Справа № 707/234/19 Суддя (судді) першої інстанції: М.А. Білоноженко
31 серпня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Федотова І.В.,
суддів: Єгорової Н.М. та Чаку Є.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, державного реєстратора виконавчого комітету Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області Яжемчук О. А. про визнання частково незаконним правового акта органу державної влади, скасування рішення про державну реєстрацію права на земельну ділянку, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, державного реєстратора виконавчого комітету Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області Яжемчук О. А., в якому просив:
- визнати незаконним наказ Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 05 червня 2018 року № 23-2204/14-18СГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» в частині включення земельної ділянки площею 15 га з кадастровим номером 7124981000:01:004:0517;
- скасувати рішення від 20 серпня 2018 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняте державним реєстратором Яжемчук О.А. за індексним номером 42625637;
- зобов'язати Білозірську сільську раду повернути земельну ділянку площею 15 га з кадастровим номером 712498100:01:004:0517 до державної власності Черкаської районної державної адміністрації;
- стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області на його користь моральну шкоду в розмірі 1921 грн.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 13 травня 2021 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити адміністартивний позов в повному обсязі.
Доводи апелянта ґрунтуються на тому, що невитребувана земельна частка (пай) не є землями державної власності, а тому ГУ Держгеокадастру не може бути розпорядником таких земель.
Крім того, вказує, що судом помилково застосовано Закон України від 10.07.2018 №2498-VIII, який не підлягає застосуванню, так як він ще не регулював спірні правовідносини на момент прийняття наказу.
До того ж, апелянт зазначає про законне право та інтерес очікувати з боку державного органу влади на прийняття законного рішення про її затвердження з наступним поданням в користування на умовах оренди цієї земельної ділянки, а тому вказувати про відсутність порушених прав та законних інтересів є передчасним.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, розпорядженням Черкаської районної державної адміністрації від 14 грудня 2015 року № 342 ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо передання нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок (паїв) загальною площею 15 га в оренду терміном на 10 років (до моменту отримання їх власниками документів на право власності на земельні ділянки) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані в адміністративних межах Білозірської сільської ради.
Державне підприємство «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» розробило технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 15 га з переданням нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок (паїв) в оренду на 10 років (до моменту отримання їх власниками документів на право власності на земельні ділянки) ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в адмінмежах Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області.
10 серпня 2016 року зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 7124981000:01:004:0517 площею 15 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в адміністративних межах Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області, форма власності - державна. Державна реєстрація земельної ділянки здійснена на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки у натурі (на місцевості) від 12 січня 2015 року.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 05 червня 2018 року № 23-2204/14-18СГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» Білозірській сільській раді передано у комунальну власність, зокрема земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 15 га з кадастровим номером 7124981000:01:004:0517, яка розташована в адміністративних межах Білозірської сільської ради.
20 серпня 2018 року державний реєстратор Яжемчук О. А. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 42625637 вніс запис про право власності на земельну ділянку площею 15 га з кадастровим номером 7124981000:01:004:0517 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, форма власності - комунальна, підстави виникнення права власності: акт приймання-передачі земельних ділянок від 05 червня 2018 року б/н, наказ Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 05 червня 2018 року № 23-2204/14-18.
10 січня 2019 року Білозірська сільська рада Черкаського району Черкаської області на звернення ОСОБА_1 стосовно затвердження технічної документації із землеустрою на вищезгадану земельну ділянку повідомила таке: згідно з наказом Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області від 05 червня 2018 року № 23-2204/14-18 зазначену земельну ділянку передано із державної в комунальну власність. Ця земельна ділянка сформована з кадастровим номером 7124981000:01:004:0517, у зв'язку з чим немає необхідності затверджувати його технічну документацію.
Вважаючи наказ від 05.06.2018 № 23-2204/14-18 та рішення державного реєстратора Яжемчук О.А. від 20.08.2018 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що до 20 серпня 2018 року (дати внесення запису про право власності на земельну ділянку з формою власності - комунальна, з кадастровим номером 7124981000:01:004:0517), зазначена земельна ділянка перебувала у державній власності, а тому суд вважає необгрунтованим посилання позивача про відсутність повноважень у Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області на передачу спірної земельної ділянки до комунальної власності Білозірської сільської ради.
При цьому, посилання позивача на отримання ним дозволу на розробку документації із землеустрою щодо спірної земельної ділянки, суд оцінює критично, оскільки надання такого дозволу є одним з етапів процесу отримання права власності чи права користування земельною ділянкою та не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не є правовстановлюючим актом.
Крім того, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження заподіяння йому душевних страждань протиправними діями відповідача, що були предметом розгляду у даній справі, зокрема, доказів погіршення здоров'я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок незаконних дій або бездіяльності відповідача.
Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Статтею 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Згідно із частиною четвертою статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
На підставі пункту 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених ЗК України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи (підпункт 31 пункту 4 Положення).
Відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 29 вересня 2016 року № 333, Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.
При цьому, Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31 січня 2018 року №60-р (далі - Розпорядження №60-р) Уряд прийняв рішення щодо питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об'єднаних територіальних громад. Було доручено Держгеокадастру розпочати з 1 лютого 2018 року передачу усіх земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність відповідних об'єднаних територіальних громад, крім тих земельних ділянок, які не можуть бути передані у комунальну власність. У випадку якщо земельні ділянки не сформовані, Держгеокадастру доручається забезпечити їх формування шляхом інвентаризації.
Відповідно до статті 117 ЗК України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні. На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки. Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.
З аналізу наведених правових норм апеляційний суд вбачає, що на виконання Розпорядження №60-р Держгеокадастр через свої територіальні органи повинен здійснити передачу усіх земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність відповідних об'єднаних територіальних громад, крім тих земельних ділянок, які не можуть бути передані у комунальну власність.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-7107036862018 від 26 квітня 2018 року (а.с.29) державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 7124981000:01:004:0517 площею 15 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, форма власності - державна, що знаходиться в адміністративних межах Білозірської сільської ради, Черкаського району, Черкаської області здійснена 10.08.2016р. на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки у натурі (на місцевості) від 12 січня 2015 року.
Згідно з актом приймання-передачі від 05 червня 2018 року Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області відповідно до наказу № 23-2204/14-18-СГ від 05 червня 2018 року передає із державної власності, а Білозірська сільська рада, Черкаського району, Черкаської області приймає у комунальну власність Білозірської сільської ради, Черкаського району, Черкаської області земельні ділянки згідно з додатком, відповідно до якого земельна ділянка із кадастровим номером 7124981000:01:004:0517 площею 15,0 га передана у комунальну власність Білозірської сільської ради.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №147392690 від 29 листопада 2018 року, державним реєстратором виконавчого комітету Білозірської сільської ради, Черкаською району, Черкаської області Яжемчук О.А., на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 42625637 від 20 серпня 2018 року було внесено запис про право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7124981000:01:004:0517 площею 15,0 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, форма власності - комунальна, яке виникло на підставі акту приймання-передачі земельних ділянок від 05 червня 2018 року б/н, наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 05 червня 2018 року № 23-2204/14-18.
Отже, на виконання Розпорядження №60-р земельна ділянка із кадастровим номером 7124981000:01:004:0517 площею 15,0 га змінила форму власності - із державної на комунальну.
При цьому, колегія суддів наголошує, що дана земельна ділянка на момент видачі наказу від 05.06.2018 №23-2204/14-18 перебувала в державній власності, про що свідчить витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-7107036862018 від 26 квітня 2018 року, а тому Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області правомірно включило земельну ділянку із кадастровим номером 7124981000:01:004:0517 площею 15,0 до перелік земельних ділянок, які підлягаю передачі в комунальну власність Білозірській сільській раді.
Крім того, рішення щодо здійснення державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7124981000:01:004:0517 площею 15 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, форма власності - державна, 10.08.2016 на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки у натурі (на місцевості) від 12 січня 2015 року, позивачем не оскаржується та не є предметом спору в даній справі.
Відтак, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що посилання позивача про відсутність повноважень у Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області на передачу спірної земельної ділянки до комунальної власності Білозірської сільської ради є необгрунтованими, а тому окаржуваний наказ прийнято Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області в межах, спосіб та на підставі Закону.
Разом з тим, відповідно до статті 117 ЗК України, рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 05 червня 2018 року № 23-2204/14-18 та акту приймання-передачі земельних ділянок від 05 червня 2018 року державним реєстратором Яжемчук О. А. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 42625637 було внесено запис про право власності на земельну ділянку площею 15 га з кадастровим номером 7124981000:01:004:0517 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, форма власності - комунальна.
Враховуючи правомірність наказу від 05.06.2018 №23-2204/14-18 про передачу земельної ділянки у комунальну власність, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для скасування рішення від 20.08.2018 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Стосовно доводів апелянта про заподіяння шкоди оскаржуваним наказом, а саме законне право та інтерес очікувати на прийняття державним органом рішення про затвердження документації із землеустрою, апеляційний суд зазначає наступне.
Так, позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, тобто у іншої особи вже виникло право на користування чи власність на земельну ділянку. При цьому захист прав позивача має бути нерозривно пов'язаним з таким фактом, що у особи існує правовий інтерес як власника або як користувача на цю земельну ділянку.
Отже, вирішуючи публічно-правовий спір, суд повинен встановити, в чому полягає порушення прав позивача рішеннями суб'єкта владних повноважень.
Як було вірно встановлено судом першої інстанції, матеріали справи не містять жодних доказів, які свідчили б про набуття позивачем права власності або права користування (оренди) спірною земельною ділянкою.
Крім того, слід враховувати правову позицію Верховного Суду, викладену, зокрема, у постановах від 27.03.2018 у справі №463/3375/15-а, відповідно до якої отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, що фактично вказує про відсутність обтяжень земельної ділянки у такому випадку.
Відтак, наявність рішення Черкаської районної державної адміністрації від 14.12.2015 №342 про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою відносно земельної ділянки за кадастровим номером 7124981000:01:004:0517 та очікування позивача на прийняття державним органом рішення про затвердження документації із землеустрою не свідчить про те, що наказ від 05.06.2018 №23-2204/14-18 порушив права чи законні інтереси позивача.
Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди колегія суддів зазначає наступне.
За приписами пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
У свою чергу, у справах про відшкодування моральної шкоди обов'язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди.
Як вбачається з матеріалів справи, наявність моральної шкоди позивач обґрунтовує фактом прийняття оскаржуваного наказу, який створив каскад негативних наслідків для позивача.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів вважає, що в даному випадку існування зазначених обставин не може безумовно вважатися завданням особі моральної шкоди.
При цьому, зібраними у справі доказами неможливо встановити причинно-наслідковий зв'язок між будь-якими моральними стражданнями позивача та фактом прийняття наказу.
Відтак, вимогу позивача про стягнення моральної шкоди апеляційний суд вважає безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, які мають значення для її вирішення, судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права.
Доводи апелянта в апеляційній скарзі не спростовують правильності правових висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Керуючись ст. ст. 242 - 244, 250, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення ОСОБА_1 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства Українипротягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя: І.В. Федотов
Судді: Н.М. Єгорова
Є.В. Чаку