Україна
Донецький окружний адміністративний суд
25 серпня 2021 р. Справа№200/8642/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасенка І.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради про стягнення одноразової грошової допомоги до 5 травня,-
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради (далі - УСЗН)про стягнення одноразової грошової допомоги до 5 травня, в якому просить: 1) визнати дії та рішення управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради протиправними щодо відмови в перерахунку, обчисленні та виплаті ОСОБА_1 , одноразової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі семи мінімальних пенсій за віком викладеної у листі від 22 червня 2021 року за вих. № 29-01-14М-735-5.1-6.2; 2) зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради нарахувати і виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 05 травня за 2021 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону України № 367-XIV від 25.12.1998 року «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з урахуванням Конституційного Суду України, викладеному у Рішенні від 27.02.2020 року за № 3-р/2020 справа № 1-247/2018 (3393/18), з урахуванням раніше виплаченої суми; 3) стягнути з управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради на корить ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу до 5 травня 2021 року, передбаченої ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі семи мінімальних пенсій за віком з урахуванням сплачених сум у розмірі 8992,00 грн.; 4) стягнути з управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради на користь громадянина ОСОБА_1 суму в розмірі 2000 грн. за надання правової допомоги АБ «Каганович та Партнери» відповідно до договору № 25/03/21-3 від 25.03.2021 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є особою з інвалідністю внаслідок війни 3 групи. Позивач зазначає, що у 2021 році отримав одноразову грошову допомогу до 5 травня у розмірі 3391 грн., замість належних 12383 грн.
Отже, позивач вважає, що такими діями, відповідач порушив його права, у зв'язку із чим змушений був звернутися до суду із даним позовом.
19.07.2021 року відкрито провадження у справі, про що постановлено відповідну ухвалу, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву в якому зазначив, що вимоги позивача є необґрунтованими і задоволенню не підлягають, так як грошова допомога до 5 травня виплачена в повному обсязі згідно чинного законодавства у розмірі 3391,00 грн.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, дослідивши докази, які наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій. Позивач є інвалідом війни 3 групи, що підтверджується посвідченням НОМЕР_3 .
Відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 06.10.2020 року № 1426-5000313447, ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою з м. Луганськ до м. Краматорськ Донецької області.
Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується сторонами, позивачу виплачена разова грошова допомога до 5 травня у 2021 році у розмірі 3391,00 грн.
В червні 0221 року позивач звернувся до УСЗН із заявою про перерахунок вказаної одноразової грошової допомоги до 5 травня.
22 червня 2021 року відповідачем своїм рішенням було відмовлено в проведенні перерахунку одноразової грошової допомоги до 5 травня, як інваліду війни, передбаченої п. 5 ч. 28 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.
Не погоджуюсь з діями відповідача, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-XII від 22 жовтня 1993 року (далі - Закон № 3551-XII).
Пільги особам з інвалідністю внаслідок війни встановлені статтею 13 вказаного Закону № 3551-XII.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 року статтю 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» було доповнено частиною четвертою такого змісту: «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком».
Підпунктом «б» підпункту 1 пункту 20 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28 грудня 2007 року (набрав чинності 01 січня 2008 року) статтю 13 частину 5 Закону України № 3551-XII викладено у такій редакції: «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення підпункту «б» підпункту 1 пункту 20 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28 грудня 2007 року.
У подальшому Законом України від 28.12.2014 № 79-VІІІ «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» (набрав чинності 01 січня 2015 року) розділ VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 року № 3-р/2020 зазначене положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Таким чином, на час виникнення спірних відносин Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 року № 3-р/2020 відновлено дію частини п'ятої статті 13 Закону № 3551-XII у редакції Закону № 367-ХІV, згідно з якою щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам ІIІ групи семи мінімальних пенсій за віком.
Разом з тим відповідно до Додатку до Порядку використання коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 квітня 2021 року № 325 (далі - Постанова № 325), разова грошова допомога до 5 травня у 2021 році виплачується особам з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи у розмірі 3391 грн., тобто у розмірі меншому, ніж це передбачено частиною п'ятою статті 13 цього Закону.
Отже, на час виплати позивачу у квітні 2021 року щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли Закон № 3551-XII і Постанова № 325.
При цьому суд зауважує, що дію наведеної вище норми Закону № 3551-XII у 2021 році не зупинено, вона не втратила чинність, зміни до названого Закону законодавцем не вносились.
Також суд наголошує, що норми будь-яких підзаконних нормативно-правових актів, у тому числі і постанов Кабінету Міністрів України, на які посилається відповідач, не можуть змінювати приписів Закону № 3551-ХІІ.
Таким чином, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни у 2021 році слід застосовувати не Постанову № 325, а Закон № 3551-XII, який має вищу юридичну силу.
За таких обставин, позивач має право на одержання разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено у 2021 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня 2021 року - 1769 гривень.
Отже, розмір разової грошової допомоги до 5 травня особам з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи у 2021 році становить 12383,00 грн. (1769 х 7). Виплата позивачу в 2021 році разової грошової допомоги у сумі 3391,00 грн. не відповідає статті 13 Закону №3551-ХІІ та свідчить про порушення його прав на отримання такої допомоги у належному розмірі.
Таким чином, сума недоотриманих позивачем коштів становить 8992,00 грн.
Суд зауважує, що необхідність виконання відповідачем, як розпорядником бюджетних коштів, вимог Постанови № 325, не звільняє відповідача від відповідальності за порушення конституційного права позивача на належний соціальний захист.
Частинами 1,2 статті 7 КАС України встановлено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
Суд зауважує, що вища юридична сила закону полягає у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України. У випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
При розгляді даної адміністративної справи суд враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29.09.2020 року у по справі № 440/2722/20, яка залишена без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 року, що є зразковим рішенням для справ, у яких предметом спору є оскарження дій (бездіяльності) органу, уповноваженого здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня (Управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та/або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат) щодо нарахування і виплати разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році у розмірі, передбаченому статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Таким чином, оскільки відповідачем не доведено правомірності дій щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги до 5 травня у 2021 році у меншому розмірі ніж сім мінімальних пенсій за віком, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог в цій частині.
Стосовно позовних вимог в частині стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються ст. 134 КАС України.
Відповідно до ч. 2 вказаної статті, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За приписами ч.ч. 3, 4 ст. 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно частини 9 цієї статті при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1)чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Частинами 1 та 2 статті 44 КАС України встановлено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки. Учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
За приписами частини 3 цієї статті учасники справи мають право, зокрема, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб;
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Аналіз наведених вище норм дозволяє дійти висновку про те, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
На підтвердження понесених витрат до матеріалів справи було надано:
- договір про надання правової допомоги від 25.03.2021 року № 25/03/2103;
- додаткова угода від 25.03.2021 року до договору № 25/03-21-3
- рахунок на оплату № 25/03/21-3 від 25.03.2021 року;
- копія квитанції № 13 від 06.04.2021 року про оплату 8000 грн. на рахунок АБ «Каганович та Партнери».
Відповідно до п. 4.1 договору правову допомогу за цим договором клієнт оплачує шляхом перерахування коштів на рахунок об'єднання зазначений у договорі.
При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п.268).
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц.
Верховний Суд у постанові від 16.04.2020 року у справі № 727/4597/19 зазначає, що, відповідно до положень статті 14 ПК України адвокати здійснюють незалежну професійну діяльність. У свою чергу, Закон № 5076-VI не наводить форму та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату. Закон № 265/95-ВР, Положення № 13 та Положення № 148 не визначають порядок здійснення розрахунків адвокатом зі своїм клієнтом за готівку, оскільки не поширюються на осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність.
Тобто, аналіз спеціального законодавства, щодо діяльності адвоката, дає право зробити висновок, про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа.
Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката та вона підлягають компенсації за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, а саме - управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В той же час, суд зазначає, оскільки сума недоплаченої разової грошової допомоги у розмірі 8992,00 є визначено, то належним способом поновлення порушених прав позивача є саме стягнення з управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради 8992,00 грн., а не зобов'язання нарахувати та виплатити щорічну разову грошову допомогу до 05 травня за 2021 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, з урахування раніше виплаченої суми.
Таким чином, позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради (місцезнаходження: 84333, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Героїв Небесної Сотні, 23, код ЄДРПОУ 25953617) про стягнення одноразової грошової допомоги до 5 травня - задовольнити частково.
Визнати дії та рішення управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради (місцезнаходження: 84333, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Героїв Небесної Сотні, 23, код ЄДРПОУ 25953617) протиправними щодо відмови в перерахунку, обчисленні та виплаті ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), одноразової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі семи мінімальних пенсій за віком викладеної у листі від 22 червня 2021 року за вих. № 29-01-14М-735-5.1-6.2.
Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради (місцезнаходження: 84333, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Героїв Небесної Сотні, 23, код ЄДРПОУ 25953617) на корить ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразову грошову допомогу до 5 травня 2021 року, передбаченої ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі семи мінімальних пенсій за віком з урахуванням сплачених сум у розмірі 8992 (вісім тисяч дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 00 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради (місцезнаходження: 84333, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Героїв Небесної Сотні, 23, код ЄДРПОУ 25953617) на користь ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму в розмірі 2000 (дві тисячі) грн. за надання правової допомоги АБ «Каганович та Партнери» відповідно до договору № 25/03/21-3 від 25.03.2021 року.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.М. Тарасенко