31 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 400/1991/20
адміністративне провадження № К/9901/31346/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2021 у справі №400/1991/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронна служба «Альфа» до Головного управління ДПС у м. Києві, Головного управління ДПС у Миколаївській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Охоронна служба «Альфа» звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у місті Києві, Головного управління ДПС у Миколаївській області, Державної податкової служби України, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі - ЄРПН), якими відмовлено в реєстрації податкових накладних позивача; зобов'язати ДПС України зареєструвати податкові накладні в ЄРПН датою їх фактичного подання; визнати протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС у м. Києві про відповідність платника податку на додану вартість (надалі - ПДВ) критеріям ризиковості платника податку від 04.02.2020 №20901; зобов'язати Головне управління ДПС у Миколаївській області виключити позивача з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.01.2021 позовні вимоги задоволено частково.
П'ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12.07.2021, визнавши неповажними причини пропуску Головним управлінням ДПС у м. Києві строку на апеляційне оскарження, відмовив у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.01.2021 у справі №400/1991/20.
Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Головне управління ДПС у м. Києві, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України 20.08.2021 звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду. Обґрунтовуючи касаційну скаргу відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права. Зокрема, контролюючий орган вказує на незаконність прийняття П'ятим апеляційним адміністративним судом рішення, яке, зважаючи на відсутність законних підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження, перешкоджає подальшому провадженню у справі. Контролюючий орган вважає, що своєчасне подання апеляційної скарги при первинному зверненні до суду є безумовною підставою для поновлення пропущеного строку повторно поданої скарги з подальшим відкриттям провадження у справі. Особливості фінансування суб'єкта владних повноважень та тривалість проведення процедури зі сплати судового збору є обставинами, які не залежать від волі контролюючого органу та свідчать про наявність підстав для визнання поважними причин пропуску строку апеляційного оскарження при черговому зверненні до суду.
При вирішенні питання щодо відкриття касаційного провадження у справі за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, судом з'ясовано наступні обставини.
Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 18.01.2021 (прийнятим у спрощеному позовному провадженні з повідомленням учасників справи, у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції) позовні вимоги задовольнив частково. Визнав протиправними та скасував Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у м. Києві від 05.02.2020 №1449715/42829744, №1449716/42829744, №1449717/42829744, №1449718/42829744, №1449719/42829744, №1449720/42829744, №1449721/42829744, №1450336/42829744. Зобов'язав Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні від 30.11.2019 №1, 2, 3, 4 та від 31.12.2019 №1, 2, 3, 4 в Єдиному реєстрі податкових накладних датою їx фактичного подання. У задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС у м. Києві про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 04.02.2020 №20901 - відмовив. У задоволенні позовної вимоги про зобов'язання Головного управління ДПС у Миколаївській області виключити Товариство з обмеженою відповідальністю «Охоронна служба «Альфа» з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості - відмовив. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Не погодившись з рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.01.2021 у справі №400/1991/20, Головне управління ДПС у м. Києві 25.02.2021 оскаржило його в апеляційному порядку.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16.03.2021 у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про відстрочення сплати судового збору відмовлено, а подану ним апеляційну скаргу залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам пункту 1 частини п'ятої статті 296 КАС України (ненадання доказів сплати судового збору). Цією ж ухвалою відповідачу визначено строк, впродовж якого особа має право усунути виявлені судом недоліки апеляційної скарги.
За клопотанням апелянта, строк для усунення недоліків поданої відповідачем апеляційної скарги ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2021 продовжувався.
П'ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 20.04.2021 відмовив у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про продовження строку на усунення недоліків, а подану ним апеляційну скаргу повернув скаржнику у зв'язку з невиконанням останнім вимог ухвали від 16.03.2021, які стали підставою для залишення апеляційної скарги без руху.
Скориставшись наданим процесуальним правом повторного звернення до суду, Головним управлінням ДПС у м. Києві вдруге 31.05.2021, тобто з пропуском процесуального строку на апеляційне оскарження, до суду апеляційної інстанції було подано апеляційну скаргу на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.01.2021 у справі №400/1991/20. Одночасно відповідачем до апеляційної скарги було долучено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в обґрунтування поважності причин пропуску якого апелянт зазначив, що з первісною апеляційною скаргою контролюючий орган звернувся до П'ятого апеляційного адміністративного суду в межах встановленого законом процесуального строку, однак через несплату судового збору, ухвалою суду від 20.04.2021, раніше подану апеляційну скарги на рішення суду першої інстанції було повернуто скаржнику. Відповідач наголошує, що на момент подання апеляційної скарги вперше останній з поважних причин (відсутність належного фінансування суб'єкта владних повноважень з Державного бюджету) був позбавлений можливості сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у даній справі, що призвело до її повернення заявнику. Наполягає, що повернення апеляційної скарги заявнику не повинно позбавляти особу права на повторне звернення до суду апеляційної інстанції в межах наданого суб'єкту владних повноважень річного строку, при цьому строк на апеляційне оскарження має бути поновлено судом незалежно від причин його пропуску.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14.06.2021 подану відповідачем апеляційну скаргу було залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 298 КАС України у зв'язку з тим, що апеляційна скарга подана з пропуском, визначеного статтею 295 КАС України, строку на апеляційне оскарження, а наведені особою у клопотанні про поновлення такого строку підстави не можуть бути визнані судом поважними; пункту 1 частини п'ятої статті 296 цього ж Кодексу, у зв'язку з тим, що до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору. Цією ж ухвалою скаржнику визначено строк, впродовж якого особа має право надати суду обґрунтовану заяву (клопотання) про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших причини пропуску строку, якщо такі є, з додання до неї (нього) доказів на підтвердження вказаних у заяві (клопотанні) обставин, а також усунути недоліки апеляційної скарги в частині надання документа про сплату судового збору або доказів, які б підтверджували наявність правових підстав для звільнення його від сплати судового збору.
Суд апеляційної інстанції керувався тим, що контролюючий орган, у клопотанні про поновлення пропущеного строку, не навів поважних причин його пропуску, які могли б бути визнані судом поважними. Зокрема, суд зазначив, що підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання апеляційної скарги.
Також суд зазначив, що відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Суб'єкт владних повноважень, який діє від імені держави, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.
Суд також зауважив, що Головне управління ДПС у м. Києві звертаючись повторно з апеляційною скаргою доказів про сплату судового збору у цій справі так і не надало.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що зазначені відповідачем підстави для поновлення строку апеляційного оскарження не можна визнати поважними, оскільки останні не є такими, що не залежать від волі особи, яка подає апеляційну скаргу, і не надають їй права у будь-який необмежений після спливу цього строку час реалізовувати право на апеляційне оскарження судових рішень.
А тому, врахувавши факт подання відповідачем апеляційної скарги поза межами процесуального строку, встановленого законом для апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції, суд дійшов висновку про необхідність залишення поданої відповідачем апеляційної скарги без руху, з визначенням скаржнику строку для виконання у порядку та спосіб зазначених вище в ухвалі вимог.
Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, копію вищезазначеної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху Головне управління ДПС у м. Києві отримало 23.06.2021.
П'ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12.07.2021 відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, оскільки, як зазначив суд, станом на час спливу встановленого судом апеляційної інстанції процесуального строку, а також та на момент постановлення судом даної ухвали, відповідачем не було виконано вимоги ухвали від 14.06.2021 про залишення апеляційної скарги без руху, а саме не подано обґрунтованого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних причин його пропуску з доданням відповідних доказів на їх підтвердження.
Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії.
Верховний Суд дійшов висновку, що правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження є очевидним, розумні сумніви щодо їх застосування чи тлумачення відсутні.
Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження (пункт 4 частини перша статті 299 КАС України).
Враховуючи наведене, за результатами оцінки зазначених, у надісланому на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, клопотанні про поновлення строку апеляційного оскарження підстав, суд може визнати їх поважними та відкрити апеляційне провадження або визнати такі підстави неповажними, у зв'язку з чим відмовити у відкритті апеляційного провадження. У випадку неподання на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Як зазначено вище, суд апеляційної інстанції ухвалою від 14.06.2021 визначив контролюючому органу достатній строк для надання обґрунтованої заяви (клопотання) про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших причини пропуску строку, якщо такі є, з доданням до неї (нього) доказів на підтвердження вказаних у заяві (клопотанні) обставин. Натомість, у визначений в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху строк, вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху Головним управлінням ДПС у м. Києві виконано не було, у зв'язку з чим у відкритті апеляційного провадження було відмовлено, що відповідає правильному застосуванню КАС України.
При цьому, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд зазначив, що процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. А тому, як обґрунтовано зазначив суд, сам по собі факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку.
До того ж, як зауважив суд, при повторному зверненні до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою, скаржник так і не сплатив судовий збір, а на причини пропуску строку звернення до суду послався на те, що єдиною перешкодою, що потягнула за собою повернення первинної апеляційної скарги - це відсутність документа, що підтверджує сплату судового збору, що унеможливлювало реалізувати право контролюючого органу на апеляційне оскарження.
Держава в особі органів влади, що діють як суб'єкти владних повноважень та звертаються до суду з метою захисту інтересів у правовідносинах, які виникли з приводу реалізації ними публічно-владних управлінських функцій, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
Крім того, у пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини «Лелас проти Хорватії» суд зверну увагу на те, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.
Тобто, виходячи з принципу «належного урядування», державні органи загалом, і орган доходів і зборів зокрема, зобов'язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.
Тому, як обґрунтовано зазначив суд апеляційної інстанції, довготривала процедура погодження та сплати судового збору, не може бути визнана поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та, як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного рішення.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлюється лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про те, що пропуск строку апеляційного оскарження пропущено з поважних причин.
Таким чином, суд, при постановленні свого рішення, дійшов обґрунтованого висновку, що зазначений період часу, протягом якого відповідач не подавав апеляційну скаргу є перебільшеним для вчинення такої дії і неспівмірним із процесуальним строком, встановленим для апеляційного оскарження судового рішення, наведені апелянтом підстави пропуску строку звернення до суду з апеляційною скаргою є неповажними.
А тому, врахувавши зазначені вище обставинними та той факт, що Головним управлінням ДПС у м. Києві не виконано вимоги ухвали П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14.06.2021 про залишення апеляційної скарги без руху, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою.
Доводи касаційної скарги щодо встановлення судом апеляційної інстанції неправомірних обмежень у реалізації податковим органом права на апеляційне оскарження судового рішення не спростовують вищенаведених висновків про очевидне правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
При цьому, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою це право сторони, а не обов'язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження, реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись пунктом 5 частини першої, частиною другою статті 333 КАС України, -
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2021 у справі №400/1991/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронна служба «Альфа» до Головного управління ДПС у м. Києві, Головного управління ДПС у Миколаївській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії.
Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді І.Я. Олендер
І.А. Гончарова
Р.Ф. Ханова