Справа № 640/18620/20 Суддя (судді) першої інстанції: Вовк П.В.
01 вересня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Василенка Я.М.,
Кузьменка В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МАСТЕРАЛЬЯНС ГРУПП» на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2021 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАСТЕРАЛЬЯНС ГРУПП» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 жовтня 2020 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастеральянс Групп» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено; визнано протиправними та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 18 листопада 2019 року № 1332402/40936238, від 06 грудня 2019 року №1346628/40936238; від 18 листопада 2019 року № 1332400/40936238, від 18 листопада 2019 року № 1332403/40936238 та від 18 листопада 2019 року №1332401/40936238; зобов'язано Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні, видані товариством з обмеженою відповідальністю «Мастеральянс Групп» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ-МЕРІТАЙМ ГРУП» від 16 вересня 2019 року №3, від 04 жовтня 2019 року №1, від 05 жовтня 2019 року № 2, від 09 жовтня 2019 року № 3 та від 13 жовтня 2019 року № 4, та вважати їх прийнятими датами фактичного отримання; стягнено на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Мастеральянс Групп» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 10510, 00 грн. (десять тисяч п'ятсот десять гривень).
04 лютого 2021 року Окружним адміністративним судом міста Києва по справі № 640/18620/20 видано виконавчий лист.
21 травня 2021 року позивачем подано заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2021 р. відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастеральянс Групп» про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі № 640/18620/20.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою заяву задовольнити.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2021 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 01.09.2021.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 309 КАС України, у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.
Колегія суддів, виконуючи вимоги процесуального законодавства, ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги.
Сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відмовляючи у задоволенні заяви про встановлення судового контролю, суд першої інстанції виходив з того, з метою виконання судового рішення у справі № 640/18620/20, Окружним адміністративним судом міста Києва було видано виконавчий лист від 04 лютого 2021 року, водночас, матеріалами справи не підтверджено, що позивачем вичерпано загальний порядок виконання судового рішення, визначений Законом України «Про виконавче провадження», внаслідок невиконання рішення суб'єктом владних повноважень у добровільному порядку.
Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Слід зазначити, що КАС України визначає систему процесуальних засобів, які адміністративні суди вправі застосовувати для забезпечення своєчасного, точного, неухильного та повного виконання судового рішення.
Важливою конституційною гарантією забезпечення обов'язковості судового рішення, є судовий контроль за його виконанням.
З цією метою, КАС України, визначає систему процесуальних засобів, які адміністративні суди вправі застосовувати для забезпечення своєчасного, точного, неухильного та повного виконання судового рішення.
В аналітичній доповіді в рамках проєкту Ради Європи «Підтримка виконання Україною рішень Європейського суду з прав людини» (2018 рік) стосовно огляду практики ЄСПЛ щодо захисту права на розгляд справи та виконання судового рішення в розумний строк узагальнено критерії ефективності засобів забезпечення виконання цього права: 1) засіб є ефективним, якщо його можна використати для прискорення ухвалення рішення судом, що розглядає справу; 2) найбільш ефективними є засоби, спрямовані на попередження, а не на компенсацію за затримку розгляду справи чи виконання судового рішення; 3) поєднання пришвидшувального та компенсаторного засобів захисту є найкращим варіантом тощо.
Аналіз положень КАС України, дає підстави виокремити такі основні процесуальні засоби, за допомогою яких адміністративний суд забезпечує належне виконання судового рішення, яке набрало законної сили: 1) роз'яснення судового рішення (ст. 254); 2) судовий контроль за виконанням судового рішення (ст. ст. 382, 383); 3) заміна сторони виконавчого провадження (ст. 379); 4) поновлення пропущеного з поважних причин строку пред'явлення виконавчого листа до виконання (ст. 376); 5) відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, зміна чи встановлення способу і порядку виконання (ст. 378); 6) зупинення виконання судових рішень лише у виключних випадках (ст. 375); 7) застосування як преюдиційних обставин, встановлених у судовому рішенні, що набуло законної сили, під час судового розгляду іншої справи (частини четверта - сьома ст. 78) тощо.
Стосовно сутності судового контролю у постанові Верховного Суду від 21 серпня 2019 р. у справі № 295/13613/16-а зазначено, що ст. ст. 382-383 КАС України, визначено такі види судового контролю за виконанням судового рішення, як зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.
У цій справі, Верховний Суд акцентував увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із невиконанням судового рішення в цій справі.
При цьому, Верховний Суд зазначив, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання нового позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється у порядку, передбаченому в КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
На цій підставі Верховний Суд дійшов висновку, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Таким чином, Верховний Суд вказав, що судове рішення виконується безпосередньо, та для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. Суд також врахував, що винесення судового рішення, яке передбачає оцінку судового рішення прийнятого в іншій справі, буде суперечити ст. 129-1 Конституції України.
Приписами ч. ч. 1-2 ст. 382 КАС України, визначено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Колегія суддів зазначає, що, з метою забезпечення виконання судового рішення, статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Аналіз зазначених положень дає підстави для висновку про те, що встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання свої зобов'язань у межах відповідної справи.
Як зазначив Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 17 вересня 2020 року у справі № 340/962/19: «…клопотання про встановлення судового контролю може бути подано й задоволено судом вже після ухвалення рішення у справі. Отже, позивача не позбавлено можливості звернутися із клопотанням про встановлення судового контролю після прийняття судом рішення у справі, у разі існування ризику його невиконання».
Як вбачається зі змісту поданої товариством заяви про встановлення судового контролю, в ній позивач повідомляв про те, що державним виконавцем в межах виконавчого провадження по виканню виконавчого листа у даній справі вчинялись дії задля виконання судового рішення, зокрема, винесено постанови про накладення штрафу на боржника, про повторне накладення штрафу, направлялось повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 КК України. Тобто, на переконання заявника, державним виконавцем було вичерпано перелік дій, встановлених Законом України «Про виконавче провадження», однак, рішення суду так і залишилось не виконаним.
Водночас, висновки суду, викладені в оскаржуваній ухвалі, про те, що матеріалами справи не підтверджено, що позивачем вичерпано загальний порядок виконання судового рішення, визначений Законом України «Про виконавче провадження», внаслідок невиконання рішення суб'єктом владних повноважень у добровільному порядку не ґрунтуються на фактичних обставинах справи, а також судом не було жодним чином перевірено чи дійсно, у межах виконавчого провадження державним виконавцем було вичерпано перелік наданих законодавством важелів впливу на боржника, хоча заявник стверджує протилежне та надавав суду відповідні докази на підтвердження, які так і залишились не перевіреними.
Крім того, факт видання судом виконавчого листа, не позбавляє сторону стягувача звернутись до суду із заявою про встановлення судового контролю у випадку наявності підстав та фактів невиконання на дату подання такої заяви рішення суду.
Колегія суддів наголошує на тому, що, дійсно, встановлення судового контролю, є правом а не обов'язком суду, однак, задля того, щоб відмовити в його встановленні, суд має перевірити належним чином доводи заявника, викладені в його заяві та навести підстави для висновку про відмову в задоволенні заяви, поданої у порядку ст. 382 КАС України.
З огляду на викладене, висновки суду першої інстанції, що викладені у оскаржуваній ухвалі, вважає передчасними та не достатньо обґрунтованими, адже, таким чином нівелюється сама суть та завдання судового контролю, при цьому, що, звертаючись до суду першої інстанції із заявою про встановлення судового контролю, заявник наводив доводи та аргументи, що вказують на невиконання відповідачем рішення суду, що набрало законної сили.
На переконання колегії суддів, оцінки вищевказаним обставинам при винесенні оскаржуваної ухвали про відмову задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення судом першої інстанції надано не було.
За змістом частини 1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, саме суд, який ухвалив судове рішення, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень подати звіт.
За таких обставин, колегія суддів вважає, оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви про встановлення судового контролю, адже суд не розглядав вказану заяву по суті, обмежившись лише загальною оцінкою доводів позивача та вказавши на право суду у питанні встановлення судового контролю.
Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.
Із набранням чинності нової редакції КАС України, законодавцем розширено повноваження суду та надано судам право встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення після ухвалення ним рішення, у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що органом влади порушується принцип обов'язковості судового рішення.
З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, а тому, зазначена ухвала суду підлягає скасуванню, а справу слід передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Отже, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції прийнято ухвалу з порушенням норм процесуального права.
Згідно з приписами п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
У відповідності до ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Керуючись ст. ст. 315, 320, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МАСТЕРАЛЬЯНС ГРУПП» - задовольнити частково.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2021 р. - скасувати.
Справу направити до Окружного адміністративного суду міста Києва для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді Я.М. Василенко
В.В. Кузьменко