаті судового збору не підлягають відшкодуванню.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 82, 141 ЦПК України, ст. ст. 512, 526 , 993, 1194 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування», ст. ст. 22, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд
У задоволенні позову приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування відмовити.
Позивач: приватне акціонерне товаристве «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (м. Київ, вул. Борщагівська, 154, код ЄДРПОУ 33908322).
Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.С. Гусак
Повний текст рішення складено 2 вересня 2021 року.