"01" вересня 2021 р.
Справа № 642/226/21
Провадження № 2/642/634/21
01 вересня 2021 року Ленінський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Гомади В.А.,
за участю секретаря Нікіфорової К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання дитини, -
встановив:
Позивач звернулась до Ленінського районного суду м. Харкова з позовною заявою до ОСОБА_2 в якій просить збільшити розмір аліментів, які стягуються з відповідача на підставі рішення від 28.04.2014 року Мирового суду Белгородського району, визначивши розмір аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 19052,00 грн. щомісяця з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття, та просить стягнути з відповідача заборгованість повної суми аліментів, які стягувались у розмірі ј від отриманої заробітної плати протягом шести років у сумі 1273320,00 грн.
В обґрунтування позову зазначила, що Апеляційним рішенням Бєлгородського обласного суду від 30.07.2013 року по справі №33-2616 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини було встановлено: шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвати та визначити місце проживання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 разом із матір'ю. 28.04.2014 року Мировим судом Бєлгородського району ухвалено рішення №2-461/2014 про стягнення аліментів із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини доходів щомісяця. З часу ухвалення рішення про стягнення аліментів розмір витрат на утримання дитини значно зросли. Протягом цього часу Відповідач приховував свої доходи та місце роботи, та сплачує аліменти у розмірі 1367,11 грн. 11.11.2020 року позивачу стало відомо про те, що Відповідач з 18.08.2014 по теперішній час працює на Моторанговому депо Санкт-Петербург-Фінляндський за адресою: пр.-кт Лісной, буд. 25, м. Санкт-Петербург на посаді помічника машиніста електропоїзда та отримує заробітну плату у розмірі 54278 російських рублів у місяць, що становить 19052 грн. Тобто, Відповідач не доплачував на дитину протягом останніх 6-ти років щомісяця 4763 грн., що підтверджується довідкою №306 від 07.02.2020. Таким чином є необхідність перегляду розміру виплати аліментів на дитину Відповідача, а саме: встановити виплату аліментів на дитину у твердій грошовій сумі розміром 19052 грн. щомісяця до повноліття дитини. Окрім цього, враховуючи заборгованість / недоплату від отриманої заробітної плати протягом 6-ти років є необхідність стягнути суму недоїмки у розмірі 19052 ( % частини доходів щомісяця) - 1367 (фактичний сума виплат щомісяця) = 17685 грн.(різниця недоплати щомісяця) та 17685 грн.*72 міс. (кількість недоплачених місяців) =1273320 грн.( загальна сума недоплати аліментів протягом 6-ти років).
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 18.01.2021 року було відкрито провадження у спрощеному провадженні без виклику сторін.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 18.01.2021 року було ухвалено звернутися до компетентного суду Російської Федерації із судовим дорученням про проведення наступних процесуальних дій: вручення відповідачу ОСОБА_2 , який проживає у АДРЕСА_1 ., адреса для кореспонденції АДРЕСА_2 копію позовної заяви з доданими до неї документами; вручення відповідачу ОСОБА_2 , який проживає у АДРЕСА_1 ., адреса для кореспонденції АДРЕСА_2 копію ухвали про відкриття провадження у справі від 18 січня 2021 року; повідомлення відповідача ОСОБА_2 , який проживає у АДРЕСА_1 ., адреса для кореспонденції АДРЕСА_2 , про можливість подати відзив на позовну заяву у 15 (п'ятнадцятиденний) строк з дня отримання ухвали; у разі, якщо відповідач ОСОБА_2 , подасть відзив на позовну заяву, отримати від нього вказаний відзив на позовну заяву та направити його до Ленінського районного суду м. Харкова; роз'яснити відповідачу ОСОБА_2 , що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідачем ОСОБА_2 16.06.2021 року було подано на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що стягнення з нього аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 19052 грн. щомісяця є незаконним та необґрунтованим, в зв'язку з тим що, як вказує позивачка, середню заробітну плату відповідач отримує в розмірі 54278,00 російських рублів щомісяця, що становить 19052,00 грн. по курсу НБУ. 28.04.2014 року Мировим судом Білгородського району прийнято рішення № 2-461/204 про стягнення аліментів з нього на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини доходів щомісячно, що становить 25 %, а позивачка заявляє 100 % доходу на свою користь. З моменту винесення рішення мировим суддею Білгородського району № 2-461/204 від 28.04.2014 р. відкрилися нові обставини. У нього народилася дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яку також повинен утримувати і не обмежувати її права. Рішенням Невського районного суду м. Санк-Петербург з відповідача стягнуто аліменти на користь ОСОБА_5 на утримання ОСОБА_4 у розмірі 1/6 частин. З ОСОБА_1 була усна домовленість, що він перераховує щомісяця поштовим переказом 4000 рублів. За шість років вона жодного разу не попросила збільшити суму виплати. Номер телефону у позивачки є, і за весь цей період його не міняв, у зв'язку з чим просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
29.06.2021 року позивачем ОСОБА_1 було подано відповідь на відзив, в якому зазначила, що у відзиві відповідач не заперечує фактичні обставини справи, те що всі 6 років отримував стабільну заробітну плату та виплачував аліменти, що становить менше ніж ј частина від доходу, зводить свою позицію до того, що мали усну домовленість на згоду про недотримання належної суми аліментів .Доводи викладені у відзиві, спрямовані лише на те, щоб уникнути встановлення чіткого графіку та суми для утримання дитини та сприяти її повноцінному розвитку.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази у їх сукупності та взаємозв'язку, дійшов висновку, що в задоволенні вимог позивача слід відмовити в повному обсязі.
Судом встановлено та не заперечується сторонами у справі, що позивач та відповідач перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано апеляційним рішенням Бєлгородського обласного суду від 30.07.2013 року.
Сторони по справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції від 09.01.2009 року.
Рішенням Мирового суду Бєлгородського району від 28.04.2014 року, яке набрало законної сили, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , у розмірі ј частин від всіх доходів щомісяця до досягнення дитиною повноліття.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Положеннями ст.141 Сімейного кодексу України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст.180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з п.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Суд зазначає, що право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст. ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки), на що також покликається і позивач.
Однак, суд звертає увагу, що відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов'язків у сторін.
У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Важливим є те, що, в даних правовідносинах на позивача покладається обов'язок довести наявність підстав для зміни способу стягнення аліментів, про що він повинен надати належні докази.
Так, відповідно до ч.1 ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
В обґрунтування позовних вимог позивач не навела жодну підставу для зміни способу стягнення аліментів та збільшення їх розміру, та на підтвердження не надала жодного доказу на їх підтвердження.
Відповідач, зазначив, що на утриманні, окрім ОСОБА_3 , має ще одну доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 01.09.2020 року, на утримання якої також сплачує аліменти у розмірі 1/6 частини всіх доходів за рішенням Невського районного суду від 25.03.2021 року.
Суд звертає увагу, що згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» (відомості Верховної Ради 2017, № 25, ст.291), а саме: ст.182 СК України, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно з п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому досліджені доказів наявних у справі, суд враховує, що позивачем не надано жодних доказів, що підтверджують обставини про те, що її матеріальний стан змінився в бік його зменшення, а також не наведені будь-які інші обставини, які б були підставою для зміни способу стягнення аліментів.
Крім того, Законом України «Про державний бюджет України на 2021 рік встановлено прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2395 гривень, з 1 липня - 2510 гривень, з 1 грудня - 2618 гривень.
Положеннями ст.1 Закону України «Про прожитковий мінімум »поняття прожиткового мінімуму визначено як вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, у тому числі, дітей віком від 6 до 18 років.
Аналізуючи зазначені норми закону, суд виходить з того, що батьки дитини повинні забезпечити для дитини утримання у розмірі не меншому прожиткового мінімуму на місяць, встановленого на відповідний період для певного віку дитини, як мінімальної гарантії загального рівня забезпеченості повноцінним харчуванням для розвитку організму дитини, збереження її здоров'я та розвитку дитини.
Таким чином, оскільки позивач, на виконання свого процесуального обов'язку не надав належних, і неспростовних доказів на підтвердження своєї позиції, а також оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд ухвалює рішення про відмову у задоволенні позову за його недоведеністю. Будь-яких переконливих і безспірних доказів на підтвердження обставин, з якими як з юридичним фактом пов'язувались матеріально-правові вимоги, позивачем не надано, не містять їх і матеріали справи, а обставини, на які позивач посилається, не є достатніми для висновку про наявність цивільно-правових підстав для зміни розміру стягнення аліментів шляхом зміни способу їх присудження.
Питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору суд вирішує на підставі статті 141 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.180, 182, 191, 192 СК України, ст.ст. 2, 4, 10-13, 76-82, 133, 141, 259, 263, 265, 268, 273, 352, 354ЦПК України, суд,-
ухвалив:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання дитини - відмовити повністю.
Судові витрати покласти на державний бюджет.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Суддя В.А. Гомада