02 вересня 2021 рокуСправа № 460/4170/20 пров. № А/857/11075/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Затолочного В.С., Кушнерика М.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 березня 2021 року (суддя Нор У.М., м.Рівне, повний текст складено 22 березня 2021 року), -
05.06.2020 (здано на пошту) ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області(далі - ГУПФ, ПФУ відповідно) в якому просила:
визнати протиправними дії ГУПФ щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії по інвалідності у розмірі шести мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-XII)№796-XII за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 включно;
зобов'язати ГУПФ здійснити позивачу перерахунок пенсії по інвалідності у розмірі шести мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'юу розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до статей 50, 54 Закону №796-XII за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 включно та виплатити різницю між перерахованим розміром пенсії та фактично отриманим.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 22 березня 2021 року позов задоволено.
Не погодившись із ухваленим рішенням його оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В доводах апеляційної скарги наводячи окремі обставини справи вказує, що Кабінетом Міністрів України (далі - КМУ) прийнято постанову «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.11.2011 №1210 (далі - Постанова №1210), якою визначено розміри державної пенсії по інвалідності для осіб, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю. Вказана постанова була чинною і її положення діяли впродовж 2014 року. Крім того, відповідач вказував, що позивачем пропущений шестимісячний строк звернення до суду з позовом.
Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подала.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін)за наявними у справі матеріалами.
Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що в період з 01.01.2014 по 02.08.2014 орган пенсійного фонду повинен був нараховувати та виплачувати державну та додаткову пенсії в розмірах, визначених статтями 50, 54 Закону №796-XII, а не «Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», затвердженим Постановою №1210 (далі - Порядок №1210). Щодо твердження відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду, то цей суд зазначив, що оскільки, виплата позивачу пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 не в повному обсязі є наслідком протиправних дій суб'єкта владних повноважень, то відповідно виплата пенсії за минулий час проводиться без обмеження будь-яким строком.
Такі висновки суду першої інстанції по суті спору відповідають встановленим обставинам справи, однак зроблені з порушенням норм процесуального права, з таких міркувань.
Відповідно до статті 308 КАС суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апеляційним судом, з врахуванням встановленого судом першої інстанції, встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що позивач є постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи (1 категорії), що підтверджується посвідченням від 17.12.2019 серії НОМЕР_1 (а.с.9).
ОСОБА_1 проживає в смт Рокитне, Рокитнівського району Рівненської області, яке відповідно до «Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», затвердженого постановою КМУ від 23.07.1991 №106, віднесене до зони посиленого радоекологічного контролю (а.с.5, 8).
В період з 01.04.2014 по 31.08.2014 отримувала за нормами Закону №796-XII: надбавку по статті 50 та по статті 54 Закону №796-XII у розмірі 170,82 грн, та 1043,90 грн (а.с.30).
20.03.2020 позивач звернулася до відповідача із заявою, у якій просила надати їй інформацію про розмір виплат до її пенсії, в тому числі доплат до пенсії відповідно до статей 50, 54 Закону №796-XII.
Листом від 09.04.2020 за №4948-4760/Т-02/8-1700/20 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для перерахунку пенсійних виплат на підставі статей 50, 54 Закону №796-XII, оскільки їх обчислення та виплата здійсненні у відповідності до вимог чинного законодавства України (а.с.14-15).
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробітті з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Нормами Закону №796-ХІІ визначено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Відповідно до положень статті 49 Закону №796-ХІІ пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно із частиною четвертою статті 54 Закону №796-XII (в редакції від 09.07.2007 - згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008), в усіх випадках розміри державної пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:
по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком;
по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком;
по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком;
дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.
А частиною першою статті 50 цього ж Закону у цій же редакції, передбачено, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: - інвалідам I групи - 100 процентів мінімальної пенсії за віком; - інвалідам II групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком; - інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Вихідним критерієм розрахунку державної і додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої, згідно з частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» №3491-VI від 04.06.2011 (який набрав чинності 19.06.2011) розділ VІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнено пунктом 4, яким встановлено, що у 2011 році, зокрема, норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону №796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету ПФУ на 2011 рік.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року норми пункту 4 «Прикінцевих положень» Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» визнано такими, що відповідають Конституції України, тобто є конституційними.
З метою реалізації вказаних положень закону Постановою №1210 були визначені мінімальні розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, а також розмір щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до пункту 3 «Прикінцевих положень» Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» (який набрав чинності 01.01.2012), норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52, 54 Закону №796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених КМУ, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету ПФУ на 2012 рік.
Пунктом 4 «Прикінцевих положень» Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» (який набрав чинності 01.01.2013) встановлено, що у 2013 році норми і положення, зокрема статей 50, 54 Закону №796-ХІІ, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених КМУ, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік.
Отже, з аналізу наведених норм вбачається, що визначення порядку та розмірів виплат громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у 2011, 2012 та 2013 бюджетних роках делеговано КМУ.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 16.01.2014 (далі - Закон №719-VII) (який набрав чинності з 01.01.2014) не було передбачено жодних змін чи обмежень для застосування розмірів державної та додаткової пенсій, встановлених статтями 50, 54 Закону №796-ХІІ. Чинним залишався і Порядок №1210.
А відтак, враховуючи принцип пріоритетності закону над підзаконним нормативно-правовим актом, з 01.01.2014 нарахування та виплата державної та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, повинна була здійснюватися у розмірах, встановлених статтями 50, 54 Закону №796-XII, а не постанови КМУ №1210.
Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 31.07.2014 №1622-VII який набрав чинності 03.08.2014) розділ «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» доповнено пунктом 67, яким, зокрема, встановлено, що норми і положення статей 20-23, 30, 31, 37, 39, 48, 50-52, 54 Закону №796-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених КМУ, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету ПФУ на 2014 рік.
Отож, як правильно вказано судом першої інстанції лише з 03.08.2014 Законом №719-VIIКМУ надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені статтями 50, 54 Закону №796-XII, розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Таким чином, в період з 01.01.2014 по 02.08.2014 орган пенсійного фонду повинен був нараховувати та виплачувати державну та додаткову пенсії в розмірах, визначених статтями 50, 54 Закону №796-XII, а не Порядком №1210.
Вказаний висновок суду узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 21 лютого 2018 року у справі №619/2262/17, 19 червня 2018 року у справі № 344/14522/17.
За змістом частини першої та другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС-1; в редакції, чинній станом на період з 01.01.2014 по 02.08.2014) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
При цьому, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись». Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року у справі №510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами ПФУ, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу ПФУ відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Водночас, апеляційний суд наголошує на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Як видно з матеріалів справи, звертаючись станом на період березня 2020 року до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, позивач вже знала, що у період з 01.01.2014 по 02.08.2014 розмір її пенсії обчислювався та виплачувався відповідачем відповідно до Порядку №1210. Проте з адміністративним позовом про здійснення перерахунку та виплати пенсії за вищевказаний період позивач звернулася лише у червні 2020 року, тобто з пропуском строку, встановленого статтею 99 КАС-1 і статтею 122 КАС.
Відтак, суд апеляційної інстанції вважає, що отримання позивачем листа відповідача від 09.04.2020 у відповідь на її заяву не змінює момент, з якого позивач повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почала вчиняти більш ніж через 5 років після отримання пенсії за серпень 2014 року.
Такий висновок відповідає правовій позиції Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, яка викладена в постанові від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо позовні вимоги ОСОБА_1 в період з 01.01.2014 по 02.08.2014 слід залишити без розгляду, оскільки такі подані з пропуском строку, встановленого статтею 99 КАС-1 і статтею 122 КАС.
Статтею 319 КАС встановлено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
У відповідності до пункту 8 частини першої статті 240 КАС суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Згідно частин третьої, четвертої статті 123 КАС якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Таким чином, встановлено, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду з даним позовом і нею не заявлено про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду у відповідності до вимог статті 123 КАС.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, цих обставин не врахував та не дав їм належної оцінки, що є безсумнівною підставою для скасування рішення суду та прийняття постанови про залишення позовних вимог без розгляду.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 319, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області задовольнити частково.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 березня 2021 року скасувати та прийняти постанову, якою позовну заяву залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді В. С. Затолочний
М. П. Кушнерик
Повне судове рішення складено 2 вересня 2021 року.