02 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 520/8799/2020
адміністративне провадження № К/9901/30649/21
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мартинюк Н.М., перевіривши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Романенко Наталії Анатоліївни, на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2021 року у справі №520/8799/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області, Атестаційної комісії № 23 Головного управління Національної поліції в Харківській області, третя особа - Первинна професійна спілка "Правозахисники країни" про визнання протиправними та скасування рішення (висновку) та наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області та Атестаційної комісії №23 Головного управління Національної поліції в Харківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Первинна професійна спілка Правозахисники країни, в якому, з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог та зміну предмету позову, просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення (висновок) Атестаційної комісії №23 Головного управління Національної поліції в Харківській області, оформлене протоколом ЗП №736 від 27 травня 2020 року про невідповідність позивача займаній посаді з подальшим звільненням зі служби в поліції через службову невідповідність та зазначене в розділі IV Результати атестування (висновок атестаційної комісії) атестаційного листа, а саме: пункт 4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність прийняте стосовно позивача;
- визнати незаконним та скасувати наказ №152 о/с Головного управління Національної поліції в Харківській області від 5 червня 2020 року в частині звільнення позивача зі служби в поліції;
- поновити позивача, на посаді слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Шевченківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області з 10 червня 2020 року;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з моменту звільнення, а саме з 10 червня 2020 року до дати фактичного розрахунку;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь позивача кошти в сумі: 4911 гривень 93 копійки, які були утримані при звільненні.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2020 року, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2021 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, представник позивача вдруге звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її 16 серпня 2021 року засобами поштового зв'язку.
У своїй касаційній скарзі скаржник просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2021 року у справі №520/8799/2020 скасувати й ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за потрібне повернути її скаржнику з наступних підстав.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
З 8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.
Так, згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що скаржник, на виконання вимог статті 330 КАС України, як на підставу звернення до Суду посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України й покликається на те, що судом апеляційної інстанції під час прийняття оскаржуваної постанови не були враховані висновки Верховного Суду викладені у постанові від 23 липня 2020 року у справі №805/1148/17-а.
Проте, в порушення вимог пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник не вказує яку норму права судом апеляційної інстанції застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у побідних правовідносинах.
Так, відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Верховний Суд наголошує, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Одночасно, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника, як на підставу для касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 19 липня 2019 року у справі №814/489/16, оскільки правовідносини у цій справі не є подібними до правовідносин, які склались у справі №520/8799/2020.
Так, у справі №814/489/16 атестація позивача була проведена в порядку атестування поліцейських Головного управління Національної поліції в Миколаївській області та підпорядкованих підрозділів без будь-яких передумов та конкретних підстав, визначених частиною 2 статті 57 Закону №580-VІІІ для такої атестації.
Натомість, у справі №520/8799/2020 позивач був направлений на таку атестацію з огляду на систематичне порушення службової дисципліни та наявність у нього діючого дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну посадову відповідність через відсутність на службі без поважних причин.
Варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
Одночасно, Верховний Суд звертає увагу, що лише загальні посилання на неврахування в оскаржуваному судовому рішенні висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах за відсутності посилання на відповідні постанови Верховного Суду не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Відтак, зазначене свідчить, що скаржник формально підійшов до питання належного оформлення касаційної скарги, зокрема, в частині зазначення підстав касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з урахуванням вимог частини четвертої статті 328 КАС України. Аргументи касаційної скарги зводяться до викладення обставин справи, цитування нормативно правових актів, зазначення, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Отже, касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Романенко Наталії Анатоліївни належить повернути як таку, що не містить підстав, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України, для касаційного оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2020 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2021 року у справі №520/8799/2020.
Окрім іншого, у касаційній скарзі скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження. Проте, оскільки Суд встановив, що касаційну скаргу належить повернути у зв'язку з тим, що скаржник не виклав передбачених КАС України підстав для касаційного оскарження, то клопотання про поновлення строку на таке оскарження Суд не вирішує.
На підставі наведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Верховний Суд,
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Романенко Наталії Анатоліївни, на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2021 року у справі №520/8799/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області, Атестаційної комісії № 23 Головного управління Національної поліції в Харківській області, третя особа - Первинна професійна спілка "Правозахисники країни" про визнання протиправними та скасування рішення (висновку) та наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу повернути особі, яка її подала.
Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.
………………………….
Н.М. Мартинюк,
Суддя Верховного Суду