31 серпня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/10073/20 пров. № А/857/7787/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Довгополова О.М.,
суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,
з участю секретаря судового засідання Кардаш В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
суддя (судді) в суді першої інстанції - Грень Н.М.
час ухвалення рішення: 11:12 год.
місце ухвалення рішення - м.Львів
дата складання повного тексту рішення: 22.03.2021
ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому з урахуванням уточнення позовних вимог просив: зобов'язати Ліквідаційну комісію Головного управління МВС України у Львівській області провести розрахунок вислуги років та визначити розмір грошового забезпечення чи окремих його складових для обчислення пенсії ОСОБА_1 , звільненого наказом ГУМВС України у Львівській області від 31.10.2006 №372о/с за п. 65 “а” (за віком) частково змінити пункт наказу ГУМВС України у Львівській області, вважати звільненим за вислугою років на день звільнення у пільговому обчисленні 31 рік для призначення пенсії з урахуванням служби з 29 вересня 1986 року по 8 грудня 1988 року в медвитверезнику для осіб, підданих адміністративному арешту, дає право на пільгове обчислення вислуги років на пенсію один місяць служби за сорок днів, з 8 грудня 1988 року по 31 жовтня 2006 року дає право на пільгове обчислення вислуги років на пенсію один місяць служби за півтора місяця; зобов'язати Ліквідаційну комісію Головного управління МВС України у Львівській області виготовити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій ОСОБА_1 , звільненого наказом ГУМВС України у Львівській області від 31.10.2006 №372о/с за п. 65 “а” (за віком), із зазначенням перерахунку строків вислуги років служби у пільговому обчисленні 90 % грошового забезпечення, для призначення пенсії; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії з 31.10.2006, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 25.11.2020 відкрито провадження у справі.
17.12.2020 до суду першої інстанції від відповідача Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області та 29.12.2020 від відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області надійшли клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку із пропуском строку звернення до суду.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - залишено без розгляду. Повернуто з Державного бюджету України на користь позивача сплачений судовий збір в сумі 1681,60 грн.
Ухвала мотивована тим, що позов поданий з пропуском строку звернення до суду. Суд першої інстанції визнав неповажними наведені позивачем причини пропуску строку звернення до суду протягом місяця у відносинах публічної служби за відсутності об'єктивних причин та обставин, що були об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій і не підтверджені належними доказами неможливості своєчасного звернення до суду з даним позовом.
Не погодившись із постановленою ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не з'ясував, не дослідив і не встановив фактичних обставин, за яких позивач реалізував своє право на звернення до суду з даним позовом. Зазначає апелянт, що не оскаржує проходження, звільнення чи поновлення на роботі, чи сам наказ №372о/с- по особливому складу від 31.10.2006, яким його, старшого прапорщика міліції, командира відділення оперативної роти батальйону міліції особливого призначення Беркут при УМВСУ, звільнено з органів внутрішніх справ України у відставку за п.б5 "а" /за віком/, а оскаржує неправильність нарахування вислуги років по нечинному Наказу МВС України №1442 від 27.11.2003 та перерахунку та виплати пенсії, яка на даний час проводиться по нечинному наказу. Однак суд першої інстанції не з'ясував, не дослідив і не встановив фактичних обставин, за яких позивач реалізував своє право на звернення до суду з даним позовом. Вказує скаржник, що у довідці-розрахунку вислуги років наявна графа «проінформований», тобто позивач отримав інформацію, що саме з наказу МВС №1442 від 27.11.2003 йому була нарахована вислуга років, проте відповідачі не надали належних доказів, що позивача було належним чином проінформовано, що наказ МВС № 1442 від 27.11.2003 нечинний та не має юридичної сили. Також зазначає апелянт, що із загальнодоступних джерел про не чинність вищезгаданого Наказу він дізнався 28 травня 2020 року та звернувся до відповідачів із заявою про відновлення його порушеного права. Отримавши відмову, 10.11.2020 звернувся до суду з адміністративним позовом.
Відповідач ГУ ПФУ у Львівській області подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому покликається на законність та обґрунтованість постановленої судом першої інстанції ухвали, яку просить залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист.
Право звернення до суду є невід'ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду.
У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов'язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватись у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.
Крім цього, законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак, на переконання колегії суддів, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Також колегія суддів наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись. Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Як видно з матеріалів справи, звертаючись 10.11.2020 позивач ОСОБА_1 в основу заявлених вимог просив частково змінити пункт наказу ГУМВС України у Львівській області від 31.10.2006 №372о/с, яким його звільнено за п. 65 “а” (за віком), а саме, вважати звільненим за вислугою років на день звільнення у пільговому обчисленні 31 рік для призначення пенсії з урахуванням служби з 29 вересня 1986 року по 8 грудня 1988 року в медвитверезнику для осіб, підданих адміністративному арешту, дає право на пільгове обчислення вислуги років на пенсію один місяць служби за сорок днів, з 8 грудня 1988 року по 31 жовтня 2006 року дає право на пільгове обчислення вислуги років на пенсію один місяць служби за півтора місяця.
Отже, у вказаних правовідносинах частково спірним є наказ ГУМВС України у Львівській області від 31.10.2006 №372о/с, яким ОСОБА_1 звільнено за п. 65 “а” (за віком), тобто позовні вимоги позивача за характером спірних правовідносин і їх суб'єктним складом є публічно-правовим спором з приводу проходження і звільнення з публічної служби.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч. 5 ст. 122 КАС України).
Таким чином, суд першої інстанції вірно вказав, що строк звернення до суду, що стосується проходження публічної служби, звільнення з публічної служби, в тому числі щодо внесення змін у наказ про звільнення становить один місяць.
Так, судом апеляційної інстанції з матеріалів справи встановлено, що Наказом Управління МВС України у Львівській області від 31.10.2006 №372 о/с старшого прапорщика міліції ОСОБА_1 , командира відділення оперативної роти батальйону міліції особливого призначення “Беркут” при УМВСУ звільнено з органів внутрішніх справ у відставку за п. 65”а” за віком з 31.10.2006. Вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні та для виплати вихідної допомоги становить 20 років 01 місяців 02 днів, у пільговому вирахуванні 27 років 02 місяців 02 днів.
23.11.2006 позивача під розпис ознайомлено з розрахунком вислуги років на пенсію, в якому зазначено, що вислуга років для призначення пенсії ОСОБА_1 становить 27 років 02 місяці 02 днів. При цьому, позивач в даному розрахунку зазначив, що “з розрахунком вислуги років на пенсію ознайомлений” та поставив свій особистий підпис.
Із встановленого слід дійти висновку, що 23.11.2006 позивач ознайомився із даними у розрахунку вислуги років, не ставив під сумнів їх правильність та визнав, що його вислуга років для призначення пенсії становить 27 років 02 місяці 02 днів. Ознайомившись з розрахунком вислуги років на пенсію від 23.11.2006 та поставивши свій підпис 23.11.2006, позивач не міг не бачити, що у вказаному розрахунку вказано про вислугу років для призначення пенсії ОСОБА_1 , яка становить 27 років 02 місяці 02 днів.
Також, ознайомившись із наказом про звільнення від 31.10.2006, позивач мав можливість та повинен був довідатися, що у вказаному наказі зазначено, що вислуга років для призначення пенсії ОСОБА_1 становить 27 років 02 місяці 02 днів.
Окрім того, судом встановлено, що ОСОБА_2 звертався із заявою до Міністерства внутрішніх справ України щодо зарахування на пільгових умовах відповідних періодів служби в підрозділах міліції особливого призначення. Листом Міністерства внутрішніх справ України від 27.07.2012 повідомлено ОСОБА_1 про те, що немає підстав для зарахування йому на пільгових умовах часу проходження служби на посадах рядового і начальницького складу в загоні міліції особливого призначення УВС Львівського облвиконкому з 8 грудня 1988 року по 19 листопада 1990 року та з 4 грудня 1990 року по 1 вересня 1992 року. Вказане свідчить про те, що станом на день звернення до Міністерства внутрішніх справ України із вказаною заявою позивачеві було відомо про те, що вислуга років для призначення пенсії ОСОБА_1 становить 27 років 02 місяці 02 днів.
Разом з тим, із вказаним позов ОСОБА_1 звернувся лише 10 листопада 2020 року, тобто, в порушення місячного строку звернення до суду, визначеного ч.5 ст.122 КАС України як спеціальною нормою у правовідносинах щодо проходження публічної служби чи звільнення з неї.
Звертаючись до суду першої інстанції із заявою про поновлення строку звернення до суду, позивач вказав, що довідка-розрахунок вислуги років була складена 23.11.2006 на підставі нечинного Наказу МВС України №1442 від 27.11.2003. На момент звільнення та по даний час відповідачі не повідомили позивача про не чинність Наказу №1442 від 27.11.2003. Також позивач вказав, що дізнався про не чинність такого 28.05.2020 та звернувся до відповідачів із заявами, та отримавши відповідь, звернувся із цим позовом до суду.
Водночас, судом з матеріалів справи встановлено, що листом Міністерства юстиції України від 10.10.2011 вих. №Б-36245-10.1 ОСОБА_1 повідомлено про те, що наказ МВС України №1442 від 27.11.2003 у Міністерстві юстиції не зареєстровано.
Таким чином, позивач не вказав поважних причин та не надав суду доказів щодо обставин, які були об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій для звернення до суду з даним позовом.
Практики Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об'єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Водночас навіть наявність об'єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа “Олександр Шевченко проти України”, п. 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.
Відповідно до ч. 4 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно п. 8 ч. 1ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
За наведених міркувань колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, а відтак дійшов обґрунтованого висновку про залишення позову без розгляду.
Доводи апеляційної скарги у своїй сукупності зводяться до суб'єктивного трактування норм як матеріального так і процесуальна права, бажання скаржника до переоцінки судом апеляційної інстанції обставин справи. Такі доводи, на переконання апеляційного суду, не впливають на зміст правовідносин та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав стверджувати про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 380/10073/20 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги.
Головуючий суддя О. М. Довгополов
судді Л. Я. Гудим
В. В. Святецький
Повне судове рішення складено 02.09.2021 року.
Суддя