Україна
Донецький окружний адміністративний суд
31 серпня 2021 р. Справа№200/6172/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління освіти Костянтинівської міської ради, Костянтинівської міської ради, про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів, -
У травні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Управління освіти Костянтинівської міської ради (надалі - відповідач-1), Костянтинівської міської ради (надалі - відповідач-2) про:
- визнання протиправною бездіяльності Управління освіти Костянтинівської міської ради, яка полягає у несвоєчасному складанні подання до органу виконавчої влади про звільнення від сплати за харчування дітей, які є внутрішньо переміщеними особами відповідно до змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення безкоштовним харчуванням дітей внутрішньо переміщених осіб» №474-ІХ від 16.01.2020, який набув чинності 20.05.2020 року;
- визнання протиправною бездіяльності Костянтинівської міської ради, яка полягає у невнесенні змін до рішення Виконавчого комітету Костянтинівської міської ради про організацію харчування вихованців закладів дошкільної освіти, учнів загальної середньої освіти в 2020 році відповідно до змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення безкоштовним харчуванням дітей внутрішньо переміщених осіб» №474-ІХ від 16.01.2020, який набув чинності 20.05.2020 року;
- стягнення з Костянтинівської міської ради сплачені кошти за харчування доньки ОСОБА_2 в дошкільному закладі Управління освіти Костянтинівської міської ради за період з вересня 2020 року по грудень 2020 року включно в сумі 1188,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення безкоштовним харчуванням дітей внутрішньо переміщених осіб» №474-ІХ від 16.01.2020, донька позивача як внутрішньо переміщена особа повинна забезпечуватись безкоштовним харчуванням у дошкільному закладі у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (КМУ). Однак, на теперішній час КМУ не прийнятий порядок забезпечення безкоштовним харчуванням дітей з числа внутрішньо переміщених осіб, у зв'язку з чим на вимогу дошкільного закладу позивачем було сплачено 1188,00 грн. за харчування доньки в дошкільному закладі за період з вересня 2020 року по грудень 2020 року включно. Наразі, в місцевому бюджеті Костянтинівської ОТГ на 2021 рік передбачена стаття для компенсації вартості харчування зазначеної категорії осіб в дошкільних та учбових закладах, але в бюджеті на 2020 рік коштів на компенсацію вартості харчування ВПО учбовим закладам передбачено не було та зміни до місцевих нормативно-правових актів не вносились, що є порушенням прав внутрішньо переміщених осіб, в тому числі позивача.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12.07.2021 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі без проведення судового засідання та повідомлення сторін. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.
26 липня 2021 року та 04 серпня 2021 року на адресу суду від представників відповідачів надійшли відзиви на позов, в яких зазначено, що законодавством України дійсно було встановлено пільги, що звільняють від сплати за харчування вихованців закладів дошкільної освіти, але на той час КМУ не було затверджено порядку забезпечення безкоштовним харчуванням та не було прийнято рішення Костянтинівською міською радою щодо надання такого пільгового харчування. Лише 30.12.2020 року виконкомом Костянтинівської міської ради було ухвалено рішення №919 «Про організацію харчування вихованців закладів дошкільної освіти, учнів закладів загальної освіти у 2021 році», згідно з яким з 01.01.2021 року не сплачується плата за харчування дітей в закладах дошкільної освіти міста з числа внутрішньо переміщених осіб, дітей, які мають статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів. З урахуванням наведеного, представники відповідачів вважають позовні вимоги необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та її донька, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянами України та внутрішньо переміщеними особами (а.с. 4-7, 9).
Донька позивача, ОСОБА_2 , відвідує заклад дошкільної освіти №9 «Оленка» Костянтинівської міської ради з 03.09.2020 року по теперішній час (а.с. 8).
За період з вересня 2020 року по грудень 2020 року включно позивачем було сплачено 1188,00 грн. за харчування доньки в дошкільному закладі (а.с. 10-12).
09.12.2020 року позивач звернулась до Управління освіти Костянтинівської міської ради із заявою, в якій просила повернути сплачені кошти за харчування доньки з посиланням на норми Закону №474-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення безкоштовним харчуванням дітей внутрішньо переміщених осіб» (а.с. 13).
Листом від 23.12.2020 року №37/01-18 відповідач-1 повідомив позивача, що звільнення від плати за харчування дітей в закладах освіти міста здійснюється на підставі рішення виконавчого комітету Костянтинівської міської ради, тому забезпечити дитину ОСОБА_3 безкоштовним харчуванням буде можливим тільки після ухвалення відповідного рішення (а.с. 16).
В подальшому позивач повторно зверталась до відповідачів з аналогічною заявою, на що їй були надані відповіді, що 30.12.2020 року виконкомом Костянтинівської міської ради було ухвалено рішення №919 «Про організацію харчування вихованців закладів дошкільної освіти, учнів закладів загальної освіти у 2021 році», згідно з яким з 01.01.2021 року не сплачується плата за харчування дітей в закладах дошкільної освіти міста з числа внутрішньо переміщених осіб, а зробити перерахунок батьківської плати за вересень-грудень 2020 року неможливо у зв'язку з відсутністю законодавчих підстав (а.с. 18-20, 21).
Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Статтею 53 Конституції України передбачено, що держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.
Згідно ст. 19 Закону України «Про охорону дитинства» держава гарантує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За пунктом 6 частини 1 статті 32 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить організація медичного обслуговування та харчування у закладах освіти, культури, фізкультури і спорту, оздоровчих закладах, які належать територіальним громадам або передані їм.
Пунктом 1 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей встановлено, що незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага має приділятися якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частини 2 статті 35 Закону України «Про дошкільну освіту» від 11.07.2001 № 2628-ІІІ (далі - Закон України «Про дошкільну освіту») організація та відповідальність за харчування дітей у державних і комунальних закладах дошкільної освіти покладаються на Раду міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київську та Севастопольську міські державні адміністрації, районні державні адміністрації, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері освіти, інші центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковані заклади дошкільної освіти, органи місцевого самоврядування, а також на керівників закладів дошкільної освіти.
Згідно з частиною 5 статті 35 Закону України «Про дошкільну освіту» батьки або особи, які їх замінюють, вносять плату за харчування дітей у державному та комунальному закладі дошкільної освіти у розмірах, визначених органами місцевого самоврядування або відповідними органами управління.
Пільгові умови оплати харчування дітей у закладах дошкільної освіти для багатодітних та малозабезпечених сімей та інших категорій, які потребують соціальної підтримки, надаються за рішенням органу місцевого самоврядування за рахунок коштів місцевого бюджету.
Органи місцевого самоврядування та місцеві органи виконавчої влади забезпечують безкоштовним харчуванням дітей в закладах дошкільної освіти міста з числа внутрішньо переміщених осіб, дітей, які мають статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення безкоштовним харчуванням дітей внутрішньо переміщених осіб» №474-ІХ від 16.01.2020, який набув чинності 20.05.2020 року.
Так, п.5 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення безкоштовним харчуванням дітей внутрішньо переміщених осіб» №474-ІХ, статтю 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (Відомості Верховної Ради України, 2015 р., № 1, ст. 1, № 11, ст. 75; 2016 р., № 6, ст. 58) після частини дев'ятої доповнити новою частиною такого змісту:
"10. Діти з числа внутрішньо переміщених осіб чи діти, які мають статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, які навчаються у дошкільних, загальноосвітніх, професійно-технічних навчальних закладах незалежно від підпорядкування, типів і форми власності, забезпечуються безкоштовним харчуванням у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України".
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач та її донька, яка відвідує дошкільний заклад, є внутрішньо переміщеними особами, а отже мають право на пільги, встановлені Законом України «Про внутрішньо переміщених осіб», зокрема на забезпечення безкоштовним харчуванням у дошкільному закладі з дати набрання Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення безкоштовним харчуванням дітей внутрішньо переміщених осіб» №474-ІХ чинності, що не заперечується і відповідачами у справі.
Відповідно до п. п. 2.1, 2.2 «Порядку встановлення плати для батьків за перебування дітей у державних і комунальних дошкільних та інтернатних навчальних закладах», затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України №667 від 21.11.2002 (далі-Порядок), відповідно до статті 35 Закону України "Про дошкільну освіту" батьки або особи, які їх замінюють, вносять плату за харчування дітей у державному та комунальному дошкільному навчальному закладі в розмірах, визначених місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування або підприємствами, організаціями та установами, які перебувають у державній (комунальній) власності і мають у своєму підпорядкуванні дошкільні навчальні заклади.
Розмір плати за поданням дошкільного навчального закладу встановлюють місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування або підприємства, організації та установи, які перебувають у державній (комунальній) формі власності і мають у своєму підпорядкуванні дошкільні навчальні заклади, один раз на рік з урахуванням матеріального стану сім'ї та режиму роботи закладу. Вони можуть установлювати додаткові пільги щодо батьківської плати за харчування дітей у дошкільних навчальних закладах за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів, підприємств, організацій, установ.
Однак, ні Законом України «Про дошкільну освіту», ні Порядком, не передбачено строків або термінів надання подання для встановлення розміру плати за харчування дітей у дошкільному закладі, а лише зазначено один раз на рік. При цьому, доказів звернення з таким поданням взагалі відповідачами до суду не надано.
Тому суд не вбачає протиправної бездіяльності Управління освіти Костянтинівської міської ради саме у несвоєчасному складанні подання, з яким звертається дошкільний навчальний заклад, а отже ця вимога підлягає задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльність відповідача-1 щодо не забезпечення безкоштовним харчуванням дітей внутрішньо переміщених осіб відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення безкоштовним харчуванням дітей внутрішньо переміщених осіб» №474-ІХ.
Суд не приймає посилань відповідачів на відсутність порядку, встановленого КМУ, щодо забезпечення безкоштовним харчуванням дітей внутрішньо переміщених осіб, оскільки підзаконні нормативно-правові акти не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.
Отже, відповідачем-2 допущена протиправна бездіяльність щодо невнесення змін до рішення Виконавчого комітету Костянтинівської міської ради про організацію харчування вихованців закладів дошкільної освіти, учнів загальної середньої освіти в 2020 році відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення безкоштовним харчуванням дітей внутрішньо переміщених осіб» №474-ІХ від 16.01.2020.
Враховуючи допущено протиправну бездіяльність відповідачів, яка полягає у невиконанні вказаних вище приписів закону, відновленням порушеного права позивача буде стягнення з Костянтинівської міської ради сплачені кошти за харчування доньки ОСОБА_2 в закладі дошкільної освіти № 9 «Оленка» Костянтинівської міської ради за період з вересня 2020 року по грудень 2020 року включно в сумі 1188,00 грн.
Таким чином, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління освіти Костянтинівської міської ради, Костянтинівської міської ради, про визнання протиправною бездіяльність та стягнення коштів, підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на те, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у сумі 1816,00 грн., наведена сума відповідно до положень ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає стягненню з відповідача-2, за рахунок його бюджетних асигнувань.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 до Управління освіти Костянтинівської міської ради, Костянтинівської міської ради, про визнання протиправною бездіяльність та стягнення коштів - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною бездіяльність Управління освіти Костянтинівської міської ради щодо не забезпечення безкоштовним харчуванням дітей внутрішньо переміщених осіб відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення безкоштовним харчуванням дітей внутрішньо переміщених осіб» №474-ІХ.
3. Визнати протиправною бездіяльність Костянтинівської міської ради щодо невнесення змін до рішення Виконавчого комітету Костянтинівської міської ради про організацію харчування вихованців закладів дошкільної освіти, учнів загальної середньої освіти в 2020 році відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення безкоштовним харчуванням дітей внутрішньо переміщених осіб» №474-ІХ від 16.01.2020.
4. Стягнути з Костянтинівської міської ради сплачені ОСОБА_1 кошти за харчування доньки ОСОБА_2 в закладі дошкільної освіти № 9 «Оленка» Костянтинівської міської ради за період з вересня 2020 року по грудень 2020 року включно в сумі 1188 (одна тисяча сто вісімдесят вісім) грн. 00 коп.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Костянтинівської міської ради (місцезнаходження: вул. Олекси Тихого, буд. 260, м. Костянтинівка, Донецька область, 85114, ідентифікаційний код юридичної особи 34898855) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) гривень 00 копійок.
Судове рішення складено та підписано 31 серпня 2021 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.М. Чучко