01 вересня 2021 року Справа № 160/7843/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Конєвої С.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
12.05.2021р. (згідно штемпеля поштового зв'язку) ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та просить:
- визнати протиправними дії відповідача в частині відмови у призначенні, нарахуванні та виплаті позивачеві пільгової пенсії за Списком №2 у зв'язку з його роботою в особливо шкідливих умовах праці;
- зобов'язати відповідача зарахувати до пільгового стажу роботи позивача за Списком №2 період його роботи за професією помічника машиніста екскаватора кар'єру №8 Вільногірського гірничо-металургійного комбінату з 01.01.1992р. по 14.10.1996р. включно;
- зобов'язати відповідача призначити, нарахувати та виплатити позивачеві пенсію на пільгових умовах за Списком №2, у зв'язку з роботою в шкідливих умовах праці, з дати досягнення позивачем пенсійного віку, а саме: з 28.02.2021р.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 18.03.2021р. він звернувся до пенсійного органу із заявою щодо призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2, проте, листом №0400-010303-8/58583 від 26.04.2021р. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовило позивачеві в призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи, при цьому, у листі зазначено про те, що періоди роботи відповідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виданої ПрАТ «ЮКРЕЙНІАН КЕМІКАЛ ПРОДАКТС» 14.12.2020р. №109, не враховано за Списком №2, оскільки з 01.01.1992р. по 14.10.1996р. позивач працював повний робочий день за посадою помічник машиніста екскаватора, що передбачена Списком №2, але відповідно до Постанови Кабінету Міністрів СРСР №10 від 26.01.1991р. та Постанови Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994р. «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» відсутня професія «помічник машиніста екскаватора». Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, так як відповідач довільно та протиправно, на свій розсуд, надає тлумачення окремим положенням нормативних актів, що регулюють спірні правовідносини, що не є компетенцією відповідача; у відповідності до підрозділу І Списку №2, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956р. за №1173, право на пільгову пенсію за Списком №2 мають в тому числі і помічники машиністів екскаваторів так само, як і відповідно до розділу І Списку №2, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003р. за №36; у спірний період позивач виконував роботу із шкідливими умовами праці і ці умови та робоче устаткування не змінювалися протягом всього періоду його роботи на підприємстві, а посада помічника машиніста екскаватора за умовами роботи підпадала під Список №2; наданими до відповідача документами підтверджено проведення атестації професії помічника машиніста екскаватора та погодження цієї атестації з Головним державним експертом області з умов праці.
Ухвалою суду від 25.05.2021р. було відкрито провадження у даній справі, призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов'язано відповідача, зокрема, надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.30).
06.07.2021р. засобами поштового зв'язку, на виконання вимог вищевказаної ухвали суду, від відповідача надійшов письмовий відзив на позов, у якому останній просив у задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі посилаючись на те, що період роботи позивача з 01.01.1992р. по 14.10.1996р. на посаді «помічник машиніста екскаватора кар'єру №8» філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» ПрАТ «ЮКРЕЙНІАН КЕМІКАЛ ПРОДАКТС» до пільгового стажу за Списком №2 не зараховано, оскільки дана посада відсутня в Постанові Кабінету Міністрів СРСР №10 від 26.01.1991р. та Постанові Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994р. «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» відсутня професія «помічник машиніста екскаватора»; виходячи із приписів п.1 ч.2 ст.114 Закону України №1058, крім встановленого віку і стажу, основою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є: наявність професії виробництва в Списках №1, №2; зайнятість робітника на роботах, передбачених Списками №1 або №2, не менше 80% робочого часу, встановленого для цього виробництва; підтвердження шкідливих умов праці робітника безпосередньо на робочому місці за результатами атестації та відсутність хоча б однієї з цих умов не надає права робітникові на пенсію за віком на пільгових умовах; за кодом КП 2010100а-14388 в постановах №10 та №162 зазначено посаду «Машиніст екскаватора»; враховуючи чинність рішення Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області від 26.04.2021р. №0400-010303-8/58583, вимоги позивача передчасні, а по суті є безпідставними (а.с.33-35).
Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
У зв'язку із перебуванням судді Конєвої С.О. з 26.07.2021р. по 31.08.2021р. включно у щорічній відпустці, рішення у даній адміністративній справі приймається 01.09.2021р.
Відповідно до ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі розгляду адміністративної справи за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Із наявних в матеріалах справи документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.
18.03.2021р. ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, до якої позивачем були додані, зокрема, трудова книжка та довідки, які визначають право на пенсію на пільгових умовах №229/29 від 03.03.2021р. та №109 від 14.12.2020р., що підтверджується копіями відповідної заяви та розписки-повідомлення, наявними у справі (а.с.42).
Листом №0400-010303-8/58583 від 26.04.2021р. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовило позивачеві в призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи, при цьому, у листі зазначено про те, що періоди роботи відповідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виданої ПрАТ «ЮКРЕЙНІАН КЕМІКАЛ ПРОДАКТС» 14.12.2020р. №109, не враховано за Списком №2, оскільки з 01.01.1992р. по 14.10.1996р. позивач працював повний робочий день за посадою помічник машиніста екскаватора, що передбачена Списком №2, але відповідно до Постанови Кабінету Міністрів СРСР №10 від 26.01.1991р. та Постанови Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994р. «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» відсутня професія «помічник машиніста екскаватора», що підтверджується змістом копії відповідного листа (а.с.18-19,79-80).
Вказаний спір виник у зв'язку із незгодою позивача з діями відповідача в частині відмови у призначенні, нарахуванні та виплаті позивачеві пільгової пенсії за Списком №2, у зв'язку з чим позивач просить захистити його порушені права шляхом визнання таких дій відповідача протиправними та зобов'язання відповідача зарахувати до пільгового стажу роботи позивача за Списком №2 період його роботи за професією помічника машиніста екскаватора кар'єру №8 Вільногірського гірничо-металургійного комбінату з 01.01.1992р. по 14.10.1996р. включно; призначити, нарахувати та виплатити позивачеві пенсію на пільгових умовах за Списком №2, у зв'язку з роботою в шкідливих умовах праці, з дати досягнення позивачем пенсійного віку, а саме: з 28.02.2021р.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон №1058) встановлено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається, зокрема, працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, зокрема, чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.
Пунктом 3 "Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах", затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України за № 383 від 18.11.2005р., передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.
При цьому, згідно п.2 Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005р. №383 “Про затвердження порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах”, під повним робочим днем слід вважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу.
Відповідно до статті 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що чоловіки мають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058 після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, передбачених Списком №2, та за умови повного робочого дня на відповідних роботах, але не менше 80% робочого часу, при цьому, за відсутності у трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Як вбачається з матеріалів справи, у спірний період з 01.01.1992р. по 14.10.1996р. позивач працював повний робочий день за Списком №2 на посаді помічника машиніста екскаватора філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» ПрАТ «Кримський ТИТАН» та виконував роботи по обслуговуванню екскаватора кар'єру №8, що підтверджується копіями трудової книжки позивача та довідкою Приватного акціонерного товариства “Юкрейніан Кемікал Продактс” №109 від 14.12.2020р., наявними в матеріалах справи (а.с.7-17,25-26,36-40,45).
Вказаний вище період не було зараховано відповідачем до пільгового стажу позивача за Списком №2 при вирішенні питання щодо призначення позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах, так як з 01.01.1992р. по 14.10.1996р. позивач працював повний робочий день за посадою помічник машиніста екскаватора, що передбачена Списком №2, але відповідно до Постанови Кабінету Міністрів СРСР №10 від 26.01.1991р. та Постанови Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994р. «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» відсутня професія «помічник машиніста екскаватора», що підтверджується змістом копії листа відповідача №0400-010303-8/58583 від 26.04.2021р. «Про відмову в призначенні пенсії» та копією розрахунку стажу позивача (а.с.18-19,78,79-80).
Разом з тим, зі змісту копії вищенаведеної довідки та наказу Вільногірського державного гірничо-металургійного комбінату №33 від 25.01.1995р. «Про атестацію робочих місць за умовами праці», який затверджено головним державним експертом з питань праці області О.І. Просандєєвим, вбачається, що посада помічника машиніста екскаватора в кар'єрі №8 атестована за Списком №2 (а.с.25-26,45,46-зворот-47).
Окрім того, судом також враховується і те, що в період роботи позивача з 20.03.1989р. по 31.12.1991р. на посаді помічника машиніста екскаватора відповідно до Списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільгових розмірах, затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173, у підрозділі І Відкриті гірські роботи та роботи на шахтних поверхнях. Розділу І Гірські роботи Списку №2 виробництв, професій, які дають право на пенсію на пільгових у мовах, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року, зазначені в тому числі машиністи екскаваторів / екскаваторщики та їх помічники.
При цьому, доказів того, що у спірний період з 01.01.1992р. по 14.10.1996р. позивач працював в інших умовах ніж у період з 20.03.1989р. по 31.12.1991р. матеріали справи не містять, а відповідачем суду не надано.
Аналізуючи вищенаведені норми законодавства та надані суду докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що за умови надання позивачем до пенсійного органу всіх вищенаведених документів, які підтверджують пільговий стаж роботи позивача за Списком №2 у період з 01.01.1992р. по 14.10.1996р., відповідачем безпідставно та необґрунтовано відмовлено у призначенні позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку із не зарахуванням до його пільгового стажу роботи за Списком №2 наведеного періоду роботи.
Отже, відмовляючи позивачеві у призначенні позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах листом №0400-010303-8/58583 від 26.04.2021р., відповідачем не вчинено дій у межах наданих йому законом повноважень, та не обґрунтовано і не наведено мотивів такої відмови з урахуванням норм вищевикладеного законодавства та наданих позивачем документів.
Також, щодо необхідності обґрунтування пенсійним органом мотивів, з яких він приходить до висновку про відмову у призначенні (перерахунку) пенсії особам та не зарахування стажу особам до пільгового зазначено і у постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а.
Згідно ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Проте, відповідачем не було надано суду жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про правомірність дій відповідача, оформлених листом №0400-010303-8/58583 від 26.04.2021р., в частині відмови у призначенні позивачеві пільгової пенсії за Списком №2 у зв'язку з не зарахуванням до пільгового стажу його роботи в особливо шкідливих умовах праці з урахуванням норм вищенаведеного законодавства, обставин встановлених судом та з урахуванням правової позиції Верховного Суду, яка наведена вище та не спростована відповідачем жодними доказами.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням вимог ч. 2 ст. 2 вказаного Кодексу, перевіривши правомірність дій пенсійного органу, оформлених листом №0400-010303-8/58583 від 26.04.2021р., в частині відмови у призначенні позивачеві пільгової пенсії за Списком №2 у зв'язку з його роботою в особливо шкідливих умовах праці, суд приходить до висновку, що відповідач, відмовляючи у призначенні позивачеві пільгової пенсії за Списком №2 у зв'язку із не зарахуванням до пільгового стажу останнього за Списком №2 періодів його роботи з 01.01.1992р. по 14.10.1996р., діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Отже, суд приходить до висновку, що відповідач, відмовивши позивачеві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 листом №0400-010303-8/58583 від 26.04.2021р., порушив права позивача на пенсійне забезпечення, які підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправними дій відповідача, оформлених листом №0400-010303-8/58583 від 26.04.2021р., в частині відмови у призначенні позивачеві пільгової пенсії за Списком №2 у зв'язку з не зарахуванням до пільгового стажу його роботи в особливо шкідливих умовах праці з 01.01.1992р. по 14.10.1996р., вийшовши таким чином за межі позовних вимог позивача згідно ст.ст. 9, 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також і підлягають задоволенню позовні вимоги позивача про зобов'язання відповідача зарахувати до пільгового стажу роботи позивача за Списком №2 період його роботи за професією помічника машиніста екскаватора кар'єру №8 Вільногірського гірничо-металургійного комбінату з 01.01.1992р. по 14.10.1996р. включно з урахуванням того, що судом встановлено протиправність дій відповідача, оформлених листом №0400-010303-8/58583 від 26.04.2021р., в частині відмови у призначенні позивачеві пільгової пенсії за Списком №2 у зв'язку з його роботою в особливо шкідливих умовах праці у зв'язку із не зарахуванням до пільгового стажу останнього за Списком №2 зазначеного періоду його роботи, а тому належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, направлені на усунення порушеного права позивача виходячи із наданих повноважень адміністративного суду, встановлених ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, за приписами ст.245 вказаного Кодексу, встановлено, що у разі задоволення позову, суд може прийняти постанову про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
Окрім того, і за приписами ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.
Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.
Також слід зазначити, що за приписами ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі “Чуйкіна проти України” констатував: “ 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює “право на суд”, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі “Голдер проти Сполученого Королівства” (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати “вирішення” спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.
Таким чином, з урахуванням наведеної правової позиції, суд приходить до висновку, що задоволення позовних вимог позивача в частині зобов'язання відповідача зарахувати до пільгового стажу роботи позивача за Списком №2 період його роботи за професією помічника машиніста екскаватора кар'єру №8 Вільногірського гірничо-металургійного комбінату з 01.01.1992р. по 14.10.1996р. включно, є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
Разом з тим, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача призначити, нарахувати та виплатити позивачеві пенсію на пільгових умовах за Списком №2, у зв'язку з роботою в шкідливих умовах праці, з дати досягнення позивачем пенсійного віку, а саме: з 28.02.2021р., оскільки адміністративний суд не наділений повноваженнями спонукати суб'єкта владних повноважень прийняти те чи інше рішення у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, у такому випадку, суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням правової оцінки суду, наведеної у такому судовому рішенні, з урахуванням повноважень адміністративного суду, визначених ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
На цій підставі адміністративні суди, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 КАС України критеріям, не втручаються у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що найбільш ефективним із можливих способів захисту порушеного права за умови визнання протиправними дій відповідача, оформлених листом №0400-010303-8/58583 від 26.04.2021р., в частині відмови у призначенні позивачеві пільгової пенсії за Списком №2 у зв'язку з його роботою в особливо шкідливих умовах праці та зобов'язання відповідача зарахувати до пільгового стажу роботи позивача за Списком №2 період його роботи за професією помічника машиніста екскаватора кар'єру №8 Вільногірського гірничо-металургійного комбінату з 01.01.1992р. по 14.10.1996р. включно, є саме зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 18.03.2021р. та прийняти обґрунтоване рішення по суті заяви з урахуванням висновків, викладених у цьому судовому рішенні, вимог пенсійного законодавства України та повноважень органів Пенсійного фонду України.
За викладених обставин, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь позивача судові витрати позивача по сплаті судового збору понесені позивачем згідно квитанції №0.0.2115190092.1 від 07.05.2021р. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 605 грн. 22 коп., виходячи із розрахунку: 908,00 грн./3)*2 (а.с.6,29).
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлені листом №0400-010303-8/58583 від 26.04.2021р., в частині відмови у призначенні ОСОБА_1 пільгової пенсії за Списком №2 у зв'язку з не зарахуванням до пільгового стажу його роботи в особливо шкідливих умовах праці з 01.01.1992р. по 14.10.1996р.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) за Списком №2 період його роботи за професією помічника машиніста екскаватора кар'єру №8 Вільногірського гірничо-металургійного комбінату з 01.01.1992р. по 14.10.1996р. включно.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 18.03.2021р. та прийняти обґрунтоване рішення по суті заяви з урахуванням висновків, викладених у цьому судовому рішенні, вимог пенсійного законодавства України та повноважень органів Пенсійного фонду України.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 605 грн. 33 коп. (шістсот п'ять грн. 33 коп.).
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва