Справа № 640/8934/20 Суддя (судді) першої інстанції: Шевченко Н.М.
01 вересня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Василенка Я.М.,
Кузьменка В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 червня 2021 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якій просила суд:
- визнати протиправною відмову ГУ ПФУ в м. Києві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1;
- зобов'язати ГУ ПФУ в м. Києві призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до списку № 1 з дня звернення ОСОБА_1 з дня її звернення із заявою про призначення пенсії - з 30.10.2019, зарахувавши до пільгового стажу за списком № 1 в полуторному розмірі період роботи з 13.11.1992 по 28.06.2000 в Управління дозиметричного контролю Науково-виробничого об'єднання «Прип'ять» та у Державному науково-виробничому підприємстві регіонального моніторингу навколишнього середовища і дозиметричного контролю «Радек».
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відмова у призначенні пенсії за вислугу років неправомірна, оскільки ГУ ПФУ у м. Києві протиправно не враховано пільговий стаж позивача за періоди роботи який підтверджується відповідними документами.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 червня 2021 р. адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в призначенні пенсії на пільгових умовах за списком № 1 ОСОБА_1 протиправними.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.10.2019 та додані до неї документи про призначення пенсії на пільгових умовах з урахуванням висновків суду щодо (1) підтвердження пільгового стажу за списком № 1 в період з 13.11.1992 по 28.06.2000 та (2) зарахування у полуторному розмірі пільгового стажу у період з 01.01.1996 по 01.01.2000.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального права, та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2021 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у порядку письмового провадження на 01.09.2021.
Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач звернулась до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах 30.10.2019.
Листом ГУ ПФУ в м. Києві від 11.02.2020, позивачу відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах, оскільки відсутній необхідний пільговий стаж роботи 7 років 6 місяців. Відповідачем встановлено, що страховий стаж ОСОБА_1 складає 24 роки 11 місяців 17 днів, при цьому, період роботи з 13.11.1992 по 28.06.2000 не було враховано, оскільки надана довідка не відповідає вимогам чинного законодавства.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням пенсійного органу, позивач звернулась до суду.
Суд першої інстанції, за наслідком розгляду даного спору встановив, що ОСОБА_1 на підставі відомостей із трудової книжки підтверджено пільговий стаж за списком № 1 у період з 13.11.1992 по 28.06.2000; пільговий стаж у період з 01.01.1996 по 01.01.2000 зараховується ОСОБА_1 у полуторному розмірі.
Натомість, апелянт вважає, що, у даному випадку, у суду першої інстанції взагалі були відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів зазначає, що оскаржуване рішення переглядається судом апеляційної інстанції у межах доводів та вимог відповідача, згідно вимог ч. 1 ст. 308 КАС України, тобто, в частині, якою позовні вимоги було задоволено. У іншій частині, оскаржуване рішення не переглядається.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на таке.
Згідно з нормами п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у редакції діючій на час виникнення спірних правовідносин, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Так, відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Аналогічні норми викладені у п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Приписами ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У свою чергу, в пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (Порядок № 637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
За змістом п. 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Згідно з п. 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Тож, з наведеного слідує, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка, однак, у разі якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Наказом міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18.11.2005, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за № 1451/11731 затверджено порядок застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (Порядок № 838).
Згідно з вимогами п. 3 Порядку № 838, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.
При цьому, слід врахувати, що у разі наявності відповідної професії у Списку, що чинний на період роботи особи, до пільгового стажу зараховується увесь період роботи. У разі відсутності професії на час роботи особи у списку, за умови внесення такої професії у подальшому, виникає необхідність підтверджувати умови праці, зокрема, документами про атестацію робочих місць за умовами праці після 21.08.1992. Так, наявність у трудовій книжці, як в основному документі, що підтверджує трудовий стаж, запису про відповідну роботу, яка міститься у списку, чинному на період такої роботи, є належним підтвердженням пільгового стажу та не потребує додаткових документів для його підтвердження, за відсутності обґрунтованої необхідності.
Під час розгляду даної справи в суді першої інстанції було досліджено наступний трудовий стаж позивача: з 13.11.1992 - 31.08.1993 на посаді касира Управління дозиметричного контролю Науково-виробничого об'єднання «Прип'ять»; з 01.09.1993 - 30.04.1996 на посаді бухгалтера Управління дозиметричного контролю Науково-виробничого об'єднання «Прип'ять»; з 01.05.1996 - 28.06.2000 на посаді техніка відділу ЦРЕМЗВ Державного науково-виробничого підприємства регіонального моніторингу навколишнього середовища і дозиметричного контролю «Радек».
Постановою Кабінету Міністрів СРСР № 10 від 26.01.1991 затверджено списки виробництв, робіт, професій, посад та показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення, зокрема, список № 1. Серед переліку списку № 1 згадуються: «Работы с радиоактивными веществами, источниками ионизирующих излучений, бериллием и редкоземельными элементами; 12201000 1. Работы на предприятиях, в научно-исследовательских институтах, лабораториях, конструкторских и опытно-конструкторских организациях и медицинских учреждениях; 12201000-1754а Рабочие, руководители и специалисты, постоянно занятые в условиях радиационной или бериллиевой вредности на опытных, опытно-производственных и укрупненных лабораторных установках, в опытных цехах по отработке или совершенствованию; 12202000-17541 Рабочие, руководители и специалисты, постоянно и непосредственно занятые на эксплуатационных, ремонтных, наладочных и экспериментальных работах в условиях радиационной вредности; 12418000-17541 Рабочие, специалисты и руководители, выполняющие работы в условиях радиационной вредности (за фактически отработанное время)».
У подальшому, постановою Кабінету Міністрів України № 162 від 11.03.1994 затверджено, зокрема, список № 1 в новій редакції, до якого увійшли аналогічні наведеним посади та професії.
З урахуванням викладеного, та беручи до уваги те, що за наявності записів у трудовій книжці, які дозволяють співставити зазначені посади зі списком № 1, в чинній, у відповідний період, редакції, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем до пенсійного органу було надано достатні документи, які не викликають сумнівів у достовірності, на підтвердження пільгового стажу з 13.11.1992 по 28.06.2000.
У частині питання про зарахування згаданого періоду в полуторному розмірі, слід зазначити, що постановою Кабінету Міністрів України № 250 від 29.02.1996 «Про компенсації та пільги особам, які працюють на Чорнобильській АЕС і у зоні відчуження» установлено, що у період з 1 січня 1996 р. до 1 січня 2000 року працівникам, які постійно виконують роботи з експлуатації Чорнобильської АЕС і у зоні відчуження час роботи зараховується до загального трудового стажу та стажу, що має право на пільгову пенсію за Списком 1, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 р. № 162 ( 162-94-п ), у полуторному розмірі.
Згаданою нормою регламентовано соціальну гарантію для визначеного кола осіб, до яких, слід віднести ОСОБА_1 . При цьому, за змістом ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Водночас, підстави для зарахування в полуторному розмірі решти заявленого періоду, - відсутні.
Зі змісту листа ГУ ПФУ в м. Києві від 11.02.2020 убачається, що викладені вище положення чинного законодавства залишено поза увагою, оскільки за наявності достатніх відомостей у трудовій книжці, відповідач вдався до формалізму при оцінці додаткових документів. Тож, оскільки позивачем підтверджено пільговий стаж у період з 13.11.1992 по 28.06.2000, при цьому, період з 01.01.1996 по 01.01.2000 зараховується у полуторному розмірі, відмова у призначенні пенсії з підстав відсутності пільгового стажу (7 років 6 місяців) є протиправною, на що, цілком обґрунтовано звернув увагу і суд першої інстанції.
Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до норм ч. ч. 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
З огляду на викладене, зважаючи на обставини цієї справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, з правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Крім того, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції, не втручаючись в дискреційні повноваження пенсійного органу, цілком обґрунтовано прийняв рішення про зобов'язання повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії на пільгових умовах, з урахуванням висновків суду у даній справі.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні та не є підставою для його скасування/зміни.
Колегія суддів вирішила, згідно ст. 316 КАС України, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 червня 2021 р. - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді Я.М. Василенко
В.В. Кузьменко