Справа №640/16391/20 Суддя (судді) першої інстанції: Амельохін В.В.
01 вересня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ключковича В.Ю.,
суддів Беспалова О.О.,
Парінова А.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Національного університету оборони України імені Івана Черняховського на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 лютого 2021 року, прийнятого у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національного університету оборони України імені Івана Черняховського про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Національного університету оборони України імені Івана Черняховського про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.02.2021 адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Національний університет оборони України імені Івана Черняховського подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.02.2021 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В апеляційній скарзі відповідач вказує, що в нього відсутні правові підстави для здійснення нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення так як відсутня вислуга 10 років і більше, а суд першої інстанції помилково було зараховано пільгова вислуга до календарної.
Відзив на апеляційну скаргу до Шостого апеляційного адміністративного суду не надходив.
У відповідності до положень ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 проходив службу у Національному університеті оборони України імені Івана Черняховського з 15.11.2017 по 28.02.2020.
Наказом начальника Національного університету оборони України імені Івана Черняховського (по особовому складу) від 05.02.2020 №5 ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за підпунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту). Наказом Тимчасово виконуючого обов'язки начальника Національного університету оборони України імені Івана Черняховського (по стройовій частині) від 28.02.2020 №45 позивач виключений зі списків особового складу університету та всіх видів забезпечення та направлений для зарахування на військовий облік до Солом'янського районного у м. Києві військового комісаріату.
18.05.2020 позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою про здійснення нарахування та виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Листом від 01.06.2020 №182/1983 відповідач відмовив у задоволенні вказаної заяви, оскільки календарна вислуга років військової служби позивача станом на 28.02.2020 (день виключення із списків особового складу університету) складає 09 років 06 місяців 27 днів.
Вважаючи таке рішення Національного університету оборони України імені Івана Черняховського протиправним, позивач звернувся до суду.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що ОСОБА_1 , як військовослужбовець, що звільнений з військової служби за наявності вислуги років - 10 років 3 місяців 7 днів, що перевищує 10 років, має право на одноразову грошову допомогу, передбачену абз. 1 п. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а розмір такої допомоги визначається у вигляді 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожні вісім повних календарних років служби позивача.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, визначено Законом України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII).
Статтею 9 Закону №2011-XII визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
За приписами ч. 2 ст. 15 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Тобто, вказана вище стаття Закону не передбачає будь-яких обмежень щодо обчислення такої вислуги лише в календарних роках, а передбачає виплату одноразової грошової допомоги у разі звільнення за наявності вислуги 10 років і більше. Отже, колегія суддів вважає вірним аналогічний висновок суду першої інстанції.
Крім того, відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (далі - Порядок №393) строкова військова служба зараховується до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, у календарному обчисленні, а в разі її проходження в умовах, визначених у пункті 3 цієї постанови, у віддалених і високогірних місцевостях або в інших умовах, які згідно із законодавством колишнього СРСР були підставою для зарахування до вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах, - у відповідному пільговому обчисленні.
Колегія суддів зауважує, що вислуга років не обчислюється календарними роками служби, а може включити різні періоди, в тому числі і пільгове обчислення строку вислуги.
Колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача на положення абз. 3 п. 10 Порядку №393, оскільки вказана норма регулює питання розміру одноразової грошової допомоги, яка обчислюється за кожний повний календарний рік служби, тоді як право на отримання такої допомоги передбачене ч. 2 ст. 15 Закону №2011-XII за умови наявності вислуги 10 років і більше.
За вказаних обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідно до правил ч. 2 ст. 15 Закону №2011-XII ОСОБА_1 , як такий що має вислугу більше 10 років набув право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (8 років).
Аналогічні правові висновки висловлено Верховним Судом у постановах від 21.04.2021 у справі № 380/2427/20 та від 24.11.2020 у справі №822/3008/17.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення у відповідності до норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, та не підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріального та процесуального права.
У свою чергу, вказані в апеляційній скарзі доводи Національного університету оборони України імені Івана Черняховського не свідчать про наявність передбачених ст. 317 КАС України підстав для скасування рішення суду першої інстанції, зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 311, 315-316, 321-322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Національного університету оборони України імені Івана Черняховського залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 лютого 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В.Ю. Ключкович
Судді О.О. Беспалов
А.Б. Парінов