просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
01 вересня 2021 року м.Харків Справа № 913/429/21
Провадження №34/913/429/21
Суддя господарського суду Луганської області Іванов А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу
за позовом Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль», м. Сєвєродонецьк Луганської області,
до Фізичної особи-підприємця Хворостян Дмитра Васильовича, м. Сєвєродонецьк Луганської області,
про стягнення 6 792 грн. 13 коп.
Суть спору: Державне підприємство «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» звернулося до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Хворостян Дмитра Васильовича, в якій просить стягнути з відповідача основний борг за Договором про постачання теплової енергії в гарячій воді №548 від 15.05.2008 у розмірі 5 244 грн. 10 коп., пеню в сумі 533 грн. 72 коп., 3% річних у розмірі 318 грн. 35 коп. та інфляційні втрати в сумі 695 грн. 96 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.05.2008 між сторонами було укладено Договір про постачання теплової енергії в гарячій воді №548, відповідно до умов якого позивач зобов'язується постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних обсягах, а відповідач у свою чергу зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) у строк, встановлений Договором.
Як зазначає позивач, свої зобов'язання за Договором він виконав належним чином та надав послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді до приміщень відповідача за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Федоренка, буд. 31/1,2 та м. Сєвєродонецьк, вул. Єгорова, б. 32/2 у опалювальному сезоні 2017-2018 років у період з грудня 2017 року по березень 2018 року, у опалювальному сезоні 2018-2019 років у період з листопада 2018 року по квітень 2019 року та у опалювальному сезоні 2019-2020 років у період з жовтня 2019 року по квітень 2020 року, що підтверджується відповідними Актами про включення теплоустановок.
Відповідачу в загальному періоді з грудня 2017 року по квітень 2020 року надавалися Рахунки-акти згідно Договору про постачання теплової енергії в гарячій воді №548 від 15.05.2008 на загальну суму 5 256 грн. 20 коп. Проте, за спірний період відповідач за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води сплатив лише 12 грн. 10 коп., в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги за загальний період з грудня 2017 року по квітень 2020 року складає 5 244 грн. 10 коп.
З метою досудового врегулювання спору позивачем неодноразово на адресу відповідача направлялися претензії щодо оплати заборгованості за спожиту теплову енергію, а саме претензія №08-14-51 від 29.01.2018 на суму 776 грн. 38 коп., претензія №08-14-117 від 05.06.2019 на суму 2 969 грн. 11 коп., претензія №08-14-39 від 22.01.2020 на суму 671 грн. 83 коп. та претензія №08-14-194 від 26.05.2020 на суму 1 221 грн. 02 коп.
Однак, відповідач вказані претензії залишив без відповіді, заборгованість у розмірі 5 244 грн. 10 коп. не сплатив, що стало підставою для звернення позивача до суду.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.07.2021 справу №913/429/21 передано на розгляд судді Іванову А.В.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 12.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, без виклику сторін.
Відзиву на позовну заяву, письмових пояснень чи будь-яких інших заяв по суті від відповідача в даній справі не надходило.
При цьому, поштова кореспонденція у справі, а саме ухвала Господарського суду Луганської області від 12.07.2021, надсилалась відповідачу за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 93400, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Чайковського, буд. 6, та повернулась на адресу суду із відміткою органу поштового зв'язку: «адресат відсутній за вказаною адресою».
За змістом п. 99-2, абз. 4,5 п. 114, абз. 3 п. 116 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (з наступними змінами) рекомендовані поштові відправлення з позначкою «Судова повістка», адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
Згідно з п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Відповідно до ч.ч. 3 та 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17 та від 04.12.2018 у справі №921/32/18.
Крім того, Верховний Суд в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).
З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи.
Частиною 8 ст. 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд
15.05.2008 між Державним підприємством «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» (Постачальник, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Хворостян Дмитром Васильовичем (Споживач, відповідач) було укладено Договір №548 про постачання теплової енергії в гарячій воді (далі - Договір), відповідно до умов розділу 1 якого позивач бере на себе зобов'язання постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим Договором (а.с. 19).
Теплова енергія постачається відповідачу у вигляді гарячої води на опалення в період опалювального сезону у приміщення за адресою: вул. Федоренка, 31/1, 2 («Альфа-банк») та вул. Єгорова, 32/2 (маг-н «Басконі») в межах Q рік = 1,076 Гкал/рік (п. 2.1. Договору).
Згідно п. 5.1. розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться за рахунками, виписаними на підставі акту обстеження технічного стану системи теплопостачання від 16.01.2007 та від 06.09.2006, виключно в грошовій формі відповідно до діючих тарифів, встановлених виконавчим комітетом Сєвєродонецької ради у 10-денний термін після одержання рахунку.
Орієнтовна вартість теплової енергії, що постачається споживачу, за поточний рік, відповідно до тарифів, діючих на момент укладення договору, становить 322 грн. 80 коп., ПДВ 64 грн. 56 коп., усього 387 грн. 36 коп. Ціна за 1 Гкал (тариф) 300 грн. 00 коп. без ПДВ (п. 5.2. Договору).
За умовами п. 6.2. Договору Споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня в розмірі 1% належної до сплати суми за кожен день прострочення.
За прострочку оплати на суму боргу нараховується індекс інфляції. За прострочку оплати понад 30 днів нараховується штраф в розмірі 3%-7% від суми боргу (п. 6.3.-6.4. Договору).
Сторони визначили в п. 8.1., що цей Договір набуває чинності з 15.05.2008 та діє до 15.05.2009 та вважається пролонгованим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.
Даний договір підписаний сторонами без жодних застережень та зауважень.
Доказів того, що будь-якою із сторін робились заяви про припинення Договору на підставі п. 8.1., матеріали справи не містять, тому суд вважає правовідносини сторін, що регулюються даним Договором, пролонгованими на кожний наступний рік.
Позивач зазначає, що виконав свої зобов'язання за Договором належним чином та надав відповідачу послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді до його приміщень за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Федоренка, буд. 31/1,2 та м. Сєвєродонецьк, вул. Єгорова, б. 32/2 у опалювальному сезоні 2017-2018 років у період з грудня 2017 року по березень 2018 року, у опалювальному сезоні 2018-2019 років у період з листопада 2018 року по квітень 2019 року та у опалювальному сезоні 2019-2020 років у період з жовтня 2019 року по квітень 2020 року, що підтверджується відповідними Актами про включення тепло установок (а.с. 25-26).
Також відповідачу в загальному періоді з грудня 2017 року по квітень 2020 року надавалися Рахунки-акти згідно Договору про постачання теплової енергії в гарячій воді №548 від 15.05.2008 на загальну суму 5 256 грн. 20 коп. (а.с. 27-35).
В свою чергу, відповідач за спірний період за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води сплатив лише 12 грн. 10 коп., в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги за загальний період з грудня 2017 року по квітень 2020 року складає 5 244 грн. 10 коп.
З метою досудового врегулювання спору позивачем неодноразово на адресу відповідача направлялися претензії щодо оплати заборгованості за спожиту теплову енергію, а саме претензія №08-14-51 від 29.01.2018 на суму 776 грн. 38 коп., претензія №08-14-117 від 05.06.2019 на суму 2 969 грн. 11 коп., претензія №08-14-39 від 22.01.2020 на суму 671 грн. 83 коп. та претензія №08-14-194 від 26.05.2020 на суму 1 221 грн. 02 коп. (а.с. 38-40).
Проте, відповідач вказані претензії залишив без відповіді.
Оскільки відповідачем обов'язок щодо сплати заборгованості за Договором про постачання теплової енергії в гарячій воді №548 від 15.05.2008 не виконано, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 5 244 грн. 10 коп., пені в сумі 533 грн. 72 коп., 3% річних у розмірі 318 грн. 35 коп. та інфляційних втрат в сумі 695 грн. 96 коп.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступних підстав.
Приписами ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
За змістом ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За своєю правовою природою договір, який укладено сторонами, є договором енергопостачання.
Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Частинами 6, 7 ст. 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Правове регулювання відносин, пов'язаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання здійснюється Законом України «Про теплопостачання».
Стаття 1 вказаного Закону визначає, що теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
Споживачем теплової енергії відповідно до ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» є фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору. Зазначене кореспондується з положеннями Правил користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, за змістом яких споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єкт підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875, який діяв до 01.05.2019, та п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189, який набрав чинності з 01.05.2019, постачання теплової енергії та гарячої води визнається комунальною послугою.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875 комунальні послуги надаються споживачам безперебійно, виключно за винятком часу перерв на міжопалювальний період для систем опалення, рішення про початок та закінчення якого приймається виконавчими органами відповідних місцевих рад або місцевими державними адміністраціями виходячи з кліматичних умов згідно з правилами та іншими нормативними документами.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189 врегульовано, що надання комунальних послуг та надання послуги з управління багатоквартирним будинком здійснюються безперервно, крім часу перерв на міжопалювальний період для мереж (систем) опалення (теплопостачання) виходячи з кліматичних умов згідно з нормативно-правовими актами.
Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875 передбачено, що споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
За приписами п.п. 1, 3 ч. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189 визначено, що учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є споживачі (індивідуальні та колективні) та виконавці комунальних послуг. Виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація.
Споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів (п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами ст. 193 ГК України.
Положеннями ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч. 7 ст. 193 ГК України, не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Матеріали справи свідчать, що позивач на виконання зобов'язань за Договором №548 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 15.05.2008 в загальному періоді з грудня 2017 року по квітень 2020 року поставив у приміщення відповідача теплову енергію на загальну суму 5 256 грн. 20 коп.
Так, факт постачання теплової енергії в загальному періоді з грудня 2017 року по квітень 2020 року до приміщення відповідача за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Єгорова, буд. 32, підтверджується Актами про включення теплоустановок №0288 від 27.10.2017, №0288 від 14.11.2018 та №0288 від 31.10.2019 (а.с. 25).
В свою чергу, факт постачання теплової енергії в загальному періоді з грудня 2017 року по квітень 2020 року до приміщення відповідача за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Федоренко, буд. 31, підтверджується Актами про включення теплоустановок №0627 від 04.11.2017, №0627 від 12.11.2018, №0627 від 29.10.2019 (а.с. 26).
Також про постачання теплової енергії до приміщень відповідача свідчать надані позивачем на виконання умов Договору Рахунки-акти №548 від 31.12.2017 на суму 394 грн. 24 коп., №548 від 31.01.2018 на суму 394 грн. 24 коп., №548 від 28.02.2018 на суму 356 грн. 09 коп., №548 від 31.03.2018 на суму 394 грн. 24 коп., №548 від 30.11.2018 на суму 267 грн. 54 коп., №548 від 31.12.2018 на суму 454 грн. 75 коп., №548 від 31.01.2019 на суму 359 грн. 68 коп., №548 від 28.02.2019 на суму 324 грн. 88 коп., №548 від 31.03.2019 на суму 348 грн. 08 коп., №548 від 30.04.2019 на суму 69 грн. 61 коп., №548 від 31.10.2019 на суму 21 грн. 54 коп., №548 від 30.11.2019 на суму 348 грн. 06 коп., №548 від 31.12.2019 на суму 302 грн. 23 коп., №548 від 31.01.2020 на суму 359 грн. 68 коп., №548 від 29.02.2020 на суму 327 грн. 62 коп., №548 від 31.03.2020 на суму 359 грн. 68 коп., №548 від 30.04.2020 на суму 174 грн. 04 коп., а всього на загальну суму 5 256 грн. 20 коп. (а.с. 27-35).
При цьому, вказані Рахунки-акти є рахунками та одночасно актами передавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), які підтверджують постачання позивачем відповідачу теплової енергії в гарячій воді.
До того ж, матеріали справи містять Розпорядження міського голови №516 від 18.10.2017 та Рішення виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради №217 від 06.04.2018, №752 від 10.10.2018, №379 від 26.03.2019, №1093 від 18.10.2019, №212 від 03.04.2020 про початок та закінчення опалювальних сезонів 2017-2018, 2018-2019 та 2019-2020 років у м. Сєвєродонецьку (а.с. 22-24).
За таких обставин, матеріалами справи в сукупності підтверджено постачання позивачем теплової енергії в гарячій воді в загальному періоді з грудня 2017 року по квітень 2020 року у приміщення відповідача на загальну суму 5 256 грн. 20 коп.
Частиною 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875).
В п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189 унормовано, що індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Натомість, відповідач за спірний період за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води сплатив лише 12 грн. 10 коп., що вбачається з реєстру оплат (а.с. 57).
Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену теплову енергію за загальний період з грудня 2017 року по квітень 2020 року складає 5 244 грн. 10 коп.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За правилами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України врегульовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Однак, з матеріалів справи вбачається, що відповідач згідно умов Договору за поставлену теплову енергію за загальний період з грудня 2017 року по квітень 2020 року не розрахувався.
Разом з тим, позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями №08-14-51 від 29.01.2018, №08-14-117 від 05.06.2019, №08-14-39 від 22.01.2020 та №08-14-194 від 26.05.2020, в яких вимагав сплатити заборгованість за спожиту теплову енергію (а.с. 38-40).
Проте, відповідач вказані претензії залишив без відповіді, заборгованість у розмірі 5 244 грн. 10 коп. не сплатив. Матеріали справи доказів оплати відповідачем заборгованості у вказаній сумі не містять.
Приймаючи до уваги те, що відповідачем заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 5 244 грн. 10 коп. не сплачено, суд приходить до висновку, що відповідач є таким, що не виконав зобов'язання за Договором №548 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 15.05.2008 в частині розрахунків за постачання позивачем теплової енергії в гарячій воді в загальному періоді з грудня 2017 року по квітень 2020 року.
За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 5 244 грн. 10 коп. є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю.
Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 533 грн. 72 коп. суд зазначає наступне.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За правилами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.
Згідно п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
За змістом ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
За умовами п. 6.2. Договору Споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня в розмірі 1% належної до сплати суми за кожен день прострочення.
Таким чином, приписами законодавства та умовами укладеного сторонами Договору №548 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 15.05.2008 встановлена відповідальність відповідача за несвоєчасне здійснення розрахунків за теплову енергію.
Позивачем, в зв'язку з простроченням відповідачем оплати за теплову енергію, було нараховано останньому пеню в загальній сумі 533 грн. 72 коп.:
за зобов'язаннями березня 2020 року на суму боргу в розмірі 359 грн. 68 коп. за період з 03.05.2020 по 02.11.2020 в сумі 661 грн. 81 коп., але не більше суми боргу в розмірі 359 грн. 68 коп.;
за зобов'язаннями квітня 2020 року на суму боргу в розмірі 174 грн. 04 коп. за період з 25.05.2020 по 24.11.2020 в сумі 320 грн. 23 коп., але не більше суми боргу в розмірі 174 грн. 04 коп.
Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, суд вважає його обґрунтованим та зробленим у відповідності до умов Договору та норм чинного законодавства.
За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 533 грн. 72 коп. є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю.
Також позивачем було заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 318 грн. 35 коп. та інфляційних втрат в сумі 695 грн. 96 коп., стосовно яких суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, в силу вимог ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 05.07.2019 у справі №905/600/18 вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
У відповідності до розрахунку позивача нарахування 3% річних від простроченої суми невиконаного зобов'язання здійснено наступним чином:
за зобов'язаннями грудня 2017 року на суму 394 грн. 24 коп. та 382 грн. 14 коп. 3% річних становлять 36 грн. 68 коп.;
за зобов'язаннями січня 2018 року на суму 394 грн. 24 коп. - 36 грн. 94 коп.;
за зобов'язаннями лютого 2018 року на суму 356 грн. 09 коп. - 32 грн. 34 коп.;
за зобов'язаннями березня 2018 року на суму 394 грн. 24 коп. - 35 грн. 03 коп.;
за зобов'язаннями листопада 2018 року на суму 267 грн. 54 коп. - 18 грн. 38 коп.;
за зобов'язаннями грудня 2018 року на суму 4544 грн. 75 коп. - 29 грн. 94 коп.;
за зобов'язаннями січня 2019 року на суму 359 грн. 68 коп. - 23 грн. 77 коп.;
за зобов'язаннями лютого 2019 року на суму 324 грн. 88 коп. - 19 грн. 89 коп.;
за зобов'язаннями березня 2019 року на суму 348 грн. 08 коп. - 20 грн. 14 коп.;
за зобов'язаннями квітня 2019 року на суму 69 грн. 61 коп. - 3 грн. 90 коп.;
за зобов'язаннями жовтня 2019 року на суму 21 грн. 54 коп. - 0 грн. 88 коп.;
за зобов'язаннями листопада 2019 року на суму 348 грн. 064 коп. - 13 грн. 19 коп.;
за зобов'язаннями грудня 2019 року на суму 302 грн. 23 коп. - 11 грн. 00 коп.;
за зобов'язаннями січня 2020 року на суму 359 грн. 68 коп. - 11 грн. 91 коп.;
за зобов'язаннями лютого 2020 року на суму 327 грн. 62 коп. - 10 грн. 07 коп.;
за зобов'язаннями березня 2020 року на суму 359 грн. 68 коп. - 9 грн. 84 коп.;
за зобов'язаннями квітня 2020 року на суму 174 грн. 04 коп. - 4 грн. 45 коп., а всього 318 грн. 35 коп.
Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, суд вважає його арифметично вірним та зробленим у відповідності до норм чинного законодавства. Тому вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 318 грн. 35 коп. підлягає задоволенню в повному обсязі.
Крім того, позивачем, у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, були нараховані інфляційні втрати в сумі 695 грн. 96 коп.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 3.2 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Згідно розрахунку позивача нарахування інфляційних втрат було здійснене наступним чином:
за зобов'язаннями грудня 2017 року на суму 394 грн. 24 коп. та 382 грн. 14 коп. - 82 грн. 93 коп.;
за зобов'язаннями січня 2018 року на суму 394 грн. 24 коп. - 86 грн. 39 коп.;
за зобов'язаннями лютого 2018 року на суму 356 грн. 09 коп. - 73 грн. 30 коп.;
за зобов'язаннями березня 2018 року на суму 394 грн. 24 коп. - 77 грн. 38 коп.;
за зобов'язаннями листопада 2018 року на суму 267 грн. 54 коп. - 37 грн. 22 коп.;
за зобов'язаннями грудня 2018 року на суму 454 грн. 75 коп. - 57 грн. 11 коп.;
за зобов'язаннями січня 2019 року на суму 359 грн. 68 коп. - 43 грн. 16 коп.;
за зобов'язаннями лютого 2019 року на суму 324 грн. 88 коп. - 35 грн. 73 коп.;
за зобов'язаннями березня 2019 року на суму 348 грн. 08 коп. - 34 грн. 46 коп.;
за зобов'язаннями квітня 2019 року на суму 69 грн. 61 коп. - 6 грн. 36 коп.;
за зобов'язаннями жовтня 2019 року на суму 21 грн. 54 коп. - 1 грн. 95 коп.;
за зобов'язаннями листопада 2019 року на суму 348 грн. 064 коп. - 32 грн. 21 коп.;
за зобов'язаннями грудня 2019 року на суму 302 грн. 23 коп. - 27 грн. 29 коп.;
за зобов'язаннями січня 2020 року на суму 359 грн. 68 коп. - 33 грн. 66 коп.;
за зобов'язаннями лютого 2020 року на суму 327 грн. 62 коп. - 27 грн. 81 коп.;
за зобов'язаннями березня 2020 року на суму 359 грн. 68 коп. - 26 грн. 28 коп.;
за зобов'язаннями квітня 2020 року на суму 174 грн. 04 коп. - 12 грн. 72 коп.
Отже, загальна сума інфляційних втрат згідно розрахунку позивача становить 695 грн. 96 коп.
Разом з тим, перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що позивачем неправильно визначено (без заокруглення) величини приросту індексу споживчих цін.
Позаяк, Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у тій же постанові від 26.06.2020 у справі №905/21/19 зауважив, що величини приросту індексу споживчих цін мають заокруглюватися до десяткового числа після коми, оскільки саме так визначаються місячні та річні індекси споживчих цін Державною службою статистики України.
Здійснивши округлення індексу інфляції до десяткового числа після коми, суд самостійно зробив розрахунок інфляційних втрат, які становлять:
за зобов'язаннями грудня 2017 року на суму 394 грн. 24 коп. (індекс інфляції заокруглено до 102,0) і становить 7 грн. 88 коп. та на суму 382 грн. 14 коп. (індекс інфляції заокруглено до 119,6) - 74 грн. 90 коп.;
за зобов'язаннями січня 2018 року на суму 394 грн. 24 коп. (індекс інфляції заокруглено до 121,9) - 86 грн. 34 коп.;
за зобов'язаннями лютого 2018 року на суму 356 грн. 09 коп. (індекс інфляції заокруглено до 120,6) - 73 грн. 35 коп.;
за зобов'язаннями березня 2018 року на суму 394 грн. 24 коп. (індекс інфляції заокруглено до 119,6) - 77 грн. 27 коп.;
за зобов'язаннями листопада 2018 року на суму 267 грн. 54 коп. (індекс інфляції заокруглено до 113,9) - 37 грн. 19 коп.;
за зобов'язаннями грудня 2018 року на суму 454 грн. 75 коп. (індекс інфляції заокруглено до 112,6) - 57 грн. 30 коп.;
за зобов'язаннями січня 2019 року на суму 359 грн. 68 коп. (індекс інфляції заокруглено до 112,0) - 43 грн. 16 коп.;
за зобов'язаннями лютого 2019 року на суму 324 грн. 88 коп. (індекс інфляції заокруглено до 111,0) - 35 грн. 74 коп.;
за зобов'язаннями березня 2019 року на суму 348 грн. 08 коп. (індекс інфляції заокруглено до 109,9) - 34 грн. 46 коп.;
за зобов'язаннями квітня 2019 року на суму 69 грн. 61 коп. (індекс інфляції заокруглено до 109,1) - 6 грн. 33 коп.;
за зобов'язаннями жовтня 2019 року на суму 21 грн. 54 коп. (індекс інфляції заокруглено до 109,0) - 1 грн. 94 коп.;
за зобов'язаннями листопада 2019 року на суму 348 грн. 064 коп. (індекс інфляції заокруглено до 109,3) - 32 грн. 37 коп.;
за зобов'язаннями грудня 2019 року на суму 302 грн. 23 коп. (індекс інфляції заокруглено до 109,0) - 27 грн. 20 коп.;
за зобов'язаннями січня 2020 року на суму 359 грн. 68 коп. (індекс інфляції заокруглено до 109,4) - 33 грн. 80 коп.;
за зобов'язаннями лютого 2020 року на суму 327 грн. 62 коп. (індекс інфляції заокруглено до 108,5) - 27 грн. 81 коп.;
за зобов'язаннями березня 2020 року на суму 359 грн. 68 коп. (індекс інфляції заокруглено до 107,3) - 27 грн. 85 коп.;
за зобов'язаннями квітня 2020 року на суму 174 грн. 04 коп. (індекс інфляції заокруглено до 107,3) - 12 грн. 70 коп.
Таким чином, за розрахунком суду загальна сума інфляційних втрат становить 697 грн. 59 коп. Однак, враховуючи принцип диспозитивності, суд не може вийти за межі заявлених позовних вимог, тому розмір інфляційних втрат, який підлягає стягненню, становить 695 грн. 96 коп., а вимога позивача про їх стягнення з відповідача підлягає задоволенню в повному обсязі.
За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
В зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за Договором №548 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 15.05.2008 за загальний період з грудня 2017 року по квітень 2020 року в розмірі 5 244 грн. 10 коп., пеня у сумі 533 грн. 72 коп., 3% річних у розмірі 318 грн. 35 коп. та інфляційні втрати в сумі 695 грн. 96 коп.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
З позовної заяви вбачається, що судовими витратами в даній справі є сума сплаченого судового збору у розмірі 2 270 грн. 00 коп.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі, судовий збір слід покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 46, 73-74, 76-80, 129, 233, 236-238, 240-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
1. Позов Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» до Фізичної особи-підприємця Хворостян Дмитра Васильовича задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Хворостян Дмитра Васильовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код (ІПН) НОМЕР_1 ) на користь Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» (93400, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Промислова, буд. 17, ідентифікаційний код 00131050) заборгованість в розмірі 5 244 грн. 10 коп., пеню у сумі 533 грн. 72 коп., 3% річних у розмірі 318 грн. 35 коп., інфляційні втрати в сумі 695 грн. 96 коп. та судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2 270 грн. 00 коп.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст. 256 ГПК України та у порядку, визначеному пп. 17.5 п. 17 Перехідних положень ГПК України.
Рішення складено та підписано без його проголошення 01.09.2021.
Суддя А.В. Іванов