Справа № 761/10931/20 Суддя (судді) першої інстанції:Фролова І.В.
02 вересня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Кузьмишиної О.М., Кузьменка В.В., секретар судового засідання Романович І.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби в особі Міністерства юстиції України на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08 лютого 2021 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності
14.04.2020 до Шевченківського районного суду м. Києва надійшов позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, яким з урахуванням уточнень просили:
- визнати протиправними дії начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Озадовського Р.Ю. із залишення 24 -25 лютого 2020 без розгляду скарг ОСОБА_2 від 28.01.2020 у виконавчому провадженні за № 45976293, 45976295, скарг ОСОБА_1 від 28.01.2020 у виконавчому провадженні за № 45957225, 45976297 і відмову провести у лютому 2020 перевірку законності виконавчого провадження №№45757225, 45976293, 45976295, 45976297 на підставі скарг від 28.01.2020;
- визнати протиправними та скасувати рішення начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Озадовського Р.Ю. від 27.05.2020 за №№45957225, 45976295, вимоги державного виконавця Нідченко Д.Є. за №№45976293 від 23.03.2020, 21.07.2020, вимогу державного виконавця Рубель І.В. від 14.04.2020 №45976297 і зобов'язати начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України провести перевірку законності виконавчого провадження №№45757225, 45976293, 45976295, 45976297 на підставі скарг від 28.01.2020 з дотриманням критеріїв, передбачених ч.2 ст.2 КАС України;
- визнати протиправною бездіяльність щодо клопотань стягувачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 від 28.01.2020 і щодо повторних від 19.05.2020, щодо повноважень застосувати заходи адміністративного примусу, передбачені ч.3 ст.18 Закону «Про виконавче провадження», допущену державним виконавцем Нідченко Д.Є. Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні за №№45976293 45976295, 45957225 і державним виконавцем Рубель І.В. того ж Відділу у виконавчому провадженні №45976297, які є з примусового виконання постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 27.06.2020 по справі №2610/3926/2012;
- зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України розглянути, вирішити по суті скарги та клопотання від 28.01.2020 стягувача ОСОБА_1 у виконавчому провадженні за №45957225, №45976297, скарги та клопотання від 28.01.2020 стягувача ОСОБА_2 у виконавчому провадженні за №45976293 №45976295 шляхом прийняття процесуального рішення у виді постанови.
На обгрунтування позовних вимог позивачі зазначають, що нерозгляд їх скарг та клопотань відповідачем призводить до порушення їх прав та інтересів, оскільки така бездіяльність відповідача (державних виконавців) перешкоджає належним виконавчим провадженням №45957225 та 45976293 на виконання судового рішення від 27.06.2012р. у справі №2610/3926/2012.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 08 лютого 2021 р. адміністративний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, про визнання протиправними бездіяльності, дій та зобов'язання вчинити дії - задоволено частково:
Визнано протиправними дії начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Озадовського Руслана Юрійовича із залишення 24 -25 лютого 2020 без розгляду скарг ОСОБА_2 від 28.01.2020р у виконавчому провадженні за № 45976293, 45976295, скарг ОСОБА_1 від 28.01.2020р у виконавчому провадженні за № 45957225, 45976297 і відмову провести у лютому 2020р. перевірку законності виконавчого провадження №№45757225, 45976293, 45976295, 45976297 на підставі скарг від 28.01.2020р.
Зобов'язано начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції провести перевірку законності виконавчого провадження №№45757225, 45976293, 45976295, 45976297 на підставі скарг від 28.01.2020 з дотриманням критеріїв, передбачених ч.2 ст.2 КАС України.
Визнано протиправною бездіяльність щодо клопотань стягувачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 від 28.01.2020 і щодо повторних від 19.05.2020, щодо повноважень застосувати заходи адміністративного примусу, передбачені ч.3 ст.18 Закону «Про виконавче провадження», допущену державним виконавцем Нідченко Дмитром Євгенійовичем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції у виконавчому провадженні за №№45976293 45976295, 45957225 і державним виконавцем Рубель Інною Вікторівною того ж Відділу у виконавчому провадженні №45976297, які є з примусового виконання постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 27.06.202 по справі №2610/3926/2012.
Зобов'язано Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України розглянути, вирішити по суті скарги та клопотання від 28.01.2020 стягувача ОСОБА_1 у виконавчому провадженні за №45957225, №45976297, скарги та клопотання від 28.01.2020 стягувача ОСОБА_2 у виконавчому провадженні за №45976293 №45976295 шляхом прийняття процесуального рішення у виді постанови.
Стягнуто з Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 1 345,28 грн.
В решті позовних вимог -відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, відповідачем подано апеляційну скаргу, якою просить рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2021 р. скасувати та прийняте нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Апеляційну скаргу обгрунтовано тим, що Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України розглянуті скарги та клопотання позивачів у відповідності нормативно-правових актів. Також зауважують, що в ході здійснення виконавчих дій державним виконавцем вживаються всі необхідні заходи передбачені законодавством щодо виконання рішень зобов'язального характеру.
Позивачем -1 подано відзив на апеляційну скаргу, яким підтримав висновки суду першої інстанції в оскаржуваній частині.
Разом з тим, в провадженні Шостого адміністративного суду вже перебувала справа № 761/10931/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 08 лютого 2021 року, за наслідками якого в межах перегляду рішення в частині відмовлених позовних вимог прийнято постанову від 20 травня 2021 року, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення, рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 08 лютого 2021 року - залишено без змін.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ від 04.08.2021 р. для розгляду апеляційної скарги Департаменту державної виконавчої служби в особі Міністерства юстиції України на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08 лютого 2021 р. визначено колегію суддів у складі головуючого Карпушової О.В. та суддів Кузьменка В.В. та Сорочка Є.О.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.08.2021 року прийнято дану справу до свого провадження головуючою Карпушовою О.В. та суддями Кузьменком В.В. та Сорочкою Є.О. й призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 18 серпня 2021 року о 15:00 годин.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справ від 17.08.2021 для розгляду даної справи визначено колегію суддів у складі головуючого Карпушової О.В. та суддів Кузьменка В.В. та Степанюка А.Г.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2021 року задоволено заяву про відвід судді Степанюка А.Г., відведено суддю Степанюка А.Г. від розгляду справи № 761/10931/20.
Не зважаючи на строки, визначених статтею 287 КАС України для даної категорії справ, розгляд справи через відвід судді Степанюка А.Г. було відкладено для визначення нового складу суду.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи № 761/10931/20 визначено колегію суддів: головуючий суддя Карпушова О.В., судді - Кузьмишина О.М., Кузьменко В.В.
Розгляд справи було призначено на 01 вересня 2021 о 15:15 год. через перебування головуючої судді Карпушової О.В. з 25 серпня 2021 по 30 серпня 2021 року у відгулах.
В судовому засіданні 01 вересня 2021 року продовжено строк розгляду справи.
Однак, перед судовим засіданням представником ОСОБА_3 від імені ОСОБА_1 подано до суду кілька клопотань, зокрема, клопотання про постановлення окремої ухвали відносно відповідача, клопотання про приєднання до матеріалів справи, клопотання про постановлення окремої ухвали відносно суддів.
В судовому засіданні під час розгляду справи до представника ОСОБА_3 відповідно до ст. 145 КАС України судом застосовано два попередження та примус як видалення із залу судового засідання.
Під час продовження слухання справи представником відповідача заявлено клопотання про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження, яке було задоволено судом.
Отже, розгляд справи відбувся в порядку письмового провадження.
Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Разом з тим, представником ОСОБА_3 після видалення з залу судового засідання подані заява про допит її як свідка, заява про дослідження речового доказу, які колегія суддів не приймає, оскільки відповідно до норм ст. 308 КАС України апеляційним судом не встановлено підстав для прийняття нових доказів під час вже другого апеляційного провадження у цій справі.
Крім того, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року визнано подання представником ОСОБА_3, що діє в інтересах ОСОБА_1 , заяв про відвід суддів та головуючої Карпушової О.В. та інших клопотань в день судового засідання у справі № 761/10931/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності - зловживанням процесуальними правами, тому заяви про відвід та інші клопотання від 01.09.2021 - залишені без розгляду.
Так, наразі колегія суддів розглядає справу № 761/10931/20 в межах доводів та вимог апеляційної скарги Департаменту державної виконавчої служби в особі Міністерства юстиції України на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08 лютого 2021 р., тобто щодо задоволених позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що на примусовому виконанні у ВПВР Департаменту ДВС МЮ України перебувають наступні виконавчі документи:
1) виконавчий лист Шевченківського районного суду м. Києва № 2610/3926/2012 від 23.12.2014 про зобов'язання Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації та Київську міську раду у місячний строк з часу набрання постанови суду законної сили, розробити проект рішення про безоплатну передачу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_1 , загальною площею 0,2768 га, за нормами визначені ст. 121 ЗК України, з цільовим призначенням для ведення садівництва, для будівництва і обслуговування жилого будинку, для будівництва індивідуального гаражу, з урахуванням ідеальних частин останніх в домоволодіння НОМЕР_1 та розглянути на пленарному засіданні заяви ОСОБА_1 від 25.11.2003, ОСОБА_2 від 06.06.2005, про приватизацію вказаної земельної ділянки, загальною площею 0,2768 га, за нормами визначені ст. 121 ЗК України, з цільовим призначенням для ведення садівництва, для будівництва і обслуговування жилого будинку, для будівництва індивідуального гаражу, з урахуванням ідеальних частин останніх в домоволодінні АДРЕСА_2 (далі - ВП № 45976295);
2) виконавчий лист Шевченківського районного суду м. Києва № 2610/3926/2012 від 23.12.2014 про зобов'язання Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації та Київську міську раду у місячний строк з часу набрання постанови суду законної сили, розробити проект рішення про безоплатну передачу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_1 , загальною площею 0,2768 га, за нормами визначені ст. 121 ЗК України, з цільовим призначенням для ведення садівництва, для будівництва і обслуговування жилого будинку, для будівництва індивідуального гаражу, з урахуванням ідеальних частин останніх в домоволодіння НОМЕР_1 та розглянути на пленарному засіданні заяви ОСОБА_1 від 25.11.2003р., ОСОБА_2 від 06.06.2005р., про приватизацію вказаної земельної ділянки, загальною площею 0,2768 га, за нормами визначені ст. 121 ЗК України, з цільовим призначенням для ведення садівництва, для будівництва і обслуговування жилого будинку, для будівництва індивідуального гаражу, з урахуванням ідеальних частин останніх в домоволодінні АДРЕСА_2 (далі - ВП № 45957225);
3) виконавчий лист Шевченківського районного суду м. Києва № 2610/3926/2012 від 23.12.2014 про зобов'язання Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації та Київську міську раду у місячний строк з часу набрання постанови суду законної сили, розробити проект рішення про безоплатну передачу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_1 , загальною площею 0,2768 га, за нормами визначені ст. 121 ЗК України, з цільовим призначенням для ведення садівництва, для будівництва і обслуговування жилого будинку, для будівництва індивідуального гаражу, з урахуванням ідеальних частин останніх в домоволодіння НОМЕР_1 та розглянути на пленарному засіданні заяви ОСОБА_1 від 25.11.2003р., ОСОБА_2 від 06.06.2005р., про приватизацію вказаної земельної ділянки, загальною площею 0,2768 га, за нормами визначені ст. 121 ЗК України, з цільовим призначенням для ведення садівництва, для будівництва і обслуговування жилого будинку, для будівництва індивідуального гаражу, з урахуванням ідеальних частин останніх в домоволодінні АДРЕСА_2 (далі - ВП № 45976293);
4) виконавчий лист Шевченківського районного суду м. Києва № 2610/3926/2012 від 23.12.2014 про зобов'язання Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації та Київську міську раду у місячний строк з часу набрання постанови суду законної сили, розробити проект рішення про безоплатну передачу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_1 , загальною площею 0,2768 га, за нормами визначені ст. 121 ЗК України, з цільовим призначенням для ведення садівництва, для будівництва і обслуговування жилого будинку, для будівництва індивідуального гаражу, з урахуванням ідеальних частин останніх в домоволодіння НОМЕР_1 та розглянути на пленарному засіданні заяви ОСОБА_1 від 25.11.2003р., ОСОБА_2 від 06.06.2005, про приватизацію вказаної земельної ділянки, загальною площею 0,2768 га, за нормами визначені ст. 121 ЗК України, з цільовим призначенням для ведення садівництва, для будівництва і обслуговування жилого будинку, для будівництва індивідуального гаражу, з урахуванням ідеальних частин останніх в домоволодінні АДРЕСА_2 (далі - ВП № 45976297).
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, підставою пред'явлення позову є те, що подані стягувачами до ВПВР Департаменту ДВС МЮ України чотири клопотання від 28.01.2020 і чотири скарги від 28.01.2020 на бездіяльність виконавців не були розглянуті (виконавцями клопотання, а керівником ВПВР - скарги), і про це позивачам стало відомо 04 березня 2020 лише з листа начальника ВПВР Озадовського Р. від 25.02.2020, а також додатково на прийомі у виконавців 10.03.2020.
Так, Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 27 червня 2012 року в задоволенні адміністративних позовів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації, Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, Головного Управління Державної казначейської служби України в м. Києві, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , які заявляють самостійні вимоги, треті особи без самостійних вимог: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ТОВ «Укртуртранс» про визнання дій/бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями/бездіяльністю - відмовлено.
Адміністративні позови третіх осіб з самостійними вимогами - ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , задоволено частково:
Визнано відповідь Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації за № 03-20/1576 від 19 січня 2004, надану ОСОБА_1 , такою, що суперечить нормам земельного законодавства. Визнано протиправною бездіяльність Київської міської ради, щодо не розгляду заяв ОСОБА_1 від 25.11.2003, ОСОБА_2 від 06.06.2005 про безоплатну приватизацію земельної ділянки, по АДРЕСА_2 .
Зобов'язано Головне управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації та Київську міську раду у місячний строк з часу набрання постанови суду законної сили, розробити проект рішення про безоплатну передачу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_2 , загальною площею 0,2768 га, за нормами визначені ст. 121 ЗК України, з цільовим призначенням для ведення садівництва, для будівництва і обслуговування жилого будинку, для будівництва індивідуального гаражу, з урахуванням ідеальних частин останніх в домоволодінні АДРЕСА_2 та розглянути на пленарному засіданні заяви ОСОБА_1 від 25.11.2003, ОСОБА_2 від 06.06.2005, про приватизацію вказаної земельної ділянки, загальною площею 0,2768 га, за нормами визначені ст. 121 ЗК України, з цільовим призначенням для ведення садівництва, для будівництва і обслуговування жилого будинку, для будівництва індивідуального гаражу, з урахуванням ідеальних частин ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в домоволодінні по АДРЕСА_2 .
В решті вимог адміністративних позовів третіх осіб з самостійними вимогами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - відмовлено.
Постанова суду набрала законної сили.
На виконання вищезазначеної постанови, 23.12.2014 Шевченківським районним судом м. Києва було видано чотири виконавчі листи.
З матеріалів виконавчих проваджень ВП № 45957225, ВП № 45976293, ВП № 45976295, ВП № 45976297 вбачається, що 05.01.2015 державним виконавцем Думанською А.Л. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 45957225 по виконанню виконавчого листа № 2610/3926/2012, виданого 23 грудня 2014 Шевченківським районним судом м. Києва про зобов'язання Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації та Київську міську раду, у місячний строк з часу набрання постанови суду законної сили, розробити проект рішення про безоплатну передачу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_2 , загальною площею 0,2768 га, за нормами визначені ст. 121 ЗК України, з цільовим призначенням для ведення садівництва, для будівництва і обслуговування жилого будинку, для будівництва індивідуального гаражу, з урахуванням ідеальних частин останніх в домоволодінні АДРЕСА_2 та розглянути на пленарному засіданні заяви ОСОБА_1 від 25 листопада 2003р., ОСОБА_2 від 06 червня 2005р., про приватизацію вказаної земельної ділянки, загальною площею 0,2768 га, за нормами визначені ст. 121 ЗК України, з цільовим призначенням для ведення садівництва, для будівництва і обслуговування жилого будинку, для будівництва індивідуального гаражу, з урахуванням ідеальних частин ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в домоволодінні АДРЕСА_2 .
13.01.2015 державним виконавцем Думанською А.Л. винесено три постанови про відкриття виконавчих проваджень: ВП № 45976293, ВП № 45976295, ВП № 45976297 по виконанню виконавчих листів № 2610/3926/2012, виданих 23 грудня 2014 Шевченківським районним судом м. Києва про зобов'язання Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації та Київську міську раду у місячний строк з часу набрання постанови суду законної сили, розробити проект рішення про безоплатну передачу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_2 , загальною площею 0,2768 га, за нормами визначені ст. 121 ЗК України, з цільовим призначенням для ведення садівництва, для будівництва і обслуговування жилого будинку, для будівництва індивідуального гаражу, з урахуванням ідеальних частин останніх в домоволодінні АДРЕСА_2 та розглянути на пленарному засіданні заяви ОСОБА_1 від 25 листопада 2003р., ОСОБА_2 від 06 червня 2005р., про приватизацію вказаної земельної ділянки, загальною площею 0,2768 га, за нормами визначені ст. 121 ЗК України, з цільовим призначенням для ведення садівництва, для будівництва і обслуговування жилого будинку, для будівництва індивідуального гаражу, з урахуванням ідеальних частин ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в домоволодінні АДРЕСА_2 .
У вищезазначених постановах, боржникам: Головному управлінню земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації та Київській міській раді, було надано строк самостійно виконати рішення суду згідно виконавчого документа у строк до семи днів з моменту винесення (отримання) постанови про відкриття виконавчого провадження.
На виконання виконавчих листів Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листами від 11.08.2015, 02.12.2015 та 03.12.2015 повідомив ВПВР Департаменту ДВС МЮ України про те, що на виконання постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 27 червня 2012р. у справі № 2610/3926/2012 Департаментом земельних ресурсів підготовлено проект рішення Київської міської ради «Про відмову у безоплатній передачі громадянам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельної ділянки для ведення садівництва, для будівництва і обслуговування жилого будинку, для будівництва індивідуального гаражу на АДРЕСА_2 ».
Отримавши вищезазначені листи Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), державний виконавець Думанська А.Л., винесла:
- 14 січня 2015 постанови про закінчення виконавчих проваджень ВП № 45976295, ВП № 45976297;
- 25 лютого 2015 постанови про закінчення виконавчих проваджень ВП № 45976293, ВП № 45957225, з посиланням на фактичне виконання, згідно виконавчого документа.
Рішенням Київської міської ради від 01 жовтня 2015 №100/2003 громадянам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено у передачі земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, для ведення садівництва та будівництва індивідуального гаража, загальною площею 0,2768 га з урахуванням індивідуальних часток у домоволодінні на АДРЕСА_2 у власність.
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 29 березня 2017 визнано незаконними та скасовано постанови від 14 січня 2015 про закінчення виконавчих проваджень: ВП № 45976295, ВП № 45976297 та постанови від 25 лютого 2015 про закінчення виконавчих проваджень: ВП № 45976293, ВП № 45957225. Також зобов'язано відновити вказані виконавчі провадження.
27.07.2017 постановами державного виконавця Думанською А.Л., на підставі ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження», відновлено вказані виконавчі провадження.
Однак, в постановах про відновлення виконавчих проваджень від 27.07.2017, не було вирішено питання про повернення оригіналів виконавчих листів та ким саме, а отже стягувачі не могли знати, що вказані виконавчі листи були повернуті до суду та саме суд мав би їх повернути до виконавчої служби.
17.04.2019 державним виконавцем Нещадимом І.С. винесено постанови на підставі п. 13 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» про закінчення виконавчого провадження №45976295 та №45957225.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 22.11.2019 у справі № 761/19292/19 визнано незаконною та скасовано зазначену постанову про закінчення виконавчого провадження від 17.04.2019.
За таких підстав, державним виконавцем винесено постанову про відновлення виконавчого провадження від 04.02.2020.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2020 у справі № 761/19292/19 апеляційна скарга Міністерства юстиції України на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 22.11.2019 у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними бездіяльності, дій і рішень, скасування постанов, зобов'язання утриматись від вчинення дій задоволено частково.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 22.11.2019 в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності та дій Департаменту ДВС, державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС із закінчення виконавчих проваджень № 45957225 та 45976295, визнання незаконними постанов державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС про закінчення виконавчих проваджень від 17.04.2019 № 45957225, 45976295, зобов'язання Департаменту ДВС утриматися від закінчення виконавчих проваджень № 45976295, 45976297 раніше, ніж буде закінчено згідно пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі провадження № 45957225, 45976293 - скасовано, у задоволенні цих вимог- відмовлено.
Однак, державний виконавець дійшов висновку про необхідність скасування постанови про відновлення виконавчого провадження.
У подальшому, державним виконавцем винесено постанову про скасування процесуального документа від 10.04.2020, якою скасовано постанову про відновлення виконавчого провадження від 04.02.2020.
Між тим, державним виконавцем не звернуто увагу на той факт, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2020 у справі № 761/19292/19 рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 22.11.2019 скасовано лише в частині визнання незаконними постанов державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС про закінчення виконавчих проваджень від 17.04.2019 № 45957225, 45976295.
Так, судом апеляційної інстанції зазначено наступне: «З огляду на це, попри правомірність винесених постанов про закінчення виконавчих проваджень від 17.04.2019, враховуючи наслідки для позивачів в умовах невиконання рішення суду першої інстанції, що набрало законної сили, беручи до уваги, що позивачі відстоюють в межах даної справи свій майновий інтерес, який у зв'язку з ухваленням постанови Шевченківським районним судом міста Києва від 27.06.2012 у справі № 2610/3926/2012 набув ознак реального, колегія суддів приходить до висновку про правомірність рішення суду першої інстанції в частині скасування постанов від 17.04.2019, як таких, що перешкоджають виконанню судового рішення в примусовому порядку».
На підставі наведеного, заступником директора Департаменту - начальником відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Озадовським Р.Ю. було винесено постанову про перевірку законності виконавчого провадження від 27.05.2020, відповідно до якої постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства петиції України Нідченко Д.Є. про скасування процесуального документа від 10.04.2020 № 45957225 скасовано.
У рамках виконавчого провадження № 45976295, заступником директора Департаменту - начальником відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Озадовським Р.Ю. було винесено постанову про перевірку законності виконавчого провадження від 27.05.2020, відповідно до якої постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства петиції України Нідченко Д.Є. про скасування процесуального документа від 10.04.2020 № 45976295 скасовано.
Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені, знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, і не є спірними.
Відповідно до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Приймаючи рішення про часткове задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач під час здійснення владних повноважень порушено норми чинного законодавства, а тому наявні правові підстави для зобов'язання відповідача провести перевірку законності виконавчих проваджень №№45757225, 45976293, 45976295, 45976297, на підставі скарг позивачів від 28.01.2020 з дотриманням критеріїв, передбачених ч.2 ст.2 КАС України, та вирішення по суті скарг та клопотань від 28.01.2020 стягувачів шляхом прийняття процесуального рішення у виді постанови.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті в частині задоволених позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, нормами Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VІІІ від 02.06.2016 (далі - Закону №1404) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Статтею 1 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За приписами пункту 1 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VIII, підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Частиною 1 статті 18 вказаного Закону встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Правовими положеннями ч. 3 статті 18 № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право:
1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;
2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників;
3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну;
4) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв'язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду;
5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх;
6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;
7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;
8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням;
9) використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна;
10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення;
11) приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача;
12) звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання;
13) звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб;
14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні.
У разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу;
15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання;
16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;
17) застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис;
18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;
19) у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів;
20) залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача;
21) отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком;
22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Як вірно було зазначено судом першої інстанції, зазначені норми є імперативними і вказують на обов'язок відповідача сприяти повному виконанню рішення суду боржником, для чого вчиняти передбачені Законом України «Про виконавче провадження» дії у формі державного примусу з метою реалізації конституційного принципу обов'язковості судового рішення закріпленого в ст. 129-1 Конституції України, в тому числі, перевіряти виконання боржником рішення суду і лише в разі повного його виконання припиняти такий примус у формі закінчення виконавчого провадження шляхом прийняття відповідної постанови.
Одночасно при проведенні таких дій державний виконавець за результатами послідовного застосування норм Закону України "Про виконавче провадження" повинен забезпечити прийняття правомірних і неупереджених рішень, оформлених належним чином, а інші учасники виконавчого провадження зобов'язані не перешкоджати вчиненню виконавчих дій та не зловживати наданими їм правами.
При цьому чинним законодавством гарантована можливість оскарження дій чи бездіяльності державних виконавців, як один із механізмів контролю за належним виконанням судових рішень.
Відповідно до частини першої статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" сторони виконавчого провадження мають право, зокрема, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.
Таким чином, зі змісту вищенаведених норм чинного законодавства убачається, що сторони виконавчого провадження під час здійснення виконавчих дій не позбавлені можливості заявляти клопотання, подавати скарги на бездіяльність виконавця і реалізація цього права кореспондується виконавцю обов'язком розглянути заявлені клопотання, подані скарги і прийняти з цього приводу вмотивоване рішення.
Частиною 2 статті 18 Закону № 1404- VIII передбачено, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і Законом № 1404- VIII розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки - частина 2 статті 18 Закону N 1404-УІ.
З матеріалів справи вбачається, що 28.01.2020 ОСОБА_9 було оскаржено стягувачем виявлену 28.01.2020 бездіяльність виконавця Нідченко Д. у виконавчих провадженнях №459575225, №45976293, №45976295, а у виконавчому провадженні №45976297 - бездіяльність Рубель І. і того ж дня вказаним виконавцям поштою були направлені клопотання стягувачів з вимогами, які грунтуються на повноваженням виконавців, передбачених ч.3 ст.18 Закону України від 02 червня 2016 року№ 1404- VIII.
Однак за скаргами начальник Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Озадовського. Р.Ю. процесуальні рішення не виніс, обмежившись лише листом від 25.02.2021.
За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, про протиправність дій начальника Відділу Озадовського Р.Ю. із залишення 24 -25 лютого 2020 без розгляду скарг стягувана від 28.01.2020р у виконавчому провадженні за № 45976293, 45976295, 45957225, 45976297 і відмову провести у лютому 2020 р. перевірку законності виконавчого провадження №№45757225, 45976293, 45976295, 45976297 на підставі скарг від 28.01.2020р та зобов'язав начальника Відділу провести перевірку законності виконавчого провадження №№45757225, 45976293. 45976295. 45976297 на підставі скарг від 28.01.2020 з дотриманням критеріїв, передбачених ч.2 ст.2 КАС України.
Доводи апеляційної скарги, що клопотання від 28.01.2020 були розглянуті та опрацьовані і що про це нібито свідчить вжиття заходів, колегією суддів не приймаються, оскільки спростовуються матеріалами справи.
За аналогічних обставин, колегія суддів також підтримує висновок суду першої інстанції щодо протиправної бездіяльності відповідача щодо клопотань стягувачів від 28.01.2020 і щодо повторних від 19.05.2020, заявлених для реалізації виконавцем їх повноважень щодо застосування заходів адміністративного примусу, передбачених ч.3 ст.18 Закону «Про виконавче провадження», допущену державним виконавцем Нідченко Дмитром Євгенійовичем у виконавчому провадженні за №№45976293 45976295, 45957225 і державним виконавцем Рубель Інною Вікторівною у виконавчому провадженні №45976297, які є з примусового виконання постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 27.06.2012 по справі №2610/3926/2012, та зобов'язання Відділу ПВР ДДВС МЮУ розглянути, вирішити по суті скарги та клопотання від 28.01.2020 стягувана у виконавчому провадженні за №45957225, №45976297, №45976293 №45976295 шляхом прийняття процесуального рішення у виді постанови.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
На підставі вказаного, колегія суддів вважає, що позивачем доведено обгрунтованість позовних вимог в оскаржуваній частині, хоча такий обов'язок відповідно до ч.2 ст.77 КАС України покладено на суб'єкта владних повноважень, внаслідок чого доводи апелянта не заслуговують уваги, оскільки не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Отже, судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України.
Таким чином, оскільки судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати перерозподілу не підлягають.
Разом з тим, 01.09.2021 року ОСОБА_1 подав заяву про компенсацію судових витрат на правничу допомогу.
Щодо даної заяви, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до приписів пункту першого частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Частиною четвертою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження витрат на правничу допомогу позивач надав копії договору про надання правової допомоги №122/02-1 від 22.02.2021, укладеного з адвокатом Рибченко Н.М. та ордеру серії КВ № 468614.
Однак, із наданих документів не вбачається, що правнича допомога була надана у зв'язку зі зверненням позивача саме з цим позовом, при цьому позовну заяву у справі № 761/10931/20 та всі клопотання від імені ОСОБА_1 були подані та підписані самим позивачем чи його представником ОСОБА_3
Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що позивач не довів, що правнича допомога адвокатом Рибченко Н.М. надана у зв'язку зі справою, що розглядається, тому витрати на правничу допомогу відшкодуванню не підлягають.
Надаючи оцінку всім іншим доводам сторін та учасників справи, судова колегія також приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 316 КАС України, обумовлює для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби в особі Міністерства юстиції України на рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 08 лютого 2021 р. - залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 08 лютого 2021 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Колегія суддів: О.В. Карпушова
В.В. Кузьменко
О.М. Кузьмишина