вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"04" серпня 2021 р. м. Київ Справа № 911/971/21
Господарський суд Київської області в складі:
головуючого судді Христенко О.О.
за участю секретаря Гарбуз Л.В.
розглянувши справу № 911/971/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Матіос-Транс»,
м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міксджет Україна»,
м. Бориспіль, Київська область
про стягнення 900 474,82 грн.
Представники:
від позивача: Виростко А.В., адвокат, договір № 09/2020 від 26.03.2021;
від відповідача: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Матіос-Транс» (надалі-позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міксджет Україна» (надалі-відповідач) про стягнення 900 474,82 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання умов Договору купівлі-продажу нафтопродуктів № 02-12-20 від 02.12.2020 останнім в рахунок передоплати було перераховано на рахунок відповідача 900 475,00 грн., однак відповідач в порушення умов договору поставку товару не здійснив, суму попередньої оплати не повернув.
Ухвалою господарського суду Київської області від 06.04.2021 відкрито провадження у справі № 911/971/21, розгляд справи в порядку загального позовного провадження призначений у підготовчому засіданні на 28.04.2021.
Ухвалою суду від 28.04.2021 підготовче засідання у справі № 911/971/21 було відкладено на 26.05.2021.
В підготовчому засіданні 26.05.2021 судом було оголошено перерву до 16.06.2021.
Ухвалою суду від 16.06.2021 закрито підготовче провадження у справі № 911/971/21, справу призначено до розгляду по суті на 04.08.2021.
Представник позивача в засідання суду від 28.04.2021, 16.06.2021 не з'явився, однак 28.04.2021 та 16.06.2021 (вх. №№ 294/21, 216/21) через канцелярію суду останнім були надані заяви від 27.04.2021 та від 15.06.2021, в яких позивач підтримав позовні вимоги та просив суд здійснювати розгляд справи за відсутності його повноважного представника; в судовому засіданні 26.05.2021 та 04.08.2021 представник позивача підтримував позовні вимоги в повному обсязі вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав викладених у позові. Представник відповідача жодного разу в засідання суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов до суду не надіслав; відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи в господарському суді за його участі, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення відповідачу поштових відправлень щодо ухвал суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -
02.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Матіос-Транс» (позивач/покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міксджет Україна» (відповідач/продавець) укладений Договір купівлі-продажу нафтопродуктів № 02-12-20.
Відповідно до умов п. 1.1 договору продавець взяв на себе обов'язок передати у власність покупця нафтопродукти - дизельне пальне (товар), а покупець зобов'язується прийняти такий товар та оплатити його вартість.
Загальна кількість товару, що передається за цим договором у власність покупця, сторонами не обмежується і визначається на підставі фактичного обсягу поставленого (переданого у власність) товару (п. 1.3 договору).
Кількість товару зазначається сторонами у відповідній видатковій накладній або у відповідному акті приймання-передачі товару на підставі видаткового ордера (п. 2.3 договору).
Пунктом 2.5 договору сторони погодили, що видаткова накладна (акт приймання-передачі) на переданий товар є документом, який засвідчує факт передачі у власність товару, а також засвідчує остаточно узгоджені сторонами назву, кількість, ціну (вартість) товару. Кожна видаткова накладна (акт приймання-передачі) на переданий товар є невід'ємною частиною договору.
Загальна вартість цього договору сторонами не обмежується і складається із вартості окремих партій товару, проданих продавцем покупцеві на підставі цього договору та зафіксованих сторонами у відповідних видаткових накладних (актах приймання-передачі) на переданий товар (п. 3.1 договору).
Покупець зобов'язаний оплатити 100 % вартості товару. Покупець оплачує товар шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок продавця. Оплата товару здійснюється на підставі рахунка, виставленого продавцем (п. 3.5, 3.6 договору).
Умовами п. 8.1 договору визначено, що договір набирає чинності з дати його укладення (підписання) сторонами та діє протягом одного року, але в будь-якому разі до повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. У випадку, якщо протягом 30 календарних днів до моменту закінчення цього строку жодна із сторін письмово не повідомить протилежну сторону про небажання продовжити дію цього договору, він вважається щоразу переукладеним на той же строк і на тих самих умовах (п. 8.2 договору).
02.12.2020 між позивачем та відповідачем була підписана Додаткова угода № 1 до Договору купівлі-продажу нафтопродуктів № 02-12-20 від 02.12.2020 «Специфікація № 1» за якою між сторонами погоджено найменування товару, яке підлягає поставці - паливо дизельне, у кількості 45,25 тн, вартість товару з ПДВ - 900 475,00 грн.
Для оплати вартості палива дизельного відповідачем виставлені позивачу рахунки на оплату № 0000-000025 від 03.12.2020 на суму 253 724,95 грн., № 0000-000024 від 03.12.2020 на суму 149 249,97 грн., № 0000-000023 від 03.12.2020 на суму 198 999,96 грн., № 0000-000022 від 03.12.2020 на суму 298 499,94 грн.
Згідно з платіжними дорученнями № 277 від 03.12.2020 на суму 198 499,94 грн., № 278 від 03.12.2020 на суму 100 000,00 грн., № 279 від 03.12.2020 на суму 153 724,95 грн., № 280 від 03.12.2020 на суму 100 000,00 грн., № 283 від 08.12.2020 на суму 149 249,97 грн., № 284 від 08.12.2020 на суму 198 999,96 грн. позивачем було перераховано на рахунок відповідача 900 474,82 грн.
Між позивачем та відповідачем підписана видаткова накладна № 0000-000018 від 03.12.2020, за якою відповідачем було поставлено, а позивачем прийнято товар (дизельне паливо) на загальну суму 900 474,82 грн.
Однак, позивач вказує на те, що товар, визначений у видатковій накладній № 0000-000018 від 03.12.2020 на суму 900 474,82 грн. відповідачем поставлений не був, у зв'язку з чим позивач звертався до відповідача із претензією № 1 від 21.01.2021, в якій вимагав повернення від відповідача суми попередньої оплати.
Направлення та отримання відповідної претензії підтверджується наявними в матеріалах справи копіями опису вкладення у цінний лист та фіскальним чеком від 12.02.2021, а також рекомендованим повідомленням про вручення відповідачу поштового відправлення.
За твердженнями позивача, станом на день підготовки даної позовної заяви, постачальник не виконав вимоги претензії № 1 від 21.01.2021 та не повернув отримані за договором кошти, у зв'язку з чим ТОВ «Матіос-Транс» змушене було звернутись до суду за захистом свого порушеного права шляхом стягнення з ТОВ «Міксджет Україна» 900 474,82 грн., отриманих в якості попередньої оплати за непоставлений товар.
Укладений між сторонами договір є підставою для виникнення у них господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
За змістом статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Звертаючись до суду із позовом, позивач стверджує про те, що відповідач в порушення умов Договору № 02-12-20 від 02.12.2020 та взятих на себе зобов'язань не здійснив поставку товару, на вимогу позивача суму попередньої оплати не повернув.
Так, при підписані договору між сторонами було погоджено, що видаткова накладна (акт приймання-передачі) на переданий товар є документом, який засвідчує факт передачі у власність товару, а також засвідчує остаточно узгоджені сторонами назву, кількість, ціну (вартість) товару.
Позивачем до матеріалів справи додана видаткова накладна № 0000-000018 від 03.12.2020, за якою відповідачем було поставлено, а позивачем прийнято товар (дизельне паливо) на загальну суму 900 474,82 грн. Таким чином, відповідна видаткова накладна є доказом передачі відповідачем товару позивачу.
Підписання покупцем накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», фіксують факт здійснення господарських операцій.
Присутнім в судовому засіданні представником позивача було усно заявлено про те, що дійсно видаткова накладна № 0000-000018 від 03.12.2020 була підписана з боку позивача директором товариства, однак товар все одно поставлений відповідачем не був, у зв'язку з чим позивач звертався до відповідача із претензією № 1 від 21.01.2021.
Позивач не ставив під сумнів підпис директора позивача на видатковій накладній № 0000-000018 від 03.12.2020, клопотання про призначення почеркознавчої експертизи не заявляв.
Поруч з цим, суд не може брати відповідне до уваги, оскільки з претензії № 1 від 21.01.2021 вбачається, що поставка товару мала бути здійснення на підставі заявки від 14.01.2020.
Позивачем до позовної заяви надана заявка № 1 від 14.01.2021 на поставку товару за Договором № 02-12-20 від 02.12.2020, якою визначено, що орієнтовна дата та час відвантаження - 15.01.2021 о 12 год. 00 хв. Одночасно позивач просив повідомити не пізніше ніж за 4 години до орієнтовного часу відвантаження фактичну адресу відвантаження товару. Відповідна заявка направлена на електронну адресу 14.01.2021 о 22 год. 18 хв, тобто після закінчення робочого дня, а орієнтовну дату та час відвантаження зазначив 15.01.2021 о 12 год. 00 хв., менше ніж за чотири години, про які зазначав позивач (при графіку роботи з 09:00 год.).
Позивачем додані до матеріалів справи рахунки виставлені відповідачем для оплати товару, датовані 03.12.2020 та платіжні доручення датовані 03.12.2020 та 08.12.2020, за якими позивачем здійснена повна оплата товару.
Разом з цим, як вбачається з доданих платіжних доручень оплата товару здійснювалась позивачем також й після фактичного отримання товару, що свідчить про відсутність у позивача зауважень щодо отриманого товару.
Додана до матеріалів справи видаткова накладна № 0000-000018 від 03.12.2020 підписана в двосторонньому порядку, скріплена печатками сторін, що є доказом передачі товару (дизельне паливо) на загальну суму 900 474,82 грн.
Будь-яких інших документів, які підтверджували неналежне виконання відповідачем умов Договору № 02-12-20 від 02.12.2020 та не поставки товару позивачу, останнім суду надано не було (подання/не подання податкових декларацій, тощо).
В матеріалах справи наявні наступні докази на виконання умов Договору купівлі-продажу № 02-12-20 від 02.12.2020, укладеного між сторонами: рахунки відповідача на оплату № 0000-000022, № 0000-000023, № 0000-000024 та № 0000-000025 від 03.12.2020 виставлені позивачу, платіжні доручення №№ 277 - 280 від 03.12.2020 та №№ 283, 284 від 08.12.2020 про оплату позивачем рахунків відповідача в сумі 900 474,82 грн., видаткова накладна № 0000-000018 від 03.12.2020 про передачу відповідачем позивачу дизельного палива на суму 900 474,82 грн. (з підписами та печатками сторін).
Доказів здійснення позивачем попередньої оплати відповідачу за заявкою № 1 від 14.01.2021 до суду не надано.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Положеннями ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Наведене в сукупності свідчить про недоведеність та безпідставність позовних вимог до відповідача у справі, оскільки позивачем не надано суду належних та допустимих доказів порушення відповідачем вимог законодавства під час виконання Договору № 02-12-20 від 02.12.2020, а відтак і відсутність правових підстав для стягнення з відповідача 900 474,82 грн. Доказів протилежного суду не надано.
З огляду на зазначене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Матіос-Транс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міксджет Україна» про стягнення передоплати у розмірі 900 474,82 грн.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що судовий збір, відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України, покладається судом на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Матіос-Транс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міксджет Україна» про стягнення 900 474,82 грн. відмовити повністю.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст підписано - 01.09.2021.
Суддя О.О. Христенко