Справа № 953/1796/21
н/п 2/953/1733/21
17 серпня 2021 року Київський районний суд м.Харкова в складі:
головуючого судді Зуб Г.А.,
при секретарі Черниш О.М.,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про встановлення додаткового строку на прийняття спадщини, -
Представник позивача - адвокат Тимошенко Д.В. звернувся до суду з вказаною позовною заявою, в якій просить визначити позивачу додатковий строк - два місяці з дня набрання судовим рішенням законної сили для прийняття спадщини за законом після смерті рідної брата - ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позовні вимоги мотивовані наступним. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер рідний брат позивача - ОСОБА_2 . Після смерті брата відкрилася спадщина. В спадкову масу, зокрема, входить квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Померлий заповіт після себе не залишив. Позивач є єдиним спадкоємцем за законом після померлого брата. Позивач є громадянкою Республіки Азербайджан, де постійно проживає. У зв'язку з цим, а також через світову пандемію COVID-19, встановлення на території України та Республіки Азербайджан карантину, закриття авіасполучення, через військовий конфлікт у ОСОБА_3 та введенням воєнного стану, позивач пропустила строк на прийняття спадщини, вважає зазначені причини поважними.
Представником відповідача ХМР подано відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні вказаного позову посилаючись на те, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими. Неможливість звернутися до нотаріальної контори спростовується тим, що передбачена можливість спадкоємця подати до нотаріальної контори письмову заяву про прийняття спадщини за допомогою засобів поштового зв'язку. В матеріалах справи відсутня вмотивована постанова нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, тому неможливо визначити правові підстави звернення позивача до суду із заявленими вимогами без вмотивованої відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину.
Представник позивача надав до суду відповідь на відзив, в якому вказав, що причини пропуску строку на прийняття спадщини: проживання позивача в іншій країні, впровадження карантину, закриття авіасполучення, військовий стан в країні проживання позивача - є поважними та узгоджується з наведеною судовою практикою. Чинне законодавство для звернення до суду з даним позовом не зобов'язує спочатку отримати вмотивовану відмову нотаріуса. Посилаючись на Порядок вчинення нотаріальних дій та Цивільний кодекс України, не передбачена можливість подання до нотаріуса засобами поштового зв'язку заяви, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, а тому така заява може бути подана лише особисто.
Учасники судового розгляду в судове засідання не з'явились, повідомлялись у встановленому законом порядку. Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Тимошенко Д.В. подав до канцелярії суду заяву про розгляд справи за відсутності позивача та її представника, позов просив задовольнити.
Представник відповідача Харківської міської ради в судове засідання не з'явився, повідомлявся у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив.
Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути вказану справу без участі сторін та за наявними в справі доказами.
03.02.2021 року вказана позовна заява надійшла до суду та розподілена судді Зуб Г.А.
Ухвалою суду від 05.02.2021 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву, та відкрито провадження в ній за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 17.03.2021 року закрито підготовче провадження по справі, та справу призначено до розгляду по суті.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) 29.04.2020 року, копія якого знаходиться в матеріалах справи.
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до якої ввійшла квартира за адресою АДРЕСА_1 .
Відповідно до копії Договору купівлі-продажу квартири від 12.08.2014 року та копії Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №25471241 від 12.08.2020 р., квартира за адресою АДРЕСА_1 , належала на праві власності ОСОБА_2 .
Родинні зв'язки між позивачем ОСОБА_1 і померлим ОСОБА_2 підтверджуються свідоцтвом про народження ОСОБА_2 (з перекладом на українську мову) серії НОМЕР_2 від 06.02.1969 року, копія якого міститься в матеріалах справи, та свідоцтвом про народження ОСОБА_1 (з перекладом на українську мову) серії НОМЕР_3 від 07.10.1970 року, з яких вбачається, що померлий був братом позивача.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Зміст статті 89 ЦПК України визначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч.1,2 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Згідно з ч.1 ст. 1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Відповідно до положень статтей 1222, 1223 ЦК України, Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
У ст. 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 1262 ЦК України, у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
Так, для прийняття спадщини спадкоємцем, який на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, необхідно особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини,
згідно ст. 1269 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Пропуск такого строку, позбавляє спадкоємця можливості прийняти спадщину через нотаріальну контору, який пропущено з поважних причин, і потребує пред'явлення ним позову про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.
Наведені положення у повній мірі відповідають Правовій позиції, висловленій Верховним Судом України в постанові від 06.02.2013 року в справі № 6-167цс12.
Відтак, шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 ОСОБА_4 сплив 22 жовтня 2020 року.
Частиною третьою статті 1272 ЦК України передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Аналіз вищезазначеної норми закону свідчить про те, що поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Отже, правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 26 вересня 2012 року № 6-85цс12, від 04 листопада 2015 року № 6-1486цс15.
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Разом з тим Пленум Верховного Суду України у пункті 24 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз'яснив, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Верховний Суд у своїй постанові від 26 червня 2019 року у справі №565/1145/14 висловив свою позицію, що поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
Судом встановлено, що позивач є громадянкою Республіки Азербайджан, що підтверджується паспортом позивача, номер паспорта НОМЕР_4 виданий 26.02.2013 Міністерством внутрішніх справ Республіки Азербайджан, дійсний до 25.02.2023, та посвідченням особи позивача номер посвідчення НОМЕР_5 , яке дійсне до 18.10.2030, копії яких наявні в матеріалах справи. Позивач постійно проживає в Республіці Азербайджан, про що не заперечував представник відповідача, та жодних доказів які б спростовували цю обставину не надано. Тобто внаслідок постійного проживання позивача в іншій країні - Республіці Азербайджан, позивач не мала реальної можливості подати в Україні заяву про прийняття спадщини до нотаріуса або надіслати її поштовим зв'язком, що слід розцінювати як об'єктивну перешкоду, що істотно утруднювала, здійснення передбачених законом дій щодо прийняття спадщини, а тому така причина пропуску строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 є поважною.
Крім того, відповідно до Постанови КМУ від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19», спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та в подальшому Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 №530-ІХ, Постановою КМУ від 22 липня 2020 р. № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 16 березня 2020 року на всій території Україна було введено карантин та закрито кордони для іноземців на термін до двох тижнів - надалі цей термін постійно продовжувався з незначними змінами.
Відповідно до підпункту 3 пункту 2 розділу II Прикінцевих положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», з дня оголошення карантину зупиняється перебіг строків звернення за отриманням адміністративних та інших послуг та строків надання цих послуг,
визначених законом. Від дня припинення карантину перебіг цих строків продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.
Відповідно до пункту 1 Постановою КМУ від 22 липня 2020 р. № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 1 серпня до 19 грудня 2020 р. на території України карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2”.
Карантин було запроваджено в усьому світі.
24 березня 2020 року в Республіці Азербайджан вводено карантин терміном до 20 квітня: людям, старшим 65 років, заборонено виходити з дому, припинено всі регіональні та міжміські перевезення, заборонено зібрання за участі більше 10 осіб тощо.
28 вересня 2020 року було продовжено карантин щонайменше до 2 листопада, при цьому, щотижня з четверга по суботу було зупинено рух громадського транспорту і метрополітену в Баку. 21 листопада 2020 року карантин в Республіці Азербайджан продовжили до 28 грудня 2020 року.
Тобто внаслідок запровадження карантину, позивач не мала реальної можливості прибути до України та подати заяву про прийняття спадщини до нотаріуса або надіслати поштовим зв'язком, що слід розцінювати як об'єктивну перешкоду, що істотно утруднювала, здійснення передбачених законом дій щодо прийняття спадщини, а тому така причина пропуску строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 є поважною. Встановлених судом обставин відповідач не оспорює. При цьому суд за недоведеністю відхиляє доводи відповідача про реальну можливість у позивача в умовах карантину подати з Азербайджану до України нотаріально посвідчену заяву про прийняття спадщини. Введення карантину у країнах усього світу, з обмеженням пересування, та закриттям кордонів між країнами, унеможливлювало своєчасне надання спадкоємцем за заповітом заяви про прийняття спадщини
Згідно з указом президента Республіки Азербайджан від 27.09.2020 з 00:00 год. 28 вересня 2020 року оголошено на всій території Республіки Азербайджан військовий стан (пункт 1); з 28 вересня в містах Баку, Гянджа, Сумгаїт, Євлах, Мінгечаурі, Нафталан, а також на територіях 16 районів у рамках воєнного стану запроваджується комендантська година з 21:00 вечора до 6:00 ранку (пункт 3); впроваджено особливий режим вїзду-виїзду в Республіку Азербайджан та обмежено рух транспорту (пункт 3.2).
Тобто внаслідок запровадження військового стану на території Республіки Азербайджан з 28.09.2020 року, позивач не мала реальної можливості прибути до України та подати заяву про прийняття спадщини до нотаріуса або надіслати поштовим зв'язком, що слід розцінювати як об'єктивну перешкоду, що істотно утруднювала, здійснення передбачених законом дій щодо прийняття спадщини, а тому така причина пропуску строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 є поважною.
Відповідно до норм ЦК України, зокрема ст. 1272, у разі пропуску строку за його відновленням необхідно звернутись до суду, а звернення до нотаріуса не є обов'язковою вимогою (адже після 6-ти місячного строку в такому зверненні до нотаріуса - немає сенсу) і наявність чи відсутність звернення до нотаріуса, жодним чином не перешкоджає для звернення до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку на прийняття спадщини.
Тому посилання представника відповідача на відсутність в матеріалах справи вмотивованої відмови нотаріуса є безпідставним.
Крім того, частиною другою статті 1269 ЦК України передбачено, що заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Згідно з п. 3.3. Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого наказом міністерства юстиції від 22.02.2012 № 296/5 (далі - Порядок) заяви про прийняття спадщини або відмову від її прийняття подаються спадкоємцем особисто нотаріусу за місцем відкриття спадщини у письмовій формі.
Згідно з п.3.5. Глави 10 Порядку, Якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю повідомляється про заведення спадкової справи та необхідність надіслати заяву, оформлену належним чином (справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою), або особисто прибути до нотаріуса за місцем відкриття спадщини.
Тобто, надіслання поштовим зв'язком до нотаріуса заяви про прийняття спадщини, на якій не засвідчено підпис, тобто яка оформлена неналежним чином, не тягне за собою жодних юридичних наслідків.
Проаналізувавши встановлені обставини по справі, оцінивши надані в силу положень ст.81 ЦПК України докази в їх сукупності, оскільки позивач пропустила строк прийняття спадщини, то суд вважає за необхідне визнати причини пропуску строку подачі заяви про прийняття спадщини спадкоємцем поважними, а позов задовольнити і визначити їй додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини в пунктах 33, 34 рішення від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України» зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основновоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до … остаточного рішення суду.
Згідно з правовою позицію ЄСПЛ у справі «Ілхан проти Туреччини» від 27.06.2000 року, при вирішення питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Судом також враховується рішення ЄСПЛ у справі «Маркс проти Бельгії» від 13.06.1979 року, ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які по своїй суті є гарантом права власності, оскільки визнають право будь-якої особи на безперешкодне користування своїм майном.
Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст.3ЦК України до загальних засад цивільного законодавства віднесено, поміж іншим, справедливість, добросовісність та розумність.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Таким чином, постійне проживання позивача, яка є іноземцем, за межами України, впровадження карантину, впровадження воєнного стану в Республіці Азербайджан слід розцінювати як об'єктивну перешкоду, що істотно утруднювала, здійснення передбачених законом дій щодо прийняття спадщини, а тому - є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини після смерті свого брата ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем доведено порушення її права на гарантоване законом поновлення строку на прийняття спадщини в разі його пропуску з поважних причин, в зв'язку з чим таке право, з урахуванням наведеного принципу справедливості, підлягає судовому захисту, шляхом надання додаткового строку для прийняття спадщини строком в один місяць з дня набрання цим рішенням законної сили, а від так позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а в іншій частині суд відмовляє у зв'язку відсутності обґрунтування строку саме в два місяці.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 4, 5, 12,13, 133, 137, 259, 264, 265 ЦПК України, ст. ст. 1216-1218, 1222, 1242, 1272, 1276 ЦК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Харківської міської ради про встановлення додаткового строку на прийняття спадщини - задовольнити частково.
Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , додатковий строк - один місяць з дня набрання цим рішенням законної сили для подання заяви про прийняття спадщини, після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 .
В решті позову - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач - ОСОБА_1 , місцеперебування: Республіка Республіка Азербайджан, селищна рада Зіланди, № паспорта НОМЕР_6 .
Відповідач - Харківська міська рада, місцезнаходження: м. Харків, площа онституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243.
Повний текст рішення виготовлено 31 серпня 2021 року.
СУДДЯ Г.А. ЗУБ