"17" серпня 2021 р.
м. Київ
Справа № 911/982/21
Суддя Черногуз А.Ф., за участю секретаря Парасочки Т.О., розглянув в порядку загального позовного провадження
позов Приватного акціонерного товариства "Агріматко-Україна" (01001, м. Київ, вул. Малопідвальна, буд. 12/10, код ЄДРПОУ 30725226)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросвіт Фарм" (08472, Київська обл., Переяслав-Хмельницький р-н, с. Світанок, вул. Київська, буд. 5/4, код ЄДРПОУ 39217460)
про стягнення суми,
за участю представників:
позивача: не з'явились;
відповідача: не з'явились.
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява № 192 від 25.03.2021 Приватного акціонерного товариства "Агріматко-Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросвіт Фарм" 2403000,00 грн боргу, 93236,40 грн неустойки, 360450,00 грн 15% штрафу від суми отриманих коштів, 92168,78 грн пені, 77708,62 грн втрат від інфляції, 427517,79 грн 50% річних, 480600,00 грн 20% штрафу від розмір несвоєчасно сплаченої суми у розмірі.
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач, зокрема, зазначає, що він на виконання умов Договору купівлі-продажу сільськогосподарської продукції №24/05 від 24.04.2020 перерахував відповідачу в якості передплати 100% вартості товару 2403000,00 грн, проте відповідач в порушення умов Договору товар не поставив, кошти не повернув. У зв'язку з порушенням відповідачем умов Договору позивачем нараховано відповідачу окрім 2403000,00 грн основного боргу, 93236,40 грн неустойки, 360450,00 грн 15% штрафу від суми отриманих коштів, 92168,78 грн пені, 77708,62 грн втрат від інфляції, 427517,79 грн 50% річних, 480600,00 грн 20% штрафу від розміру несвоєчасно сплаченої суми.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.04.2021 вказану позовну заяву залишено без руху.
19.04.2021 позивачем, на виконання ухвали Господарського суду Київської області про залишення позовної заяви без руху подано заяву про усунення недоліків. Суд, перевіривши подані документи, встановив, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.04.2021 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, проведення підготовчого судового засідання призначено на 17.05.2021. Встановлено відповідачу строк на подання відзиву - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
У підготовчому судовому засіданні 17.05.2021 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 22.06.2021. Разом з тим у даному судовому засіданні представник позивача повідомив суд, що відзиву на позов на адресу позивача станом на день проведення судового засідання не надходило.
У судове засідання 22.06.2021 з'явився представник позивача. З огляду на неповернення від відповідача рекомендованого повідомлення про вручення ухвали суду про призначення розгляду справи у судовому засіданні на 22.06.2021, судом відкладено розгляд справи на 05.07.2021.
За наслідками підготовчого судового засідання 05.07.2021 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.07.2021.
У судове засідання 15.07.2021 учасники справи не з'явилися, з огляду на це суд в порядку ст. 216 ГПК України постановив ухвалу про відкладення судового засідання на 17.08.2021.
27.07.2021 до суду від відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.
29.07.2021 представник відповідача ознайомився з матеріалами справи.
17.08.2021 через систему «Електронний суд» від відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення слухання справи, яку призначено на 17.08.2021.
У судове засідання з розгляду справи по суті 17.08.2021 представники сторін не з'явились, судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про відкладення слухання справи у зв'язку з закінченням строків розгляду справи по суті, а відтак у даному судовому засіданні судом ухвалено рішення.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не подав, про причини неподання суд не повідомив.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Судом перевірено та встановлено, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом.
Вказаний факт, зокрема, підтверджується рекомендованими повідомленнями №0103278961501 від 09.07.2021 та №0103279239656 від 19.07.2021, що підтверджують вручення відповідачу ухвал Господарському суду Київської області від 05.07.2021 та від 15.07.2021 відповідно, а також ознайомленням останнього з матеріалами справи 29.07.2021.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.
Загальними вимогами процесуального права визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.
Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
24.04.2020 між Приватним акціонерним товариством "Агріматко-Україна" (позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агросвіт Фарм" (відповідач, продавець) укладено Договір №24/05 купівлі-продажу сільськогосподарської продукції (далі - Договір), за яким продавець зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити товар, в порядку передбаченому цим Договором (п. 1.1. Договору).
Відповідно до п. 2.1., 2.3. Договору товаром є сільськогосподарська продукція - кукурудза продовольча 1 класу у кількості 801 тона. Найменування, ціна товару, строки і порядок оплати, срок поставки товару визначаються сторонами в цьому Договорі.
Ціна та вартість товару:
- за 1 тону 3000,00 грн (в т.ч. ПДВ), що є еквівалентом 110,33 Доларів США розрахованих за курсом 27,19 грн. 1 Долар США (станом на 24.04.2020);
- за 801 тону - 2403000,00 грн (два мільйони чотириста три тисячі гривень 00 копійок в т.ч. ПДВ, що є еквівалентом 88378,08 Доларів США, розрахованих за курсом 27,19 грн. 1 Долар США (станом на 24.04.2020)
Порядок оплати товару:
- покупець здійснює попередню оплату товару у розмірі 100% загальної вартості товару за умови виконання продавцем п. 7.1. та 5.3.1. даного Договору.
Оплата вартості товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів у гривні України на поточний рахунок продавця, зазначений у Договорі. Платежі за договором вважаються здійсненими з моменту списання грошових коштів з поточного рахунку покупця. Покупцем для встановлення характеристики якості товару з урахуванням вимог до якості товару, наведених в специфікації до Договору, до моменту його поставки здійснюється відбір товару (Розділ 3 Договору).
Згідно п. 4.1 Договору поставка товару здійснюється на умовах DAP згідно Інкотермс в редакції 2010 року за рахунок продавця на склад покупця за адресою: 08412, вул. Набережна, буд. 1, с. Чирське, Переяслов-Хмельницький район, Київська обл., в строк до 15.11.2020 включно. Датою поставки товару є дата оформлення належним чином товарно-транспортної накладної (ТТН). Усі витрати по розвантаженню товару, визначення його якості покладаються на продавця.
Сторони несуть відповідальність за порушення умов цього Договору відповідно до чинного законодавства та погоджених додаткових умов. У разі порушення покупцем строків оплати товару протягом більш ніж шістдесят банківських днів. Продавець має право відмовитися від Договору. У разі нездійснення продавцем поставки товару або її прострочення, останній сплачує покупцю неустойку в розмірі 0,04% від суми вартості товар, перерахованої покупцем у якості попередньої оплати, за кожен день прострочення поставки. Нарахування та сплата неустойки здійснюється по 20.02.2021 року включно. У разі не здійснення продавцем поставки або її прострочення продавець має повернути покупцю усю суму, перераховану покупцем у якості оплати за товар за цим Договором. У разі невиконання вимог п. 6.3. Договору, продавець сплачує покупцю штраф в розмірі 15% від суми отриманих коштів від покупця в якості оплати за товар (п. 6.1. - 6.4. Договору).
Повернення продавцем грошових коштів покупцю здійснюється в наступному порядку: -2403000,00 грн в т.ч. ПДВ еквівалентом 88378,08 Доларів США, розрахованих за курсом 27,19 грн 1 Долар США (станом на 24.04.2020) у строк до 30.11.2020 року (п. 6.6. Договору).
Відповідно до п. 6.8. Договору сторони погодили, що при невиконанні (неналежному виконанні) зобов'язання з повернення здійсненої оплати продавець виплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ несвоєчасно (неналежно) повернутої суми за кожен день прострочення. Також у випадку невиконання (неналежного виконання) зобов'язання з повернення здійсненої оплати покупцем продавець сплачує проценти за користування коштами покупця у розмірі п'ятдесят процентів річних від розміру такого несвоєчасно (неналежно) сплаченого платежу, які сплачуються продавцем до моменту повного та фактичного розрахунку і не залежно від строку дії Договору. Також у випадку невиконання (неналежного виконання) зобов'язання з повернення здійсненої оплати продавець сплачує штраф у розмірі двадцять процентів від розміру несвоєчасно (неналежно) сплаченої суми.
Пунктом 8.1. Договору сторони погодили, що Договір набуває чинності з моменту підписання обома сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2020, але у будь-якому разі до повного виконання Договору.
За змістом позовних вимог позивач стверджує, що він на виконання умов Договору купівлі-продажу сільськогосподарської продукції №24/05 від 24.04.2020 перерахував відповідачу в якості передплати 100% вартості товару 2403000,00 грн, проте відповідач в порушення умов Договору товар не поставив, кошти не повернув. У зв'язку з порушенням відповідачем умов Договору позивачем нараховано відповідачу окрім 2403000,00 грн основного боргу, 93236,40 грн неустойки, 360450,00 грн 15% штрафу від суми отриманих коштів, 92168,78 грн пені, 77708,62 грн втрат від інфляції, 427517,79 грн 50% річних та 480600,00 грн 20% штрафу від розмір несвоєчасно сплаченої суми у розмірі.
Відповідач в свою чергу жодним чином не заперечив на заявлений позов, про причини не повідомив, хоча і був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом.
Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором, правовідносини за яким регулюються Господарським кодексом України та Цивільним кодексом України щодо купівлі-продажу та поставки.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
За змістом положень ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, договір купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
За приписами ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.
Статтею 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Дана норма кореспондується зі ст. 712 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ст. 266 Господарського кодексу України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.
Частиною 2 ст. 267 Господарського кодексу України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З матеріалів справи вбачається, що позивачем як доказ виконання умов Договору №27/12О від 27.12.2016, надано суду платіжне доручення №1421 від 07.05.2020 з якого вбачається сплата останнім 2403000,00 грн в якості 100% передоплати за товар, на користь відповідача, згідно виставлено відповідачем рахунку №40 від 06.05.2020 (наявний в матеріалах справи).
Перерахування позивачем коштів у розмірі 2403000,00 грн на користь відповідача додатково підтверджується наданою позивачем банківською випискою з АТ «ОТП Банк» за період руху коштів 07.05.2020.
Факт перерахування позивачем коштів відповідачем не заперечується, також останнім не надано доказів поставки товару відповідно до умов Договору №27/12О від 27.12.2016.
Як вже зазначалось вище, пунктом 6.3.1. Договору сторони погодили, що у разі нездійснення продавцем поставки або її прострочення продавець має повернути покупцю усю суму, перераховану покупцем у якості оплати за товар за цим Договором.
Між тим, положеннями ст. 693 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.
Водночас, в матеріалах справи наявна банківська довідка №003-3/69 від 12.04.2021 з АТ «ОТП Банк», з якої вбачається, що за період з 24.04.2020 по 12.04.2020 на поточний рахунок ПрАТ «Агріматко-Україна» грошові кошти у розмірі 2403000,00 грн, від відповідача не надходили. Тобто вказана довідка підтверджує факт неповернення відповідачем 100% попередньої оплати за оплачений товар згідно рахунку №40 від 06.05.2020.
Водночас, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідачем, під час розгляду даної справи судом, не було надано жодних доказів, які б спростовували твердження позивача щодо наявності заборгованості у відповідача за Договором №24/05 купівлі-продажу сільськогосподарської продукції.
Отже, відповідач попри те, що був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом, не вчинив жодних юридично значимих дій щодо подання до суду доказів, які б підтверджували відсутність заборгованості перед позивачем за вказаним Договором купівлі-продажу сільськогосподарської продукції та/або пояснень щодо неможливості подання таких доказів з причин, що не залежать від його волі.
Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відтак, суд, спираючись та ті обставини, що в матеріалах справи відсутні будь-які інші докази, ніж ті, що надані позивачем на підтвердження наявності у відповідача, заборгованості за Договором №24/05 купівлі-продажу сільськогосподарської продукції у розмірі 2403000,00 грн, розцінює докази позивача найбільш вірогідними, а також належними, допустимими та такими, що підтверджують факт заборгованості відповідача.
Отже, суд вважає позовну вимогу, про стягнення з відповідача 2403000,00 грн боргу, що виник внаслідок неповернення останнім попередньої оплати позивача за товар згідно Договору №24/05 купівлі-продажу сільськогосподарської продукції обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимог про стягнення неустойки, пені та штрафу.
Приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Пунктом 4.1. Договору визначено, що поставка відповідачем повинна була бути здійснена в строк до 15.11.2020, водночас, судом встановлено вище, що відповідачем до теперішнього часу товар не поставлено, а отже, з боку останнього має місце прострочення виконання зобов'язання та позивачем підставно нараховано відповідачу штрафні санкції.
Відтак, право на нарахування штрафних санкцій, у зв'язку з не поставленням товару, згідно п. 6.3. та 6.4 Договору у позивача виникло з 16.11.2020. При цьому право нарахування неустойки у розмірі 0,04% у позивача припинилось 20.02.2021 в силу положень п. 6.3. Договору.
Судом перевірено розрахунки позивача щодо нарахування 0,04% неустойки, 15% штрафу та встановлено, що вони є арифметично вірними, а відтак, суми заявлених штрафних санкцій підлягають до стягнення з відповідача у розмірах: 0,04% неустойки - 93236,40 грн; 15% штрафу - 360450,00 грн.
Поряд з тим, пунктом 6.6. Договору визначено, що повернення продавцем грошових коштів покупцю здійснюється у строк до 30.11.2020 року, при цьому, зокрема, пунктом 6.8 Договору визначено, що при невиконанні (неналежному виконанні) зобов'язання з повернення здійсненої оплати продавець виплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ несвоєчасно (неналежно) повернутої суми за кожен день прострочення, а також те, що у випадку не виконання (неналежного виконання) зобов'язання з повернення здійсненої оплати продавець сплачує штраф у розмірі двадцять процентів від розміру несвоєчасно (неналежно) сплаченої суми.
Судом встановлено вище, що відповідачем не повернуто перерахованих йому позивачем коштів у розмірі 2403000,00 грн, а тому у останнього з 01.12.2020 виникло право на нарахування штрафних санкцій, визначених у пункті 6.8. Договору, зокрема щодо нарахування пені та штрафу.
Відтак, судом перевірено розрахунки позивача щодо нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ несвоєчасно повернутої суми, а також 20% штрафу від несвоєчасно повернутої суми та встановлено, що вони є арифметично вірними, а отже, суми заявлених штрафних санкцій підлягають до стягнення з відповідача у розмірах: пеня - 92168,78 грн; 20% штрафу - 480600,00 грн.
Щодо вимог про стягнення 50% річних та втрат від інфляції.
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Так, за неналежне виконання умов Договору позивачем в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано відповідачу 427517,79 грн грн 50% річних та 77708,62 грн втрат від інфляції.
Судом перевірено розрахунки позивача щодо нарахування втрат від інфляції та встановлено, що вони є арифметично вірними, а відтак сума втрат від інфляції у розмірі 77708,62 грн підлягає підставному стягненню з відповідача.
Водночас, суд під час перевірки правильності нарахування 50% встановив, що вони є не вірними, позаяк позивач починає нарахування 50% річних з 16.11.2020, тоді як п. 6.8 Договору визначено, що у випадку невиконання (неналежного виконання) зобов'язання з повернення здійсненої оплати покупцем продавець сплачує проценти за користування коштами покупця у розмірі п'ятдесят процентів річних від розміру такого несвоєчасно (неналежно) сплаченого платежу, тобто, вказаний пункт Договору встановлює право позивача нараховувати відсотки (50%) саме за невиконання (неналежного виконання) зобов'язання з повернення здійсненої оплати покупцем ( а не за невиконання з зобов'язань з поставки товару), а отже, право на нарахування 50% річних виникло у позивача з 01.12.2020.
Відтак, правильними періодами нарахування 50% річних згідно розрахунків позивача є: з 01.12.2020 по 31.12.2020 (101766,39 грн) та з 01.01.2021 по 25.03.2021 (276509,59 грн), а отже, суд задовольняє нараховані позивачем 50% річних лише частково. Загальна сума 50% річних, що підлягає стягнення з відповідача складає - 378275,98 грн (101766,39 + 276509,59), в решті суд відмовляє.
Отже, на підставі викладеного суд доходить висновків про часткове задоволення позовних вимог, а саме, про стягнення з відповідача 240300,00 грн боргу, 93236,40 грн неустойки, 360450,00 грн 15% штрафу, 92168,78 грн пені, 378275,98 грн 50% річних, 480600,00 грн 20% штрафу та 77708,62 грн втрат від інфляції.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Сторони також звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог, судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросвіт Фарм" (08472, Київська обл., Переяслав-Хмельницький р-н, с. Світанок, вул. Київська, буд. 5/4, код ЄДРПОУ 39217460) на користь Приватного акціонерного товариства "Агріматко-Україна" (01001, м. Київ, вул. Малопідвальна, буд. 12/10, код ЄДРПОУ 30725226) 2403000,00 грн боргу, 93236,40 грн неустойки, 360450,00 грн 15% штрафу, 92168,78 грн пені, 378275,98 грн 50% річних, 480600,00 грн 20% штрафу та 77708,62 грн втрат від інфляції, а також 58252,95 грн судового збору.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 02.09.2021.
Суддя А.Ф. Черногуз