"17" серпня 2021 р.
м. Київ
Справа № 911/814/21
Суддя Черногуз А.Ф., за участю секретаря Парасочки Т.О., розглянув в порядку загального позовного провадження
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон" (08467, Київська обл., Переяслав-Хмельницький р-н, с. Чопилки, вул. Богдана Хмельницького, буд. 35, код ЄДРПОУ 43106699)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропереробка" (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Шкільна, буд. 22 А, код ЄДРПОУ 30945843)
про стягнення суми,
за участю представників:
позивача: Пустовойтов Д.М.;
відповідача: не з'явились.
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява № 158 від 12.03.2021 Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропереробка" про стягнення 2399047,84 грн боргу, 125089,96 грн пені; 498437,58 грн 48% річних та 379902,07 грн плати за користування товарним кредитом.
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач, зокрема, зазначає, що він на виконання умов Договору поставки №560/20/285 від 02.03.2020 поставив відповідачу товар на загальну суму 2399047,84 грн, проте відповідач в порушення умов Договору товар не оплатив. У зв'язку з порушенням відповідачем умов Договору позивачем нараховано відповідачу окрім 2399047,84 грн основного боргу, 125089,96 грн пені; 498437,58 грн 48% річних та 379902,07 грн плати за користування товарним кредитом.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.03.2021 вказану позовну заяву залишено без руху.
22.04.2021 позивачем, на виконання ухвали Господарського суду Київської області про залишення позовної заяви без руху подано заяву №437 від 21.04.2021 про усунення недоліків. Суд, перевіривши подані документи, встановив, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.04.2021 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, проведення підготовчого судового засідання призначено на 17.05.2021. Встановлено відповідачу строк на подання відзиву - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
17.05.2021 до суду від позивача надійшла заява б/н від 17.05.2021 про проведення судового засідання без участі представника позивача.
У підготовчому судовому засіданні 17.05.2021 судом задоволено клопотання позивача б/н від 17.05.2021 про проведення судового засідання без його участі та відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 22.06.2021. Разом з тим у даному судовому засіданні судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.
У судове засідання 22.06.2021 з'явився представник позивача. Судом доведено до відома позивача, що до суду повернувся конверт з судовою кореспонденцією від відповідача, що направлявся на юридичну адресу останнього, з зазначенням відомостей про повернення “адресат відсутній за вказаною адресою”. Перевіривши інформацію наявну в ЄДРПОУ, суд встановив, що юридична адреса відповідача зазначена вірно (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Шкільна, буд. 22 А), при цьому в суду відсутні будь-які інші відомості про наявність іншої поштової адреси відповідача. З огляду на це, суд вирішив відкласти розгляд справи у підготовчому судовому засіданні на 05.07.2021.
За наслідками підготовчого судового засідання 05.07.2021 суд, враховуючи те, що за час розгляду справи судова кореспонденція, що направляється на юридичну адресу відповідача не отримується останнім та повертається до суду не врученою, та враховуючи, що строк підготовчого провадженя у справі закінчується, в порядку п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 15.07.2021.
06.07.2021 до суду від позивача надійшла заява б/н від 06.07.2021 про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю прибуття представника позивача в судове засідання призначене на 15.07.2021.
У судове засідання з розгляду справи по суті 15.07.2021 учасники справи не з'явились, з огляду на це, суд в порядку ст. 216 ГПК України постановив ухвалу про відкладення судового засідання на 17.08.2021.
У судове засідання 17.08.2021 з'явився представник позивача, представник відповідача у судове засідання не з'явився, судом досліджено матеріали, заслухано представника позивача та ухвалено рішення у справі.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не подав, про причини неподання суд не повідомив.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Судом перевірено та встановлено, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом.
Вказаний факт підтверджується конвертами з ухвалами, що повернуті Господарському суду Київської області №0103278415507 від 21.05.2021, № 0103277727084 від 25.06.2021 та з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до ч.ч. 3, 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, і яка повернута підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат належним чином повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17).
Оскільки, судом надсилались ухвали суду на адресу відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, усі вони розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи.
Відтак, у зв'язку з наведеним, суд вважає за можливе розглядати дану справу за наявними документами, оскільки вважає, що сторонам було надано всі процесуальні можливості для реалізації наданих процесуальним законом прав.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.
Загальними вимогами процесуального права визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.
Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
02.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма Ерідон» (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропереробка» (далі - відповідач, покупець) укладено Договір поставки №560/20/285 (далі - Договір), за яким в порядку та на умовах цього Договору постачальник зобов'язується поставити покупцю продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість такого товару. Найменування асортимент та кількість товару, який підлягає поставці за цим Договором, зазначаються в Додатках, які є його невід'ємною частиною (п. 1.1., 1.2. Договору).
Пунктами 2.1., 2.2., 2.3. Договору визначено, що ціна товару в національній валюті та її еквівалент в іноземній валюті (долар США або Євро), зазначається у Додатках до цього Договору. Ціна товару в національній валюті є орієнтовною та остаточно визначається на дату фактичної оплати товару на умовах цього договору. Еквівалент ціни товару в іноземній валюті, який зазначено в додатку до цього Договору, є незмінним на весь період дії цього Договору. Загальна вартість товару, що поставляється за цим Договором, визначається Додатками та видатковими накладними, з урахуванням пункту 3.2. Договору. У випадку розбіжності даних у Додатках та у видаткових накладних щодо кількості, асортименту, ціни товару, перевагу має видаткова накладна.
Оплата товару здійснюється покупцем у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в порядку, на умовах та в строки, визначені цим Договором та Додатками до нього. У випадку поставки товару на умовах попередньої оплати, допускається оплата та поставка товару на підставі рахунку на попередню оплату, що містить істотні умови поставки, без укладення Додатків до цього Договору. Датою оплати товару вважається день зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника (п. 3.1. Договору).
Відповідно до п. 5.1. Договору умови та строки поставки товару зазначаються у Додатках до цього Договору або у рахунку на оплату, який містить істотні умови поставки.
За порушення умов цього Договору винна сторона відшкодовує спричинені цим збитки в порядку передбаченому чинним законодавством та з урахуванням умов цього Договору. Крім відповідальності, встановленої п. 6.1. цього Договору покупець за несвоєчасну оплату товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення (п. 6.1., 6.2. Договору).
Пунктами 6.7. та 6.8. Договору сторони погодили, що в разі невиконання покупцем зобов'язань щодо оплати товару у відповідності до умов цього Договору, покупець відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь постачальника компенсаційний платіж 48 (сорок вісім відсотків річних). Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. Для уникнення непорозумінь сторони погодили, що сплата коштів, передбачених цим пунктом, є особливим видом цивільно-правової відповідальності, передбаченою ст. 625 Цивільного кодексу України, та не відноситься до неустойки (штрафу чи пені). Сторони домовились про те, що нарахування та стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за Договором відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов'язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій у відповідності до ст. 259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 (трьох) років. При цьому вказаний пункт (положення) вважається двосторонньою угодою сторін цього Договору про збільшення строків позовної давності та строків нарахування та стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів).
За змістом позовної заяви позивач, зокрема, зазначає, що він на виконання умов Договору поставки №560/20/285 від 02.03.2020 поставив відповідачу товар на загальну суму 2399047,84 грн, проте відповідач в порушення умов Договору товар не оплатив. У зв'язку з порушенням відповідачем умов Договору позивачем нараховано відповідачу окрім 2399047,84 грн основного боргу, 125089,96 грн пені; 498437,58 грн 48% річних та 379902,07 грн плати за користування товарним кредитом.
Відповідач в свою чергу жодним чином не заперечив на заявлений позов, про причини не повідомив, хоча і був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом.
Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором, правовідносини за яким регулюються Господарським кодексом України та Цивільним кодексом України щодо купівлі-продажу та поставки.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
За змістом положень ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Статтею 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Дана норма кореспондується зі ст. 712 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ст. 266 Господарського кодексу України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.
Частиною 2 ст. 267 Господарського кодексу України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З матеріалів справи вбачається, що сторони уклали Додатки до Договору (далі - Додатки), а саме: Додаток №560/20/285/1-ЗЗР від 13.04.2020 на поставку товару на суму 568383,96 грн; Додаток №560/20/285/5-ЗЗР від 25.06.2020 на поставку товару на суму 522447,60 грн; Додаток №560/20/285/6-ЗЗР від 22.07.2020 на поставку товару на суму 113301,60 грн; Додаток №560/20/285/3-Н від 29.05.2020 на поставку товару на суму 366600,00 грн; Додаток №560/20/285/2-Н від 29.05.2020 на поставку товару на суму 471134,40 грн; Додаток №560/20/285/4-Н від 19.06.2020 на поставку товару на суму 356369,40 грн.
Відповідно до наявних в матеріалах справи видаткових накладних: №26921 від 14.04.2020 на суму 147853,44 грн; №39210 від 13.05.2020 на суму 12844,80 грн; №46832 від 02.06.2020 на суму 48883,20 грн; №47467 від 03.06.2020 на суму 48902,40 грн; №48915 від 05.06.2020 на суму 48662,40 грн; №49729 від 09.06.2020 на суму 60672,00 грн; №54469 від 19.06.2020 на суму 60990,00 грн; №54667 від 19.06.2020 на суму 31714,80 грн; №55763 від 24.06.2020 на суму 2425,92 грн; №56836 від 26.06.2020 на суму 98670,60 грн; №57817 від 01.07.2020 на суму 522447,60 грн; №68784 від 25.08.2020 на суму 39542,40 грн; №70271 від 31.08.2020 на суму 72600,00 грн; №48723 від 05.06.2020 на суму 366600,00 грн; №49732 від 09.06.2020 на суму 81012,48 грн; №50431 від 10.06.2020 на суму 287835,84 грн; №54668 від 19.06.2020 на суму 109352,86 грн позивачем поставлено відповідачу товару на загальну суму 2399047,84 грн, вказані накладні підписані позивачем та відповідачем, а також скріплені їх печатками.
Про належне виконання зобов'язань позивачем свідчить також відсутність скарг або заперечень відповідача щодо якості, відповідності, комплектності товару тощо.
Отже, вказані видаткові накладні є належним підтвердженням поставки товару відповідачу.
Водночас, з наявних в матеріалах справи банківських довідок, а саме: Довідка з АТ «Укрсиббанк» №53-2-01/27046 від 14.04.2021; Довідка з АТ «Альфа-Банк» №28.1-34256 від 15.04.2021; Довідка з АТ «Райффайзен Банк Аваль» №В6/19-2254 від 12.04.2021; Довідка з філії АТ «Укрексімбанк» №040-24/2878 від 15.04.2021; Довідка з АТ «Креді Агріколь Банк» №12324/LK/1814 від 14.04.2021 вбачається, що від відповідача на розрахункові рахунки позивача за період з 02.03.2020 по 14.04.2021 грошові кошти не надходили.
Відтак, на підставі поданих доказів суд констатує, що позивачем відповідно до умов Договору та додатків до нього, позивачем поставлено товар відповідачу, водночас останнім товар не оплачено.
До того ж, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідачем, під час розгляду даної справи судом, не було надано жодних доказів, які б спростовували твердження позивача щодо наявності заборгованості у відповідача за Договором поставки №560/20/285 від 02.03.2020.
Отже, відповідач попри те, що був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом, не вчинив жодних юридично значимих дій щодо подання до суду доказів, які б підтверджували відсутність заборгованості перед позивачем за вказаним Договором купівлі-продажу сільськогосподарської продукції та/або пояснень щодо неможливості подання таких доказів з причин, що не залежать від його волі.
Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відтак, суд, спираючись та ті обставини, що в матеріалах справи відсутні будь-які інші докази, ніж ті, що надані позивачем на підтвердження наявності у відповідача, заборгованості за Договором поставки №560/20/285 від 02.03.2020 у розмірі 2399047,84 грн, розцінює докази позивача найбільш вірогідними, а також належними, допустимими та такими, що підтверджують факт заборгованості відповідача.
Отже, суд вважає позовну вимогу, про стягнення з відповідача 2399047,84 грн боргу, що виник внаслідок не оплати поставленого товару за Договором поставки №560/20/285 від 02.03.2020, підтвердженою належними та допустимими доказами, відповідачем не спростованою та такою, що підлягає задоволенню.
Щодо стягнення пені, 48% річних та плати за користування товарним кредитом.
Приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Пунктом 3 Додатків до Договору сторонами визначено строки оплати поставленого товару із зазначенням кінцевої дати, до якої повинен бути сплачений товар.
Як вже встановлено судом вище, позивачем взагалі не сплачено вартість поставленого товару за Договором поставки №560/20/285 від 02.03.2020, а отже порушено умови вказаного Договору, у зв'язку з чим, позивачем підставно відповідно до п. 6.2. та 6.7. Договору нараховано відповідачу пеню та 48% річних.
Судом перевірено розрахунки позивача щодо нарахування пені та 48% річних та встановлено, що вини є арифметично вірними, отже нараховані позивачем суми 125089,96 грн пені та 498437,58 грн підлягають стягненню з відповідача.
Разом з тим, Додатками до Договору визначено, що у разі порушення покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого товару на строк більше 15 (п'ятнадцять) календарних днів, покупець відповідно до вимог ст. 536 та ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, зобов'язаний сплатити на користь постачальника плату за користування товарним кредитом у розмірі 36% річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого покупцем товару (у Додатку до Договору №560/20/285/6-ЗЗР від 22.07.2020 - 48% річних).
Враховуючи, що відповідачем порушено строки оплати отриманого товару більше ніж на 15 днів, позивачем правомірно нараховано відповідачу 36% річних (згідно Додатку до Договору №560/20/285/6-ЗЗР від 22.07.2020 - 48% річних), на вартість отриманого, але неоплаченого покупцем товару.
Відтак судом перевірено розрахунки позивача щодо нарахування 36% річних (згідно Додатку до Договору №560/20/285/6-ЗЗР від 22.07.2020 - 48% річних) та встановлено, що вини є арифметично вірними, а отже сума у розмірі 379902,07 грн в якості плати за користування товарним кредитом підлягає до стягнення з відповідача.
Отже, на підставі викладеного суд доходить висновків про повне задоволення позовних вимог, а саме про стягнення з відповідача 2399047,84 грн боргу, 125089,96 грн пені, 498437,58 грн 48% річних, 379902,07 грн плати за користування товарним кредитом.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Сторони також звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, у зв'язку з повним задоволенням позовних вимог, судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропереробка" (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Шкільна, буд. 22 А, код ЄДРПОУ 30945843) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон" (08467, Київська обл., Переяслав-Хмельницький р-н, с. Чопилки, вул. Богдана Хмельницького, буд. 35, код ЄДРПОУ 43106699) 2399047,84 грн боргу, 125089,96 грн пені, 498437,58 грн 48% річних, 379902,07 грн плати за користування товарним кредитом, а також 51037,16 грн судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 02.09.2021.
Суддя А.Ф. Черногуз