Справа № 320/7052/20 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О.
01 вересня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Єгорової Н.М., Сорочка Є.О.
за участю секретаря Ковтун К.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Ірпінської міської ради на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 березня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Ірпінської міської ради про визнання протиправними дії, -
ОСОБА_1 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Ірпінської міської ради про визнання протиправною відмову Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради щодо встановлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , статусу члена сім'ї померлого учасника бойових дій та у видачі "Посвідчення члена сім'ї загиблого"; зобов'язання відповідача встановити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , статус члена сім'ї померлого учасника бойових дій відповідно до вимог ст.10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та видати "Посвідчення члена сім'ї загиблого".
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10 березня 2021 року позов задоволено у повному обсязі.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом встановлено, що згідно наявної в матеріалах справи копії свідоцтва про шлюб від 06.06.2013 серії НОМЕР_1 , 06.03.2013 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб, прізвище позивачки після державної реєстрації шлюбу - ОСОБА_4 .
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 при житті було
встановлено статус учасника бойових дій та видано відповідне посвідчення серії НОМЕР_2 від 21.01.1997.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, що підтверджується наявним у матеріалах справи свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 .
Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть №27 від 11.01.2020 причиною смерті ОСОБА_3 є гострий інфаркт міокарда. Хвороба, що призвела до смерті: гострий інфаркт міокарда; хронічна ішемічна хвороба з загостренням.
Водночас у витязі з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України по встановленню причинного зв'язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) від 10.03.2020 №199 зазначено, що захворювання майора запасу ОСОБА_3 : "Хронічна ішемічна хвороба з загостренням. Гострий інфаркт міокарда", яке стало причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 . Захворювання та причина смерті, так, пов'язані з проходженням військової служби.
02.06.2020 позивачка звернулася до Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради із заявою про встановлення їй статусу члена сім'ї померлого учасника бойових дій.
Листом №3197 від 30.06.2020 відповідач повідомив позивача, що формулювання Центральної військово-лікарської комісії про причинний зв'язок захворювання, яке призвело до смерті, не містить інформації про виконання обов'язків військової служби під час участі в бойових діях у складі Миротворчих Сил ООН на території інших держав, де велись бойові дії.
Вважаючи таку відмову неправомірною, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Нормативним актом, який визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них є Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-XII (далі - Закон №3551-XII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
В преамбулі до Закону №3551-ХІІ зазначено, що цей Закон визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Поширення чинності Закону №3551-XII на членів сім'ї загиблої особи є похідним від приналежності такої особи до ветеранів війни.
Статтею 4 Закону №3551-XII передбачено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону №3551-XII до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону №3551 чинність цього Закону поширюється, зокрема, на: сім'ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.
До членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать: утриманці загиблого або того, хто пропав безвісти, яким у зв'язку з цим виплачується пенсія; батьки; один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні; діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім'ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття; діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти; 2) дружин (чоловіків) померлих осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни, а також дружин (чоловіків) померлих учасників війни і бойових дій, партизанів і підпільників, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге.
Правила видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни регулюються Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302 (далі - Положення №302 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п. 2 Положення №302 посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.
Згідно з п. 3 Положення №302 відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.
Учасникам бойових дій (стаття 6 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення учасника бойових дій" та нагрудний знак "Ветеран війни - учасник бойових дій".
Пунктом 4 Положення №302 передбачено, що особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (стаття 10 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення члена сім'ї загиблого".
Відповідно до абз. 2 п. 7 Положення №302 "Посвідчення інваліда війни", "Посвідчення учасника війни" і відповідні нагрудні знаки, "Посвідчення члена сім'ї загиблого" видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.
Відповідно до п. 9 Положення №302 посвідчення і нагрудні знаки вручаються особисто ветеранам війни та іншим особам, на яких поширюється чинність Закону, або за їхнім дорученням рідним чи іншим особам, за що вони розписуються у відповідних документах.
Як свідчать матеріали справи, за життя ОСОБА_3 набув статусу учасника бойових дій, отже на позивача у даній справі поширюється дія Закону №3551-XII.
Відмовляючи позивачу у встановленні статусу члена сім'ї, відповідач зазначив, що наведене у витязі Центральної військово-лікарської комісії про причину смерті майора запасу ОСОБА_3 формулювання про причинний зв'язок захворювання, яке призвело до смерті, не містить інформацію про виконання обов'язків військової служби під час участі в бойових діях у складі Миротворчих Сил ООН на території інших держав, де велись бойові дії.
Колегія суддів зазначає, що видача «Посвідчення члена сім'ї загиблого» та виникнення статусу особи, на яку поширюється чинність цього Закону, безпосередньо пов'язується з фактом, зокрема, загибелі або смерті члена сім'ї такої особи внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року №402 (у редакції, станом на дату виникнення спірних правовідносин; далі - Положення №402), військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Згідно із пунктом 2.4.5 Положення військово-лікарська комісія може приймати постанову про причинний зв'язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), яке призвело до смерті військовослужбовця, і причину смерті приймається в одному з формулювань, вказаних у пунктах 21.5, 21.6 розділу II Положення.
Відповідно до пункту 21.5 Положення «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби» або «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини» або «Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби» - якщо воно одержане за обставин, не пов'язаних з виконанням обов'язків, або одержане внаслідок правопорушення.
Визначення причинного зв'язку захворювання (поранення, контузії, каліцтва, травми), що призвело до смерті військовослужбовця, колишнього військовослужбовця, проводиться штатними військово-лікарськими комісіями (пункт 21.9 розділу ІІ Положення).
Отже, підставою для отримання посвідчення відповідно до зазначеного вище Закону є причинний зв'язок смерті з пораненням, контузією чи каліцтвом, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), який встановлюється постановою військово-лікарської комісії.
В даному випадку у витязі з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України по встановленню причинного зв'язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) від 10.03.2020 №199 зазначено, що захворювання майора запасу ОСОБА_3 : "Хронічна ішемічна хвороба з загостренням. Гострий інфаркт міокарда", яке стало причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 . Захворювання та причина смерті, так, пов'язані з проходженням військової служби.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач, як дружина померлого ОСОБА_3 , який належить до ветеранів війни, є особою, на яку в порядку статті 10 Закону № 3551-XII поширюється його чинність. Отже, позивач має право на встановлення статусу та отримання посвідчення члена сім'ї загиблого, а тому відповідач неправомірно відмовив у задоволенні її заяви про видачу такого посвідчення.
Доводи апеляційної скарги є несуттєвими, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Ірпінської міської ради - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 березня 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: Н.М. Єгорова
Є.О. Сорочко