Справа № 640/14413/19 Суддя (судді) першої інстанції: Мазур А.С.
01 вересня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Єгорової Н.М.,
суддів - Федотова І.В., Чаку Є.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві про визнання протиправним наказу, поновлення на роботі,-
У серпні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у м. Києві, в якому просив суд визнати протиправним і скасувати наказ ГУ НП у м. Києві від 16.07.2019 №540 про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із посади слідчого слідчого відділу №1 (з розслідування тяжких та особливо тяжких злочинів) Голосіївського управління поліції; поновити ОСОБА_1 на посаді слідчого слідчого відділу №1 (з розслідування тяжких та особливо тяжких злочинів) Голосіївського управління поліції.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2021 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що з висновку службового розслідування та довідки слідчого ОСОБА_1 по кримінальному провадженню №12019100010005348 вбачається, що під час досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні ним проведено низку слідчих дій. Наголосив, що частиною чотирнадцятою статті 19 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади до поліцейських, які обіймають посади найнижчого рівня, не застосовується.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Свої доводи обгрунтовує тим, що при прийнятті оскаржуваного наказу відповідачем дотримано порядок і строки накладення дисциплінарного стягнення. Підкреслює, що позивач не оскаржував висновок службового розслідування, що фактично вказує на його згоду із викладеними у висновку обставинами та прийнятим рішенням.
У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції встановив, що позивач з 27 серпня 2012 року на різних посадах проходив службу в органах внутрішніх справ. Зокрема, відповідно до наказу ГУ ПН у м. Києві від 21 липня 2016 року № 736 о/с з 21 липня 2016 року він обіймав посаду слідчого відділення №1 (з розслідування тяжких та особливо тяжких злочинів) слідчого відділу Голосіївського управління поліції м. Києва.
Наказом ГУ НП у м. Києві від 04 липня 2019 року № 1089 «Про призначення та проведення службового розслідування» за фактом порушення вимог кримінального процесуального законодавства України під час розслідування слідчим слідчого відділу Голосіївського управління поліції ОСОБА_1 кримінального провадження № 12019100010005348 вирішено призначити службове розслідування, для чого - утворити дисциплінарну комісію.
За результатами проведення згаданого службового розслідування дисциплінарною комісією складено висновок за фактом порушення вимог КПК під час розслідування кримінального провадження № 12019100010005348 від 08 липня 2019 року, який 09 липня 2019 року затверджений заступником Голови ГУ НП у м. Києві Крищенком А. (далі також - висновок службового розслідування), згідно з яким дисциплінарна комісія встановила, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12019100010005348, порушеному слідчим ОСОБА_1 , проводиться на низькому рівні, з порушенням вимог кримінального процесуального законодавства України щодо всебічного, повного та неупередженого розслідування обставин вчинення кримінального правопорушення. Слідчий ОСОБА_1 не провів першочергових слідчих (розшукових) дій у цьому кримінальному провадженні, що привело до неналежного розслідування, а відповідно й до втрати часу і можливості розкриття даного злочину. У зв'язку з викладеним рекомендовано звільнити слідчого ОСОБА_1 із займаної посади за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні вимог статей 2 та 9 КПК України при проведенні досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12019100010005348.
Наказом ГУ НП у м. Києві від 16 липня 2019 року № 540 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Голосіївського управління поліції» позивача за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні вимог статей 2 та 9 КПК України при проведенні досудового розслідування у кримінальному провадженні №12019100010005348 звільнено з посади слідчого слідчого відділення №1 (з розслідування тяжких та особливо тяжких злочинів) Голосіївського управління поліції.
На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку про необґрунтованість висновку службового розслідування про порушення позивачем статей 2 та 9 КПК України, непроведення ним першочергових слідчих (розшукових) дій, що свідчить про необґрунтованість висновку про вчинення позивачем дисциплінарного проступку і, як наслідок, про протиправність оскаржуваного наказу про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі по тексту - Закон № 580-VIII), який визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України та Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затверджений Законом України від 15 березня 2018 № 2337-VIII, який регламентує сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження (далі по тексту - Дисциплінарний статут).
Так, згідно з пунктами 1, 2 частини 1 статті 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
У разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (частина 1-2 статті 19 Закону № 580-VIII).
Службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників (частина 1 статті 1 Дисциплінарного статуту).
Згідно ст. 2 Дисциплінарного статуту, за своїм службовим становищем поліцейські можуть бути керівниками або підлеглими стосовно інших поліцейських.
Так, ст. 12 Дисциплінарного статуту регламентовано, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Відповідно до ст. 13 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень:
1) зауваження;
2) догана;
3) сувора догана;
4) попередження про неповну службову відповідність;
5) пониження у спеціальному званні на один ступінь;
6) звільнення з посади;
7) звільнення із служби в поліції.
Відповідно до ст. 14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.
Службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником (частина перша ст. 16 Дисциплінарного статуту).
Порядок застосування дисциплінарних стягнень визначено ст. 19 Дисциплінарного статуту.
Так, у висновку за результатами службового розслідування зазначаються:
1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування;
2) підстава для призначення службового розслідування;
3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку;
4) пояснення поліцейського щодо обставин справи;
5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи;
6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи;
7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку;
8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень;
9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення;
10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону;
11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.
Висновок підписується всіма членами дисциплінарної комісії, що проводила розслідування. Члени дисциплінарної комісії мають право на окрему думку, що викладається письмово і додається до висновку.
Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Обставинами, що пом'якшують відповідальність поліцейського, є:
1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку;
2) попередня бездоганна поведінка;
3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород;
4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди;
5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність;
6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.
Для цілей застосування конкретного виду дисциплінарного стягнення можуть враховуватися й інші, не зазначені у частині четвертій цієї статті, обставини, що пом'якшують відповідальність поліцейського.
Обставинами, що обтяжують відповідальність поліцейського, є:
1) вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння;
2) вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення;
3) вчинення дисциплінарного проступку умисно на ґрунті особистої неприязні до іншого поліцейського, службовця, у тому числі керівника, чи помсти за дії чи рішення стосовно нього;
4) настання тяжких наслідків, у тому числі збитків, завданих вчиненням дисциплінарного проступку;
5) вчинення дисциплінарного проступку на ґрунті ідеологічної, релігійної, расової, етнічної, гендерної чи іншої нетерпимості.
У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
За кожен дисциплінарний проступок не може застосовуватися більше одного дисциплінарного стягнення. Якщо поліцейський вчинив кілька дисциплінарних проступків, стягнення застосовується за сукупністю вчинених дисциплінарних проступків та враховується під час визначення виду дисциплінарного стягнення.
У разі вчинення дисциплінарного проступку кількома поліцейськими дисциплінарне стягнення застосовується до кожного окремо.
У разі вчинення поліцейським незначного проступку керівник може обмежитися його попередженням про необхідність дотримання службової дисципліни.
У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського, який має дисциплінарне стягнення і вчинив дисциплінарний проступок, дисциплінарне стягнення, що застосовується, повинно бути суворішим, ніж попереднє.
У разі повторного вчинення поліцейським незначного проступку з урахуванням його сумлінного ставлення до виконання обов'язків за посадою або нетривалого перебування на посаді (до трьох місяців) керівник може обмежитися раніше застосованим до такого поліцейського дисциплінарним стягненням.
Дисциплінарне стягнення у виді пониження у спеціальному званні на один ступінь до поліцейських, які мають первинні спеціальні звання, та у виді звільнення з посади до поліцейських, які обіймають посади найнижчого рівня, не застосовується.
Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 року № 893.
Згідно з розділом VI Порядку № 893, зібрані під час проведення службового розслідування матеріали та підготовлені дисциплінарною комісією документи формуються нею у справу.
Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.
Так, у описовій частині зазначаються також відомості про залучення фахівців та результати їх участі в службовому розслідуванні.
У резолютивній частині висновку службового розслідування дисциплінарною комісією зазначаються:
висновок щодо наявності або відсутності в діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону, іншого нормативно-правового чи організаційно-розпорядчого акта, наказу керівника, який було порушено.
У разі неможливості встановлення за результатами службового розслідування факту наявності/відсутності в діях (бездіяльності) поліцейського складу дисциплінарного проступку внаслідок неможливості отримання доступу до необхідних документів такі обставини розцінюються на користь поліцейського, стосовно якого призначено службове розслідування;
вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського в разі наявності в його діянні ознак дисциплінарного проступку;
відомості про списання чи відновлення використаних, пошкоджених або втрачених матеріальних цінностей, зброї, боєприпасів, службових документів, а також про надсилання матеріалів службового розслідування до відповідних органів для прийняття рішення згідно із законодавством;
запропоновані заходи, спрямовані на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування.
Аналіз наведених правових положень дає колегії суддів апеляційної інстанції підстави для висновку, що підставою для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні службової дисципліни та означає недотримання Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів, інших нормативно-правових актів та Присяги.
Отже, підставою для накладення дисциплінарного стягнення є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.
Обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, дисциплінарний проступок позивача виразився в порушенні вимог статті 2 та 9 КПК України при проведенні досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12019100010005348. Обставини вчинення цього дисциплінарного проступку встановлені висновком службового розслідування, відповідно до якого дисциплінарна комісія встановила, що 23 червня 2019 року слідчим слідчого відділу ОСОБА_1. у журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення за № 4307 зареєстровано заяву заявою ОСОБА_2 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статі 289 КК України. А в подальшому відомості за цією заявою внесено до ЄДРДР за № 12019100010005348. Досудовим розслідуванням встановлено, що 15 червня 2019 року близько 10:00 невстановлена особа заволоділа автомобілем Lexus IS 250, д.н.з. НОМЕР_1 , білого кольору, 2013 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 належить ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_1 . 26.06.2019 відомості про незаконне заволодіння вищевказаного автомобіля внесено до бази "УГОН". Відповідно до системи "Безпечне місто" останній раз вказаний транспортний засіб фіксувався 15 травня 2019 року поблизу авторинку "Чапаєвка". На місці вчинення кримінального правопорушення проведено радіорозвідку. 23 червня 2019 року допитано як свідка ОСОБА_2 . У ході допиту не з'ясовано всіх обставин вчинення кримінального правопорушення, що свідчить про поверхневий допит останнього. Жодних інших дій у кримінальному провадженні не проведено. Опитаний у ході службового розслідування позивач пояснив, що 02 липня 2019 року до нього в службовий кабінет прибув ОСОБА_2 , який просив надати йому запити на перегляд камер відеонагляду, які зафіксували факт незаконного заволодіння автомобілем, оскільки без запиту поліції установи, які володіють фіксацією поблизу місця вчинення злочину, не надають інформацію. Слідчий повідомив ОСОБА_4 , що відео з місця вчинення злочину вилучено та долучено до матеріалів кримінального провадження. Однак, ураховуючи, що це були інші відеозасоби, термін зберігання яких досить обмежений, а слідчий не мав можливості їх вилучити, оскільки був зайнятий іншими невідкладними справами, тому нарочно надав ОСОБА_2 5 запитів про надання запису з камер відеозапису.
Наведене за висновком дисциплінарної комісії свідчить про проведення досудового розслідування у згаданому кримінальному провадженні на низькому рівні, з порушенням вимог кримінального процесуального законодавства України щодо всебічного, повного та неупередженого розслідування обставин вчинення кримінального правопорушення. Слідчий ОСОБА_1 не провів першочергових слідчих (розшукових) дій у цьому кримінальному провадженні, що привело до неналежного розслідування, а відповідно й до втрати часу і можливості розкриття даного злочину.
Стаття 2 КПК України, визначає завдання кримінального провадження, яким є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Стаття 9 КПК України визначає зміст однієї із основних засад кримінального провадження - законності, відповідно до якої під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Закони та інші нормативно-правові акти України, положення яких стосуються кримінального провадження, повинні відповідати цьому Кодексу. При здійсненні кримінального провадження не може застосовуватися закон, який суперечить цьому Кодексу.
У разі якщо норми цього Кодексу суперечать міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, застосовуються положення відповідного міжнародного договору України.
Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Отже, норми статей 2 та 9 КПК України визначають загальні завдання та засади кримінального провадження і не визначають конкретного переліку слідчих дій, які з метою повного та неупередженого розслідування обставин вчинення кримінального правопорушення повинен здійснити слідчий у відповідному кримінальному провадженні.
При цьому, стверджуючи, що слідчий ОСОБА_1. не провів в кримінальному провадженні № 12019100010005348 першочергових слідчих (розшукових) дій, що привело до неналежного розслідування цього кримінального провадження, відповідач не вказав, які саме визначені кримінальним процесуальним законодавством дії повинні був провести і не провів слідчий ОСОБА_1 . При цьому як з висновку службового розслідування, так із довідки слідчого ОСОБА_1 по кримінальному провадженню № 12019100010005348 вбачається, що під час досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні ним проведено низку слідчих дій: виявлено камери відеоспостереження, які зафіксували факт незаконного заволодіння транспортним засобом, які оглянуті та оформлені протоколом відеозапису; на місці вчинення кримінального правопорушення проведено радіорозвідку; направлено запити щодо з'ясувати видачі довіреності на викрадений транспортний засіб, перетин ним кордону тощо; відповідно до системи "Безпечне місто" встановлено останнє місце перебування транспортного засобу; допитано свідка ОСОБА_2 .
За наведених обставин, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про необґрунтованість висновку службового розслідування про порушення позивачем статей 2 та 9 КПК України, непроведення ним першочергових слідчих (розшукових) дій, що свідчить про необґрунтованість висновку про вчинення позивачем дисциплінарного проступку
При цьому, суд апеляційної інстанції критично оцінює доводи відповідача про те, що позивач вищевказаний висновок службового розслідування не оскаржував, оскільки з відповідними рапортом про свою незгоду з ним до керівництва не звертався.
Так, Пунктом 4 розділу VIII Порядку передбачено, що поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення в порядку та строки, визначені статтею 24 Дисциплінарного статуту Національної поліції України. У свою чергу статтею 24 Дисциплінарного статуту встановлено, що поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення протягом місяця з дня його виконання (реалізації) шляхом подання рапорту до прямого керівника особи, яка застосувала дисциплінарне стягнення, а також шляхом звернення до суду в установленому порядку. Таким чином, законодавство не передбачає оскарження висновку службового розслідування.
Поряд з викладеним, колегія суддів апеляційної інстанції зауважує, що відповідачем не надано мотивів неможливості застосування до позивача іншого передбаченого ст. 13 Дисциплінарного статуту, виду дисциплінарного стягнення, окрім як звільнення з посади.
Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.03.2020 року по справі №824/126/17-а.
При цьому, як було зазначено раніше, частиною чотирнадцятою статті 19 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади до поліцейських, які обіймають посади найнижчого рівня, не застосовується.
Відповідно до розділу ІV Переліку посад молодшого та середнього складу поліції і відповідних їм граничних спеціальних звань, затвердженого наказом Нацполіції від 04 грудня 2015 року № 142, посада слідчого є найнижчою посадою в управлінні, відділі та відділенні поліції.
Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції наголошує на тому, що будь-які фактори, не звільняють суб'єкта владних повноважень від обов'язку під час прийняття рішення діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано та добросовісно.
Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного наказу, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Крім іншого, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2021 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Н.М. Єгорова
Судді І.В. Федотов
Є.В. Чаку