01 вересня 2021 рокуЛьвівСправа № 140/1643/21 пров. № А/857/8572/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Матковської З. М.,
суддів - Бруновської Н.В., Улицького В.З.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 09 березня 2021 року про повернення позовної заяви у справі № 140/1643/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії (головуючий суддя першої інстанції Андрусенко О.О., місце ухвалення - м. Луцьк), -
ОСОБА_1 звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків щомісячного грошового забезпечення за кожний календарний рік служби, передбаченої частиною другою статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний календарний рік служби, передбаченої частиною другою статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 16.02.2021 позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків, а саме, десять днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з наведенням поважних підстав його пропуску.
04.03.2021 на адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано заяву про поновлення строку звернення до суду. У даній заяві ОСОБА_1 просить визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити даний строк, оскільки відповідачем перед звільненням з військової служби не було його ознайомлено із виплатами, належними при звільненні і щодо проведення з ним повного розрахунку при звільненні він не повідомлявся. Позивач вказує, що 30.12.2020 звернувся до відповідача з відповідною заявою, у якій, серед іншого, просив виплатити одноразову грошову допомогу, на яку 11.02.2021 отримав лист від 03.02.2021, з якого йому стало відомо про те, грошова допомога, передбачена частиною другою статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» йому взагалі не нараховувалась. Відтак, вважає, що перебіг строку звернення до суду розпочався з 12.02.2021, оскільки про порушення своїх прав йому стало відомо 11.02.2021.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 09 березня 2021 року позовну заяву повернуто позивачу без розгляду.
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову, якою клопотання про поновлення строку звернення до суду задовольнити. Суть доводів апелянта зводиться до того, що на день виключення його із списків особового складу відповідачем в порушення вимог статті 116 КЗпП України не було його письмово повідомлено про всі суми, належні до виплати. Наказ від 01.03.2020 №88-ОС про припинення контракту та виключення його із списків особового складу та всіх видів забезпечення не містить даних стосовно всіх сум, належних до виплати, в даному наказі зазначені тільки ті суми, які були виплачені станом на 01.03.2020.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Суд першої інстанції, повертаючи адміністративний позов позивачу, виходив з того, що позивач пропустив процесуальний строк на звернення до суду з позовною заявою без поважних причин.
Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.
Відповідно до положень статей 2, 5 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Право звернення до суду є невід'ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду.
У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов'язаних з вирішенням спору по суті.
Разом з тим, законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.
Як встановлено ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 3 ст. 122 КАС України).
Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
З аналізу зазначених положень процесуального закону слідує, що законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.
У даній категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22 січня 2020 року № 620/1982/19, від 04 грудня 2019 року у справі № 815/2681/17.
Відповідно до ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Отже, наведеними вище правовими нормами передбачено, що адміністративний суд зобов'язаний в кожному випадку з'ясувати чи дотримано особою (позивачем) строк звернення до адміністративного суду із відповідним позовом, чи є поважними підстави пропуску цього строку. Якщо ж вказані позивачем підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду є неповажними, при цьому факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом до відкриття провадження в адміністративній справі, то суд зобов'язаний повернути позовну заяву.
Як слідує з матеріалів справи, відповідно до наказу начальника 5 прикордонного загону №73-ос від 21.02.2020 ОСОБА_2 звільнено з військової служби в запас за підпунктом «а» (у зв'язку з закінченням строку контракту) пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у запас, без права носіння військового одягу. Наказом начальника 5 прикордонного загону «Про особовий склад» №88-ос від 01.03.2020 позивача виключено зі списків особового складу та усіх видів забезпечення.
11.02.2021р. позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків щомісячного грошового забезпечення за кожний календарний рік служби, передбаченої частиною другою статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та зобов'язання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний календарний рік служби, передбаченої частиною другою статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Таким чином, спірні відносини пов'язані зі звільненням з публічної служби, на які поширюється місячний строк звернення до суду, передбачений ч. 5 ст. 122 КАС України.
Суд зазначає, що до суду з вказаним позовом позивач звернувся 11 лютого 2021 року, тобто з пропуском строку, встановленого статтею 122 КАС.
Так, в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду з вказаним позовом, позивач зазначає, що відповідачем перед звільненням з військової служби не було ознайомлено його із виплатами, належними при звільненні і щодо проведення з ним повного розрахунку при звільненні він не повідомлявся. Вказує, що 30.12.2020 звернувся до відповідача з відповідною заявою, у якій, серед іншого, просив виплатити одноразову грошову допомогу, на яку 11.02.2021 отримав лист від 03.02.2021, з якого йому стало відомо про те, грошова допомога, передбачена частиною другою статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» йому взагалі не нараховувалась.
Разом з тим, суд вважає, що після звільнення з військової служби позивач був обізнаний, або ж міг дізнатись про обов'язок відповідача щодо виплати одноразової грошової допомоги.
При цьому, як зазначив суд першої інстанції, позивачем не надано обґрунтованих пояснень та доказів на їх підтвердження, що перешкоджали йому звернутися у період з 01.03.2020 (день виключення позивача зі списків особового складу прикордонного загону) по 30.12.2020 (день звернення позивача із заявою щодо виплати одноразової грошової допомоги) до відповідача про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги.
Таким чином, оскільки позивачем не було наведено достатніх підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду, які б свідчили про поважність причин пропуску такого строку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для повернення даної позовної заяви позивачу.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування ухвали суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 09 березня 2021 року про повернення позовної заяви у справі № 140/1643/21 без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді Н. В. Бруновська
В. З. Улицький