01 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 540/677/20
адміністративне провадження № К/9901/31919/20, К/9901/32686/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів Губської О.А., Мартинюк Н.М.,
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційними скаргами Служби безпеки України та ОСОБА_1
на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 5 червня 2020 року (у складі головуючого судді Гомельчука С.В.)
та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року (колегія суддів у складі головуючого судді Лук'янчук О.В., суддів: Бітова А.І., Ступакової І.Г.)
у справі №540/677/20
за позовом ОСОБА_1
до Служби безпеки України в особі голови Баканова Івана Геннадійовича
про стягнення грошового забезпечення за час затримки виконання рішення суду.
I. ПРОЦЕДУРА
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Служби безпеки України в особі голови Баканова І.Г., в якому просив суд:
- стягнути з СБУ на його користь грошове забезпечення за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з 23 серпня 2015 року по 25 січня 2020 року у розмірі 1621052,10 грн;
- зобов'язати СБУ зарахувати йому період з 22 серпня 2015 року по 25 січня 2020 року до вислуги років, як у календарному, так і пільговому обчисленні та до терміну, встановленого для присвоєння чергового військового звання.
2. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 5 червня 2020 року позов задоволено частково, стягнуто з СБУ на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час затримки виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2018 року, ухваленої у справі №821/3195/15-а, в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі за період з 23 березня 2018 року по 25 січня 2020 року у розмірі 200023,02 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
3. Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення, яким стягнуто з СБУ на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час затримки виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2018 року, ухваленої у справі №821/3195/15-а, в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі, за період з 23 березня 2018 року по 25 січня 2020 року у розмірі 615039,00 грн, з вирахуванням обов'язкових до сплати податків та зборів.
4. У поданій касаційній скарзі СБУ із посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
5. У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 із посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив: скасувати оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції в частині відрахування з загальної суми в розмірі 966002,24 грн суми 350963,24 грн, ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з СБУ 966002,24 грн; скасувати рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови в скасуванні рішення суду першої інстанції щодо зобов'язання СБУ зарахувати позивачу період з 22 серпня 2015 року по 25 січня 2020 року до вислуги років у календарному та пільговому обчисленні, а також терміну, встановленого для присвоєння чергового військового звання, в цій частині ухвалити нове рішення про направлення справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
6. Ухвалами Верховного Суду від 7 грудня 2020 року відкрито касаційні провадження за вказаними касаційними скаргами.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 з 2013 року проходив службу на посаді начальника відділу Головного відділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю УСБУ по Донецькій області.
8. Наказом голови СБУ від 15 січня 2014 року №28-ос полковника ОСОБА_1 зараховано у розпорядження начальника УСБУ в Херсонській області з 15 січня 2014 року по 15 лютого 2014 року за підпунктом "а" пункту 48 Положення, звільнивши його з посади начальника відділу УСБУ в Донецькій області.
9. Наказом УСБУ від 14 травня 2014 року №236-ос полковника ОСОБА_1 підпорядковано з 14 травня 2014 року підполковнику Лиховиду В.І. , начальнику сектору охорони державної таємниці.
10. Наказом від 6 листопада 2014 року по особовому складу №10/75-ОС полковника ОСОБА_1 зараховано у розпорядження начальника УСБУ в Херсонській області за підпунктом "б" пункту 48 (у зв'язку з проведенням організаційних заходів) з 6 листопада 2014 року по 6 лютого 2015 року.
11. Наказом голови СБУ від 22 серпня 2015 року №810-ос позивача було звільнено з військової служби за підпунктом "б" пункту 61 та підпунктом "г" пункту 63 (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості використання на службі).
12. Наказом т.в.о. начальника УСБУ в Херсонській області від 8 вересня 2015 року №624-ос позивача було виключено зі списків особового складу управління у запас Збройних Сил України.
13. Не погоджуючись з вказаними наказами та вважаючи дії СБУ та УСБУ в Херсонській області протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.
14. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2018 року в справі №821/3195/15-а:
- визнано незаконною бездіяльність СБУ в частині невиконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України в частині непризначення ОСОБА_1 на посаду начальника відділу в УСБУ в Херсонській області відповідно до наказу голови СБУ №28-ос "По особовому складу" від 15 січня 2014 року та наказу голови СБУ №10/75-ос "По особовому складу" від 6 листопада 2014 року;
- визнано протиправною бездіяльність начальника УСБУ в Херсонській області Ярмака Д.Б. по невиконанню наказів голови СБУ №28-ос та №10/75-ос;
- визнано протиправною бездіяльність голови СБУ та начальника УСБУ в Херсонській області щодо порушення термінів перебування ОСОБА_1 у розпорядженні за наказами голови СБУ №28-ос та №10/75-ос відповідно до Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України;
- визнано протиправним та скасовано наказ голови СБУ №810-ос "По особовому складу" від 22 серпня 2015 року;
- поновлено ОСОБА_1 на військовій службі в органах СБУ з 22 серпня 2015 року;
- визнано протиправним та скасовано наказ УСБУ в Херсонській області "По особовому складу" від 8 вересня 2015 року №624-ос та поновлено ОСОБА_1 в списках особового складу УСБУ в Херсонській області;
- стягнуто з УСБУ в Херсонській області на користь ОСОБА_1 матеріальне та грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 22 серпня 2015 року, яке на час ухвалення рішення від 23 березня 2018 року складало 273226,43 грн.
15. 4 квітня 2018 року головою СБУ видано наказ №424-ос, де зазначено про визначення ОСОБА_1 таким, що перебуває у розпорядженні начальника УСБУ в Херсонській області на посаді начальника відділу з 22 серпня 2015 року.
16. Наказом т.в.о. начальника УСБУ від 24 квітня 2018 року №231-ос По особову складу, виданим відповідно до Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, призначено за пунктом "б" пункту 44 Положення з 22 квітня 2018 року полковника ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні начальника управління по посаді начальника відділу (полковник), консультантом (полковник) та відповідно до пунктів 2.3.2., 2.3.5., 2.3.24. Інструкції про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовців Служби безпеки України, затвердженої наказом СБУ від 23.01.2008р. №35/ДСК, надбавки та премія.
17. Пунктом 1 наказу начальника т.в.о. УСБУ в Херсонській області від 16 квітня 2018 року №211-ос По особовому складу, який видано у зв'язку зі службовою необхідністю, скеровано наказ УСБУ в Херсонській області від 14 травня 2014 року №236-ос вважати таким, що втратив чинність з 13 квітня 2018 року.
18. Наказом начальника т.в.о. УСБУ в Херсонській області від 29 травня 2018 року №294-ос, який видано у зв'язку зі змінами в штаті Управління, оголошеними наказом голови СБУ від 5 травня 2018 року №720/ДСК, відповідно до статті 11 Закону України «Про Службу безпеки України» призначено зі збереженням раніше встановлених надбавок та премії полковника ОСОБА_1 , консультантом начальника управління (полковник).
19. Херсонським окружним адміністративним судом за результатами розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 до голови СБУ щодо визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання виконати певні дії 19 грудня 2019 року (справа №821/907/18) ухвалено рішення, залишене без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2019 року, яким:
- визнано протиправною бездіяльність голови СБУ стосовно невирішення питання про призначення ОСОБА_1 на рівнозначну посаду у відповідності до Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України;
- зобов'язано голову СБУ вирішити питання щодо призначення ОСОБА_1 на рівнозначну посаду.
20. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 23 червня 2018 року (справа №821/907/18) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до СБУ в особі голови Грицака В.С., яким визнано незаконним та скасовано наказ СБУ від 4 квітня 2018 року №424-ос в частині зарахування полковника ОСОБА_1 у розпорядження начальника УСБУ в Херсонській області з 22 серпня 2015 року, скасовано постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2019 року, а провадження в справі в цій частині закрито.
21. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2019 року, в справі №821/811/18 адміністративний позов ОСОБА_1 до УСБУ в Херсонській області в особі т.в.о. начальника Романюка А.В., УСБУ в Херсонській області задоволено:
- визнано дії т.в.о. начальника УСБУ в Херсонській області по переміщенню військовослужбовця - полковника ОСОБА_1 по підпункту "б" пункту 44 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України протиправними;
- визнано незаконним та скасовано наказ т.в.о. начальника УСБУ в Херсонській області від 24 квітня 2018 року №231-ос.
22. Таким чином, наказ голови СБУ від 4 квітня 2018 року №424-ос станом на момент вирішення справи судом першої інстанції по суті був чинним, водночас наказ т.в.о. начальника УСБУ в Херсонській області №231-ос від 24 квітня 2018 року скасований судовим рішенням, яке набрало законної сили.
23. Накази №294-ос та пункт 1 наказу №211-ос, що видані УСБУ в Херсонській області, скасовані рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 6 лютого 2020 року, залишеним в подальшому без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 8 вересня 2020 року, в справі №821/1235/18.
24. Наказом голови СБУ від 25 січня 2020 року №83-ОС/дск полковника ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні начальника УСБУ в Херсонській області за посадою начальника відділу (полковник), призначено начальником 2 відділу (полковник) головного відділу захисту національної державності УСБУ в Сумській області.
25. Наказом начальника УСБУ в Херсонській області від 6 лютого 2020 року №45-ос полковника ОСОБА_1 скеровано відкомандирувати до УСБУ в Сумській області 9 лютого 2020 року та виключено зі списків особового складу УСБУ в Херсонській області.
26. Вважаючи, що відповідачем по 25 січня 2020 року не виконувалась постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2018 року в справі №821/3195/15-а в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 , останній звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.
27. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, виходив з того, що оскільки постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2018 року в справі №821/3195/15-а позивача поновлено на службі з 22 серпня 2015 року, а призначено на посаду, яка є рівнозначною тій, що він займав до незаконного звільнення, наказом від 25 січня 2020 року №83-ОС/дск, то він має право на отримання середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду з 23 березня 2018 року по 25 січня 2020 року, тобто за 459 робочих днів у сумі 200023,02 грн.
28. Підставою відмови у задоволенні позовних вимог про зобов'язання СБУ зарахувати ОСОБА_1 період з 22 серпня 2015 року по 25 січня 2020 року до вислуги років, як у календарному, так і пільговому обчисленні та до терміну, встановленого для присвоєння чергового військового звання, слугувало те, що ці вимоги є передчасними. З таким висновком погодився і суд апеляційної інстанції.
29. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, виходив з того, що суд першої інстанції правильно визначив період, за який позовні вимоги підлягають задоволенню, однак не врахував положення пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. №100.
30. Ураховуючи положення зазначеного пункту 10 суд апеляційної інстанції здійснив розрахунок та дійшов висновку про стягнення на користь позивача грошового забезпечення за час затримки виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2018 року у розмірі 615039,00 грн (966002,24 грн (виплати належна позивачу) - 350963,24 грн (сума нарахованого та сплаченого грошового забезпечення)).
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
31. СБУ у своїй касаційній скарзі не погоджується з оскаржуваними рішеннями судів попередніх інстанцій, оскільки вважає, що суди ухвалили рішення з порушенням норм процесуального права, без дослідження та надання оцінки всім обставинам справи.
32. Автор касаційної скарги зазначає, що судами попередніх інстанцій у порушення вимог статей 90, 211 КАС України не досліджені у справі докази та не враховані доводи відповідача про те, що виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2018 року в справі №821/3195/15-а в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в СБУ встановлено ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 травня 2019 року, залишеною без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2019 року, в справі №821/3195/15-а за заявою ОСОБА_1 , поданою у порядку статті 383 КАС України.
33. Так, в ухвалі Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 травня 2019 року в справі №821/3195/15-а суд установив, що відповідачі виконали судове рішення (постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2018 року в справі №821/3195/15-а) у повному обсязі.
34. Крім того, стверджує відповідач, судами не враховано, що Київським апеляційним адміністративним судом в адміністративній справі №821/3195/15-а постановою від 23 березня 2018 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позовних вимог у частині призначення його на посаду начальника відділу в системі СБУ з тих підстав, що позивач на час звільнення не перебував на вказаній посаді. Тобто, зазначеною постановою від 23 березня 2018 року суд поновив ОСОБА_1 на військовій службі в СБУ, що і було зроблено наказом голови СБУ №424-ос від 4 квітня 2018 року.
35. У справі №821/907/18 позовні вимоги ОСОБА_1 стосувались лише визнання неправомірної бездіяльності голови СБУ щодо непризначення ОСОБА_1 на рівну посаду, тобто справа стосувалась призначення позивача на посаду правами голови СБУ вже після його поновлення відповідно до постанови суду від 23 березня 2018 року у справі №821/3195/15-а, а не безпосередньо поновлення на військовій службі в СБУ на виконання зазначеної постанови.
36. Також автор касаційної скарги наголошує, що висновки у цій справі щодо виконання СБУ постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2018 року є прямо протилежними висновкам, зробленим у справі №821/3195/15-а.
37. Підсумовуючи, автор касаційної скарги вважає, що наведені порушення судами норм процесуального права є підставою для скасування ухвалених у цій справі судових рішень відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України.
38. ОСОБА_1 у своїй касаційній скарзі не погоджується з оскаржуваним рішенням суду апеляційної інстанції в частині обрахунку суми, яку належить стягнути з відповідача, а також з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні вимог про зобов'язання СБУ зарахувати йому період з 22 серпня 2015 року по 25 січня 2020 року до вислуги років, як у календарному, так і пільговому обчисленні та до терміну, встановленого для присвоєння чергового військового звання. Позивач уважає, що суди неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права щодо встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
39. Позивач стверджує, що судом апеляційної інстанції помилково було вказано на те, що рішення в справі №821/1235/18, що стосувалось наказу УСБУ в Херсонській області №294-ос від 29 травня 2020 року на момент розгляду цієї справи не набрало законної сили. Зазначене рішення набрало законної сили ще 6 лютого 2020 року, оскільки відповідач в частині визнання протиправним та скасування наказу т.в.о начальника УСБУ в Херсонській області від 29 травня 2018 року №294-ос рішення суду першої інстанції не оскаржував. На думку позивача неврахування судами цієї обставини в значній мірі вплинуло на розмір обрахованої судом суми, що підлягала стягненню з відповідача.
40. Позивач зазначає, що виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу і законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 20 червня 2018 року у справі №826/808/16. В контексті наведених аргументів позивач також посилається на постанову Верховного Суду від 25 квітня 2019 року в справі №820/5002/16, 22 травня 2019 року в справі №572/2429/15-ц, а також від 12 листопада 2019 року у справі №815/7098/16 що стосується висновку судів про передчасність позовних вимог.
41. Також позивач звертає увагу на постанову Верховного Суду від 7 жовтня 2019 року в справі №821/706/18, в якій зазначено, що рішення суду у справі №821/3195/15-а не виконано та спосіб, у який намагається діяти відповідач, не є способом, визначеним судом у справі №821/3195/15-а.
42. Крім того судом апеляційної інстанції не враховано, що рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року у справі №821/907/18, що набрало законної сили, визнано протиправною бездіяльність голови СБУ стосовно невирішення питання про призначення позивача на рівнозначну посаду відповідно до Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України; зобов'язано голову СБУ вирішити питання щодо призначення позивача на рівнозначну посаду. А також визначено, що поновлення має здійснюватись шляхом видання головою СБУ відповідного наказу.
43. Підсумовуючи, позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції правильно визначив суму, яку належить стягнути з відповідача (966002,24 грн), однак безпідставно вирахував з неї 350963,24 грн, мотивуючи це тим, що позивачу з квітня 2018 року по лютий 2020 року нараховувалось та сплачувалось грошове забезпечення в цій сумі. Зазначені кошти, звертає увагу позивач, не можна вважати складовою грошового забезпечення, оскільки таке встановлюється відповідним наказом голови СБУ. Однак такого наказу й досі не існує.
44. У відзиві на касаційну скаргу СБУ ОСОБА_1 вважає касаційну скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, тому просить відмовити в її задоволенні.
45. У своєму відзиві позивач повторює аргументи його ж касаційної скарги. Вкотре наголошує, що постановою Верховного Суду від 7 жовтня 2019 року в справі №821/706/18 установлено, що наказ, на який посилається заявник (№424-ос від 4 квітня 2018 року) не є способом виконання рішення суду, виконанням рішення суду в справі №821/3195/15-а.
46. У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 СБУ вважає касаційну скаргу необґрунтованою, тому просить відмовити в її задоволенні.
47. Відповідач зазначає, що на підставі постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2018 року в справі №821/3195/15-а ОСОБА_1 наказом голови СБУ №424-ос від 4 квітня 2018 року поновлений на військовій службі в СБУ у розпорядженні начальника УСБУ в Херсонській області з 22 серпня 2015 року. Відповідно до зазначеного наказу ОСОБА_1 з 24 березня 2018 року по 25 січня 2020 року отримував грошове забезпечення у загальній сумі 350963,24 грн, тому вимога про стягнення 966002,24 грн без урахування отриманого грошового забезпечення є необґрунтованою та такою, що протирічить нормам матеріального права.
48. Безпідставним також автор відзиву на касаційну скаргу вважає посилання позивача на судову практику Верховного Суду, оскільки в ній розглядалось питання застосування статті 235 КЗпП України, в той час як у розглядуваній справі спірні правовідносини врегульовані статтею 236 КЗпП України.
49. Крім того, відповідач погоджується з висновками судів щодо відмови в задоволенні позовних вимог про зобов'язання СБУ зарахувати ОСОБА_1 період з 22 серпня 2015 року по 25 січня 2020 року до вислуги років, як у календарному, так і пільговому обчисленні та до терміну, встановленого для присвоєння чергового військового звання.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
50. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.
51. Касаційні провадження у справі, що розглядається, відкриті з підстави, передбаченої пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якого, підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
52. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
53. Спірні правовідносини між сторонами склались з приводу наявності/відсутності підстав для стягнення на користь позивача грошового забезпечення за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, а також зарахування періоду затримки виконання зазначеного рішення суду до вислуги років, як у календарному, так і пільговому обчисленні та до терміну, встановленого для присвоєння чергового військового звання.
54. Відповідно до статті 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
55. Неодноразово аналізуючи наведені положення статті 236 КЗпП України, Верховний Суд (зокрема, у постанові від 19 квітня 2021 року в справі №826/11861/17) зазначив, що затримка виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника тягне обов'язок роботодавця виплатити такому працівникові середній заробіток за весь час затримки.
56. Стаття 236 КЗпП України не містить жодних застережень, щодо звільнення власника або уповноваженого ним органу від відповідальності за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.
57. Наведений обов'язок виплатити поновленій на посаді особі середній заробіток за час вимушеного прогулу не залежить від обставин та причин невиконання судового рішення про поновлення такої особи на посаді.
58. Аналіз правових норм чинного законодавства, що регулює правовідносини в сфері проходження громадянами публічної служби та звільнення з публічної служби, дає підстави для висновку, що рішення судів про поновлення на роботі є обов'язковими та виконуються негайно з часу його оголошення (набрання законної сили), чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.
59. Згідно з роз'ясненнями Пленум Верховного Суду України у пункті 34 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" зазначив, що рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.
60. Відповідно до статті 236 КЗпП України виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі проводиться незалежно від вини роботодавця в цій затримці. Закон пов'язує цю виплату виключно із фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
61. Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду потрібно встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.
62. Верховний Суд зазначає, що процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах урегульовано розділом IV КАС України, зокрема, стаття 382 КАС України регламентує питання судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, а стаття 383 - питання визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.
63. Як установлено судами та зазначалось і самими учасниками цієї справи, П'ятий апеляційний адміністративний суд, переглядаючи в апеляційному порядку рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 23 червня 2018 року в справі №821/907/18, постановою від 26 березня 2019 року закрив провадження в зазначеній справі за позовом ОСОБА_1 до СБУ про визнання незаконним та скасування наказу СБУ №424-ос від 4 квітня 2018 року в частині зарахування полковника ОСОБА_1 у розпорядження начальника УСБУ в Херсонській області з 22 серпня 2015 року.
64. Закриваючи провадження в справі в цій частині вимог, суд апеляційної інстанції зазначив, що позов, який направлений на контроль за виконанням судового рішення, виключає одночасний розгляд спору про оскарження дій суб'єкта владних повноважень з інших підстав, що не пов'язані з належним виконанням судового рішення, а відтак саме суд, який постановив рішення по суті позовних вимог наділений повноваженнями щодо судового контролю.
65. Ураховуючи це, а також положення Постанови Пленум Вищого адміністративного суду України №3 від 13 березня 2017 року "Про огляд практики застосування адміністративними судами статі 267 Кодексу адміністративного судочинства" суд апеляційної інстанції зробив висновок, що перебування позивача в розпорядженні за наслідком виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2018 року по справі №821/3195/15-а та на підставі спірного наказу від 4 квітня 2018 року №424-ос може бути підставою для звернення до суду в порядку, встановленому статтею 383 КАС України, а не з новим позовом, підставою для якого по суті є неналежне (на думку позивача) виконання відповідачем постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2018 року в справі №821/3195/15-а в частині його поновлення на роботі.
В іншому випадку розгляд питань, пов'язаних із виконанням цього рішення некомпетентними (в розумінні частини першої статі 383 КАС України) судами шляхом розгляду нових позовних вимог (сукупність проваджень) призведе до штучного створення перешкод щодо належного судового контролю за виконанням попереднього рішення суду з аналогічного предмету та підстави позову, які були первинними для виникнення даних спірних правовідносин (в даному випадку постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2018 року), та фактично створює можливість перегляду остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише заради повторного судового розгляду і ухвалення нового рішення у справі, що є порушенням конституційного принципу щодо обов'язковості судового рішення (частина п'ята статті 124 Конституції України), принципу юридичної визначеності та поваги до остаточного рішення суду (Res judicata у світлі прецедентних рішень Європейського суду з прав людини).
66. Як убачається з ухвали Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 травня 2019 року та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2019 року, якою зазначену ухвалу в справі №821/3195/15-а залишено без змін, ОСОБА_1 28 березня 2019 року звернувся до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України про:
- визнання протиправним наказу голови СБУ від 4 квітня 2018 року №424-ос, виданого на виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2018 року в справі № 821/3195/15;
- визнання протиправними дій щодо зарахування його у розпорядження начальника УСБУ в Херсонській області з 22 серпня 2015 року;
- визнання протиправним наказу начальника УСБУ в Херсонській області від 29 січня 2019 року №40-ос, виданого на виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2018 року в справі №821/3195/15.
67. В зазначеній ухвалі від 17 травня 2019 року суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2018 року в адміністративній справі №821/3195/15-а вирішено питання про протиправність звільнення позивача з військової служби та поновлення його на військовій службі. Разом з тим зазначеним судовим рішення не вирішено питання поновлення позивача на посаді начальника відділу Управління СБУ в Херсонській області, також не покладено обов'язок на відповідачів здійснити відповідне призначення.
На час звільнення з військової служби позивач не перебував на посаді начальника відділу, а перебував у розпорядженні начальника Управління СБУ в Херсонській області, таким чином, відповідачі цілком правомірно, виконуючи судове рішення, поновили його на військовій службі з 22 серпня 2015 року (тобто з часу порушення його прав) саме у тому статусі, в якому він перебував на час звільнення з військової служби - у розпорядженні начальника Управління СБУ в Херсонській області.
Спірними наказами відповідачів позивач поновлений на військовій службі, зарахований до особового складу Управління Служби безпеки України в Херсонській області, отримує відповідне грошове, речове забезпечення та йому зараховується відповідний стаж військової служби.
Ураховуючи це, суд дійшов висновку, що відповідачі виконали судове рішення у повному обсязі і підстав для визнання протиправними наказів голови Служби безпеки України від 4 квітня 2018 року №424-ос «По особовому складу» та т.в.о. начальника УСБУ в Херсонській області від 29 січня 2019 року №40-ос «По особовому складу» не вбачається.
68. Зазначені судові рішення (ухвала Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 травня 2019 року та постанова П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2019 року в справі №821/3195/15-а) та встановлені судами обставини справи залишились поза увагою судів першої та апеляційної інстанцій.
69. Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
70. Верховний Суд зазначає, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають вимогам щодо їх обґрунтованості, оскільки вони ухвалені без повного і всебічного з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення цього спору, а також з порушенням норм процесуального права.
71. За змістом статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
72. Оскільки касаційні провадження в справі відкриті з підстави, передбаченої пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, а Верховний Суд відповідно до приписів статті 341 КАС України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а також з огляду на те, що Верховним Судом установлено недотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема, щодо повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, то оскаржувані в цій справі рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
73. При новому розгляді спору суду необхідно: надати оцінку всім твердженням та аргументам сторін (у тому числі, вчинити передбачені процесуальним законом дії з метою витребування доказів, необхідних для правильного вирішення спору); встановити наявність або відсутність обов'язкових умов застосування статті 236 КЗпП України до спірних правовідносин, про які йшлось у пункті 61 цієї постанови; на підставі додатково встановлених обставин прийняти законне та обґрунтоване рішення.
74. Варто також зауважити, що не заслуговує на увагу посилання позивача на постанову Верховного Суду від 7 жовтня 2019 року в справі №821/706/18, в якій суд зазначив, що безпідставними є посилання судів попередніх інстанцій на те, що спір між позивачем та відповідачем вирішено судовим рішенням, яке набрало законної сили, оскільки питання призначення ОСОБА_1 на посаду начальника відділу в УСБУ у Херсонській області так і залишилось невирішеним.
75. В контексті наведеного слушними є аргументи відповідача про те, що справа №821/706/18 не стосувалась питання виконання чи невиконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2018 року в справі № 821/3195/15, а стосувалась питання призначення позивача на посаду головою СБУ вже після поновлення його на військовій службі.
76. З огляду на результат касаційного розгляду справи, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 353, 356 КАС України, Верховний Суд
Касаційні скарги Служби безпеки України та ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 5 червня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року скасувати, справу №540/677/20 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіМ.В. Білак О.А. Губська Н.М. Мартинюк